Court ruling № 141136439, 30.10.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/11666/26

ун. № 759/29959/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026000000000117 від 22.01.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, неодружений, не працює, дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного за ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 22.12.2026.

Клопотання обґрунтоване тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026000000000117 від 22.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 305 КК України, у межах якого ОСОБА_4 29.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

За версією органу досудового розслідування, невстановлена особа організувала діяльність із незаконного збуту наркотичних засобів через інтернет-ресурси під назвами «Дядя Том» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », залучивши інших осіб для виконання окремих функцій, пов`язаних із придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням та збутом наркотичних засобів.

Як зазначено у клопотанні, не пізніше липня 2026 року до такої діяльності був залучений ОСОБА_4 , якому відводилася роль безпосереднього виконавця операцій із наркотичними засобами на території лівобережної частини міста Києва.

Зокрема, орган досудового розслідування інкримінує ОСОБА_4 незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичного засобу - кокаїну, вчинені за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.

14.07.2026 особа, яка діяла під контролем правоохоронних органів, через месенджер «Element X» домовилася з оператором інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який використовував обліковий запис ОСОБА_7 , про придбання кокаїну за 260 доларів США. Після здійснення оплати та передачі відомостей для оформлення поштового відправлення, за версією слідства, ОСОБА_4 створив відповідне відправлення через мобільний застосунок ТОВ «Нова пошта», використавши вигадані анкетні дані відправника.

Того ж дня о 23 год. 34 хв. ОСОБА_4 , як стверджує сторона обвинувачення, прибув до поштомату № 40018, розташованого на вул. Братства Тарасівців, 3 у м. Києві, та помістив до його комірки пакунок, у якому знаходився кокаїн масою 1,7105 г.

Крім того, 15.07.2026 особа, яка діяла під контролем правоохоронних органів, домовилася через той самий обліковий запис про придбання кокаїну за 420 доларів США.

За версією слідства, після отримання необхідних відомостей ОСОБА_4 створив поштове відправлення та о 15 год. 57 хв. прибув до поштомату № 59279, розташованого на вул. Братства Тарасівців, 9-А у м. Києві, де помістив до комірки пакунок із кокаїном масою 3,3192 г.

Орган досудового розслідування вважає, що зазначені дії вчинені ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими особами та з метою незаконного збуту наркотичних засобів.

На підтвердження обґрунтованості підозри слідчий посилається на сукупність зібраних матеріалів, зокрема протоколи контролю за вчиненням злочину, протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, матеріали візуального спостереження, огляду та виїмки кореспонденції, встановлення місцезнаходження радіообладнання, а також висновки судових експертиз.

Зокрема, згідно з висновками експертів від 07.09.2026 № СЕ-19-26/43199-НЗПРАП та № СЕ-19-26/43205-НЗПРАП, досліджені речовини є кокаїном масою відповідно 1,7105 г та 3,3192 г.

Слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищення або приховування речей і документів, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також продовження протиправної діяльності чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

На переконання сторони обвинувачення, характер інкримінованих діянь, їх вчинення за попередньою змовою з іншими особами, використання засобів електронного зв`язку та поштових сервісів, наявність невстановлених учасників протиправної діяльності, а також відсутність у підозрюваного постійного місця роботи свідчать про неможливість запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, послався на викладені в ньому обставини та просив задовольнити його, застосувавши до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 , подав письмові заперечення проти задоволення клопотання, які підтримав у судовому засіданні.

Сторона захисту не погодилася з доводами слідчого щодо необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу, зазначивши, що наведені у клопотанні обставини не доводять неможливості запобігти відповідним ризикам шляхом застосування менш суворого заходу.

Захисник просив врахувати, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Києві, проживає разом із батьками, бабусею, дідусем та молодшим братом, має сталі сімейні й соціальні зв`язки.

Крім того, захисник зазначив, що підозрюваний готовий виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, добровільно здати паспорт для виїзду за кордон та не заперечує проти застосування електронного засобу контролю.

На переконання захисту, цілодобовий домашній арешт за адресою фактичного проживання підозрюваного із застосуванням відповідних процесуальних обмежень забезпечить його належну поведінку та досягнення мети запобіжного заходу.

У зв`язку з цим захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт. Альтернативно просив визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив врахувати наведені ним доводи.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, а також письмові заперечення сторони захисту, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення особи свободи допускається лише у визначених Конвенцією випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, визначених частиною першою цієї статті.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання відповідним ризикам.

Оцінюючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить із того, що на цій стадії кримінального провадження не вирішується питання про доведеність винуватості особи, правильність остаточної кваліфікації її дій або достатність доказів для ухвалення обвинувального вироку.

Обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або інформації, здатних переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Із досліджених матеріалів убачається, що повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується не лише на припущеннях органу досудового розслідування, а й на конкретних відомостях щодо обставин двох операцій із наркотичними засобами, проведених у липні 2026 року.

Зокрема, матеріали кримінального провадження містять відомості про узгодження придбання наркотичних засобів через месенджер, здійснення оплати, оформлення поштових відправлень, використання поштоматів для передачі пакунків та результати дослідження вилучених речовин.

Висновками експертів підтверджено, що речовини, які були предметом відповідних операцій, є кокаїном. Відомості, викладені у протоколах контролю за вчиненням злочину та негласних слідчих (розшукових) дій, у сукупності з іншими матеріалами створюють достатній на цьому етапі фактичний зв`язок між підозрюваним та інкримінованими йому діями.

При цьому слідчий суддя враховує, що йдеться про два окремі епізоди, вчинення яких, за версією сторони обвинувачення, відбувалося за подібним способом, із використанням електронних засобів зв`язку, вигаданих анкетних даних та поштових сервісів.

Така сукупність обставин на цьому етапі провадження дає достатні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Водночас цей висновок не є констатацією винуватості підозрюваного та не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести обставини кримінального правопорушення у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує як характер інкримінованих діянь, так і конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років із конфіскацією майна.

Суворість можливого покарання сама собою не є достатньою підставою для тримання особи під вартою, однак підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами.

У цьому випадку слідчий суддя бере до уваги характер інкримінованої діяльності, її ймовірне здійснення у взаємодії з іншими особами, використання засобів зв`язку та способів передачі наркотичних засобів, які не передбачають безпосереднього контакту між усіма учасниками.

Зазначені обставини в сукупності з перспективою призначення тривалого покарання у разі доведення винуватості створюють достатні підстави вважати, що підозрюваний може вдатися до переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання та сімейних зв`язків враховується слідчим суддею, однак за встановлених обставин не усуває зазначеного ризику.

Стосовно ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що інкриміновані підозрюваному дії, за версією слідства, здійснювалися з використанням електронного листування, облікових записів у месенджерах та поштових сервісів.

Досудове розслідування триває, а обставини взаємодії між усіма ймовірними учасниками протиправної діяльності, джерела надходження наркотичних засобів та місця їх зберігання остаточно не встановлені.

За таких умов зберігається ризик того, що підозрюваний, маючи доступ до відповідної інформації або можливість зв`язку з іншими особами, може сприяти приховуванню чи знищенню предметів та відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

Водночас слідчий суддя враховує, що саме по собі посилання на можливість видалення електронного листування не доводить існування такого ризику. Його значення у цьому провадженні оцінюється в сукупності з конкретним способом інкримінованої діяльності та незавершеністю встановлення її учасників.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що досудове розслідування стосується ймовірної діяльності групи осіб, частині яких уже повідомлено про підозру, тоді як інші особи залишаються невстановленими.

Відповідно до матеріалів клопотання, 22 та 23 жовтня 2026 року іншим особам у межах цього кримінального провадження також повідомлено про підозру.

З огляду на характер інкримінованих дій та можливу обізнаність підозрюваного про інших учасників відповідної діяльності існує ризик узгодження з ними позицій щодо обставин кримінального провадження, спонукання до зміни показань або іншого неправомірного впливу.

При цьому слідчий суддя не ототожнює саме по собі знайомство з іншими особами з незаконним впливом на них, однак враховує, що у провадженні, яке стосується ймовірно узгодженої діяльності декількох осіб, можливість безконтрольного спілкування між ними має істотне значення для оцінки цього ризику.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя бере до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що не всі учасники інкримінованої діяльності встановлені, а досудове розслідування продовжується.

За цих обставин існує можливість передачі таким особам відомостей про хід розслідування, що може ускладнити встановлення фактичних обставин кримінальних правопорушень та причетних до них осіб.

Разом із тим припущення слідчого про можливе створення штучних доказів чи схиляння інших осіб до неправдивих показань без наведення конкретних фактичних даних не може розглядатися як самостійна достатня підстава для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Відтак цей ризик враховується слідчим суддею лише в тій частині, у якій він пов`язаний із конкретними обставинами незавершеного розслідування ймовірної спільної діяльності декількох осіб.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 інкримінуються два епізоди незаконного збуту наркотичного засобу, вчинені, за версією слідства, із застосуванням подібного механізму.

Ймовірне здійснення таких дій не одноразово, а у межах організованої взаємодії з іншими особами, із використанням інтернет-ресурсів, електронних засобів комунікації та поштових відправлень, свідчить про можливість продовження відповідної діяльності за відсутності належних процесуальних обмежень.

Слідчий суддя також враховує відсутність у підозрюваного постійного місця роботи. Водночас ця обставина сама собою не свідчить про схильність особи до вчинення кримінальних правопорушень і набуває значення виключно в сукупності з іншими встановленими обставинами.

Отже, оцінюючи наведені ризики в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що стороною обвинувачення доведено існування реальних ризиків, передбачених насамперед пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також наявність обставин, які вказують на можливість приховування значущої для розслідування інформації та перешкоджання провадженню.

При цьому ризики оцінюються не як достовірно встановлені наміри підозрюваного вчинити відповідні дії, а як обґрунтована ймовірність такої поведінки з урахуванням фактичних обставин провадження.

Відповідно до ст. 178 КПК України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, майновий стан та інші відомості, що характеризують підозрюваного.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, має постійне місце проживання у м. Києві, проживає разом із членами сім`ї, має сталі сімейні та соціальні зв`язки.

Наведені обставини свідчать про наявність факторів, які певною мірою зменшують імовірність неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, та підлягають урахуванню під час визначення виду запобіжного заходу.

Водночас ці обставини не мають безумовного характеру та не виключають існування ризиків, установлених слідчим суддею.

Окремо оцінюючи доводи сторони захисту про можливість застосування цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя зазначає таке.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, є істотним обмеженням свободи особи та за відповідних обставин може бути достатнім засобом забезпечення її належної процесуальної поведінки.

Разом із тим достатність такого запобіжного заходу має оцінюватися не лише з погляду можливості контролю за перебуванням підозрюваного за визначеною адресою, а й з урахуванням характеру встановлених ризиків.

У цьому кримінальному провадженні інкриміновані ОСОБА_4 дії, за версією слідства, здійснювалися із застосуванням засобів дистанційної комунікації, а саме месенджерів, інтернет-ресурсів та поштових сервісів.

Тому саме по собі перебування підозрюваного за місцем проживання, навіть під цілодобовим домашнім арештом та із застосуванням електронного засобу контролю, не унеможливлює його спілкування з іншими особами, передачу їм інформації або координацію дій дистанційним способом.

Електронний засіб контролю спрямований насамперед на контроль за дотриманням установлених обмежень щодо місцеперебування особи, однак не забезпечує безпосереднього контролю за її електронним листуванням та іншими способами комунікації.

Покладення обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами також є важливим процесуальним обмеженням, проте за конкретних обставин цього провадження не може бути визнане достатнім для нейтралізації всієї сукупності встановлених ризиків.

Крім того, на цьому етапі досудового розслідування не встановлено всіх осіб, які, за версією сторони обвинувачення, могли брати участь у відповідній діяльності, що об`єктивно ускладнює визначення вичерпного кола осіб, спілкування з якими необхідно обмежити.

Таким чином, запропонований захистом цілодобовий домашній арешт із покладенням процесуальних обов`язків та застосуванням електронного засобу контролю не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам.

Слідчий суддя також бере до уваги готовність підозрюваного добровільно здати паспорт для виїзду за кордон та виконувати покладені на нього обов`язки.

Разом із тим така готовність, хоча й позитивно характеризує заявлену процесуальну позицію підозрюваного, не є достатньою гарантією його подальшої поведінки з огляду на характер та сукупність встановлених ризиків.

Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку, що застосування особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту, у тому числі цілодобового, не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам.

Отже, стороною обвинувачення доведено не лише наявність обґрунтованої підозри та відповідних ризиків, а й недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та пропорційним втручанням у його право на свободу й особисту недоторканність, яке відповідає характеру встановлених ризиків і потребам кримінального провадження на цьому етапі досудового розслідування.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про розмір застави, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, характер та спосіб їх імовірного вчинення, обставини двох епізодів збуту наркотичного засобу, ймовірну корисливу спрямованість протиправної діяльності, встановлені ризики, а також відомості про особу підозрюваного та його сімейний стан.

Слідчий суддя враховує клопотання захисника про визначення застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Однак, оцінюючи достатність запропонованого розміру застави, слідчий суддя виходить із того, що застава повинна бути не формальним альтернативним заходом, а дієвою гарантією виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

З огляду на характер інкримінованих діянь, їх імовірне вчинення за попередньою змовою групою осіб, використання дистанційних способів збуту наркотичних засобів та сукупність встановлених ризиків, застава в запропонованому захистом розмірі не може бути визнана достатньою гарантією належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Водночас слідчий суддя враховує, що відомості про матеріальний стан підозрюваного не дають підстав для визначення застави понад установлені законом межі для тяжкого злочину.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає необхідним визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

На переконання слідчого судді, такий розмір застави є співмірним із характером кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , та достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків у разі звільнення з-під варти.

Визначення застави в зазначеному розмірі також забезпечує підозрюваному передбачену законом можливість звільнення з-під варти за умови внесення відповідної суми та виконання встановлених судом обов`язків.

У разі внесення застави слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, спрямовані на забезпечення його явки за викликами, обмеження можливості переховування, незаконного впливу на інших учасників провадження та перешкоджання досудовому розслідуванню.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи дату фактичного затримання ОСОБА_4 - 29.10.2026, а також заявлений стороною обвинувачення строк, слідчий суддя вважає за можливе застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.12.2026 включно.

Отже, за результатами розгляду клопотання слідчий суддя доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для його задоволення та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Керуючись статтями 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 грудня 2026 року включно, з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 - 29 жовтня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Застава може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва за такими реквізитами:

Отримувач: Святошинський районний суд м. Києва

Код ЄДРПОУ: 26268059

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ

МФО: 820172

Рахунок: UA128201720355259002001012089.

У разі внесення застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 строком на два місяці з дня внесення застави, але не довше строку досудового розслідування, такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

?прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою;

?не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та (або) роботи;

?утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні щодо обставин кримінальних правопорушень;

?здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава може бути звернена в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, - у той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 02 листопада 2026 року.

Cлідчий суддя ОСОБА_8