Decision № 141105072, 30.10.2026, Lypovets District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 136/846/26

провадження № 2/136/418/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі по тексту ТОВ ««Бізнес Позика», позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що 01.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №404284-КС-001 про надання кредиту (Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору, сторони узгодили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15011689 % за кожен день користування Кредитом, було узгоджено сплату інших платежів визначених договором та відповідальність за неналежне виконання умов договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі визначеному договором шляхом перерахування на банківську картку Позичальника №404284-КС-001, тоді як відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань належним чином не виконував умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 07.04.2026 року в розмірі 26 114,25 грн., з яких: 11 943,24 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 14 171,01 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 0,00 грн. суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ; 0,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією; 0,00 грн. сума заборгованості по штрафах, які у добровільному порядку відповідач не сплачує, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач відзиву не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 20.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребувано докази від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на підтвердження факту випуску банківської картки № НОМЕР_1 та відкриття банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 , виписку про рух коштів по рахунку.

У визначений судом строк відповідач не надала заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

16.06.2026 та 02.07.2026 на виконання вимог ухвали суду надійшли запитувані документи від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

Ухвалою суду від 21.07.2026 було задоволено клопотання відповідача та вирішено усі наступні судові засідання по даній справі за її участі проводити в режимі відеоконференції.

02.10.2026 через систему електронний суд надійшло клопотання відповідача про долучення додаткових доказів.

05.10.2026 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача та долучено до матеріалів справи направлені відповідачем докази 02.10.2026, а саме: звернення відповідача до банківської установи; довідку від 02.10.2026 за №5932; копію військового квитка; Повний витяг з актового запису про шлюб; посвідчення, довідку від 25.09.2025 за №10/28/11/5-560, оголошено перерву.

Інші заяви по суті від учасників цивільного процесу не надходили.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши до суду додаткові пояснення через систему Електронний суд, просив про розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Зі змісту додаткових пояснень представник позивача просив не долучати до матеріалів справи докази, які сторона Відповідача додала до свого клопотання від 02.10.2026, визнати їх недопустимими на підставі ч. 1 ст. 78 ЦПК України; залишити докази без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, оскільки вони подані без дотримання вимог ст.83 ЦПК України та сторона не ініціювала питання про продовження строку за наявності поважних причин. Представник просив врахувати, що Відповідач не надала суду належних, достатніх та достовірних доказів перебування її чоловіка на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору, що виключає застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам) до спірних правовідносин у даній справі, а сам по собі факт того, що начебто Відповідач по справі (його дружина чи чоловік) начебто перебував на військовій службі до чи після укладення Кредитного договору, жодним чином не означає, що він справді перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору. При цьому звернуто увагу суду на те, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців (їх дружин чи чоловіків) від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту. Представник зазначив у поясненнях, що докази надані стороною позивача підтверджують укладення кредитного договору із відповідачем, передачу їй грошових коштів, а також нарахування відсотків у межах погодженого сторонами строку та неналежне виконання відповідачем умов договору, що має наслідком звернення до суду із даним позовом, який підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до положень ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на викладене, наявність заяв учасників цивільного процесу про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, при цьому в силу положень ст.247 ЦПК України, фіксування процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01.05.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено пропозицію (оферту) укласти Договір № 404284-КС-001 (а.с. 22-24).

Відповідно до Анкети клієнта, ОСОБА_1 повідомила свої персональні дані банку, зокрема зазначивши фінансовий номер та номер банківського рахунку (а.с.12).

01.05.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 404284-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.16-18) у зв`язку із чим ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4367, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), на котрий Боржником було введено/відправлено.

01.05.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 404284-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000, 00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил надання споживчих кредитів.

Сторони узгодили, тип кредиту кредит. Строк, на який надається Кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000%, фіксована. Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 2 250,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Загальний розмір наданого Кредиту: 15 000,00 (П`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн. Строк дії Договору: до 16.10.2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 44 461,96 грн. Загальні витрати за Кредитом: 29 461,96 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 672,61процентів. Денна процентна ставка: 1,16 процентів.

Сторонами узгоджено графік платежів за договором (п.3.2.3.)

Згідно з візуальною формою послідовності дій Клієнта (а.с.25) вбачається, що відповідач уклав електронний Договір про надання кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства шляхом вчинення відповідних дій: вхід в особистий кабінет, передача інформації обраних клієнтом умов кредиту, підписання паспорта споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором та Інформаційного повідомлення, запит на відправку шаблону акцепту, підписання Договору одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до підтвердження здійснення переказу грошових коштів (а.с.26), ТОВ «ПрофітГід» надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом перерахування 01.05.2024 о 10:33 год. на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 , котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 08.04.2026 року вона складає в розмірі 26 114,25 грн., що складається з: 11 943,24 грн. заборгованість за кредитом; 14 171,01 грн. заборгованість по відсотках; 0,00 грн. заборгованість по комісії; 0,00 грн.- заборгованість по штрафам (а.с.31).

На виконання вимог ухвали суду від 20.05.2026 банк АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надав суду інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 (а.с.57), та надано виписку про рух коштів за період з 01.05.2024 по 16.10.2024 (а.с. 57-61), відповідно до якої підтверджено факт зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 за кредитним договором в 15 000,00 грн. та користування грошовими коштами.

Судом встановлено, що номер банківської картки на яку проведено зарахування грошових коштів у розмірі 15000,00 грн. відповідає номеру банківської картки зазначеному в Анкеті-заяві ОСОБА_1 .

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022року у справі № 757/40395/20.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-383/2010 (провадження N 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідачем визнавались обставини щодо укладення нею кредитного договору № 404284-КС-001 від 01.05.2024 із ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію", тим самим остання акцептувала пропозицію позивача шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті позивача, який отримала на свій мобільний телефон.

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому у договорі розмірі, що визнавалось відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач посилалась на те, що вона є дружиною військовослужбовця та на неї поширюються норми ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відтак незгодна із розміром відсотків нарахованих їй позивачем та на підтвердження зазначених обставин надала до суду наступні документи:

- звернення до банківської установи із вимогою про проведення коригування заборгованості за кредитним договором від 01.05.2024;

- довідку від 25.09.2025 за №10/28/11/5-560 в/ч3028 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідно до якої ст. солдат ОСОБА_2 07.09.2025 отримав поранення під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Покровськ Донецької області, внаслідок удару ворожого дрону;

- довідку військової частини НОМЕР_4 від 02.10.2026 за №5932 відповідно до якої констатовано, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період з 25.02.2022 по теперішній час;

- посвідчення УБД на ім`я ОСОБА_2 безтермінове;

- витяг із військового квитка;

- повний витяг з актового запису про шлюб, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 з 14.04.2011 року про що зроблено актовий запис №01;

- свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5 відповідно до якого було укладено шлюб 11.04.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказані докази долучені відповідачем до справи через систему Електронний суд, отож позивач мав достатню можливість ознайомитись із ними.

Ухвалою суду від 05.10.2026 докази долучені до справи.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд не має проявляти надмірний формалізм та непропорційність між застосованими заходами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист, зокрема у постановах від 07 квітня 2021 року у справі №280/5246/18, від 01 квітня 2021 року у справі №140/8457/20, від 17 березня 2021 року у справі №280/2815/20.

Суд зважає на те, що чоловік відповідача є військовослужбовцем та продовжує здійснювати захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, внаслідок чого отримував поранення.

Окрім цього відповідач не представлена належною правовою допомогою на відміну від сторони позивача.

За таких обставин, суд вважає неспроможними доводи сторони позивача наведені у додаткових поясненнях щодо неналежності та недопустимості поданих відповідачем доказів, доцільність їх залишення без розгляду, а також наявність судового рішення, яким вони долучені вже були до справи.

Надаючи оцінку доводам сторони позивача щодо застосування до відповідача положень Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме: 01.05.2024 дата укладення кредитного договору, частина п`ятнадцята статті 14 Закону N 2011-XII була викладена в наступній редакції: "Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з чинною редакцією частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон N 2011-XII), норми щодо не нарахування дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом залишаються чинними.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.08.2020 у справі N 813/402/17, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.05.2021 у справі N 502/1438/18, в Україні особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 та триває дотепер.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.12.2018 у справі N 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі N 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі N 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі N 336/512/18, від 18.01.2023 у справі N 642/548/21, пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачає списання основної суми кредитної заборгованості (тіла кредиту), а встановлює гарантію ненарахування процентів за користування кредитом, штрафів, пені та інших санкцій за невиконання зобов`язань за кредитним договором. Ця норма є самостійною та не ставить її застосування у залежність від набуття військовослужбовцем будь-якого додаткового статусу чи виконання інших умов.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.07.2020 у справі N 199/3051/14, документами на підтвердження права на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до листа Міністерства оборони України від 21.08.2014 N 322/2/7142 є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.01.2023 у справі N 642/548/21, за наявності позову кредитора про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 з 14.04.2011 року по даний час є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , та на час укладення договору (01.05.2024) на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей" в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на це до відповідачки може бути застосовано положення, які звільняють її від штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем при зверненні до суду із позовом, вбачається, що заборгованість Відповідача за Кредитним договором станом на 08.04.2026 року вона складає в розмірі 26 114,25 грн., що складається з: 11 943,24 грн. заборгованість за кредитом; 14 171,01 грн. заборгованість по відсотках; 0,00 грн. заборгованість по комісії; 0,00 грн.- заборгованість по штрафам.

Також із розрахунку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» встановлено, що відповідач у період виконання договору сплатила самостійно 19 313,99 грн., з яких: за кредитом 3056,76 грн.; за відсотками 14007,23 грн.; по комісії 2250 грн.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі N 320/8618/15-ц (провадження N 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі N 712/9613/15-ц (провадження N 61-46733св18), вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для здійснення перерахунку кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тоді як позивачем таке право відповідача заперечується.

Судом встановлено, що відповідач добровільно сплатила на виконання умов договору загальну суму за відсотками в розмірі 14007,23 грн., відтак вони мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, який визначений позивачем у розмірі 11943, 24 грн.

За таких обставин, з урахуванням поширення на позичальника відповідача у справі пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд дійшов висновку, що відповідачем в повному обсязі виконано умови кредитного договору від 01.05.2024 в частині сплати прострочених платежів, зокрема за тілом кредиту, оскільки проценти за користування кредитом не повинні були нараховуватись.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, з мотивів наведених вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Ураховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судові витрати сплачені позивачем при пред`явленні позову покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, Київської області, 01133, ЄДРПОУ - 41084239);

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 ).

Суддя С.В. Шпортун