Decision № 141116949, 28.10.2026, Zhovtnevyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 212/11980/26

2/212/7506/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Шевченко Л.В., при секретарі судового засідання Чуприні Я.Є., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Побиви І.О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про захист прав споживачів,-

встановив:

28.07.2026 представник позивача Зарівна С.В. звернулась з позовною заявою до КП «Кривбасводоканал» про захист прав споживачів.

29.07.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Шевченко Л.В.

Представник позивача у позовній заяві вказує, що ОСОБА_2 зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 07.07.2016 року по теперішній час. З цього часу між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (відповідачем) та позивачем виникли правовідносини як між виконавцем комунальної послуги та споживачем щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною вище адресою. Крім позивача за вказаною адресою станом на момент виникнення спірних правовідносин зареєстровані його малолітні діти ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Представник позивача вказує, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, з міркувань безпеки, пов`язаних із загрозою життю та здоров`ю, позивач у березні 2022 року був змушений тимчасово залишити місце своєї реєстрації разом із малолітніми дітьми. Факт перетину державного кордону України підтверджується відповідною відміткою у закордонному паспорті позивача від 11.03.2022. 27.04.2026 ОСОБА_2 як споживач звернувся до КП «Кривбасводоканал» із заявою про перерахунок плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період тимчасової відсутності з березня 2022 року по квітень 2026 року включно, до якої додав повний пакет документів, що підтверджують факт та тривалість тимчасової відсутності: витяги з реєстру територіальної громади на ім`я кожного із зареєстрованих осіб, акт про непроживання осіб за місцем реєстрації від 26.04.2026, копію закордонного паспорта з відміткою перетину кордону, копію дозволу на проживання в Німеччині, оригінали довідок про відвідування дітьми школи та дитячого садочка з нотаріально засвідченими перекладами.

Листом № 05-01/21003 від 04.06.2026 відповідач, КП «Кривбасводоканал», відмовив позивачу у проведенні перерахунку.

Після уточнення позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними дії Комунального підприємства «КРИВБАСВОДОКАНАЛ», щодо відмови викладеної в листі № 05-01/21003 від 04.06.2026, у проведенні перерахунку плати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з лютого 2024 року по квітень 2026 року включно; зобов`язати Комунальне підприємство «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» провести перерахунок (зняти нарахування) плати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період тимчасової відсутності позивача та членів його сім`ї з 01.02.2024 року по 30.04. 2026 року включно; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи. У позовній заяві представник позивача Зарівна С.В. відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомила, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, з яких витрати на послуги правової/ правничої допомоги становить 30 000,00 грн. (тридцать тисяч гривень 00 копійок).

Ухвалою суду від 31.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до комунального підприємства «Кривбасводоканал» про захист прав споживачів. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 год 20 хв 28 серпня 2026 року.

За клопотанням представника відповідача судове засідання при значене на 28.08.2026 відкладено на 06.10.2026.

За клопотанням представника позивача судове засідання призначене на 06.10.2026 відкладеноо на 28.10.2026.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в уточненому позові, просив їх задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні вимог позивача повністю, обрунтовуючи підставами, викладеними у відзиві на позов.

Зокрема, відповідач вказував, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження. Втім, звертає увагу суду на те, що позивач (у відзиві помилково зазначено відповідач) не звертався до КП «Кривбасводоканал» на виконання свого обов`язку, передбаченого п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з повідомленням про непроживання за адресою реєстрації свого місця проживання та заявою про припинення у зв`язку із цим нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення на підставі п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також зазначає, що відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Споживач зобов`язаний інформувати виконавців комунальних послуг про зміну власника житла та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Представник відповідача у відзиві на позов також зазначає, що на звернення Позивача щодо перерахунку заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, йому було надано відповідь вих. № 05-01/21003 від 04.06.2026, в якій зазначено, що відповідно до «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 05.07.2019 року №690 (в редакції Постанови Міністрів від 29.12.2023 р. № 1405, п.7) для реалізації права абонента на неоплату вартості послуг споживач зобов`язаний надавати виконавцю послуг оновлену заяву з відповідними підтверджуючими документами. Вказану відповідь Позивач вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки п. 7 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 05.07.2019 року № 690, викладений в іншій редакції, ніж зазначає Відповідач у спірній відмові. Однак дане твердження є помилковим, так як у відповіді наданій Позивачу зазначено п.7 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2023 року № 1405. Вважає, що будучи зареєстрованим за адросою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не звертався до КП «Кривбасводоканал» на виконання свого обов`язку, передбаченого п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з повідомленням про зміну свого фактичного місця проживання та заявою про припинення у зв`язку із цим нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення на підставі п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Жодної інформації, в тому числі, документально підтвердженої, про непроживання за місцем реєстрації ОСОБА_2 та інформацію про фактичну кількість осіб, які проживають у квартирі, Позивач до КП «Кривбасводоканал» не надавав.

Крім того представник відповідача вважає, що зазначені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту надання йому правової допомоги. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Така позиція закріплена і у п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності з точки зору належності та допустимості, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII

2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

7) кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

10) норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством;

13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

Стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі- Закон) визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Пунктом 6 частини 1 ст.7 вказаного вище Закону на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Частиною 2 статті 7 Закону визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 11) інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Згідно частини 2 статті 8 Закону виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема, 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; 5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Приписами статті 9 Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Статтями 23, 24 Закону передбачено, що послуга з централізованого водопостачання та централізованого відведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановоб Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, яка втратила чинність 1.05.2022, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_2 , позивач, зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 07.07.2016 року по теперішній час. Крім позивача за вказаною адресою станом на момент виникнення спірних правовідносин зареєстровані його малолітні діти ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

З 2016 року між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» та позивачем виникли правовідносини як між виконавцем комунальної послуги та споживачем щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується сторонами.

У вказаній вище квартирі з березня 2022 року по лютий 2024 року був встановлений та перебував на обліку в КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» засіб обліку води (лічильник), у зв`язку з чим нарахування плати за вказаний період здійснювалось на підставі показань приладу обліку або взагалі не проводилось (у зв`язку з відсутністю споживання), тому вимог про перерахунок нарахувань за період з березня 2022 року по лютий 2024 року немає, що зазначено в уточненій позовній заяві, поданій до суду 05.10.2026 (вх. № 55546).

Відповідно до п. 2 ч.---- ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд вважає, що заява про уточнення позовних вимог подана з урахуванням вимог цивільного процесуального законодавства та приймається судом до розгляду.

У період з березня 2022 року і до теперішнього часу позивач разом з дітьми фактично проживає за кордоном, у АДРЕСА_2 , що підтверджується

-копією дозволу на проживання в Німеччині від 17.06.2022 на позивача та трьох дітей, - довідкою про відвідування школи в Німеччині старшим сином ОСОБА_6 (видана 01.04.2026, з нотаріально засвідченим перекладом),

-довідкою про відвідування дитячого садочка молодшими синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у м. Гера (видана 20.04.2026, з перекладом),

- актом про непроживання осіб за місцем реєстрації, складеним ОСББ «Церіус-1Б» від 26.04.20269, в якому, між іншим вказується, що за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 07.03.2022 і дотепер (26.04.2026) взагалі фактично ніхто не проживав (арк.с.15).

Таким чином, протягом усього зазначеного періоду ОСОБА_2 та члени його сім`ї фактично не проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не споживали послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач, відповідно, не надавав позивачу відповідні послуги та не зазнавав витрат, пов`язаних з їх наданням. Доказів тому, що в квартирі, де зареєстровані ОСОБА_2 та його діти, проживали інші особи, про що вказувала представник відповідача в судовому засіданні, - не надано.

27.04.2026 ОСОБА_2 як споживач звернувся до КП «Кривбасводоканал» із заявою про перерахунок плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період тимчасової відсутності з березня 2022 року по квітень 2026 року включно, до якої додав повний пакет документів, що підтверджують факт та тривалість тимчасової відсутності: витяги з реєстру територіальної громади на ім`я кожного із зареєстрованих осіб, акт про непроживання осіб за місцем реєстрації від 26.04.2026, копію закордонного паспорта з відміткою перетину кордону, копію дозволу на проживання в Німеччині, оригінали довідок про відвідування дітьми школи та дитячого садочка з нотаріально засвідченими перекладами.

З лютого 2024 року включно нарахування здійснювались за нормами споживання відповідно до кількості зареєстрованих мешканців у вказаному вище житлі.

Спірним є період з 01.02.2024 р. по 30.04.2026 р., коли відповідач перестав враховувати засіб обліку й нараховував плату за кількістю зареєстрованих осіб.

Лютий 2024 року включено до спірного періоду, оскільки нарахування за нього виставлено вже в березні 2024 року. Починаючи з березня 2024 року (тобто за розрахунковий період лютий 2024 року) КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» здійснив нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення без урахування показань засобу обліку за нормативами (середніми показниками) споживання, в результаті чого позивачу було нараховано 1 166,89 грн. за лютий 2024 року, що, на думку позивача, є непропорційно більшим порівняно з нарахуваннями за показаннями лічильника, та продовжував нараховувати плату аж до квітня 2026 року включно.

Позивач в обгрунтування позовних вимог також надав відомості з єдиної комунальної системи ТОВ Нова - Ком за січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року.

Листом № 05-01/21003 від 04.06.2026 КП «Кривбасводоканал» повідомило позивача про наявність заборгованості станом на 29.05.2026 в сумі 39805,64 грн та звернуло увагу на те, що відповідно до пункту 7 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405), для реалізації права на неоплату вартості послуг за тимчасово непроживаючих мешканців споживач зобов`язаний подавати виконавцю послуг оновлену заяву з відповідними підтверджуючими документами у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду та довідку з місця тимчасового проживання, роботи тощо, а такі документи позивачем своєчасно не надавалися. Даний лист не містить ознак, що надіслано у відповідь на звернення позивача від 27.04.2026. До того ж, матеріали справи не містять доказів (дати) направлення цього звернення відповідачеві.

Позивач вважаючи таку відповідь рішенням про відмову у здійсненні перерахунку незаконним і необґрунтованим, подав до суду позов з уточненням (виключенням періоду, коли прилад обліку водоспоживання перебував на обліку).

Суд, ухвалюючи рішення, також виходить з такого.

Відповідно до ст.2 Закону України Про захист прав споживачів , законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Представник позивача зазначає, що як Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», так і Закон України «Про житлово-комунальні послуги», не пов`язує право споживача на перерахунок плати за період доведеної тимчасової відсутності з обов`язковим поданням заяв про перерахунок щопівроку.

Суд вважає слушним таке твердження представника позивача.

Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінетe Міністрів України від 05.07.2019 р. № 690 (в редакції з 30.12.2023), далі Правил) надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.

Споживачем (позивачем) не заперечується факт отримання послуг в період з 2016 по лютий 2022 року, тому факт укладення договору не підлягає доведенню.

Відповідно до абзацу 3 пункту 28 Правил споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Втім, не інформування споживача ОСОБА_2 відповідно до цього пункту Правил, на чому наполягає представник відповідача, не є підставою для відмови у перерахунку, оскільки, по-перше, власник житла не змінювався, а по друге, такий обов`язок слідує з порядку встановлення розподілу обсягу спожитої у будівлі холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, який здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, відповідно до обраної моделі договірних відносин. Тобто з урахуванням цього споживач надає виконавцю інформацію про кількість осіб, які фактично користуються послугами у приміщенні (квартирі) споживача, або інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуг, відповідно до Методики розподілу.

Пунктом 37 вказаних Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Підпунктом 7 пункту 45 в редакції Постанови КМ № 1405 від 29.12.2023 (яка набрала чинності 30.12.2023) споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.

підпунктом 11-1 пункту 47 Правил передбачено, що Індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

підпунктом 8-1 пункту 50 Правил перебачено, що Виконавець зобов`язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послуги та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.

Відповідач вважає аналогічною справою № 213/2221/21 та викладеною у постанові Дніпровського апеляційного суду правовою позицією, де доводи апеляційної скарги про те, що фактично за вказаною адресою проживає лише відповідачка ОСОБА_1 та її чоловік, а ОСОБА_2, будучи зареєстрованою, не проживає у квартирі та комунальними послугами не користуються, тому не має обов`язку оплачувати комунальні послуги, колегією суддів не приймаються, як такі, що спростовуються на підставі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Втім правовідносини, що склалися між сторонами у даній справі не є релевантними тим обставинам та правовідносинам, що склалися між позивачем та відповідачем у даній справі, оскільки по-перше, у справі № 213/2221/21 спір виник щодо заборгованості в період з 01 липня 2016 року по 31 березня 2021 року, по-друге, зміни до нормативних актів щодо можливості здійснення перерахунку у зв`язку з тимчасовою відсутністю споживачів набули чинності 30.12.2023 року.

Згідно статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, встановленими законодавством, є недійсними; споживач має право на повну та достовірну інформацію про послуги і на відповідне зменшення розміру плати за послуги, які фактично не надавалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Під місцем проживання розуміється житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за однією адресою не позбавляє особи права проживати в житловому приміщенні за іншою адресою за наявності в неї відповідних правових підстав (право власності, право оренди, згода власника, тощо).

Жодного строку для споживача щодо інформування виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку), ні правилами № 690, ні умовами публічного договору приєднання про надання послуг централізованого водопостачання, не встановлено.

Отже, обмеження періоду перерахунку вартості послуги стосується виключно того перерахунку, який проводиться за результатами контрольного зняття показань вузлів розподільного обліку, а не внаслідок тимчасової відсутності споживача в житловому приміщенні, в якому відсутній прилад обліку.

Суд доходить висновку, що тимчасова відсутність споживача і членів його сім`ї у відповідному житловому приміщенні є підставою для перерахунку плати за житлово-комунальну послугу. Однак, звертаючись щодо перерахунку за квітень 2026, позивач не врахував, що за цей період відповідач ще не нараховував плату за водоспоживання та водовідведення, тому позовні вимоги щодо перерахнку підлягають задоволенню за період з 01.02.2024 року по 31.03.2026 року включно.

В частині визнання протиправними дій Комунального підприємства «Кривбасводоканал», щодо відмови викладеної в листі № 05-01/21003 від 04.06.2026, у проведенні перерахунку плати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з березня 2022 року по квітень 2026 року включно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з урахуванням такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних правце застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У статті 16 ЦК України визначений загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Варто враховувати, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст.55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Визнання протиправними дій щодо направлення листа - відмови у перерахунку оплати комунальних послуг не є належним способом захисту.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч.1, 2, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Станом на 28.10.2026 позивачем та представником позивача не надано суду доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 30000 грн, про що заявлено у позовній заяві.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 4, 13, 43, 49, 76-81, 75, 176, 259, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1177, суд

ухвалив:

Прийняти уточнення до позову і розглядати цивільну справу з врахуванням уточнень.

Позов ОСОБА_2 до комунального підприємства «Кривбасводоканал» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» здійснити перерахунок розміру нарахованої плати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за період тимчасової відсутності ОСОБА_2 та членів його сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , - в період з 01.02.2024 року по 31.03.2026 року включно, згідно поданої ним заяви від 27.04.2026.

В іншій частини позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості згідно ч.5 ст.265 ЦПК України сторін:

Позивач: ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1

Представник позивача: ОСОБА_9 адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя Л. В. Шевченко