Decision № 141146801, 02.11.2026, Khmelnytskyi City and District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 149/2987/26

Провадження №2/149/1761/26

Номер рядка звіту 67

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Павлюк О. О.,

за участі секретаря Паламарчук Л. В.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Хмільницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Хмільницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . З липня 2018 діти проживають разом із позивачем та перебувають на його повному утриманні, мати участі у вихованні та утриманні дітей не приймає. За таких обставин, позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним сина ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 01.09.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзив не подано.

Ухвалою суду від 23.09.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Повідомив, що після розірвання шлюбу його колишня дружина ОСОБА_1 проживає окремо, де саме - йому не відомо, імовірно виїхала закордон, причини небажання спілкуватися та утримувати сина (в тому числі поважні, за станом здоров`я та ін.) позивачу не відомі. Із сином вона не спілкується, участі в утриманні та вихованні не бере. Син ОСОБА_5 проживає разом з позивачем, сину забезпечено належні умови проживання і виховання. Оскільки син ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час є неповнолітнім, і питання його влаштування у навчальні заклади, виїзду за кордон, оформлення документів тощо потребує участі й матері, яка від такої участі ухиляється, місце перебування її невідоме, позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дитини. Допит у судовому засіданні неповнолітнього сина з метою з`ясування його думки щодо спору ОСОБА_2 вважає недоцільним, проти його виклику заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву не подавала.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Згідно актового запису про народження ОСОБА_4 , останній нпродився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хмільник Вінницької області, батьки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.12.2018 в справі № 149/1760/18 (копія на а.с. 13) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно копій актів обстеження умов проживання від 10.03.2026 та 31.07.2026 (а.с. 16-17) ОСОБА_4 проживає разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів дитини з 2018 року мати з ними не проживає та перебуває за кордном (орієнтовно у Польщі), матеріальної допомоги не надає. Батько контролює навчання сина у ліцеї, уклав договір на обслуговування у сімейного лікаря. Дитині забезпечені належні умови проживання.

Відповідно Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789 ХІІ) (далі - Конвенція) дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Як встановлено статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною четвертою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Як передбачено статтями 76 та 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статей 79 та 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи викладене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_2 свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 51, 55 СК України, ст.ст. 141, 263-265, 273, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання ОСОБА_2 його сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Павлюк О. О.