Court ruling № 141151237, 02.11.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

02 листопада 2026 року № 320/40197/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши письмову заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник позивача Волошина Костянтина Олексійовича звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 в наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито провадження у справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 ухвалено адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

26.03.2026 вищевказане рішення Київського окружного адміністративного суду набрало законної сили.

Суть клопотання, що розглядається.

26.10.2026 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

На обґрунтування заяви заявник зазначає, що що підставою для відмови у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації стало твердження відповідача про відсутність документального підтвердження зв`язку смерті його брата із захистом Батьківщини. Водночас такі висновки, на думку позивача, спростовуються свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом та витягом із протоколу військово-лікарської комісії, у яких підтверджено відповідний причинний зв`язок. Позивач наголошує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року у справі №320/40197/25, яким визнано протиправною відмову у наданні відстрочки, набрало законної сили 26.03.2026 року, однак досі не виконане. На виконання цього рішення 08.09.2026 року відкрито виконавче провадження №81918230. Крім того, позивач зазначає, що відповідач, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 09804544, не зареєстрував електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», що підтверджується відповіддю від 19.09.2026 року №40244723, попри передбачений частиною шостою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок такої реєстрації. З огляду на викладене позивач просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення, а в разі відмови у прийнятті звіту - накласти на керівника відповідача штраф у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб та встановити новий строк для подання звіту.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 26.10.2026 визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Суд, дослідивши подану письмову про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, вважає необхідним задовольнити таку, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних принципів/засад адміністративного судочинства, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковість судового рішення.

Також відповідно до статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382, 382-3 і 383 цього Кодексу (стаття 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У рішенні від 30.06.2009 за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація №Rec (2003) 16 від 09.09.2003 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права", обов`язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконанні та невиконанні судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю десять днів з дня отримання цієї ухвали.

Слід звернути увагу на те, що частинами 2-3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до звіту суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю зокрема шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Законодавець у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі №800/320/17 та Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, які відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №320/40197/25, яке набрало законної сили 26.03.2026, визнано протиправною відмову відповідача у наданні позивачу відстрочки та зобов`язано відповідача таку відстрочку надати.

З матеріалів заяви вбачається, що з моменту набрання рішенням законної сили минуло понад сім місяців, проте відомостей про його виконання відповідачем немає. Відкриття виконавчого провадження 08.09.2026 саме по собі не свідчить про фактичне виконання рішення й не виключає застосування судом додаткових засобів контролю.

Суд враховує, що реалізація позивачем права на відстрочку залежить від виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку, а тривале невиконання судового рішення нівелює його значення та порушує принцип обов`язковості судових рішень. За таких обставин суд вважає, що для встановлення стану виконання рішення та належного захисту прав позивача необхідно отримати від відповідача інформацію про вжиті ним заходи.

Подання звіту є пропорційним і ефективним способом такого контролю, оскільки дає змогу суду з`ясувати, чи виконано рішення, а в разі невиконання, які причини цьому перешкоджають. Покладення на відповідача цього обов`язку не обмежує його прав і не створює надмірного тягаря, адже йдеться лише про повідомлення суду про результати виконання рішення, яке для нього є обов`язковим.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року по справі №320/40197/25, шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу , що згідно вимог частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на наведене, на підставі статті 124 Конституції України та керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 381-1, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року по справі №320/40197/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягомдесяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року по справі №320/40197/25.

Учасникам справи направити копію ухвали про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відповідачу для виконання.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посилання: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вісьтак М.Я.