Decision № 141145549, 26.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/59/22 (922/2510/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 доТовариство з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліна Леонідівна - арбітражний керуючий Ющенко Віталіна Михайлівнапровитребування земельних ділянок в межах справи про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" за участю в засіданні:

представника позивача - Твердий М. К. в режимі відеоконференції (на оголошення не під`єднався)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" в якій позивачка просить суд:

Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-СЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 40731079) земельні ділянки

к.н. 3220888001:01:011:0404, площею 0,0425га;

к.н. 3220888001:01:011:0405, площею 0,0675га.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Справу розглянути в порядку спрощеного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 15.07.2026 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи №922/59/22 (922/2510/26) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А. в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-СЕРВІС».

Ухвалою суду від 21.08.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/59/2 (922/2510/26) за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 922/59/22 про банкрутство ТОВ "ОРЕНДА-СЕРВІС".

Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліну Леонідівну (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 39).

Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну (свідоцтво №756 від 07.05.2013, адреса 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 7, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Встановлено позивачу 3-денний строк з дня отримання ухвали для направлення на адреси третіх осіб копії позовної заяви з доданими до неї документами, докази чого надати суду.

Позивачем не було надано суду доказів направлення на адреси третіх осіб копії позовної заяви з доданими до неї документами, однак в судовому засіданні представник позивача зазначив про таке направлення.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Поняття надмірного формалізму, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття "пуризм" (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява №8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, "правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

У даній справі, суд встановив, що треті особи мають зареєстровані електронні кабінети в системі "Електронний суд".

Після їх залучення до участі у справі і внесення відповідних відомостей до системи "Діловодство спеціалізованого суду" вказаним особам в їх електронні були доставлені всі документи, що містяться в електронній справі, в том числі й саму позовну заяву та додані до неї документами.

Таким чином, треті особи мали змогу ознайомитись зі змістом позовної заяви та з доказами, які були подані в її обґрунтування в своїх електронних кабінетах та надати свої пояснення.

За таких обставин суд не вбачає необхідності відкладення розгляду справи.

Арбітражним керуючим Ющенко В.М., яка виконує повноваження ліквідатора ТОВ "ОРЕНДА-СЕРВІС" (відповідач у справі) подано відзив на позовну заяву вх. №25076 від 12.10.2026 з клопотання про поновлення строків на його подання.

В подальшому були подано ще декілька ідентичних за змістом відзивів.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, положення частини першої статті 119 ГПК України щодо поновлення процесуального строку застосовуються виключно до строків, встановлених законом, тоді як процесуальні строки, встановлені судом, можуть бути лише продовжені у порядку, визначеному частиною другою зазначеної статті.

Оскільки строк на подання відзиву був встановлений ухвалою суду від 21.08.2026, він є процесуальним строком, встановленим судом, а не законом.

При цьому із заявою про продовження такого строку до закінчення його перебігу відповідач до суду не звертався. Натомість після спливу встановленого судом строку відповідач подав заяву саме про його поновлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява відповідача про поновлення процесуального строку не підлягає задоволенню, оскільки процесуальним законом не передбачено можливості поновлення строку, встановленого судом.

Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду відзиву, суд виходить із завдання господарського судочинства, визначеного статтею 2 ГПК України, а також принципів змагальності сторін, рівності учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційності.

Суд враховує, що відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив є заявами по суті справи, подання яких спрямоване на реалізацію сторонами процесуальних прав щодо надання пояснень, доводів та заперечень стосовно предмета спору.

Суд також враховує, що прийняття зазначених заяв по суті справи не призведе до затягування розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не порушує процесуальної рівності сторін та сприятиме повному, всебічному й об`єктивному з`ясуванню всіх обставин спору.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

При цьому суд зауважує, що виконуючи передбачене статтею 2 ГПК України завдання господарського судочинства, суд враховує також необхідність застосування загальних засад цивільного права принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з акcіом судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги зазначених норм, суд дійшов висновку про прийняття розгляду відзиву на позовну заяву.

14.10.2026 позивачем подано відповідь (вх. №25364) на відзив арбітражного керуючого, яку також прийнято судом до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Підставою свого звернення до суду із позовом у цій справі позивачка вказує факт порушення її права на державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,11 га, к.н.3220888001:01:011:0401 через існування безпідставної, але існуючої в ДРРП на нерухоме майно реєстрації права власності відповідача на дві спірні земельні ділянки, що є невід`ємними частинами земельної ділянки площею 0.11га, у складі останньої не виходили ні із фактичного володіння, ні із фактичного користування, ні із її та ОСОБА_2 права спільної часткової власності на них в цілому.

Позивач просить витребувати з володіння відповідача земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888001:01:011:0404 (0,0425 га) та 3220888001:01:011:0405 (0,0675 га) у с. Щасливе Бориспільського району Київської області (далі - спірні ділянки).

Позов ґрунтується на тому, що договір від 01.04.2019, за яким Подільчук І.Ю. продав ОСОБА_3 первісну ділянку площею 0,11 га, визнано недійсним, а тому всі наступні набувачі, включно з відповідачем, володіють ділянками безпідставно.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач заперечує проти позовних вимог повністю. Зазначає, що придбав спірні ділянки за 1 500 000 грн на електронному аукціоні в ліквідаційній процедурі ТОВ «Трейдинг Старт», проведеному на виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом. Майно, продане добросовісному набувачеві в такому порядку, не витребовується. Відповідач є добросовісним набувачем. Позивачка не навела жодної обставини і не подала жодного доказу його недобросовісності. Відповідач набув право власності на підставі ст. 330 ЦК України, його продавець також був добросовісним набувачем. Первісна ділянка вибула з володіння титульного власника з його волі, а позивачка просить витребувати все майно, хоча претендує лише на 1/2 частку. Також зазначає, що таке витребування поклало б на відповідача та його кредиторів надмірний індивідуальний тягар.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, 3 грудня 2003 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 .

9 лютого 2005 року ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1100 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ №026879 від 9 лютого 2005 року.

З копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок вбачається, що протягом 2006 2007 років на вказаній земельній ділянці був зведений житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами про АДРЕСА_1 .

Вказані обставини встановлені в рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 15.05.2019 у справі №359/671/17.

Також у цій справі судом було встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 травня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

Також встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2014 року за ОСОБА_1 як співзабудовником визнано право на 1/2 частину збудованого нею у шлюбі із ОСОБА_2 , але не прийнятого в експлуатацію, двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Також судом встановлені наступні реєстраційні дії що вносились відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401:

- 01.04.2019 15:53:13 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401 загальною площею 0,11 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 1799973432208) приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна з індексним номером 46245972 від 01.04.2019 16:02:39, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. від 01.04.2019 за №308.

- 25.04.2019 17:57:13 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації закриття розділу об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1799973432208) земельної ділянки з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401 на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Павлік Анастасія Юріївна з індексним номером 46691025 від 02.05.2019 10:25:04 у зв`язку з поділом земельної ділянки.

- 25.04.2019 17:51:49 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0404 загальною площею 0,0425 га, адреса Київська обл., Бориспільський р., с . Щасливе, вулиця Соснова , земельна ділянка 7, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за Внуковим Вадимом Валерійовичем на підставі на підставі рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 1821128332208) комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Павлік Анастасія Юріївна з індексним номером 46689623 від 02.05.2019 09:43:55 у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401 на підставі витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер HB-0003003242019 виданого 11.04.2019 Департаментом (Центр) надання адміністративних послуг виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); заяви №1132 від 03.04.2019 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., рішення органу місцевого самоврядування виконавчого комітету Щасливської сільської ради від 16.04.2019 №57.

- 25.04.2019 17:57:13 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0405 загальною площею 0,0675 га, адреса Київська обл., Бориспільський р., с. Щасливе, вулиця Соснова, 7А, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за Внуковим Вадимом Валерійовичем на підставі на підставі рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 1872666532208) комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Павлік Анастасія Юріївна з індексним номером 46690226 від 02.05.2019 10:00:21, у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401 на підставі витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-0003003232019, виданого 11.04.2019 Департаментом (Центр) надання адміністративних послуг виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); заяви №1132 від 03.04.2019 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., рішення органу місцевого самоврядування виконавчого комітету Щасливської сільської ради від 16.04.2019 №57.

- 17.07.2019 10:19:20 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0404 загальною площею 0,0425 га (реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 1821128332208) за ТОВ "БОРИСПІЛЬ- ІНВЕСТ 13" (код ЄДРПОУ 43052701) на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Тимофєєва Олександра Анатолійовича з індексним номером 47827930 від 17.07.2019 17:14:59 на підставі актів приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "БОРИСПІЛЬ- ІНВЕСТ 13, серія та номер: 3425, 3426, виданих 16.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М.; рішення одноособового власника №2 ТОВ "БОРИСПІЛЬ-ІНВЕСТ 13" №3423 виданого 16.07.2019, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н. М.

- 17.07.2019 10:12:21 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0405 загальною площею 0,0675 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1872666532208) за ТОВ "БОРИСПІЛЬ- ІНВЕСТ 13" (код ЄДРПОУ 43052701) на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Тимофєєва Олександра Анатолійовича з індексним номером 47827673 від 17.07.2019 17:04:37 на підставі актів приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "БОРИСПІЛЬ- ІНВЕСТ 13, серія та номер: 3425, 3426, виданих 16.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М.; рішення одноособового власника №2 ТОВ "БОРИСПІЛЬ-ІНВЕСТ 13" №3423 виданого 16.07.2019, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н. М.

- 18.07.2019 13:07:50 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0404 загальною площею 0,0425 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1821128332208) за ТОВ "ТРЕЙДИНГ СТАРТ" (код ЄДРПОУ 42414056) на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни з індексним номером 47842801 від 18.07.2019 14:29:47 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М від 18.07.2019 №3468.

- 18.07.2019 12:46:13 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0405 загальною площею 0,0675 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1872666532208) за ТОВ "ТРЕЙДИНГ СТАРТ" (код ЄДРПОУ 42414056) на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни з індексним номером 47842342 від 18.07.2019 14:17:56 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М від 18.07.2019 №3468.

- 30.08.2021 13:41:19 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0404 загальною площею 0,0425 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1821128332208) за ТОВ "ОРЕНДА-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 40731079) на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Козій Анни Володимирівни з індексним номером 60073067 від 30.08.2021 13:47:26 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 673, виданого 30.08.2021, видавник: Приватний нотаріус Козій А.В. Бориспільський районний нотаріальний округ (Київська обл.)

- 30.08.2021 13:24:58 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0405 загальною площею 0,0675 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1872666532208) за ТОВ "ОРЕНДА-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 40731079) на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Козій Анни Володимирівни з індексним номером 60072691 від 30.08.2021 13:35:41 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 673, виданого 30.08.2021, видавник: Приватний нотаріус Козій А.В. Бориспільський районний нотаріальний округ (Київська обл.).

- 30.08.2021 13:24:58 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесені відомості про державну реєстрації права власності на житловий будинок, з господарськими спорудами загальною площею 424.9 кв.м., житловою площею 183.3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1872666532208) який розташований на земельної ділянці з кадастровим номером 3220888001:01:011:0405 загальною площею 0,0675 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1872666532208) за ТОВ "ОРЕНДА-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 40731079) на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Козій Анни Володимирівни з індексним номером 60072691 від 30.08.2021 13:35:41 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 673, виданого 30.08.2021, видавник: Приватний нотаріус Козій А.В. Бориспільський районний нотаріальний округ (Київська обл.).

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОВИМИ РІШЕННЯМИ

1. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28.10.2014 у справі № 359/8902/14-ц, яке набрало законної сили 07.12.2016 року, було визнано за ОСОБА_1 як співзабудовником право на 1/2 частину збудованого нею у шлюбі із ОСОБА_2 , але не прийнятого в експлуатацію, двоповерхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 424,9 кв. м. та житловою 183,3кв. м.

2. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15.05.2019 у справі №359/671/17, яке набрало законної сили 04.12.2019 року, було виділено у власність ОСОБА_1 веранду 1-І площею 9,2 кв.м., кладову 1-ІІ площею 2,4 кв.м., хол 1-1 площею 18,2 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 9,8 кв.м., санвузол 1-3 площею 4,3 кв.м., житлову кімнату 1-4 площею 27,8 кв.м., житлову кімнату 1-5 площею 26,5 кв.м., житлову кімнату 1-6 площею 19,7 кв.м., кухню 1-7 площею 24,3 кв.м., гараж 1-8 площею 27,1 кв.м., котельню 1-9 площею 15,5 кв.м., сауну 1-10 площею 5,2 кв.м., санвузол 1-11 площею 1,4 кв.м., ганок а-2, пандус а-3, вхід до підвалів а-4, вимощення №І-1, 1/2 частину огорожі №1, ворота №2, яму вигрібну М, що становлять 1/2 частку в незавершеному будівництві - домоволодінні по АДРЕСА_1 загальною площею 424,9 кв. м. та житловою 183,3кв. м.

Виділено у власність ОСОБА_2 тамбур 2-1 площею 2,1 кв.м., кладову 2-2 площею 19,2 кв.м., коридор 2-3 площею 14,0 кв.м., котельню 2-4 площею 4,2 кв.м., сходинкову 2-5 площею 6,2 кв.м., хол 2-6 площею 16,7 кв.м., житлову кімнату 2-7 площею 27,8 кв.м., житлову кімнату 2-8 площею 25,3 кв.м., гардероб 2-9 площею 10,3 кв.м., санвузол 2-10 площею 14,1 кв.м., житлову кімнату 2-11 площею 43,3 кв.м., підвал 1-12 площею 45,3 кв.м., погріб з шийкою Б, 1/2 частину огорожі №1, колонку питну К, яму вигрібну Л, що становлять іншу 1/2 частку в незавершеному будівництві - домоволодінні по АДРЕСА_1 загальною площею 424,9 кв. м.

Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати дверний проріз між нежитловими приміщеннями 1-8 та 1-12.

Зобов`язано ОСОБА_2 облаштувати в нежитловому приміщенні 2-5 гвинтові сходи на другий поверх, облаштувати дверний проріз між нежитловими приміщеннями 2-3 та 1-12, а також реконструювати приміщення 2-9 під кухню.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,11 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,11 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову в частині вимоги про поділ земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 відмовлено.

3. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 12.03.2021 у справі №359/7624/19, яке набрало законної сили 26.10.2021 року, було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3220888001:01:011:0401, площею 0,11 га, розташованої по АДРЕСА_1 , укладений 01 квітня 2019 року між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, за реєстровим №308.

4. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 07.03.2023 у справі №359/2820/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були скасовані рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію речових про перехід права власності на земельну ділянку площею 0.11га кадастровий номер 3220888001:01:011:0401, розташовану по АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та на утворені внаслідок її поділу за заявою ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0425 га кадастровий помер 3220888001:01:011:0404 і земельну ділянку площею 0,0675 га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0405, а саме:

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер : 46245972 від 01 квітня 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною на підставі нотаріально посвідченого нею договору купівлі - продажу серія та номер: 308 виданого 01.04.2019

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( в відкриттям розділу) індексний номер 46689623 від 02.05.2019 державного реєстратора Павлік Анастасії Юріївни, Комунальне підприємство Київської обласної ради Готово на земельну ділянку площею 0,0425 га, кадастровий помер 3220888001:01:011:0404, прийняте на підставі земельної ділянки площею 0,11га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0401

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46690226 від 02.05.2019, державного реєстратора Павлік Анастасії Юріївни, Комунальне підприємство Київської обласної ради Готово, на земельну ділянку площею 0,0675 га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0405. прийняте на підставі поділу земельної ділянки площею 0,11 га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0401.

5. Ухвала Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 року у справі 922/2822/19, яка набрала законної сили 14.09.2021 року, якою відхилено скаргу ОСОБА_1 на дії ліквідатора щодо реалізації в межах справи про банкрутство земельної ділянки площею 0,0425га кадастровий помер 3220888001:01:011:0404, земельної ділянки площею 0,0675га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0405, житлового будинку, з господарськими спорудами загальною площею 424.9 кв.м., житловою площею 183.3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

6. Рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/59/22 (922/2078/25) про відмову в задоволенні ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" в якій позивачка просила суд:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Козій Анни Володимирівни від 30.08.2021, індексний номер 60073067, про державну реєстрацію права власності ТОВ ОРЕНДА-СЕРВІС на земельну ділянку площею 0,0425га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0404;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Козій Анни Володимирівни від 30.08.2021, індексний номер 60072691, про державну реєстрацію права власності права власності ТОВ ОРЕНДА-СЕРВІС на земельну ділянку площею 0,0675га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0405.

Надаючи оцінку вимогам позивача з урахуванням фактичних обставин справи суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що спір, предметом якого являються спірні земельні ділянки, вже був предметом розгляду господарських судів всіх інстанцій у справі №922/59/22(922/2078/25) за участі цих же учасників, але за іншою позовною вимогою. Рішеннями судів у справі №922/59/22(922/2078/25) позивачці у задоволенні її позову було відмовлено на підставі висновку про неефективність такого позову як способу захисту її порушеного права та висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки за викладених нею обставин може бути лише вимога про витребування на її користь спірних земельних ділянок із незаконного володіння відповідача.

Зазначає, що у справі №922/2078/25 судом вже вирішено всі питання, передбачені ст. 237 ГПК України, зокрема, суд встановив факт порушення права позивачки як останнього законного володільця спірних земельних ділянок у складі однієї присадибної ділянки площею 0,11га, факт незаконного її відчуження іншій особі( ОСОБА_3 ), факт її поділу на дві спірні земельні ділянки площами 0,0675 та 0,425га, факт скасування судом переходу до іншої особи ( ОСОБА_3 ) права власності на земельну ділянку площею 0,11га та на поділені ним спірні земельні ділянки, факт скасування державної реєстрації переходу права власності до іншої особи (до Внукова В.В.) і на земельну ділянку площею 0,11 га, і на її частини, факт перебування земельної ділянки площею 0.11га на протязі всього часу її існування і до сьогодні під належним позивачці будинковолодінням АДРЕСА_1 , а не під будинком АДРЕСА_2 по тій же вулиці, якого в натурі (фізично) не існує.

З цього приводу, суд зазначає, що така думка позивача стосовно встановлених фактів судом під час розгляду справи №922/59/22(922/2078/25) є власними суб`єктивними припущеннями заявника, та не відповідає дійсності.

Так, предметом розгляду спору у справі №922/59/22(922/2078/25) була оцінка рішення державного реєстратора приватного нотаріусу Бориспільського районного нотаріального округу Козій Анни Володимирівни рішень від 30.08.2021, індексний номер 60073067, про державну реєстрацію права власності ТОВ ОРЕНДА-СЕРВІС на земельну ділянку площею 0,0425га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0404 та від 30.08.2021, індексний номер 60072691, про державну реєстрацію права власності права власності ТОВ ОРЕНДА-СЕРВІС на земельну ділянку площею 0,0675га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0405 та його відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень).

Тобто суд оцінював саме правомірність дій державного реєстратора, суд відповідно до приписів частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Господарським судом у цій справі не встановлювалося факту порушення права позивачки як останнього законного володільця спірних земельних ділянок та факту перебування земельної ділянки площею 0.11 га на протязі всього часу її існування і до сьогодні під належним позивачці будинковолодінням №7 по вул. Сосновій у с. Щасливе Бориспільського району, а не під будинком №7А по тій же вулиці, якого в натурі (фізично) не існує.

Такі обставини не досліджувалися судом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення державного реєстратора були прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки підставою для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Оренда-Сервіс» слугувало свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом у межах справи про банкрутство ТОВ «Трейдинг Старт». Суд встановив відсутність передбачених частиною першою статті 24 зазначеного Закону підстав для відмови в державній реєстрації, а відтак дійшов висновку, що державний реєстратор діяв у межах наданих йому повноважень та на підставі належних правовстановлюючих документів.

Крім того, суд зазначив, що спірні земельні ділянки були набуті відповідачем за відплатним правочином у результаті проведення електронного аукціону відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а законність реалізації цього майна вже була предметом розгляду у межах справи про банкрутство та підтверджена ухвалою господарського суду, якою відмовлено у задоволенні скарги позивачки на дії ліквідатора. При цьому суд звернув увагу на те, що між позивачкою та відповідачем жодних правочинів щодо спірного майна не укладалося, а тому визнання недійсним первинного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.04.2019 між іншими особами саме по собі не може автоматично зумовлювати скасування рішень про державну реєстрацію права власності за відповідачем, який набув майно на підставі правочину, що не визнаний недійсним у судовому порядку.

Суд також виходив із того, що обраний позивачкою спосіб захисту - скасування рішень державного реєстратора - не є ефективним способом відновлення її прав, оскільки навіть у разі задоволення позову це не призвело б до автоматичного виникнення чи державної реєстрації за нею права власності на 1/2 частку земельної ділянки, з огляду на наявність у Державному реєстрі речових прав записів про попередніх набувачів спірного майна. За таких обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту у разі незгоди з перебуванням майна у власності відповідача є пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, а не оскарження реєстраційних дій. У зв`язку з цим позовні вимоги були визнані такими, що заявлені з використанням неналежного способу захисту, що стало самостійною підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд за результатами розгляду скарги на рішення у справі №922/59/22(922/2078/25) погодився з правомірністю державної реєстрації права відповідача і законністю реалізації майна в процедурі банкрутства та вказав, що відповідач набув право внаслідок самостійного юридичного факту - придбання майна на торгах у ліквідаційній процедурі, який не визнано недійсним.

Верховний Суд залишив ці рішення без змін і наголосив, що віндикація можлива лише тоді, «якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України» (п. 60), тобто «з дотриманням вимог статті 388 ЦК України» (п. 84).

Отже, суди назвали належний спосіб захисту, але не вирішували наперед, що вимога про витребування є обґрунтованою.

Таким чином, суд зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом про витребування ділянок, позивач має довести наявність підстав, передбачених ст. 387, 388 ЦК України, яка передбачає право саме ВЛАСНИКА на витребування майна від добросовісного набувача.

Тобто, заявляючи вимогу про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-СЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 40731079) земельні ділянок к.н. 3220888001:01:011:0404, площею 0,0425га та к.н. 3220888001:01:011:0405, площею 0,0675га, що загалом становить 0.11 га,позивачка має довести що саме вона є власником земельної ділянки площею 0.11 га.

При цьому, судом звернуто увагу на те, що позивачем не зазначено на чию користь вона просить витребувати ці ділянки у відповідача, однак виходячи з самого змісту позовної заяви та того, що особа звертається за захистом свого порушеного права, суд виснуває, що таке витребування заявляється саме на користь позивача.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, зокрема й гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основною ознакою об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість бути вільно відчуженим або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є нерозривно пов`язаними з фізичною чи юридичною особою.

Згідно із частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Правилами частини першої статті 79 ЗК України врегульовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом правил частин першої - четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки відбувається шляхом визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною тринадцятою згаданої статті земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до частини десятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться винятково за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Статтею 16 Закону № 3613-VI визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій [навіть тій самій] земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права обов`язковою умовою є наявність характеристик такого об`єкта, зокрема й її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі.

В свою чергу, суд приймає до уваги, що відповідно до Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15.05.2019 у справі №359/671/17, яке вона зазначає як підставу набуття права власності на ділянки, які є предметом спору у справі №922/59/22 (922/2510/26) було визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,11 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 .

Тобто, площа земельної ділянки, яку набула позивач становить 0.055 га, а не 0.11 га.

Доказів того, що позивачка є власником ділянки розміром 0.11 га до матеріалів справи не подано.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України власник може витребувати майно від добросовісного набувача, лише якщо воно було загублене, викрадене або вибуло з володіння власника чи особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Це коло підстав є вичерпним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 0,11 га вибула з володіння її титульного власника ОСОБА_2 з його волі, а саме 01.04.2019 він сам продав її за нотаріально посвідченим договором. Це визнає і позивачка. На час продажу право власності на ділянку було оформлене лише на нього.

За твердженнями самої позивачки і, як вбачається з рішення у справі № 359/671/17, їй належить лише 1/2 частка у праві спільної часткової власності на ділянку 0,11 га; інша 1/2 частка належить ОСОБА_2 .

Проте позивачка просить суд витребувати обидві спірні ділянки повністю, тобто й ту 1/2 частку, яка їй ніколи не належала і яку її власник ( ОСОБА_2 ) відчужив сам.

В свою чергу, майно, яке власник відчужив з власної волі, від добросовісного набувача не може бути витребувано в порядку ст. 388 ЦК України.

У справі № 725/1824/20 суди з цієї підстави відмовили у витребуванні співвласнику, який сам продав майно, і Верховний Суд постановою від 15.03.2023 залишив рішення в цій частині без змін.

Тим більше права витребувати чужу частку не має інша особа.

Також, суд звертає увагу й на іншу правову позицію Верховного Суду, а саме, коли спільне майно відчужив один зі співвласників без згоди іншого, Верховний Суд у подібних справах відмовляв у витребуванні майна від добросовісного набувача і вказував, що належний захист - ВИМОГА ДО ТОГО, КТО ВІДЧУЖИВ МАЙНО, про компенсацію вартості частки (постанови КЦС ВС від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20 та від 03.05.2018 у справі № 755/20923/14-ц). Обставини справи № 725/1824/20 подібні до цієї: перший договір визнано недійсним через відсутність згоди співвласниці, майно кілька разів перепродано, кінцевий набувач придбав його відплатно, а в реєстрі не було обтяжень. Верховний Суд погодився з відмовою у витребуванні.

Суд наголошує, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,11 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що належить позивачу.

Позивачем не доведено, яка саме частина спірних ділянок належить саме їй та має бути витребувана на її користь.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Такого висновку позивачем подано не було та не заявлялося й про призначення у справі відповідної судової експертизи.

У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка належить власникові та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Суд також звертає увагу, що не може бути правомірним спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, витребування всієї площі земельної ділянки стан призведе до того, що добросовісний набувач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, на яку претендує позивачка, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність набуття у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Крім того, варто зазначити, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Тобто, щодо об`єкта, який витребовується позивачем суд зазначає наступне.

Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої на момент подання позову воно фактично знаходиться у незаконному володінні. При цьому об`єктом віндикаційного позову можуть бути лише індивідуально-визначені речі, тобто індивідуально визначене майно або ж майно, яке хоча і наділене родовими ознаками, проте якимось чином індивідуалізоване.

За змістом статті 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки є незамінною.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають зокрема місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкту нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.

Крім того, вирішуючи питання про наявність підстав для витребування у відповідача земельної ділянки, судам належить керуватись тим, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат. Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (у натуру) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням акта винесення меж земельної ділянки в натуру. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив`язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі). Таким чином, земельна ділянка - це індивідуально визначена річ.

З урахуванням того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401 була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888001:01:011:0404 та 3220888001:01:011:0405 суду необхідно визначитися з порядком витребовування тієї частини земельної ділянки, яка належить саме Позивачці та знаходитиметься територіально і конфігурально в тих межах, де її частина перебувала до її роз`єднання, оскільки фактично земельна ділянка фізично не змінена.

Спірна земельна ділянка функціонує у натурально-речовій та вартісній формі. Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають зокрема місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкта нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.

Позивачем же не доведено, яка саме частина спірних ділянок належить саме їй та має бути витребувана на її користь.

Щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами суд зазначає наступне.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 02.11.2004 у справі «Tregubenko v. Ukraine», заява № 61333/00, пункт 54).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Так, як було встановлено судом, майно, яке є предметом спору у справі, продане на аукціоні в ліквідаційній процедурі на виконання постанови суду.

Спірні ділянки продані відповідачу саме на виконання постанови Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 у справі №922/2822/19 про визнання ТОВ «Трейдинг Старт» банкрутом, якою відкрито ліквідаційну процедуру і зобов`язано ліквідатора її виконати; з цього дня продаж майна банкрута допускається лише в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (ч. 1 ст. 59 КУзПБ); виконавчі провадження щодо боржника, визнаного банкрутом, підлягають закінченню, а виконавчі документи надсилаються до суду, який визнав його банкрутом (п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто ліквідаційна процедура є єдиним установленим законом порядком примусової реалізації майна банкрута і задоволення вимог його кредиторів, зокрема підтверджених судовими рішеннями.

Ухвалою від 14.09.2021, яка набрала законної сили, суд прямо встановив, що майно продано «на виконання постанови господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року по справі № 922/2822/19» з дотриманням порядку підготовки та проведення аукціонів.

Відхиляючи скаргу ОСОБА_1 , господарський суд в ухвалі від 14.09.2021 зазначив наступне.

"Розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії ліквідатора, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд встановив наступне.

ТОВ "Трейдинг Старт", надалі банкрут, є власником земельної ділянки кадастровий номер 3220888001:01:011:0405, площею 0.0675 ГА, за адресою №7-А вул. Соснова, село Щасливе Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821163532208 та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 424,9 кв.м, житлова площа 183,3 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1872666532208, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 18.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. за реєстровим № 3465, а також земельної ділянки кадастровий номер 3220888001:01:011:0404, площею 0.0425 га, за адресою № 7 вул. Соснова, село Щасливе Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821128332208 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 18.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. за реєстровими № 3468, надалі "майно".

Право власності на вищевказане майно зареєстровано за банкрутом у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягами з цього реєстру, наявними у матеріалах справи (т. 3 а.с. 234-235).

Ліквідатором ТОВ "Трейдинг Старт" у термін з 09.09.2020 по 11.09.2020 року було проведено інвентаризацію майна банкрута. Відповідно до якої було виявлено майно банкрута земельну ділянку кадастровий номер:3220888001:01:011:0405, площею 0.0675 ГА, за адресою № 7-А вул. Соснова, село Щасливе Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821163532208, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 424,9 кв.м, житлова площа 183,3 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1872666532208, земельна ділянка кадастровий номер 3220888001:01:011:0404, площею 0.0425 ГА, за адресою № 7 вул. Соснова, село Щасливе Бориспільського району Київської області реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1821128332208, про що складено відповідні акти та відомості інвентаризації (т. 3 а.с. 236-244).

Таким чином, державна реєстрація та проведена інвентаризація наявних активів боржника свідчать про реєстрацію за боржником права власності на вищевказане майно та наявність такого майна, що не потребує додаткової верифікації, у зв`язку з чим суд відмовляє в заяві ОСОБА_1 про верифікацію (перевірку) правовстановлюючих документів. 21.12.2020 року ліквідатором ТОВ "Трейдинг Старт" вказане майно включено до ліквідаційної маси, про що складено відповідний акт (т. 3 а.с.245).

24.12.2020 ліквідатором було отримано від комітету кредиторів ТОВ "Трейдинг Старт", код 42414056, згоду на продаж майна банкрута та визначені обов`язкові умови продажу майна банкрута наступним чином : склад майна (лот) ЦМК у складі -земельна ділянка : Кадастр.номер:3220888001:01:011:0405 Тип власності: Приватна власність Цільове призначення:02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Площа:0.0675 га Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1821163532208; Земельна ділянка : Кадастровий номер:3220888001:01:011:0404 Тип власності: Приватна власність Цільове призначення:02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Площа: 0.0425 га Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1821128332208; Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальна площа 424,9 кв.м, житлова площа 183,3 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1872666532208, початкова ціна: 200000,00 (двісті тисяч гривень 00 копійок); крок аукціону: 10000,00 (5% від початкової вартості) (десять тисяч гривень 00 копійок).

Ліквідатором опубліковане оголошення про продаж майна банкрута у мережі Інтернет на сайті https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-03-05-000079-1.

Після проведення аукціону системою було згенеровано протокол проведення електронного аукціону UA-PS-2021-03-05-000079-1 від 22.03.2021 року, відповідно до якого переможцем було визнано ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ РОНІН", яка придбала лот за ціною 3500000,00 гривень, але в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно на рахунок банкрута перераховане не було.

07.04.2021 року ліквідатор (організатор торгів), відповідно до акту №1 визнав таким, що не відбувся аукціон ідентифікатор UA-PS-2021-03-05-000079-1, адреса аукціону у мережі Інтернет: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-03-05-000079-1 з продажу майна, що належіть ТОВ "ТРЕЙДИНГ СТАРТ", код ЄДРПОУ 42414056, адреса: 61147, Харківська обл., місто Харків, пр. Перемоги, буд. 55Е.

Після чого ліквідатором опубліковане оголошення про продаж майна банкрута ідентифікатор UA-PS-2021-04-29-000087-1, адреса аукціону у мережі Інтернет: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-04-29-000087-1.

Після проведення аукціону системою було згенеровано протокол проведення електронного аукціону UA-PS-2021-04-29-000087-1 від 17.05.2021 року, відповідно до якого переможцем було визнано ТОВ "ОРЕНДА-СЕРВІС", код ЄДРПОУ: 40731079, яке придбало лот за ціною 1 500 000,00 гривень, яку переможець сплатив на рахунок банкрута.

Про що було оприлюднено на сайті Prozorro повідомлення про повний розрахунок за майно придбане на електронному аукціоні №UA-PS-2021-04-29-000087-1 від 08.06.2021 року.

09.06.2021 року між ліквідатором банкрута та переможцем аукціону ТОВ "ОРЕНДА-СЕРВІС" було складено акт про придбання вищевказаного майна на аукціоні.

Таким чином, судом було досліджено та встановлено, що ліквідатором було дотримано встановлений Кодексом України з процедур банкрутства порядок підготовки та проведення електронних аукціонів UA-PS-2021-03-05-000079-1 від 22.03.2021 року та UA-PS-2021-04-29-000087-1 від 17.05.2021 року з безперешкодного продажу за найвищою ціною, на виконання постанови господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року по справі №922/2822/19, належного банкруту майна, а саме земельної ділянки кадастровий номер 3220888001:01:011:0405, площею 0.0675 ГА, за адресою №7-А вул. Соснова, село Щасливе Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821163532208; житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 424,9 кв.м, житлова площа 183,3 кв.м., за адресою №7-А вул. Соснова, село Щасливе Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1872666532208, яке банкрут набув у власність на підставі договору купівлі продажу посвідченого 18.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. за реєстровим №3465; земельної ділянки кадастровий номер 3220888001:01:011:0404, площею 0.0425 ГА, за адресою №7 вул. Соснова, село Щасливе Бориспільського району Київської області реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821128332208, яке банкрут набув у власність на підставі договору купівлі продажу посвідченого 18.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. за реєстровими №3468.

Також між банкрутом та ОСОБА_1 відсутні жодні спори щодо її прав або обов`язків, оскільки в обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 посилається на наявність у неї спорів з попередніми власниками майна, яке було продано на електронного аукціону UA-PS-2021-04-29-000087-1 від 17.05.2021 року на виконання постанови господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року по справі № 922/2822/19, якою ТОВ "Трейдинг Старт" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, що договори купівлі - продажу посвідчені 18.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. за реєстровими №3465 та №3468, на підставі яких ТОВ "Трейдинг Старт" набуло у власність майно, визнані недійсними у судовому порядку, або що ОСОБА_1 зверталася до суду з позовною заявою до ТОВ "Трейдинг Старт" з вимогами про витребування на її користь майна з чужого незаконного володіння або про визнання за ОСОБА_1 права власності на майно належне ТОВ "Трейдинг Старт", яке було виставлено та продано ліквідатором банкрута за результатами вищевказаних аукціонів.

ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, щодо реєстрації за неї права власності на майно у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно або, що право власності на це майно було раніше зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі чинного рішення державного реєстратора.

Суд також зазначає, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року у справі № 359/671/17, зокрема, було визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,11 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій в АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_2 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,11 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій в АДРЕСА_1 . У задоволенні позову в частині вимоги про поділ земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 відмовлено. Вказане рішення суду було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року.

Таким чином, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року у справі № 359/671/17 набрало законної сили 04 грудня 2019 року, а договори купівлі - продажу майна банкрутом з ТОВ "Бориспіль - Інвест 13" були укладені 18 липня 2019 року, тобто рішення суду у справі № 359/671/17 не набрало законної сили на дату укладення договорів купівлі-продажу майна банкрутом. Права власності на вищевказане майна за банкрутом було зареєстроване 18.07.2019, на цей час було відсутнє будь-яке рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання права власності на таке майно за іншою особою, а не за продавцем, такі відомості були відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, ТОВ "Бориспіль Інвест - 13" та ТОВ "Трейдинг Старт" на були залучені до розгляду справи № 359/671/17, а тому рішення у вказаній справі не може породжувати для них жодних прав та обов`язків.

Також враховуючи, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року у справі № 359/671/17 набуло законної сили тільки 04.12.2019 року, воно не може встановлювати жодних правових наслідків, щодо набуття права власності ТОВ "Трейдинг Старт" на вищевказане майно, оскільки набуття ТОВ "Трейдинг Старт" цього права власності відбулося значно раніше, ніж набрало законної сили судове рішення у справі № 359/671/17, на яке посилається ОСОБА_1 ".

Ухвалою від 12.10.2021 у справі №922/2822/19суд перевірив повноту дій ліквідатора і розподіл виручених коштів між кредиторами, затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідував юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдинг Старт", код 42414056, 61174, м. Харків, пр. Перемоги, 55Е. Визнав погашеними вимоги кредиторів, що не погашені у зв`язку з недостатністю майна банкрута ТОВ "Трейдинг Старт", код 42414056. Закрив провадження у справі.

В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зробила наступні висновки:

"5.69. Таким чином, у контексті виключної правової проблеми, вказаної Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що:

- продаж майна боржника під час процедури банкрутства не є продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, порядок виконання яких визначається Законом України «Про виконавче провадження». Водночас за ознакою наявності (відсутності) волі боржника як власника майна у процедурі банкрутства такий продаж подібний до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб`єктністю".

Тобто продаж майна боржника під час процедури банкрутства є тотожним продажем майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень порядок виконання яких визначається Законом України «Про виконавче провадження», хоча цей продаж відбувається в іншому порядку.

Також за такого підходу становище добросовісного покупця на аукціоні у справі про банкрутство не погіршується. У тій самій постанові Велика Палата надала йому рівноцінний захист:

покупець, який відплатно і добросовісно придбав майно в такій процедурі, не може бути позбавлений його за критерієм вибуття майна з володіння з волі чи поза волею боржника (п. 5.56);

якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, ця обставина не може бути протиставлена покупцеві - навіть коли майно вибуло з володіння такої особи поза її волею, - за умови добросовісності покупця (п. 5.59);

рішення, унаслідок якого добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати компенсацію своїх втрат, покладає на нього індивідуальний і надмірний тягар (п. 5.58).

Отже, і за п. 1 ч. 2 ст. 388 ЦК України і за висновками Великої Палати у справі № 908/976/19, спірні ділянки не можуть бути витребувані в покупця, який добросовісно придбав їх на аукціоні в ліквідаційній процедурі. Витребування можливе лише за умови, що позивачка доведе недобросовісність відповідача (ст. 387 ЦК України).

В свою чергу, позивачем в його позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань щодо недобросовісності відповідача як покупця спірних земельних ділянок.

Так, поведінка особи вважається добросовісною, якщо інше не встановлено судом (ч. 5 ст. 12 ЦК України; п. 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Недобросовісність не може ґрунтуватися на припущеннях, а обов`язок її доведення покладається на позивача (п. 6.10, 6.11, 6.21 постанови КГС ВС від 10.12.2025 у справі № 910/2876/24; постанова судової палати КГС ВС від 18.09.2025 у справі № 922/82/20).

За відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб чи обтяження особа, яка добросовісно покладалася на реєстр, набуває майно вільним від незареєстрованих прав. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду послідовно підтверджує: постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (п. 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (п. 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (п. 7.15, 7.16), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (п. 53, 54), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (п. 5.60, 5.61). Набувач не зобов`язаний перевіряти історію попередніх переходів права, якщо немає обставин, які в розумного спостерігача викликали б сумнів у достовірності відомостей реєстру (постанова КГС ВС від 11.03.2025 у справі № 922/647/22).

На час аукціону (17.05.2021), оплати (червень 2021 року) і державної реєстрації (30.08.2021):

- право власності на спірні ділянки було зареєстроване за продавцем - ТОВ «Трейдинг Старт»;

у реєстрі не було арештів, обтяжень чи відомостей про права позивачки (встановлено ухвалою від 14.09.2021);

жоден правочин у ланцюгу не був визнаний недійсним рішенням, що набрало законної сили: рішення у справі № 359/7624/19 набрало законної сили лише 26.10.2021;

право позивачки на земельну ділянку не було зареєстроване;

майно продавав призначений судом ліквідатор за згодою комітету кредиторів на відкритому електронному аукціоні (prozorro.sale);

відповідач сплатив ціну за придбане майно повністю - 1 500 000 грн.

Ухвалою від 14.09.2021 суд відхилив скаргу позивачки на дії ліквідатора, ухвалою від 12.10.2021 затвердив його звіт.

Покупець, який придбав майно в процедурі, покликаній гарантувати правомірність відчуження, не відповідає за можливі порушення інших осіб (п. 5.58 постанови у справі № 908/976/19; п. 6.17 постанови у справі № 910/2876/24).

Позовна заява не містить жодного твердження про те, що відповідач на час придбання знав чи міг знати про права позивачки, і жодного доказу цього. Загальні посилання стосуються подій 2019 року договору між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та декларацій, поданих ОСОБА_3 ; доказів участі відповідача в цих подіях чи обізнаності про них позивачка не подала.

Сама можливість знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення у справах, учасником яких набувач не був, не свідчить про його недобросовісність (п. 6.33 постанови у справі № 910/2876/24).

Крім того, ТОВ «Трейдинг Старт», ухвалою суду від 14.09.2021 у справі №922/2822/19 встановлено, що останній придбав ділянки 18.07.2019 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу в зареєстрованого власника - ТОВ «Бориспіль-Інвест 13»; на той час не було ні судового рішення, що набрало законної сили, про належність майна іншій особі, ні відповідних відомостей у реєстрі; позивачка цих договорів не оспорювала і позову про витребування майна до ТОВ «Трейдинг Старт» не заявляла. Суд дійшов висновку, що ТОВ «Трейдинг Старт» «правомірно набуло у власність майно».

За висновком Великої Палати Верховного Суду, добросовісність і можливість витребування досліджуються послідовно щодо кожного набувача в ланцюгу, якщо про відповідні обставини стверджує сторона, яка несе тягар їх доведення. Якщо майно набуте добросовісним набувачем за відплатним правочином і не могло бути в нього витребуване, подальше розпорядження цим майном не створює підстави для витребування в нового набувача (постанова від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21).

В свою чергу у своїй позовній заяві, Позивачка недобросовісності ТОВ «Трейдинг Старт» не стверджує і не доводить.

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Витребування майна в набувача є втручанням у його право мирно володіти майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Таке втручання має бути законним, переслідувати легітимну мету і бути пропорційним. Суд самостійно оцінює тягар, який воно покладає на набувача, з урахуванням підстав і процедури набуття майна, його вартості, спрямованості волевиявлення учасників (п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц).

У цій справі витребування було б непропорційним:

відповідач сплатив 1 500 000 грн на відкритому електронному аукціоні, проведеному під контролем суду;

продавця - ТОВ «Трейдинг Старт» - ліквідовано ухвалою від 12.10.2021, а виручені кошти розподілено між його кредиторами, а тому відповідач не має до кого звернутися з вимогою про відшкодування збитків у порядку ст. 661 ЦК України;

на сьогодні, відповідач сам перебуває в ліквідаційній процедурі, а спірні ділянки входять до його ліквідаційної маси. Їх вилучення без будь-якої компенсації відбулося б за рахунок кредиторів відповідача.

Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятною конструкцію, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати компенсацію своїх втрат (п. 5.58 постанови у справі № 908/976/19). Європейський суд з прав людини визнавав порушенням ст. 1 Першого протоколу позбавлення особи добросовісно набутого майна без належної компенсації, зокрема у справах «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, рішення від 20.10.2011), «Кривенький проти України» (заява № 43768/07, рішення від 16.02.2017), «Дроздик і Мікула проти України» (заяви № 27849/15 та № 33358/15, рішення від 24.10.2024). Критерій надмірного індивідуального тягаря Верховний Суд застосовує й у спорах між приватними особами (постанова КЦС ВС у справі № 725/1824/20).

Також суд зазначає наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 , відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401 на користь ОСОБА_3 , яким було здійснено поділ цієї ділянки та у свою чергу відчужено ці ділянки шляхом внесення до статутного фонду ТОВ Бориспіль-Інвест 13".

Проте відповідачем у справі є лише ТОВ ОРЕНДА - СЕРВІС", тобто останній набувач, а Подільчук І.Ю., який безпосередньо відчужував уперше земельну ділянку як її власник та перший її покупець ОСОБА_3 , не залучені позивачем до участі у справі, тоді як рішення суду у спірних правовідносинах може вплинути на їхні права та обов`язки.

Також, суд не приймає до уваги посилання в позовній заяві на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 , державна реєстрація права власності на який здійснена на ім`я ТОВ, фізично не існує взагалі, а реєстрація права власності на будинковолодіння АДРЕСА_3 здійснена на підставі декларацій про початок його будівництва та про прийняття його в експлуатацію, які не засвідчують факт створення будинковолодіння як речі, а є злочинною «схемою» обходу містобудівного законодавства з метою заволодіння вже збудованим у 2004-2008 роках на спірних земельних ділянках будинковолодіннням №7 по вул.Сосновій,7, право власності на яке, як і на земельні ділянки, належить позивачці, оскільки такі твердження (про «фіктивні декларації» та «злочинну схему») не підтверджені ні вироком, ні іншим судовим рішенням. Сама ж позивачка зазначає, що повідомлення і декларація мають бути скасовані в окремому позасудовому чи судовому порядку, тобто на час розгляду цієї справи доказів того, що вони скасовані до матеріалів справи подано не було.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарський суд зазначає, що позивачем всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позиції по справі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 1, 2, 4, 5, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА-СЕРВІС" (м. Харків, пр. Перемоги, 55-Е, код ЄДРПОУ 40731079)

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області - Руденко Аліна Леонідівна (Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 39)

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - арбітражний керуючий Ющенко Віталіна Михайлівна (свідоцтво №756 від 07.05.2013, адреса 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 7, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Вступну та резолютивну частини рішення складено та проголошено 26.10.2026.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Повне рішення складено "02" листопада 2026 р.

СуддяС.А. Прохоров