Court ruling № 141107079, 02.11.2026, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

м. Чернівці

02 листопада 2026 рокуСправа № 926/4294/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Швець М.В., розглянувши

заяву стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

до боржника: Фізичної особи-підприємця Мерещука Максима Дмитровича

про видачу судового наказу на вимогу про стягнення заборгованості в сумі 28138,09 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (заявник, стягувач) звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мерещука Максима Дмитровича про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг поштового зв`язку та організації перевезення великогабаритних відправлень № 890996 від 27.11.2024 року в сумі 28138,09 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2026 року заяву про видачу судового наказу передано на розгляд судді Швеця М.В.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Суд зазначає, що, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, якщо подана заява та заявлені у ній вимоги відповідають вимогам, за якими може бути видано судовий наказ, викладені у заяві обставини підтверджуються доданими до заяви документами.

Згідно з вимогами п. 2, 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.

Дослідивши подану заяву про видачу судового наказу, суд встановив, що предметом звернення є стягнення з Фізичної особи-підприємця Мерещука Максима Дмитровича заборгованості в сумі 28138,09 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором про надання послуг поштового зв`язку та організації перевезення великогабаритних відправлень № 890996 від 27.11.2024 року.

Водночас на підтвердження заявлених вимог стягувачем долучено документи, з яких вбачається, що стороною договірних відносин є інша особа, а саме ФОП Бандурко Ядвіга Владиславівна. Зокрема, до заяви додано копію заяви про приєднання ФОП Бандурко Я.В. до Договору, підписаної нею шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису із використанням сервісу "Вчасно", Публічний договір про надання послуг поштового зв`язку та організації перевезення великогабаритних відправлень (у редакції від 07.10.2024 року), а також акти та рахунки-фактури, в яких одержувачем зазначено ФОП Бандурко Я.В. Крім того, матеріали заяви містять підтвердження направлення відповідних документів на поштову адресу зазначеної фізичної особи-підприємця.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу судом установлено, що долучені до неї документи стосуються господарських правовідносин із ФОП Бандурко Я.В., а не з боржником ФОП Мерещуком М.Д. Відтак, зазначені документи не підтверджують виникнення у останнього грошового зобов`язання перед стягувачем та наявності заявленої до стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником не додано документів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги до ФОП Мерещука М.Д., що свідчить про недотримання вимог пункту 5 частини 2 статті 150 ГПК України.

Крім того, у пункті 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч. 1 ст. 151 ГПК України).

Відповідно до підп. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за заяви до господарського суду про видачу судового наказу складає 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (станом на 2026 рік 332,80 грн).

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду". Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до вищезазначеної комп`ютерної програми, при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в обліково-статистичній картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Саме суд повинен перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, тощо, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Враховуючи викладене, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

На підтвердження факту сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу заявником додано платіжну інструкцію № 9526-9738-7842-9585 від 30.10.2026 року на суму 332,80 грн.

Суд, при перевірці в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" підтвердження оплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу згідно із платіжною інструкцією № 9526-9738-7842-9585 від 30.10.2026 року станом на 02.11.2026 року, не знайшов підтвердження зарахування судового збору в сумі 332,80 грн до спеціального фонду Державного бюджету України з огляду на наступне.

Із змісту платіжної інструкції № 9526-9738-7842-9585 від 30.10.2026 року вбачається, що ТОВ "Нова Пошта" сплатило судовий збір на невірний рахунок, а саме: НОМЕР_1 із призначенням платежу: "101 31316718;Судовий збір, за позовом ТОВ Нова Пошта, Господарський суд Вінницької області" у той час, коли заявник звертається із заявою про видачу судового наказу до Господарського суду Чернівецької області, де визначені наступні платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів - Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101, код отримувача 37836095, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок - UA528999980313171206083024405, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - 101 (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Чернівецької області.

Відтак, суд встановив, що заявником не додано документу про сплату судового збору за подання заяви про видачу судового наказу до Господарського суду Чернівецької області, що свідчить про її невідповідність вимогам п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за поданою ТОВ "Нова Пошта" заявою до Фізичної особи-підприємця Мерещука Максима Дмитровича про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг поштового зв`язку та організації перевезення великогабаритних відправлень № 890996 від 27.11.2024 року в сумі 28138,09 грн та 332,80 грн судового збору, з підстав пункту 1 частини 1 статті 152 ГПК України.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 1 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись статтями 148, 150, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" у видачі судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи-підприємця Мерещука Максима Дмитровича про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг поштового зв`язку та організації перевезення великогабаритних відправлень № 890996 від 27.11.2024 року в сумі 28138,09 грн та 332,80 грн судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Микола ШВЕЦЬ