Decision № 141198191, 03.11.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року № 520/22625/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5653,84 грн та частини належного грошового забезпечення у сумі 1099,36 грн, що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26;

2) зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5653,84 грн та частину належного грошового забезпечення у сумі 1099,36 грн, що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26 відповідачем нараховано позивачу грошове забезпечення у розмірі 31410,21 грн, з якого утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 5653,84 грн та військовий збір за ставкою 5% у сумі 1570,51 грн. Проте одночасно з виплатою грошового забезпечення позивачу не виплачено грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб протиправною, оскільки право на вказані виплати набула у зв`язку з проходженням служби в Національній поліції України, і таке право не втрачено на момент фактичної виплати коштів після звільнення. Крім того, на думку позивача, відповідач безпідставно застосував ставку військового збору 5% замість 1,5%, внаслідок чого надмірно утримав з її грошового забезпечення 1099,36 грн.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом

31 липня 2026 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

12 серпня 2026 року від представника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 520/141/26 позивачу перераховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки у загальній сумі 31410,21 грн, а після утримання передбачених законодавством податків і зборів виплачено 24185,86 грн. Посилаючись на індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 22.06.2026 № 361.1/ІПК/99-00-24-03-03 відповідач вважає, що дохід у вигляді виплат, що нараховується та виплачується на підставі рішення суду на користь звільнених поліцейських, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та військовим збором за ставкою 5 відсотків, незалежно від того, за який період такі доходи нараховані.

На підставі наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , проходила службу в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 520/141/26, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026, зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки, визначивши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

Згідно розрахункового листа за червень 2026 року, платіжної інструкції від 29.06.2026 № 2763 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 520/141/26, відповідачем нараховано позивачу матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки, у загальній сумі 31 410,21 грн та після утримання передбачених законодавством податків і зборів виплачено кошти в сумі 24 185,86 грн (31410,21 грн 5653,84 грн ПДФО 1570,51 грн військовий збір 5%).

Позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства, щодо компенсації суми податку на доходи фізичних осіб та щодо ставки військового збору.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі по тексту - Порядок №44).

Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до п.3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За змістом пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі по тексту - Порядок №260).

Відповідно до п.11 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (п.15 розділу І Порядку № 260).

Системний аналіз Порядку №44 доводить, що грошова компенсація виплачується як громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус поліцейського, так й особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, право на яке вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі № 380/1169/20.

Відтак, наведене вище вказує про те, що у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26.

Водночас, виплату грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив, допустивши тим самим протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах.

Доводи відповідача, що дохід позивача, який виник внаслідок виконання відповідачем рішення суду у справі №440/18583/23, не пов`язаний з виконанням обов`язків несення служби, а тому сума такого доходу оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах без застосування положення п.168.5 ст.168 ПК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки аналіз вказаної норми ПК України дає підстави для висновку, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейським, тобто для виплати останньому компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Посилання відповідача на індивідуальну податкову консультацію суд також не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Податкова консультація не є нормативно-правовим актом і не може змінювати чи обмежувати права, визначені законом та Порядком №44.

Щодо утримання військового збору з виплаченої позивачу на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону визначено, що доходи, нараховані за податкові (звітні) періоди до набрання ним чинності, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26, відповідач виплатив позивачу матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 %, оскільки спірні суми матеріальної допомоги нараховані позивачу за 2020, 2021 і 2022 роки, тобто за періоди до 01 грудня 2024 року.

За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з виплачених позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5653,84 грн та частини грошового забезпечення у сумі 1099,36 грн, надмірно утриманої в якості військового збору, з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5653,84 грн та військового збору у розмірі 1099,36 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 520/141/26.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.