Decision № 141104206, 29.10.2026, Commercial Court of Kirovohrad Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 912/707/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. матеріали справи № 912/707/26

за позовом виконувача обов`язків керівника Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, проспект Європейський, 4), в інтересах держави в особі

Кіровоградської обласної ради (25022, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, буд. 1),

Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації (25006, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 74/42),

до відповідачів:

1. Комунального некомерційного підприємства "Обласна дитяча клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради" (25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, буд. 79/35);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 753 930,43 грн,

за участю представників:

від прокуратури - Топонар Н.С.,

від позивача 1 - Назаренко Ю.В.,

від позивача 2 - участі не брали,

від відповідача 1 - Чеглатонєв А.М.,

від відповідача 2 - Скупа Н.О., Краснокутська Ю.О.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради (далі - позивач - 1), Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації (далі - позивач - 2) з вимогами до Комунального некомерційного підприємства "Обласна дитяча клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - відповідач - 2) про таке:

"1. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 01.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради" та ТОВ "Запоріжжяелектропостачання".

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 01.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради" та ТОВ "Запоріжжяелектропостачання".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 17.12.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради" та ТОВ "Запоріжжяелектропостачання"

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239, вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69063) кошти в сумі 753 930,43 грн в дохід обласного бюджету Кіровоградської обласної ради в особі Кіровоградської обласної ради (рахунок № UA828999980314060544000011001; отримувач - ГУК у Кіров. обл./ Кіров.обл./24060300; код отримувача - 37918230; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239, вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69063) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (одержувач - Кіровоградська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02910025, р/рахунок: UA848201720343100001000004600, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172, призначення платежу: повернення судового збору) 17 034,4 грн судового збору, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду.".

На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що сторонами договору всупереч інтересам держави та на порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну за одиницю товару.

Прокурор указує, що оскільки додаткові угоди № 4 від 01.07.2024, № 5 від 01.08.2025, № 9 від 17.12.2024 до Договору є недійсними, зобов`язання сторін регулюються умовами Договору, а розрахунок за поставлену електроенергію за період 2024 року повинен здійснюватися за ціною, визначеною умовами самого Договору № 2024005-ЗЕП від 17.12.2023 (з урахуванням Додаткової угоди №1), а саме: за ціною 5,79 грн за 1 кВт/год. Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії, складених протягом 2024 року на виконання Договору, за період з січня до грудня 2024 року, загальна кількість отриманої КНП електричної енергії становить 710 227 кВт/год на суму 4 866 144,76 грн. З огляду на викладене, сума перерахованих коштів постачальнику за поставлену електричну енергію мала б становити 4 112 214,33 грн, фактично ж сплачено 4 866 144,76 грн, тому сума переплачених коштів унаслідок укладення Додаткових угод про підвищення ціни № 4, 5, 9 становить 753 930,43 грн.

Ухвалою від 01.04.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/707/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.04.2026.

08.04.2026 до суду надійшла заява відповідача - 2 від 08.04.2026 про передачу справи за територіальною підсудністю.

09.04.2026 до суду від позивача-2 надійшла заява про неналежного позивача та непідтримання позовних вимог.

На обґрунтування заяви позивач-2 зазначає, що Департамент охорони здоров`я обласної військової адміністрації не є органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням законодавства у сфері публічних закупівель, визнавати недійсними правочини або оскаржувати їх у суді. Позивач-2 вважає, що прокурор не довів наявності неналежного виконання повноважень саме позивачем-2, що є обов`язковою умовою для представництва інтересів держави прокурором у даному випадку. Також позивач- 2 не є стороною Договору та не здійснює безпосередньо впливу на його укладення чи зміну.

14.04.2026 до суду надійшли заперечення прокурора на заяву відповідача-2 про передачу справи за територіальною підсудністю.

15.04.2026 до суду надійшов відзив відповідача-1, в якому відповідач-1 проти позовних вимог заперечує та просить:

"1. Прийняти відзив на позовну заяву.

2. Позовну заяву прокурора у справі № 912/707/26 в інтересах держави залишити без розгляду.

3 У разі продовження розгляду даної справи, відмовити в повному обсязі у задоволені позовної заяви Кіровоградської обласної прокуратури до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання".

На обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначає, що спірні додаткові угоди до договору були укладені правомірно, з дотриманням вимог норм загального та спеціального законодавства, що регулює дані відносини. Також відповідач-1 зазначає, що неукладення оскаржуваних додаткових угод могло б призвести до більших фінансових витрат у зв`язку з розірванням Договору та переходом до постачальника "останньої надії".

16.04.2026 від позивача-1 надійшла заява про неналежного позивача у справі та неможливість підтримати позовні вимоги або заперечити проти них.

На обґрунтування заяви позивач-1 зазначає, що Кіровоградська обласна рада не є належним позивачем у даному спорі, оскільки за законом не може бути головним розпорядником бюджетних коштів та не відповідальна за ефективне, результативне, цільове використання коштів. Належним позивачем у даному спорі, на переконання позивача-1, є Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації, тобто позивач-2 у цій справі.

16.04.2026 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначає, що зміни за одиницю товару здійснювались відповідно до передбаченого Договором механізму, зокрема, даних ДП "Оператор ринку" щодо середньозважених ціни; на підтвердження коливання ціни на ринку постачальником надавалися належні документи; замовник, отримуючи відповідні обґрунтування, приймав рішення про укладення додаткових угод та не заявляв жодних заперечень щодо зміни ціни; відсутній будь-який спір щодо факту виконання Договору між його сторонами.

20.04.2026 від прокурора надійшла відповідь на відзиви відповідачів, в якій прокурор зазначає, що інформація, розміщена на сайті ДП "Оператор ринку", має виключно фактографічно - інформаційний характер та не враховує умов конкретних договорів та контрактів. Визначення відсотку коливання за вибірково зазначені періоди не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату.

Протокольною ухвалою від 28.04.2026 суд за клопотанням відповідача-2 на підставі статті 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 28.05.2026.

25.05.2026 від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи.

28.05.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 28.05.2026 суд у задоволенні заяви відповідача-2 від 08.04.2026 про передачу справи за територіальною підсудністю відмовив; у задоволенні клопотання відповідача-1 від 15.04.2026 про залишення позову без розгляду, викладеного у пункті 2 прохальної частини відзиву, відмовив.

Протокольною ухвалою від 28.05.2026 суд відклав підготовче засідання до 09.06.2026.

02.06.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання щодо надання прокурором деталізованого розрахунку позовних вимог.

09.06.2026 від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі та про надання деталізованого розрахунку позовних вимог у справі.

09.06.2026 від прокурора надійшло клопотання про уточнення позовних вимог у частині способу зарахування коштів, у якому уточнено прохальну частину позову в частині способу зарахування коштів.

Протокольною ухвалою від 09.06.2026 суд на підставі статті 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 16.06.2026.

12.06.2026 від відповідача-2 надійшли письмові пояснення щодо заперечень прокурора на клопотання про зупинення провадження у справі та надання деталізованого розрахунку позовних вимог.

15.06.2026 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення з клопотаннями про зупинення провадження у справі та зобов`язання прокурора надати деталізований розрахунок позовних вимог.

Ухвалою від 16.06.2026 суд у задоволенні усного клопотання представника позивача-1 від 16.06.2026 про залишення позовної заяви без руху - відмовив; прийняв до розгляду клопотання прокурора від 09.06.2026 про уточнення редакції пункту 4 прохальної частини позовної заяви в частині способу зарахування коштів; у задоволенні клопотань відповідачів від 28.05.2026 та від 15.06.2026 про зупинення провадження у справі - відмовив; у задоволенні клопотань відповідачів від 02.06.2026 та від 15.06.2026 про зобов`язання прокурора надати деталізований розрахунок позовних вимог - відмовив; прийняв подані відповідачами додаткові пояснення від 12.06.2026 та від 15.06.2026.

Протокольною ухвалою від 16.06.2026 суд за клопотанням представника відповідача - 2, на підставі статті 183 ГПК України, оголосив перерву до 26.06.2026.

Протокольною ухвалою від 26.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15.07.2026.

До початку розгляду справи по суті, 15.07.2026 відповідач - 2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості подати додаткові письмові пояснення та докази у зв`язку з набранням чинності Законом України від 24.06.2026 № 4888-IX.

У судовому засіданні 15.07.2026 представник відповідача - 2 клопотання від 15.07.2026 підтримала та просила його задовольнити з підстав зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зокрема набрання чинності новою редакцією пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що впливає на мотивацію заперечень проти позовних вимог.

Прокурор у засіданні 15.07.2026 частково підтримала зазначене клопотання та заявила клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та надання можливості прокурору подати додаткові пояснення у зв`язку з набранням чинності змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки такі зміни впливають на мотивацію позовних вимог.

Представник відповідача - 1 заявлені клопотання підтримав.

Представник відповідача - 2 підтримала клопотання прокурора про повернення до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою від 15.017.2026 суд клопотання прокурора та відповідача - 2 задовольнив; здійснив повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі № 912/707/26; дозволив учасникам справи подати до суду додаткові пояснення у зв`язку з набранням чинності змін до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; призначив підготовче засідання на 05.08.2026.

31.07.2026 прокурор подав до суду додаткові пояснення, за текстом яких зазначає, що до спірних правовідносин має застосовуватись пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2025 № 922-VIII в редакції, чинній під час укладення Договору № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023. Прокурор також зазначає, що додаткова угода № 5 не може розглядатися як самостійна та незалежна від додаткової угоди № 4; у разі визнання недійсною додаткової угоди № 4, положення додаткової угоди № 5 не можуть бути застосовані самостійно.

04.08.2026 відповідач-2 подав до суду додаткові пояснення, в яких вважає доводи прокурора, викладені у поясненнях, необґрунтованими та зазначає, що внесені Законом України № 4888-ІХ зміни мають істотне значення для правильного тлумачення механізму внесення змін до істотних умов Договору про закупівлю, оскільки відображають законодавчий підхід до розмежування окремих правових підстав внесення таких змін. Також відповідач-2 зазначає, що Додаткова угода № 5 до Договору не є ані продовженням, ані наслідком укладення Додаткової угоди № 4 до Договору, оскільки її укладенню передував самостійний випадок коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку. Щодо Додаткової угоди № 9 відповідач-2 зазначив, що така угода не передбачала зміни ціни за одиницю товару, оскільки її укладення було обумовлено необхідністю приведення умов Договору у відповідність до фактичних обсягів постачання електричної енергії та обсягів фінансування замовника закупівлі.

04.08.2026 відповідач-1 подав до суду заперечення на додаткові пояснення прокурора, за текстом яких вважає, що збільшення ціни за спірними додатковими угодами відбулося виключно пропорційно відсотку фактичного коливання на ринку, що було документально підтверджено. Також відповідач-1 наголошує, що оцінка правомірності дій сторін має здійснюватися комплексно, а не шляхом простого арифметичного розрахунку. На переконання відповідача- 1, Закон № 4888-ІХ є ключовим орієнтиром для правильного тлумачення механізму, що діяв.

Ухвалою від 05.08.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 912/707/26 та призначив справу до розгляду по суті на 23.09.2026.

23.09.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою від 25.09.2026 судове засідання у справі № 912/707/26 призначене на 20.10.2026.

Ухвала від 25.09.2026 вручена учасникам справи доставленням в Електронний кабінет 26.09.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У судовому засіданні 20.10.2026 прокурор позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представники відповідачів проти позовних вимог заперечували з підстав, наведених у відзивах та письмових поясненнях.

Позивачі представників у судове засідання 20.10.2026 не направили, причин неявки не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були належно повідомлені. Заявами від 19.10.2026 та від 20.10.2026 просили розглядати справу у їхню відсутність.

За пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

На підставі зазначеного суд постановив розглядати справу за відсутності представників позивачів.

У судовому засіданні 20.10.2026 суд на підставі статті 219 ГПК України відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 29.10.2026.

У судовому засіданні з проголошення судового рішення 29.10.2026 брали участь прокурор, представник позивача-1, представник відповідача-2. Інші учасники справи представників у судове засідання з проголошення судового рішення не направили, про дату, час і місце його проведення були належно повідомлені.

29.10.2026 суд ухвалив рішення у справі, проголосив його вступну та резолютивну частини.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень проти таких вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно і безпосередньо дослідивши докази у справі, суд установив такі обставини, які є предметом доказування.

28.12.2023 за результатами публічної закупівлі між ТОВ "Запоріжжяелектропостачання (далі - Постачальник) та КНП "Обласна клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради" (далі - Споживач) укладено Договір про закупівлю електричної енергії споживачу № 2024005-ЗЕП (далі - Договір, т. 1, а.с. 43-50), відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2024 році електричну енергію за ДК 021:2015 код CPV-09310000-5 - Електрична енергія, як різновид товарної продукції для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти і оплатити Постачальнику вартість використаної електричної енергії (далі - Товар) та здійснити інші платежі згідно, що визначені Договором.

Відповідно до пункту 2.5. Договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Споживача.

Строк (термін) поставки електричної енергії з 01.01.2024 до 31.12.2024 (пункт 3.1. Договору).

Ціна цього Договору становить 5 746 750,00 грн з ПДВ (пункт 5.1. Договору).

Договір набирає чинності з 28.12.2023 і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного їх завершення (пункт 13.1. Договору).

Згідно з пунктом 13.2. Договору Постачальник має повідомити про зміну будь - яких умов Договору Споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір.

За умовами підпункту 2 пункту 13.8. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Порядок зміни: Механізм збільшення ціни здійснюється виходячи з наступних критеріїв: Законом України "Про ринок електроенергії" визначено, що ДП "Оператор ринку" оприлюднює інформацію щодо середньозваженої ціни електричної енергії, в тому числі "за місяць". Під середньозваженою ціною РДН ОЕС України "за місяць" на певну дату, Сторони розуміють середньозважену ціну, що склалась на РДН ОЕС України за період (кількість днів) з 01 числа місяця включно до даної дати, відповідно середньозважена ціна РДН ОЕС України "за місяць" станом на останнє число місяця відображає ціну на ринку, що склалась за увесь календарний місяць.

Оскільки розрахунковим періодом за даним Договором є календарний місяць, факт збільшення ціни за одиницю товару на ринку засвідчується виходячи з середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України "за місяць" шляхом порівняння ціни на дату укладання договору (якщо ціна переглядається вперше), а кожна наступна зміна ціни здійснюється між датою додаткової угоди (якщо ціна переглядається вдруге і надалі,) та на останнє число місяця, в якому відбулось підвищення ціни.

Сторони погоджуються та допускають, що документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку для даного Договору є експертні висновки повноважених органів, в тому числі Торгово-промислових палат, сформовані на підставі інформації, розміщеної на офіційному веб сайті ДП "Оператор ринку" у числовому (ціновому) та відсотковому співвідношенні про зміни рівня ціни електричної енергії на РДН ОЕС України "за місяць" або офіційний лист постачальника до Споживача щодо зміни ціни за одиницю Товару (електричної анергії), посилаючись на офіційний вебсайт ДП "Оператор ринку" (сайт ДП "Оператор ринку") відповідно до частини шостої статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", в якому самостійно розраховує коливання ціни Товару електричної енергії) на ринку у числовому (ціновому) та відсотковому співвідношенні про зміни рівня ціни електричної енергії РДН ОЕС України "за місяць" та додає завірені належним чином копії документів (роздруківки з вебсайті).

У разі настання обставин, визначених пунктом 13.8.2. Постачальник письмово звертається до Споживача за 20 днів до кінця розрахункового періоду про зміну ціни за одиницю товару. Постачальник може направити свій варіант проекту додаткової угоди щодо внесення змін до Договору з відповідним обґрунтуванням.

Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості товару здійснюється у додатковій годі виходячи з ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах - від останньої зміни ціни даного Договору та кількості товарної продукції.

У разі надходження від Постачальника проекту додаткової угоди до Договору, споживач розглядає його та протягом 3 робочих днів з дня отримання, підписує та направляє Постачальнику підписану додаткову угоду з боку Споживача. Зміна ціни відбувається з дати зазначеної Сторонами в такій додатковій угоді.

У разі погодження зміни ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення, Сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення не збільшуючи суму, визначену в договорі про закупівлю на момент його укладення та викладення Додатку 1 "Специфікація" цього договору у новій редакції.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Додатком № 1 до Договору сторони підписали Специфікацію на суму 5 746 750,00 грн (т.1, а.с. 50 на звороті). Додатком № 2 до Договору є заява-приєднання (т.1, а.с. 51). Додатком № 3 до Договору є прогнозований обсяг споживання електричної енергії на 2024 рік.

Пунктами 1, 4 Додатку № 4 "Комерційна пропозиція" до Договору передбачено, що ціна за одиницю товару для споживача складає: 4,788958 грн/кВт/год без ПДВ і 5,74675 грн/кВт/год з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії становить: 1 000 000,00 кВт/год. Комерційну пропозицію підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 52 на звороті).

07.01.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, у якій, серед іншого, сторони виклали пункт 2.3 розділу 2 Договору та пункт 1 Додатку 4 КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ до Договору у такій редакції: "п. 2.3. Вартість послуги з передачі електричної енергії за даним Договором, визначена та погоджена Сторонами на підставі Постанови НКРЕКП №2322 від "09" грудня 2023р. та складає з 01 січня 2024 року - 0,52857 грн. за кВт/год без ПДВ"; "п.1. Ціна за одиницю товару для Споживача складає: 4,8324 грн./кВт*год. без ПДВ і 5,798914 грн./кВт*год. з ПДВ. Оплата послуг розподілу здійснюється Споживачем на рахунок відповідного оператора системи розподілу".

Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 53).

14.02.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, у якій, серед іншого, сторони зменшили суму бюджетних призначень по Договору на 300 000,00 грн, в зв`язку з чим виклали абзац 1 пункту 5.2. розділу 5 Договору в такій редакції: "абзац 1 пункт 5.2. Бюджетні зобов`язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень та складають 3 680 588,00 грн". Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 55).

22.04.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, у якій, серед іншого, сторони зменшили суму бюджетних призначень по Договору на 914 200,00 грн, в зв`язку з чим виклали абзац 1 пункту 5.2. розділу 5 Договору в такій редакції: "абзац 1 пункт 5.2. Бюджетні зобов`язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень та складають 2 766 388,00 грн". Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 56).

01.07.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, у якій сторони, серед іншого:

- посилаючись на підпункт 2 пункту 19 Особливостей, підпункт 2 пункту 13.8 Договору, зростання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) у червні 2024 р. у порівнянні з груднем 2023 р. на +31,73%, дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару без збільшення загальної вартості договору з 01.07.2024 та виклали пункт 2.4 Договору у такій редакції: "2.4 Обсяг постачання електричної енергії за цим Договором: складає 849 485 кВт/год. Помісячний прогнозований обсяг споживання електричної енергії на 2024 рік зазначено у Додатку 3 до цього Договору."

- зменшили суму Договору на 6,37 грн та виклали пункт 5.1. розділу 5 Договору в новій редакції: "п. 5.1. Ціна цього Договору становить: 5 746 740,60 грн. (П`ять мільйонів сімсот сорок шість тисяч сімсот сорок гривень 60 копійок) з ПДВ";

- виклали пункт 1 Додатку 4 до Договору у такій редакції: "1. Ціна за одиницю товару для Споживача складає: 6,19804 грн./кВт*год. без ПДВ і 7,437648 грн./кВт*год. з ПДВ. Оплата послуг з розподілу здійснюється Споживачем на рахунок відповідного оператора системи розподілу".

Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 57).

01.08.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, у якій сторони, серед іншого:

- посилаючись на підпункт 2 пункту 19 Особливостей, підпункт 2 пункту 13.8 Договору, зростання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) у липні 2024 р. у порівнянні з червнем 2024 на +10,43%, дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару без збільшення загальної вартості договору з 01 серпня 2024 р. та виклали пункт 2.4 Договору у такій редакції: "2.4 Обсяг постачання електричної енергії за цим Договором: складає 811 312 кВт/год. Помісячний прогнозований обсяг споживання електричної енергії на 2024 рік зазначено у Додатку 3 до цього Договору.";

- виклали пункт 5.1. у новій редакції: "п. 5.1. Ціна цього Договору становить: 5 746 739,12 грн. (П`ять мільйонів сімсот сорок шість тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 12 копійок) з ПДВ". "1. Ціна за одиницю товару для Споживача складає: 6,789366 грн/кВт*год. без ПДВ і 8,147239 грн/кВт*год. з ПДВ. Оплата послуг з розподіл здійснюється Споживачем на рахунок відповідного оператора системи розподілу" Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, набуває чинності з 01 серпня 2024р. і діє до повного виконання сторонами умов Договору.

Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 59).

23.09.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 6 до Договору, у якій сторони, серед іншого, дійшли згоди, що бюджетні зобов`язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень та складають 2 977 138,00 грн.

Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 61).

11.11.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 7 до Договору, у якій сторони, серед іншого, дійшли згоди, що бюджетні зобов`язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень та складають 4 072 138,00 грн з ПДВ.

Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 62).

27.11.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору, у якій сторони, серед іншого, дійшли згоди, що бюджетні зобов`язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень та складають 4 892 138,00 грн з ПДВ.

Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т.1, а.с. 63).

17.12.2024 між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, у якій сторони, серед іншого, зменшили обсяги постачання електричної енергії, зменшили суму Договору, внесли зміни до додатків до Договору, зокрема і в додаток 1 - Специфікацію до Договору, виклавши її в редакції, що додається (пункт 4 Додаткової угоди №9).

Додаток 1 до Договору - Специфікація - містить, серед іншого, ціну за одиницю товару, за якою постачається електрична енергія обсягом 348 702 кВт/год - 5,798914 грн, 62 498 кВт/год - 7,437648 грн, 292 027 кВт/год - 8,147239 кВт/год.

Угоду підписано та скріплено печатками сторін (т. 1, а.с. 64).

На виконання умов Договору Постачальник з 01.01.2024 по 31.12.2024 поставив Споживачу електричну енергію в обсязі 703 227 кВт/год електричної енергії на загальну суму 4 866 144,77 грн, що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії: акт № 1 від 14.02.2025 за січень 2024 року на суму 345 133,97 грн, акт № 2 від 12.03.2024 за лютий 2024 року на суму 341 915,57 грн, акт № 3 від 10.04.2024 за березень 2024 року на суму 357 178,31 грн, акт № 4 від 10.05.2024 за квітень 2024 року на суму 332 115,40 грн, акт № 6 від 10.06.2024 за травень 2024 року на суму 343 249,32 грн, акт № 6 від 08.07.2026 за червень 2024 року на суму 302 500,34 грн, акт № 8 від 16.08.2024 за липень 2024 року на суму 464 838,11 грн, акт № 8 від 23.09.2024 за серпень 2024 на суму 490 203,07 грн, акт № 9 від 11.11.2024 за вересень 2024 року на суму 417 040,87 грн, акт № 10 від 19.11.2024 за жовтень 2024 на суму 514 058,18 грн, акт № 11 від 09.12.2024 за листопад 2024 року на суму 481 298,14 грн, акт № 12 від 17.12.2024 за грудень 2024 року на суму 476 613,48 грн (т.1, а.с. 66-71).

На виконання умов Договору Споживач сплатив Постачальнику 4 866 144,77 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 22 від 16.02.2024, платіжною інструкцією № 125 від 14.03.2024, платіжною інструкцією № 187 від 10.04.2024, платіжною інструкцією № 259 від 14.05.2024, платіжною інструкцією № 302 від 10.06.2024, платіжною інструкцією № 350 від 10.07.2024, платіжною інструкцією № 392 від 19.08.2024, платіжною інструкцією № 428 від 25.09.2024, платіжною інструкцією № 451 від 11.11.2024, платіжною інструкцією № 459 від 19.11.2024, платіжною інструкцією № 471 від 10.12.2024, платіжною інструкцією № 487 від 19.12.2024 (т.1, а.с. 76 - 81).

З матеріалів справи убачається, що обставини передачі електричної енергії та оплати вказаних сум визнаються сторонами та не заперечуються ними.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

За приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

На обґрунтування заперечень проти позову відповідач-1 посилається на Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025.

Надаючи відповідь на цей аргумент, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

За статтею 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з частиною 1 статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Суд зазначає, що, як убачається з рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, рішення про неконституційність зазначеної вище норми обумовлене відсутністю в ній належно визначених випадків представництва прокурором інтересів держави в суді або критеріїв їх установлення, тобто нечіткістю визначення випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду, а не запереченням як такої можливості прокурора представляти інтереси держави в суді.

Суд також ураховує, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, тобто є чинними станом на дату звернення прокурора до суду та на дату розгляду цієї справи.

Установлюючи порядок і строки виконання рішення від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, Конституційний Суд України вказав таке:

"Конституційний Суд України враховує, що в Україні у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан (Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами; Закон України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), та виходить із того, що для забезпечення можливості виконання державою свого обов`язку щодо захисту інтересів держави потрібно врегулювати питання реалізації установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України функції прокуратури.

Установивши невідповідність Конституції України (неконституційність) окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України вважає за потрібне реалізувати своє повноваження, визначене частиною другою статті 152 Конституції України, та відтермінувати втрату ними чинності після ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Обираючи такий підхід, Конституційний Суд України враховує передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходить із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Конституційний Суд України також вважає за доцільне не поширювати дію цього Рішення на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності".

У пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі № 160/4161/24 Верховний Суд звернув увагу, що Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Верховний Суд вказав, що такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

У пункті 5.79 постанови Верховного Суду від 13.10.2026 у справі № 912/2710/25 (аналогічній тій, що розглядається) Верховний Суд виснував, що враховуючи пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, тобто до цієї дати вказані положення Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними в редакції, що діяла до ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.

За частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведеного в сукупності, суд дійшов переконання про наявність підстав для застосування абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у цій справі.

Суд зазначає, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, із зазначенням, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, та з обґрунтуванням у позовній заяві необхідності їх захисту і зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

У цьому випадку порушення інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне витрачання коштів бюджету, нераціональне та неефективне їх використання.

У позовній заяві прокурор обгрунтовує, що спірні правовідносини відповідають саме об`єктивно винятковій моделі - коли в умовах правового режиму воєнного стану ефективний судовий захист інтересів держави без участі прокурора є неможливим. Прокурор звертає увагу, що у цих правовідносинах прокурор захищає не «приватний» інтерес замовника, а публічний (державний) інтерес у збереженні та поверненні бюджетних коштів, витрачених з порушенням імперативних приписів Закону України "Про публічні закупівлі". Без представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах державний інтерес залишиться незахищеним, а безпідставно сплаченібюджетні кошти - невідшкодованими, що суперечить конституційним принципам верховенства права та законності використання державних коштів.

Прокурор указує, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій у спірних правовідносинах стала усвідомлена пасивна поведінка позивача щодо захисту інтересів держави, порушених внаслідок неефективного та нераціонально використання бюджетних коштів. Прокурор мотивує, що сукупно зазначені обставини свідчать про наявність виключного випадку, у тому числі з огляду на позицію вищевказаного уповноваженого суб`єкта, який вимагає втручання прокурора в межах його конституційних повноважень. Прокурор указує, що таке представництво в умовах правового режиму воєнного стану є обґрунтованим, пропорційним та необхідним засобом відновлення порушення публічного інтересу, запобігання подальшому неправомірному використанню бюджетних коштів та забезпечення верховенства права у сфері публічних закупівель.

Суд зазначає, що указані в позові інтереси держави, у випадку підтвердження стверджуваних прокурором обставин їх порушення, потребують захисту.

При цьому, інтереси держави у цьому випадку збігаються з інтересами місцевого самоврядування.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що відповідно до статті 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок їх представництва в суді.

Суд також ураховує, що прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно. При цьому, відповідно до приписів частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Неналежне здійснення захисту виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації, прокурор посилається на те, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до Статуту КНП "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради", затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради № 471-гр від 21.12.2018 (далі - Статут), засновником відповідача-1 є Кіровоградська обласна рада (пункт 1.8. розділу І Статуту).

Як зазначено вище, підприємство належить до об`єктів комунальної власності та користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, і міст області та закріплене за ним на праві оперативного управління, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремого майна, що здійснюється за згодою власника у встановленому порядку та в межах, установлених законодавством і власником майна або уповноваженим органом. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (пункти 1.4, 1.5. Статуту).

Джерелами формування майна та коштів підприємства є, зокрема, бюджетні кошти (державного та місцевих бюджетів); власні надходження Підприємства; кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (пункти 5.7.2, 5.7.5. Статуту).

Відповідно до пункту 1.10. Статуту структурний підрозділ Кіровоградської обласної державної адміністрації з питань охорони здоров`я забезпечує управління діяльністю Підприємства, в межах визначених Кіровоградською обласною радою повноважень відповідно до чинного законодавства України.

Джерелом фінансування оскаржуваних додаткових угод є кошти місцевого бюджету, що убачається з протоколу затвердження річного плану закупівель (т. 1, а.с. 41).

Відповідно до пункту 3 статті 90 Бюджетного кодексу України підприємство отримує з обласного бюджету кошти на видатки для здійснення розрахунків на комунальні послуги та тепло енергоносії, як одержувач бюджетних коштів.

Згідно з частинами 1, 4, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з статтею 142 Конституції України, частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1-2 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Згідно з статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з статтею 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 зроблено висновок, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до пункту 2.4. Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Згідно з довідником місцевих бюджетів, розміщеним на офіційному сайті Міністерства фінансів України (https://mof.gov.ua/uk/dovidnyky-misc-budg) розпорядником зведеного обласного бюджету є Кіровоградська обласна рада.

За такого, у разі підтвердження стверджуваних прокурором у позові порушень законодавства про публічні закупівлі, ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих коштів до місцевого бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробила висновок, що коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробив такий правовий висновок. Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002.

Стаття 18-1 Закону наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації їх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет (https://www.kradmin.gov.ua/Rozpor/Ua/2023/1400.pdf) .

Відповідно до додатку 3 Розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації № 1016-р від 21 грудня 2022 року "Про обласний бюджет Кіровоградської області на 2023 рік" Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації визначено головним розпорядником коштів обласного бюджету які забезпечують фінансування КНП "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради".

Пунктом 10 Розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації №1016-р від 21.12.2023 "Про обласний бюджет Кіровоградської області на 2023 рік" - "Головним розпорядникам коштів обласного бюджету забезпечити:

1) затвердження паспортів бюджетних програм протягом 45 днів з дня набрання чинності цим розпорядженням відповідно до частини восьмої статті 20 Бюджетного кодексу України;

2) здійснення управління бюджетними коштами у межах встановлених їм бюджетних повноважень та оцінки ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України;

3) здійснення контролю за своєчасним поверненням у повному обсязі до обласного бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України;

4) взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету відповідно до частини сьомої статті 22 Бюджетного кодексу України;

5) під час складання та затвердження кошторисів, планів використання бюджетних коштів - в першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами;

6) у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладання договорів за кожними видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Згідно з Положенням про Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), затвердженим розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 16.11.2021 № 805-р, Департамент утворюється головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Кіровоградської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого забезпечує реалізацію державної політики у галузі охорони здоров`я на території Кіровоградської області; управління закладами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; здійснює повноваження, делеговані самоврядуванням; забезпечує галузеву політику (управління діяльністю) підприємств, установ і організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області у сфері охорони здоров`я; здійснює фінансування закладів охорони здоров`я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету; контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових відносин; здійснює як головний розпорядник коштів обласного бюджету управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; на виконання делегованих обласною радою галузевих повноважень здійснює погодження фінансових планів комунальних некомерційних підприємств системи охорони здоров`я обласного підпорядкування, які перебувають в управлінні Кіровоградської обласної ради, та здійснює щокварталу аналіз виконання результативних показників їх фінансово-господарської діяльності, заслуховує (при необхідності) їх керівників.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

У постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок щодо застосування норм права:

"10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету". Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24: "… у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду".

За такого в сукупності, суд відхиляє доводи позивачів, які вважають себе неналежними позивачами, та доходить висновку, що Кіровоградська обласна рада та Департамент охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Листом від 04.03.2026 № 24-1988вих-26 прокурор повідомив Кіровоградську обласну раду про обставини, з якими пов`язує порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, та просив повідомити позицію ради як засновника відповідача-1 щодо стверджуваних прокурором порушень.

Листом від 11.03.2026 № 9538-26 Кіровоградська обласна рада повідомила, серед іншого, що не згодна з тим, що саме вона безпосередньо відповідальна у цих правовідносинах, проте необхідно отримати додаткову інформацію щодо коливань ціни на електроенергію. Необхідна інформація наявна у головного розпорядника коштів обласного бюджету, уповноваженого, в тому числі, вносити зміни до кошторису закладу охорони здоров`я. Повідомлено, що лист прокуратури надіслано до Кіровоградської обласної військової адміністрації для реагування.

Листом від 16.03.2026 № 01-29/231/0.1 Кіровоградська обласна військова адміністрація повідомила, що вона та Департамент охорони здоров`я обласної військової адміністрації, в межах наданих повноважень, не можуть бути позивачами в означеній справі.

20.03.2026 прокурор у порядку частини 3 статті 23 Закону України „Про прокуратуру" направив позивачам повідомлення № 24-2530вих-26, в якому повідомив про обставини, з якими пов`язує порушення інтересів держави в цій справі, вказав про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом, повідомив, що копія позовної заяви буде надіслана позивачам, а також вказав на право позивачів оскаржити підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.

За такого суд дійшов висновку, що прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивачів для надання їм можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:

бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);

невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

Сам факт незвернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).

Позивачі самостійно до суду не зверталися.

Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував у позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави, а також необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду. Прокурор правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, як вказав Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, при визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст.53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Наведене вище в сукупності утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого стверджуване прокурором порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд ураховує таке.

Відповідно до статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до договору та закону.

Статтею Цивільного кодексу Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Станом на час укладення Договору про постачання електричної енергії № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023 порядок закупівель за державні кошти регулювався Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 у відповідній редакції та "Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" у відповідній редакції.

За змістом Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції станом на дату укладання Договору про закупівлю (28.12.2023):

- договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (пункт 6 частини 1 статті 1);

- договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41);

- умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4 статті 41);

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 частини 5 статті 41);

- Установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз (пункт 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення").

Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178 визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, перелік яких наведено в даному пункті.

Зокрема, підпунктом 2 пункту 19 Особливостей в редакції станом на дату укладення Договору, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав, що постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.

Законом України "Про публічні закупівлі" № 4888-ІХ від 27.05.2026 до пунктів 2 та 7 частини 5 статті Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 були внесені зміни, а саме: за їх змістом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін) (пункт 2 частини 5 статті 41);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пункт 7 частини 5 статті 41).

Отже, натепер, за пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015, надається можливість учасникам договірних відносин збільшувати ціну товару після укладення договору про закупівлю необмежену кількість разів, але таке збільшення можливе щоразу не більше ніж на 10%. Інакше кажучи, учасники можуть збільшувати ціну у разі коливання цін на ринку необмежену кількість разів, але кожного разу не більше ніж на 10 % від попередньої ціни.

Згідно з пунктом 7 положення пункту 2 частини 5 статті 41 Законом України № 922-VІІІ від 25.12.2015 "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 4888-ІХ від 27.05.2026 "Про публічні закупівлі" застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Закону України № 922-VІІІ від 25.12.2015 "Про публічні закупівлі".

Правозастосування цього положення, яке має фактично ретроспективну дію, полягає у тому, що з дня набрання чинності Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 пункт 2 частини 5 статті 41 необхідно застосовувати у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" № 4888-ІХ від 27.05.2026, за яким установлене обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

З урахуванням ретроспективної дії правової норми (починаючи з дня набрання чинності Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015), станом на час укладення додаткових угод сторони могли збільшувати ціну у разі коливання цін на ринку необмежену кількість разів, але кожного разу не більше ніж на 10 % від попередньої ціни.

У пункті 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, у редакції станом на час укладення спірних додаткових угод, визначено, що погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (підпункт 2).

Ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України); зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 ЦК України).

Отже, Закон про публічні закупівлі та Особливості здійснення публічних закупівель дозволяли змінювати ціну за договором закупівлі за бюджетні кошти після його укладення у випадку, коли це передбачено договором або законом. У контексті спірних правовідносин вони дозволяли змінювати ціну закупівлі товару у окремому випадку - збільшення ціни до 10 відсотків (необмежену кількість разів) пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни на ринку.

Суд установив, що у підпункті 2 пункту 13.8. Договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

За такого, Постачальник та Споживач урегулювали у межах законодавчих положень можливість збільшення ціни електричної енергії при наявності умови збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми договору, проте вона обмежує збільшення ціни 10 % стосовно кожного з випадків збільшення.

На підставі зазначеного, фактично, умови Договору урегульовують підставу для зміни ціни електричної енергії - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми договору.

Отже, за умовами Договору погодження ціни за одиницю електричної енергії залежно від середньозваженої ціни на ринку відбувається шляхом підписання між сторонами відповідних додаткових угод про внесення змін до договору, оскільки саме такий порядок розрахунків погоджений сторонами, що відповідає положенням підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. Таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо).

У підпункті 2 пункту 13.8 Договору відповідачі узгодили, що документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку є, зокрема, експертні висновки Торгово-промислової палати.

Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки Торгово-промислової плати України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Суд бере до уваги, що у постанові від 13.10.2026 у справі № 912/2710/25 Верховний Суд вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що надані відповідачем довідки торгово-промислової палати не підтверджують належним чином коливання ціни саме у ті періоди, які мають значення для оцінки правомірності укладення кожної конкретної додаткової угоди, оскільки не містять інформації про зміну ціни саме за період між датою укладення договору та наступною зміною ціни, яка поширена сторонами на відносини на підставі додаткової угоди, а також між датою попередньої зміни ціни за попередньою додатковою угодою та наступною зміною ціни за наступною додатковою угодою.

Відхиляючи доводи постачальника (відповідача у справі), Верховний Суд у постанові від 03.02.2026 у справі № 916/13/24 узяв до уваги, що в наявному у справі висновку торгово-промислової палати відсутня інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку дати укладення договору до дати укладення додаткової угоди.

Суд також зауважує, що у пункті 64 постанови від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 Верховний Суд зазначив, що внесення Законом № 4888-IX відповідних змін до пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII підтверджує волевиявлення законодавця на встановлення самостійного механізму зміни ціни договору про закупівлю для спірних правовідносин, який не пов`язується із 10-відсотковим обмеженням, застосовним до випадків зміни ціни внаслідок ринкового коливання, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.

Суд зазначає, що сторони Договору збільшували ціну за одиницю товару, посилаючись на підпункт 2 пункту 13.8 Договору та пп.2 п. 19 Особливостей, що підпадає під регулювання пункту 2, а не пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі".

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 4 від 01.07.2024 недійсною суд зазначає про таке.

Суд установив, що пунктами 1,4 Додатку № 4 до Договору передбачено, що ціна за одиницю товару для споживача складає: 5,74675 грн/кВт/год з ПДВ. Надалі, Додатковою угодою № 1 від 07.01.2024 сторони збільшили ціну за одиницю товару до 5,798914 грн./кВт*год. з ПДВ.

Додатковою угодою № 4 від 01.07.2024 сторони, серед іншого: виклали пункт 1 Додатку 4 до Договору у наступній редакції: "1. Ціна за одиницю товару для Споживача складає: 6,19804 грн./кВт*год. без ПДВ і 7,437648 грн./кВт*год. з ПДВ. Оплата послуг з розподілу здійснюється Споживачем на рахунок відповідного оператора системи розподілу".

Суд зазначає, що як документальне підтвердження наявності коливання ціни за одиницю товару у справі міститься копія довідки Хмельницької ТПП від 01.07.2024 № 22-05/779, яка містить відомості про коливання ціни між періодами, які є релевантними з точки зору підпункту 2 пункту 13.8 Договору, ураховуючи дату укладення Договору та дату внесення до нього змін Додатковою угодою № 4.

За наслідками укладення Додаткової угоди № 4 від 01.07.2024, ціна за одиницю товару для Споживача збільшилась на 28,25% (7,437648 х 100/5,798914 - 100) порівняно з попередньою ціною. Такий відсоток перебуває в межах зазначеного у довідці ТПП (+31,73%), проте перевищує законодавчо встановлене обмеження у 10%.

Наведена обставина свідчить про те, що Додаткова угода № 4 від 01.07.2024 суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд зазначає, що сам факт збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% є окремим порушенням цієї норми і є підставою для визнання її недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 5 від 01.08.2024 недійсною, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи убачається, що Додаткову угоду № 5 від 01.08.2024 до Договору, якою сторони підвищили вартість товару, укладено з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" на підставі звернення Постачальника, у зв`язку з коливання цін на ринку електричної енергії від 01.08.2024, до якого додано інформаційну довідку Хмельницької регіональної торгово-промислової палати № 22-05/923 від 31.07.2024 (т.1, а.с. 73-75).

Суд зазначає, що відповідна довідка ТПП містить відомості про коливання ціни між періодами, які є релевантними з точки зору підпункту 2 пункту 13.8 Договору, ураховуючи дату укладення Додаткової угоди № 4 та дату внесення до нього змін Додатковою угодою № 5.

Внаслідок укладання Додаткової угоди № 5 від 01.08.2024 ціну на електричну енергію збільшено на 9,54% порівняно з ціною, узгодженою у Додатковій угоді № 4 до Договору (8,147239 х 100/7,437648-100). Такий відсоток перебуває в межах зазначеного у довідці ТПП (+31,73%) і не перевищує законодавчо встановлене обмеження у 10%.

Проте, як зазначено вище, суд дійшов висновку про недійсність Додаткової угоди № 4, яка була „відправною точкою" як для визначення періоду коливання, так і для відсотку коливання.

Аналізуючи доводи відповідача-2 про те, що при укладенні Додаткової угоди № 5 сторонами було дотримано вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону № 4888-IX), оскільки відсотковий крок підвищення ціни порівняно з попередньою ціною становив менше 10 відсотків, суд їх відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. У зв`язку з цим, встановлена судом недійсність Додаткової угоди № 4 анулює її юридичні наслідки з моменту підписання. Це означає, що у юридичному вимірі ціни за одиницю товару, яку сторони узгодили Додатковою угодою № 4, в правовому полі ніколи не існувало.

Оскільки вказана ціна є неіснуючою та незаконною, вона в силу закону не могла слугувати легітимною базою (відправною точкою) для розрахунку будь-яких наступних коливань ринкових цін чи визначення відсоткового співвідношення при укладенні наступних правочинів.

Суд зазначає, що імперативне обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, передбачене Законом України "Про публічні закупівлі", спрямоване на захист бюджетних коштів та збереження балансу інтересів, визначеного за результатами відкритих та прозорих торгів. За умови недійсності Додаткової угоди № 4, розрахунок відсотка підвищення вартості товару в наступній додатковій угоді має здійснюватися не відірвано від загальної структури Договору, а виключно шляхом кумулятивного порівняння нової запропонованої ціни з ціною за одиницю товару, чинною до внесення змін Додатковою угодою № 4, яка є недійсною з моменту укладення.

Якщо порівняти визначену в Додатковій угоді № 5 (8,147239 грн) ціну за одиницю товару з ціною, передбаченою Договором з урахуванням Додаткової угоди № 1 (5,798914 грн), відсоток підвищення ціни за одиницю товару становить 40,5% (8,147239х100%/5,798914).

Тобто укладення Додаткової угоди № 5, хоча формально й передбачало збільшення ціни порівняно з Додатковою угодою № 4 на крок, менший за 10 відсотків, фактично базувалося на незаконному підвищенні, зафіксованому в Додатковій угоді № 4.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність Додаткової угоди № 4, вона вважається недійсною з моменту підписання, що, в свою чергу, нівелює правомірність бази розрахунку для Додаткової угоди № 5. Зміст Додаткової угоди № 5 в частині істотної умови про ціну спирається на змінену ціну за Додатковою угодою № 4. У такому разі, недійсність першої ланки ланцюжка неминуче тягне за собою недійсність наступних правочинів щодо зміни ціни за одиницю товару, які були укладені на підставі Додаткової угоди № 4.

За таких обставин, презумпція правомірності Додаткової угоди № 5 спростовується її похідним характером від недійсного правочину - Додаткової угоди № 4.

Оскільки зміст Додаткової угоди № 5 в частині її істотної умови (ціни товару) суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вона підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 9 від 07.12.2024 недійсною суд зазначає про таке.

У спірній Додатковій угоді № 9 від 07.12.2024 до Договору сторони зменшили обсяги постачання електричної енергії, зменшили суму Договору, внесли зміни до додатків до Договору, зокрема і в додаток 1 - Специфікацію до Договору, виклавши її в редакції, що додається (пункт 4 Додаткової угоди №9).

Додаток 1 до Договору - Специфікація - містить, серед іншого, ціну за одиницю товару, за якою постачається електрична енергія обсягом 348 702 кВт/год - 5,798914 грн, 62 498 кВт/год - 7,437648 грн, 292 027 кВт/год - 8,147239 кВт/год.

Досліджуючи правову природу та зміст Додаткової угоди № 9, суд відхиляє аргументи відповідача-2 про відсутність підстав для визнання її недійсною з мотивів того, що цим правочином ціна за одиницю товару безпосередньо не збільшувалася, а саму угоду було укладено з метою коригування загальних обсягів.

Суд бере до уваги, що такою Додатковою угодою викладена в новій редакції Специфікація до Договору.

Відповідно до положень статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ціна є істотною умовою будь-якого господарського договору постачання. Зміна або фіксація істотних умов договору публічної закупівлі регулюється спеціальними імперативними нормами Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд установив, що Додаткова угода № 9, хоча і не містить у собі нового самостійного кроку підвищення вартості енергоносія, проте її зміст та предмет безпосередньо інтегрували в текст Договору Специфікацію, що передбачає ціну за одиницю товару, сформовану внаслідок укладення попередніх Додаткових угод № 4 та № 5.

З огляду на те, що Додаткові угоди № 4 та № 5 визнані судом недійсними з моменту їх вчинення в силу положень статті 236 Цивільного кодексу України, встановлені ними ціни є такими, що ніколи не набували чинності в правовому полі. За такого, Додаткова угода № 9 містить юридичне закріплення наслідків Додаткових угод № 4 та № 5, які визнані недійсними.

Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Проте, оскільки ціна є фундаментальною та невіддільною умовою оспорюваного правочину, Додаткова угода № 9 не може існувати відірвано від погодженої в ній вартості товару.

Додаткова угода № 9 лише фіксує кінцеві обсяги постачання та ціну за одиницю товару, за якою такі обсяги постачалися, тобто не містить нового кроку збільшення ціни за одиницю товару, проте вона закріпила в Договорі ціну, яка була результатом попередніх правочинів, що не відповідають вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Ураховуючи, що правова основа Додаткової угоди № 9 (умова про ціну) базується на ціні за одиницю товару, узгодженій відповідачами в Додаткових угодах № 4 та № 5, тому ця угода є похідною від попередніх недійсних правочинів і суперечить принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності, закріпленим у статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а також пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України».

Суд також зазначає, що така додаткова угода не може залишатися в силі, оскільки це унеможливить повернення сторін Договору до того стану, в якому правовідносини між ними перебували до внесення змін до ціни за одиницю товару всупереч пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо стягнення коштів.

Оскільки оскаржені Додаткові угоди № 4, № 5, № 9 є недійсними та не породжують правових наслідків, підстава для оплати електричної енергії за встановленими у них цінами відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню відповідачем-2.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, за подібних обставин, дійшла висновку, що оскільки додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, мають бути повернуті.

Недійсність оскарженої додаткової угоди № 4 від 01.07.2024 означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором (з у урахуванням ціни Додаткової угоди № 1), а, отже, розрахунок має здійснюватися сторонами відповідно до умов Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1, тобто розрахунок ціни за одиницю товару має проводитись згідно з ціною Договору у урахуванням ціни Додаткової угоди № 1, відповідно, в розмірі (5,798914 грн) грн/кВт год з ПДВ.

Як зазначалось судом вище, Додатковою угодою № 4 від 01.07.2024 збільшено ціну за одиницю товару до 7,437648 грн/кВт/год з ПДВ.

Відповідно до актів прийому-передачі електричної енергії за період січень 2024 р. - грудень 2024 р., які містяться у матеріалах справи, Споживачу поставлено 703 227 кВт/год, вартість якої повністю оплачена Споживачем в сумі 4 866 144,77 грн.

703 227 (кВт год) х 5,798914 (грн/кВт год) = 4 077 952,90 (грн).

4 866 144,77 (грн) - 4 077 952,90 (грн) = 788 191,87 (грн), що є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Проте, за частиною 2 статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача-2 надмірно сплачених споживачем коштів у розмірі 753 930,43 грн підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Розглянувши справу на підставі поданих учасниками справи доказів та в межах їхніх доводів, суд дійшов висновку, що позовну заяву прокурора належить задовольнити повністю.

Суд також зазначає, що, за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати у справі становить судовий збір за подання позовної заяви, сплачений прокурором за платіжною інструкцією № 663 від 25.03.2026 в сумі 17 034,40 грн (т. 1, а.с. 18).

За пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за частиною 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод звернуті до обох відповідачів, а позовна вимога про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів - до відповідача-2.

Проте, суд вважає, що спір виник насамперед з неправильних дій відповідача-2 як постачальника електричної енергії та ініціатора укладення оскаржених додаткових угод.

У листах, якими відповідач-2 ініціював перед відповідачем-1 укладення додаткових угод № 4, № 5 (якими збільшена ціна за одиницю товару), міститься вказівка (нагадування) на те, що в разі непогодження нових умов стосовно ціни, споживач має право ініціювати розірвання Договору.

На переконання суду, сформоване на підставі досліджених матеріалів справи, відповідач-1, Комунальне некомерційне підприємство "Обласна дитяча клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради", як комунальне підприємство і споживач електричної енергії, отримавши листи постачальника щодо укладення додаткових угод з нагадуваннями про можливість розірвання Договору, було обмежене в свободі вибору щодо того, чи погоджуватись на збільшення ціни за одиницю товару, оскільки в протилежному разі (розірвання Договору, перехід на постачання електроенергії від постачальника «останньої надії»), це спричинило б додаткові витрати бюджетних коштів, про що свідчить розрахунок, виконаний відповідачем-1 (т. 1, а.с. 179) та, у разі виникнення пов`язаних з цим перерв в електропостачанні, поставило б під ризик виконання лікарнею її функцій як закладу охорони здоров`я, базового елементу системи соціального забезпечення населення та об`єкту критичної соціальної інфраструктури.

За такого суд вважає, що судові витрати прокуратури повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача-2.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 01.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 01994921) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (код ЄДРПОУ 42093239).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 01.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 01994921) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (код ЄДРПОУ 42093239).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 17.12.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024005-ЗЕП від 28.12.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 01994921) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (код ЄДРПОУ 42093239).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239, вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69063) кошти в сумі 753 930,43 грн в дохід обласного бюджету Кіровоградської області (розрахунковий рахунок № UA828999980314060544000011001; отримувач - ГУК у Кіров. обл./ Кіров.обл./24060300; код отримувача - 37918230; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 42093239) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (просп. Європейський, буд. 4, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 17 034,40 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі "Електронний суд".

Дата складення повного судового рішення - 02.11.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна