Decision № 141123749, 02.11.2026, Kremenets District Court of Ternopil Oblast

Справа №601/2370/26

Провадження № 2/601/1281/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Клим Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Мельничук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1016899 в розмірі 16291,72 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.09.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1016899 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язувалася повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Строк кредитування 30 днів.

Відповідачка заповнила заявку на сайті з кодом підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначила інформацію щодо реквізитів банківської картки № НОМЕР_1 на яку в подальшому перераховано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн.

В подальшому, у зв`язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачкою зобов`язання, остання ініціювала укладення Додаткового договору від 02.10.2020, яким продовжено строк кредитування до 02.11.2020, та Додаткового договору від 02.11.2020, яким продовжено строк кредитування до 03.12.2020.

22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» отримало право грошової вимоги, включно і до відповідача за Договором № 1016899 від 02.09.2020.

21.10.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20241021/1, згідно умов якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» отримало право грошової вимоги, включно і до відповідача за Договором № 1016899 від 02.09.2020.

Станом на 25.08.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 291,72 грн., що складається з:

- 4000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

- 10260,00 грн. залишок заборгованості по процентам за користування;

- 2031,72 грн. інфляційне збільшення.

Всупереч умовам договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Відповідачка здійснила платежі на суму 3420,00 грн., дата останнього платежу 02.11.2020. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила погашення існуючої заборгованості.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

21 вересня 2026 року до суду від представника відповідача адвоката Булави О.П. поступив відзив на позов в якому вважаємо, що позовна заява є необгрунтованою та не підтвердженою належними доказами і не підлягає до задоволення. Зазначає, що позивач у позовній заяві та додатково підтвердив детальним розрахунком заборгованості, що ОСОБА_1 здійснено платежі за вищевказаним кредитним договором на суму 3420 гривень. Вказує, що відповідач повністю погасила відсотки за користування кредитом та частково погасила тіло кредиту в сумі 1140 гривень. Тому, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на дату подання відзиву складає 2860 гривень. Саме цю суму відповідач визнає. Натомість позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 16291,72 гривні, що складається з: заборгованість по тілу кредиту 4000 гривень;- заборгованість по відсотках 10260 гривень; інфляційне збільшення 2031,72 гривні. На підтвердження подальшого зростання відсотків за користування кредитом позивач долучив лише детальний розрахунок заборгованості з особового рахунку ОСОБА_1 , складений у вигляді довідки, де зазначено, що заборгованість по відсотках складає 10260 гривень. При цьому жодного розрахунку та пояснення як саме нараховувалися ці відсотки позивач не надає. Враховуючи розмір відсотків станом на дату подання позовної заяви, позивач продовжував нараховувати відсотки і після завершення строку договору. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач тривалий час не здійснювала повернення кредиту, чим суттєво порушила свої зобов`язання. При укладенні кредитного договору його сторони не погоджували сплату позичальником процентів річних в розумінні як відповідальності боржника у разі прострочення ним грошового зобов`язання, а лише визначили розмір процентів користування кредитними коштами, які відповідно до положень ст. 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише упродовж строку кредитування. Нарахування процентів після закінчення строку договору не є правомірним продовженням дії договору, оскільки строк дії зобов`язання щодо користування кредитом завершився. Подальше нарахування можливе лише за умови чітко погодженого в договорі механізму продовження (пролонгації) дії кредиту, якого в даному випадку не передбачено.

Така практика банку фактично є необґрунтованим збільшенням фінансового тягаря на позичальника, що суперечить визначеним засадам добросовісності та розумності та може розцінюватися як зловживання правом. Враховуючи викладене, поданий позивачем розрахунок інфляційних витрат не відповідає дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ». За таких обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього матеріально-правової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині. позивач не обґрунтував належним чином стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 тисяч гривень і окрім того, ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» не довело, що воно наділено правом грошової вимоги до відповідача, тому з ОСОБА_1 не можуть стягуватися жодні судові витрати на його користь. Просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Артеміда-Ф», на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

01.10.2026 до суду поступила відповідь на відзив, де представник позивача просить задоволити позовні вимоги.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив суд розгляд справи здійснювати у відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений зобов`язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1054 ЦК передбачено, що кредит надається на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором суд на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, повинен перевірити на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржників, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема, здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить.

02.09.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1016899 про надання коштів на умовах споживчого кредиту .

Згідно п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 4000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк кредиту 30 днів.

Тип процентної ставки фіксована. Знижена процентна ставка становить 0,95% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом 3 календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту. Стандартна процентна ставка становить 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, якщо клієнт не виконав умови, зазначені в п. 1.4.1. цього Договору (п. 1.4. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну карту клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Юзвенко О. М. 02.09.2020, з урахування положень ЗУ «Про електронну комерцію».

02.10.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № б/н до Договору № 1016899 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 02.09.2020.

Відповідно до п. 3. Додаткового договору строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому у п. 1.3. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 02.11.2020. Процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

02.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № б/н до Договору № 1016899 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 02.09.2020 .

Відповідно до п. 3. Додаткового договору строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому у п. 1.3. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 03.12.2020. Процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.09.2025 №1-1609 02.09.2020 20:06:07 було успішно перераховано кошти на суму 4000,00 грн на карту НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 65198761.

Тобто, матеріалами справи підтверджено одержання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Всупереч умовам Договору, відповідач свого зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, згідно наданого детального розрахунку заборгованості, як зазначає позивач, станом на 25.08.2026 року за договором № 1016899 виникла заборгованість в розмірі 16 291,72 грн, - 4000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

- 10260,00 грн. залишок заборгованості по процентам за користування;

- 2031,72 грн. інфляційне збільшення.

13.03.2025 року ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» надіслано відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо сплати заборгованості за договором позики № 1016899.

22.02.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 015-220221, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 1016899.

Відповідно до витягу з акту прийому-прийняття реєстру прав вимог № 015-220221/02 від 19.05.2021 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 14260,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 260,00 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно п. 4.3. Договору факторингу переуступлені за реєстром права грошових вимог переходять до фактора з моменту підписання сторонами Акта прийняття-передання відповідного Реєстру прав грошових вимог та виконання фактором зобов`язання з передачі клієнтові суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх зобов`язань.

А також, Додатковою угодою № 02 від 19.05.2021 до Договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 сторонами погоджено, що сума фінансування, відповідно до узгоджених сторонами умов складає 1760928,99 грн. На підтвердження здійснення оплати надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 25.05.2021, згідно якої здійснено переказ ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на суму 1760928,99 грн. на рахунок одержувача ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».

21.10.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» укладено Договір факторингу № 20241021/1, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 1016899.

Відповідно до реєстру прав вимог № 20241021/1 від 21.10.2024 ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 14 260,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 260,00 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно п. 2.1.3. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Реєстр прав вимог № 20241021/1 від 21.10.2024 підписано сторонами та скріплено їх печатками, що підтверджує передачу Реєстрів прав вимоги, а відповідно, підтверджує те, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв портфель заборгованості боржників та від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять права вимоги заборгованостей до боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф».

Суд з матеріалів справи встановив те, що договір № 1016899 від 02.09.2020 про надання коштів на умовах фінансового кредиту із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, адреси реєстрації, свідчить про його укладення в електронній формі, з умовами якого відповідач, які вважав зручними для себе, погодився та підтвердив умови отримання кредиту. Також суд встановив те, що первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання щодо видачі кредиту виконав в повному обсязі, про що свідчать матеріали справи.

Також матеріали справи свідчать про доведеність переходу до ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» права вимоги за договором № 1016899 від 02.09.2020 на підставі укладених договорів факторингу.

Однак суд не погоджується із заявленою сумою, право вимоги на яку ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло на підставі укладеного із первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договору факторингу та яку в подальшому відступило позивачу, виходячи з того, що право нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Схожий за змістом висновок викладений у п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Умовами Договору визначений строк кредиту, а саме 30 днів, який на підставі додаткових договорів від 02.10.2020, від 02.11.2020 продовжувався і остаточно сплив 03.12.2020. Проценти за користування кредитом у межах цього строку нараховувались за зниженою процентною ставкою 0,95 процентів в день, а після втрати права на її застосування - за стандартною процентною ставкою 1,90 процентів в день, що відповідає умовам пп. 1.4.1, 1.4.2, п. 3.3 Договору та п. 3.2 кожного з додаткових договорів.

Як зазначено у розрахунку заборгованості станом на 18.05.2021, який складений первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за договором № № 1016899 від 02.09.2020 нараховано процентів за користування кредитом на загальну суму 6840,00 грн, з яких 1 140,00 грн за перший тридцятиденний період користування кредитом та по 2 280,00 грн за кожен із двох наступних тридцятиденних періодів, а також 1 140,00 грн донарахування внаслідок перерахунку процентів за перший період зі зниженої процентної ставки на стандартну. Відповідачем на погашення процентів сплачено 3420,00 грн, внаслідок чого заборгованість за процентами становить 3 420,00 грн, а загальна заборгованість за вказаним договором - 7 420,00 грн.

В свою чергу ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відступаючи право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021, передало ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги до відповідача за договором № 1016899 від 02.09.2020 на загальну суму 14 260,00 грн, з яких: 4 000,00 грн тіло кредиту та 10 260,00 грн заборгованість по процентах за користування кредитом.

Водночас жодних доказів, які свідчать про нарахування ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відсотків за користування коштами за договором № 1016899 від 02.09.2020 позичальника ОСОБА_1 в загальній сумі 10 260,00 грн, право вимоги на які в подальшому перейшло до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі укладеного договору факторингу, позивач суду не надав. Навпаки, складений самим первісним кредитором розрахунок заборгованості спростовує такий розмір нарахованих процентів.

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання про відсутність обґрунтованих підстав у ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» для відступлення права вимоги в частині нарахованих відсотків у сумі 6 840,00 грн за договором № № 1016899 від 02.09.2020, оскільки згідно з умовами договору та розрахунком заборгованості станом на 18.05.2021 заборгованість відповідача за нарахованими первісним кредитором і несплаченими відсотками становила лише 3 420,00 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення в розмірі 2031,72 грн за період з 04.12.2020 по 23.02.2022 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Згідно з п. 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, відмінили з 24.00 год 30.06.2023 на всій території України.

Оскільки інфляційні витрати за прострочення виконання зобов`язання за договором № 1016899 від 02.09.2020 про надання коштів на умовах фінансового кредиту нараховані в період з 04.12.2020 по 23.02.2022, відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за цим договором з 01.03.2020 на час дії карантину, а, відтак, відсутні підстави для стягнення заявленого в позовних вимогах інфляційного збільшення в розмірі 2031,72 грн.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надані, вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом частково доведений факт порушення його права, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» підлягає стягненню заборгованість у сумі 7 420,00 грн, з них: тіло кредиту 4 000,00 грн та 3 420,00 грн заборгованість за відсотками, а вимога щодо стягнення частини відсотків у сумі 6 840,00 грн та інфляційного збільшення у сумі 2031,72 грн через їх необґрунтованість задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до п. п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Судом встановлено, що 21.08.2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (далі клієнт) і адвокат Бачинський О.М. уклали договір про надання правової допомоги № 20260821-23Ш, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручив, а адвокат зобов`язався надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Правова допомога за цим договором полягала у захисті інтересів клієнта у справі за позовом клієнта до ОСОБА_1 за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1016899 від 02.09.2020 (п. 1.2.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду у розмірі 8 000,00 грн.

У разі ухвалення судом рішення (постанови) суду про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (п. 4.6 договору).

Згідно з п. 4.7 договору клієнт зобов`язався здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення (постанови) суду відповідної інстанції або з дати добровільної оплати боржником заборгованості. Пунктом 4.8 договору сторони погодили, що безумовним підтвердженням виконання робіт (надання послуг) адвокатом є фактичне подання ним в інтересах клієнта до суду позовної заяви (з додатками) щодо особи, вказаної в п. 1.2.1 договору, та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовій справі, а акт про надання правової допомоги складається за результатами надання правової допомоги після постановлення судом рішення суду відповідної інстанції у строки, визначені п. 4.7 договору.

Детальний розрахунок суми судових витрат у вказаній справі, зокрема витрат на правничу допомогу адвоката, додано позивачем до позовної заяви.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а саме те, що справа є не складною, наявність значного обсягу схожої судової практики, ціну позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, які слід розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України.

Так як позов задоволений на 45,54% (7420,00 х 100% / 16291,72 ), з відповідача на користь позивача слід стягнути 2277 грн (45,54% від 5000,00 грн)витрат на правову допомогу.

Відповідач поніс витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 10000 грн, які просив стягнути з позивачки.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав: ордер №1151838, розрахунок суми гонорару згідно з договором про надання правничої допомоги № 406 від 11.09.2026.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а саме те, що справа є не складною, наявність значного обсягу схожої судової практики, ціну позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона відповідача у цій справі, є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, які слід розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України.

Так як в позові відмовлено частково на 54,46%, з позивача на користь відповідача слід стягнути 2723 грн (54,46% від 5000,00 грн) витрат на правову допомогу.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1 212,55 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (7 420,00 грн х 2 662,40 грн / 16 291,72 грн).

Керуючись ст. 141, 258, 259, 264-265, 280, 281 ЦПК України, суд,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» суму заборгованості за кредитним договором № 1016899 від 02.09.2020 у розмірі 7 420 (сім тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп., з яких: 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу та 3 420 (три тисячі чотириста двадцять) грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» судовий збір у розмірі 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) гривень 58 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2723 (дві тисячі сімсот двадцять три) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», місце знаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд. 87, оф. 54, код в ЄДРПОУ 42655697;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Головуючий: