Decision № 141109554, 02.11.2026, Semenivka District Court of Chernihiv Oblast

02.11.2026

Справа № 744/543/26

Провадження № 2/744/601/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Смаги С. В.,

при секретарі судового засідання Бородіній В. В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачем ОСОБА_1 пред`явлено до суду позов до відповідачів: Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, в якому позивач просив: визнати за ним, тобто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами в цілому, який розташований по АДРЕСА_1 ; справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження; справу розглянути без його участі протягом всіх судових засідань.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив про те, що по АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, в якому проживав його батько - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до виписки з погосоподарської книги по селу Тимоновичі Семенівської міської ради Чернігівської області № 41 від 12 березня 2026 року домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , номер особового рахунку НОМЕР_1 , погосподарська книга № 4 на 1991-1995 роки значиться за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він є спадкоємцем після смерті батька за заповітом та за законом. Після смерті батька, коли він звернувся до Семенівської державної нотаріальної контори для вищевказаний житловий будинок, то нотаріус повідомила йому, що видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок буде не можливо, оскільки право власності на будинок не було зареєстровано у встановленому порядку і правовстановлюючий документ на будинок відсутній. Натомість нотаріусом після смерті батька йому було видано шість свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 0,2430 га, кадастровий номер 7424786503:01:001:0273, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під житловим будинком по АДРЕСА_1 : на земельну ділянку площею 1,73 га для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства та на земельну ділянку площею 0,56 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважає, що за ним може бути визнано право власності на вищевказаний будинок з господарськими будівлями за наступних підстав. Вищевказаний будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами було збудовано його батьком в 1968 році на відведеній для цього земельній ділянці. Питання набуття права власності на той час регулювалося постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків». Даний правовий акт не пов`язував виникнення права власності на житловий будинок з проведенням його реєстрації. Це також підтверджено правовим висновком Верховного Суду України в цивільній справі № 6-137цс13 від 18.12.2013 року. 31.01.1966 року наказом Мінкомгоспу УРСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, яка діяла до 13.12.1995 року (далі - Інструкція). Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української PCP, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у господарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім`я забудовника. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.

Таким чином, його померлим батьком житловий будинок та господарські будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1 , були зареєстровані відповідно до чинного на той час законодавства і він став власником житлового будинку та господарських будівель, що ніколи ніким не оспорювалось та підтверджено довідкою міської ради. З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та Цивільного кодексу України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструватись згідно діючого на той час законодавства.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке відповідно до ст. 1217 ЦК України може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Обов`язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена також пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В той же час в частині 5 ст. З цього ж Закону зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обтяжень здійснюються лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Також, згідно п. 4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.15 цього Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. На виконання постанови Ради Міністрів У PCP від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювались рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення запису у погосподарську книгу, його батько, будучи юридично не обізнаним, своє право власності в БТІ не зареєстрував (не оформив).

Таким чином право власності його батька у встановленому законом порядку на даний час не зареєстровано. Зареєструвати право власності на даний час неможливо, оскільки власник майна помер. Відсутність у померлого документів про право власності на житловий будинок не можна визнати відсутністю у нього права на спадщину на спірний житловий будинок. Тим більше, що право на спадщину після померлого батька ніким з фізичних чи юридичних осіб не оспорюється.

В 2026 році він звернувся в органи БТІ та виготовив технічну документацію (технічний паспорт) на зазначений житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, чим підтверджується належний технічний стан житлового будинку та інших забудов.

Враховуючи ту обставину, що на даний час він не має можливості оформити право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, які фактично є власністю його родини, якою вона володіє багато років, та розташовані по АДРЕСА_1 , він змушений звернутись до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є - визнання права. Дружина померлого батька (його мати) - ОСОБА_4 від визнання за нею права власності на будинок відмовляється та не заперечує аби право власності на спірний будинок було визнано за ним.

Ухвалою судді від 20 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 28 жовтня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у позовній заяві просив справу розглядати без його участі протягом всіх судових засідань.

Представник відповідача, Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Семенівський міський голова Новгород-Сіверського району Чернігівської області Деденко Сергій Іванович у підготовче судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду письмову заяву, згідно даних якої просив розглянути справу без представника Семенівської міської ради протягом усіх судових засідань, у задоволенні позовних вимог міська рада не заперечує.

Відповідач ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з`явилася.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області, завідувач Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області Доля Наталія Миколаївна у підготовче судове засідання не з`явилася, надала до суду інформаційну довідку зі Спадкового реєстру, згідно даних якої (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) ОСОБА_3 , а також повідомляє, що спадкова справа № 53/2014 знаходиться в процесі передання за зберігання до Державного нотаріального архіву Чернігівської області, просила цивільну справу розглянути без участі представника Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області на розсуд суду.

У матеріалах справи міститься довідка Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області, згідно відомостей якої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 53/2014, за заявою ОСОБА_3 . Інші спадкоємці по справі відсутні (а. с. 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне задовольнити позов повністю за наступних обставин.

У справі встановлено, що по АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, в якому проживав батько позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до виписки з погосоподарської книги по селу Тимоновичі Семенівської міської ради Чернігівської області № 41 від 12 березня 2026 року домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , номер особового рахунку НОМЕР_1 , погосподарська книга № 4 на 1991-1995 роки значиться за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач є спадкоємцем після смерті батька за заповітом та за законом. Після смерті батька, коли позивач звернувся до Семенівської державної нотаріальної контори для вищевказаний житловий будинок, то нотаріус повідомила позивачу, що видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок буде не можливо, оскільки право власності на будинок не було зареєстровано у встановленому порядку і правовстановлюючий документ на будинок відсутній. Натомість нотаріусом після смерті батька позивачу було видано шість свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 0,2430 га, кадастровий номер 7424786503:01:001:0273, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під житловим будинком по АДРЕСА_1 : на земельну ділянку площею 1,73 га для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства та на земельну ділянку площею 0,56 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважає, що за позивачем може бути визнано право власності на вищевказаний будинок з господарськими будівлями за наступних підстав. Вищевказаний будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами було збудовано батьком позивача в 1968 році на відведеній для цього земельній ділянці. Питання набуття права власності на той час регулювалося постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків». Даний правовий акт не пов`язував виникнення права власності на житловий будинок з проведенням його реєстрації. Це також підтверджено правовим висновком Верховного Суду України в цивільній справі № 6-137цс13 від 18.12.2013 року. 31.01.1966 року наказом Мінкомгоспу УРСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, яка діяла до 13.12.1995 року (далі - Інструкція). Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української PCP, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах.

Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у господарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім`я забудовника. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.

Таким чином, померлим батьком позивача житловий будинок та господарські будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1 , були зареєстровані відповідно до чинного на той час законодавства і позивач став власником житлового будинку та господарських будівель, що ніколи ніким не оспорювалось та підтверджено довідкою міської ради. З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та Цивільного кодексу України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструватись згідно діючого на той час законодавства.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке відповідно до ст. 1217 ЦК України може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Обов`язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена також пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В той же час в частині 5 ст. З цього ж Закону зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обтяжень здійснюються лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Також, згідно п. 4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.15 цього Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. На виконання постанови Ради Міністрів У PCP від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювались рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення запису у погосподарську книгу, батько позивача, будучи юридично не обізнаним, своє право власності в БТІ не зареєстрував (не оформив).

Таким чином право власності батька позивача у встановленому законом порядку на даний час не зареєстровано. Зареєструвати право власності на даний час неможливо, оскільки власник майна помер. Відсутність у померлого документів про право власності на житловий будинок не можна визнати відсутністю у позивача права на спадщину на спірний житловий будинок. Тим більше, що право на спадщину після померлого батька ніким з фізичних чи юридичних осіб не оспорюється.

В 2026 році позивач звернувся в органи БТІ та виготовив технічну документацію (технічний паспорт) на зазначений житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, чим підтверджується належний технічний стан житлового будинку та інших забудов.

Враховуючи ту обставину, що на даний час позивач не має можливості оформити право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, які фактично є власністю родини позивача, якою вона володіє багато років, та розташовані по АДРЕСА_1 , позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є - визнання права. Дружина померлого батька (його мати) - ОСОБА_4 від визнання за нею права власності на будинок відмовляється та не заперечує аби право власності на спірний будинок було визнано за ним.

Згідно приписів ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону, тому що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги щодо спадкового майна померлого ОСОБА_3 , та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами в цілому, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Семенівська міська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04062009, місцезнаходження: вулиця Героїв України, будинок 6, місто Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, 15400).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02901718, місцезнаходження: вулиця Князя Ігоря, будинок 32-А, місто Новгород-Сіверський Чернігівської області, 16000).

Суддя: С. В. Смага