Court ruling № 141123471, 30.10.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

30 жовтня 2026 року Справа № 520/20395/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ГУ ПФ України в Донецькій області, вулиця Надії Алексєєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, ЄДРПОУ: 13486110) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025, у цій справі позов задоволено задовольнити частково та визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2024 №205250010811 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.08.1988 по 29.07.1995 у Вільчанському дитячому саду «Малятко». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

22.10.2026 до суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), надійшла заява позивача у якій просить суд:

1. Прийняти цю заяву до розгляду в порядку статті 383 КАС України та в межах адміністративної справи № 520/20395/24.

2. Долучити до матеріалів адміністративної справи № 520/20395/24 цю заяву та додані до неї документи.

3. Дослідити лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.10.2026 як доказ обставин щодо нарахованої доплати пенсії, здійсненої часткової виплати та залишку коштів у розмірі 66 957.76 гри станом на 14.10.2026.

4. Урахувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 у справі № 520/31586/26, зміст первісного рішення від 04.02.2025 у справі № 520/20395/24 та обставини, викладені в цій заяві, під час вирішення питання про можливість застосування статті 383 КАС України.

5. Надати оцінку тому, чи належать наведені обставини до предмета судового контролю в межах справи № 520/20395/24 та чи є передбачені статтею 383 КАС України підстави для визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності відповідача у первісній справі, пов`язаних із виконанням судового рішення.

6. У разі встановлення передбачених статтею 383 КАС України підстав постановити відповідну ухвалу в межах повноважень суду.

7. Якщо суд дійде висновку, що наведені обставини не можуть бути предметом розгляду за статтею 383 КАС України в межах цієї справи, прошу зазначити у відповідному судовому рішенні мотиви такого висновку та роз`яснити процесуальний спосіб захисту, який відповідає встановленим обставинам.

8. Розгляд справи прошу здійснювати у порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику до суду сторін.

Вказана заява подана без додержання вимог статті 383 КАС України та підлягає поверненню заявнику, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються: інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду, викладену у своїх рішеннях, за якою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначила, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 383 КАС України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог частини другої статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частин першої третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд вважає, що заявник не дотримав вимог пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України, оскільки у поданій заяві не зазначив інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження, та яка б свідчила, що позивач дійсно вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Позивач у заяві вказує, що Виконавчий лист, виданий на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 520/20395/24, до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця мною не пред`являвся. Виконавче провадження не відкривалося. Зазначає саме ці обставини для виконання вимог статті 383 КАС України та з метою повного інформування суду про стан примусового виконання судового рішення.

Також вказує, що після ухвалення рішення органи Пенсійного фонду добровільно здійснювали дії щодо повторного розгляду заяви, призначення пенсії та проведення нарахувань, а актуальна позиція щодо залишку невиплачених коштів викладена в листі від 19.10.2026. Ці обставини наведено не як заміну процедурі примусового виконання, а як інформацію, яку прошу врахувати при вирішенні питання про належний процесуальний механізм захисту.

Оцінюючи аргументи позивача щодо причин непред`явлення виконавчого листа до виконання та здійснення органом Пенсійного фонду добровільних дій на виконання судового рішення, суд не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. За своєю правовою суттю цей механізм є засобом захисту прав стягувача, який може бути застосований лише у разі, якщо загальний порядок примусового виконання рішення не дав належного результату.

Судом встановлено, що виконавчий лист, виданий на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 520/20395/24, до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця позивачем не пред`являвся, примусове виконавче провадження не відкривалося. Листування позивача з управлінням Пенсійного фонду України та добровільне вчинення відповідачем окремих дій не замінюють собою законодавчо визначену процедуру примусового виконання судового рішення.

Стягувач має використати всі можливі, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" засоби для виконання судового рішення, що є обов`язковою передумовою для ініціювання судового контролю в порядку статті 383 КАС України. Наявність залишку невиплачених коштів, про яку зазначає позивач із посиланням на лист від 19.10.2026 року, за відсутності відкритого виконавчого провадження, свідчить про передчасність звернення до суду з цією заявою та неправильне обрання процесуального механізму захисту.

За відомостями автоматизованої системи документообігу суду позивач не звертався за отриманням виконавчого листа на виконання рішення суду у цій справі та виконавчий лист позивачу не був виданий.

Зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій позивача не дають підстав виснувати, що заявник в повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення. У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, - є передчасним.

Згідно із абзацом другим частини п`ятої статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Частина п`ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі № 420/2827/22).

У постановах від 08.11.2024 у справі № 340/222/20, від 24.04.2025 у справі № 340/5977/22 Верховний Суд дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України, судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви. Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Відтак, оскільки подана у порядку статті 383 КАС України заява не відповідає встановленим вимогам (зважаючи на відсутність інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження, яка б свідчила, що позивач дійсно вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду), тому вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Більш того, аналізуючи зміст вимог, викладених у заяві від 22.10.2026, та оцінюючи їх на предмет відповідності положенням статті 383 КАС України, суд зазначає таке.

Стаття 383 КАС України передбачає чітко визначений процесуальний механізм судового контролю, який спрямований виключно на захист прав стягувача у разі протиправних рішень, дій чи бездіяльності боржника, вчинених саме на виконання рішення суду. Ця норма не є універсальним інструментом для вирішення будь-яких публічно-правових спорів між сторонами чи надання судом юридичних консультацій.

Позовні вимоги, заявлені у пунктах 4, 5 та 7 заяви (зокрема, щодо "надання оцінки належності обставин до предмета судового контролю", "визначення можливості застосування статті 383 КАС України" та "роз`яснення процесуального способу захисту у разі відмови"), за своєю правовою природою виходять за процесуальні межі статті 383 КАС України. Суд у межах цієї процедури не наділений повноваженнями надавати консультативні висновки, роз`яснювати загальні норми законодавства чи обирати за позивача стратегію захисту його прав. Завданням суду є виключно перевірка факту порушення прав при виконанні конкретного судового рішення за наявності чітко сформульованої вимоги про визнання дій чи бездіяльності протиправними.

Окрім цього, судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 520/20395/24 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із зарахуванням періоду роботи з 01.08.1988 по 29.07.1995 роки. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Таким чином, судовим рішенням у справі № 520/20395/24 не вирішувалося питання щодо конкретних сум виплати пенсії, проведення нарахувань чи стягнення заборгованості.

Позивач у своїй заяві просить дослідити лист від 19.10.2026 року як доказ наявності залишку невиплачених коштів у розмірі 66 957,76 грн. Проте, оскільки питання виплати цих коштів не було предметом дослідження у первісній справі та не покладалося на відповідача як обов`язкова до виконання дія, суд не може здійснювати судовий контроль за обставинами, які перебувають поза межами резолютивної частини рішення суду від 04.02.2025 року.

З огляду на те, що заявлені вимоги виходять за межі статті 383 КАС України, а питання виплати коштів не вирішувалось у первісному рішенні, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення вказаної заяви

Керуючись статтями 248, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ГУ ПФ України в Донецькій області, вулиця Надії Алексєєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, ЄДРПОУ: 13486110) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду з дотриманням вимог, встановлених законом щодо її оформлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Зеленов А.С.