Decision № 141104002, 02.11.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/7018/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун" (Україна, 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4; ідентифікаційний код: 37652914)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техартінвест" (Україна, 02226, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 12; ідентифікаційний код: 44140497)

про стягнення 98 649,30 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техартінвест" про стягнення 98 649,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2023, як власника квартири АДРЕСА_1, за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 76.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 16.06.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

19.06.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 19.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 30.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7018/26, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

10.07.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 13.07.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

28.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 28.07.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Позивач також просить поновити йому процесуальний строк на подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд поновлює позивачу строк для подачі відповіді на відзив та приймає її до розгляду.

03.08.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення щодо відповіді на відзив, які 04.08.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

06.08.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 07.08.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

07.08.2026 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

14.08.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на додаткові пояснення, які 14.08.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

17.08.2026 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, витребування доказів та залучення третьої особи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026, у зв`язку зі звільненням судді Підченка Ю.О., справу № 910/7018/26 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2026 було прийнято справу №910/7018/26 суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Анева Індастрі" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та про витребування доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техартінвест" з 20.03.2024 є власником квартири № АДРЕСА_1 загальною площею 117,2 кв.м у будинку № 76 по просп. Голосіївському в м. Києві, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 25.03.2024 №371291216.

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 76, оформленим протоколом № 1 від 01.10.2023, управителем багатоквартирного будинку обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун", затверджено ціну послуги з управління та умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а також обрано уповноважену особу співвласників на укладення та підписання такого договору.

Згідно з листом Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.01.2026 №058/3/1-31 протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: проспект Голосіївський, 76 про обрання управителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун" прийнято Департаментом на зберігання 24.04.2024. У Департаменті відсутня інформація про рішення зборів співвласників цього будинку про відкликання/обрання інших управителів.

01.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун" (далі - управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 76 в особі уповноваженої особи Котенко К.Л., яка діяла на підставі протоколу зборів співвласників № 1 від 01.10.2023 (далі - співвласник), було укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого управитель зобов`язується надавати співвласнику послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 76, Житловий комплекс "White Lines" із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, а співвласник зобов`язується оплачувати управителю послугу з управління та інші платежі згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Згідно з п. 2 Договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласником (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору співвласник зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління та інші платежі в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором; оплачувати управителеві послуги на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку, сприяння організації охорони, консьєрж-сервіс, технічне обслуговування домофонної системи та системи контролю та інші платежі, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до пункту 9.1 Договору ціна послуги з управління становить (включає) витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 26 гривень 36 коп. (двадцять шість гривень 36 коп.) за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення співвласника у будинку за один календарний місяць відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно з п. 9.2 Договору управитель сприяє організації охорони та збору інших платежів на користь суб`єктів господарювання:

консьєрж-сервіс в розмірі 360,00 грн за один календарний місяць за одне житлове або нежитлове приміщення співвласника у будинку;

організація охорони за один календарний місяць в розмірі 300,00 грн за одне житлове або нежитлове приміщення співвласника у будинку;

технічне обслуговування домофонної системи та системи контролю доступу в розмірі 50,00 грн за один календарний місяць за одне житлове або нежитлове приміщення співвласника у будинку;

винагорода управителю в розмірі 10 % (десяти відсотків) від загальної суми витрат.

Кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території (додаток № 5 до Договору) визначено загальну суму витрат у розмірі 26,36 грн на 1 кв.м, у тому числі винагороду управителю, а також суми витрат у розрахунку на одне житлове та нежитлове приміщення: консьєрж-сервіс - 360,00 грн, організація охорони - 300,00 грн, технічне обслуговування домофонної системи та системи контролю доступу - 50,00 грн.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у разі зміни окремих складових витрат, пов`язаних із наданням послуг, та/або платежів визначених даним договором, які не залежать від управителя та/або змінилися на державному рівні, зокрема зміна податків і зборів, мінімальної заробітної плати, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно - енергетичні ресурси, управитель зобов`язаний здійснювати коригування витрат та/або платежів визначених даним договором. Коригування розміру вартості та/або платежів за даним Договором запроваджується без рішення зборів співвласників. Управитель зобов`язаний повідомити співвласника (співвласників) будинку про коригування оплати у спосіб передбачений даним Договором.

Пунктом 9.7 Договору встановлено, що плата за даним договором нараховується щомісяця управителем та вноситься співвласником не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим. Отримання рахунку на оплату (квитанції) покладається на співвласника. Не отримання співвласником рахунку на оплату (квитанції) не є підставою для не здійснення оплати за цим договором.

У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління кожен співвласник має право викликати управителя для перевірки її якості. За результатами перевірки якості послуги з управління складається акт-претензія, який підписується співвласником та управителем (п. 12.2 Договору).

Відповідно до п. 13.2 Договору в разі відчуження житлового та/або нежитлового приміщення у будинку всі права та обов`язки попереднього співвласника за цим договором набуває новий власник такого житлового та/або нежитлового приміщення. Новий співвласник повинен поінформувати управителя про відповідну зміну у письмовому вигляді протягом семи днів з дня, наступного за днем набуття права власності.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається строком на один рік. У разі, коли за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про його розірвання, Договір вважається продовженим на таких самих умовах на строк, який складає - 3 (три) роки (п.п. 15.1, 15.2 Договору).

Позивач зазначає, що протягом періоду з 01.10.2024 по 30.04.2026 відповідач не сплачував кошти за послуги з управління будинком. Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості позивачем нараховано за жовтень 2024 року 26 310,16 грн, за період листопад 2024 року - травень 2025 року - по 4 012,73 грн щомісяця, за період червень 2025 року - квітень 2026 року - по 4 022,73 грн щомісяця, а всього 98 649,30 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав своє зобов`язання з оплати спожитих у період з 01.10.2024 по 30.04.2026 послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 98 649,30 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що квартира не була передана йому забудовником за актом приймання-передачі, ключі та доступ до неї відсутні, а тому послуги він не споживав. Відповідач також вказує на неповідомлення його про обрання управителя, відсутність актів наданих послуг, рахунків і податкових накладних та на необґрунтованість розміру нарахувань.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Нормами частини першої статті 7 вказаного Закону визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Відповідно до частини 28 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення.

Згідно з частинами 2, 3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21 зазначив, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, у тому числі тих, хто набув право власності після їх прийняття, а укладення співвласником окремого (індивідуального) договору з управителем, обраним зборами співвласників, не вимагається.

Відповідно до статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує до чого зобов`язаний власник.

Виходячи із змісту статті 319 Цивільного кодексу України, набуття права власності на певне майно породжує виникнення не тільки прав, а й обов`язків щодо його належного утримання та експлуатації.

Так, відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що з 20.03.2024 відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 117,2 кв.м у будинку, а отже й співвласником багатоквартирного будинку, управителем якого рішенням зборів співвласників обрано позивача. Доказів відкликання позивача як управителя, визнання недійсним рішення зборів співвласників чи Договору матеріали справи не містять.

Таким чином, з моменту державної реєстрації права власності на квартиру на відповідача, як на нового співвласника, поширюються рішення зборів співвласників, оформлені протоколом № 1 від 01.10.2023, та умови укладеного на їх виконання Договору. Протокол зборів співвласників про обрання позивача управителем будинку прийнято на зберігання Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.04.2024, тобто до початку спірного періоду.

Щодо посилань відповідача на непередання йому забудовником квартири за актом приймання-передачі, відсутність ключів та доступу до неї суд зазначає наступне.

Послуга з управління багатоквартирним будинком полягає в утриманні та ремонті спільного майна будинку та його прибудинкової території (п.п. 2, 3 Договору), а не приміщення, що перебувають у власності окремих співвласників, відтак її надання не залежить від наявності у співвласника ключів від належного йому приміщення. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" невикористання власником належної йому квартири не звільняє його від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відносини між відповідачем та забудовником щодо фактичної передачі квартири не є предметом цього спору та не впливають на зобов`язання відповідача, як співвласника будинку, перед управителем, у зв`язку з чим підстави для застосування статті 613 Цивільного кодексу України відсутні.

Посилання відповідача на ненаправлення йому актів наданих послуг та рахунків, а також на нереєстрацію позивачем податкових накладних судом також відхиляються, оскільки Договором складання актів наданих послуг не передбачено, а неотримання співвласником рахунку на оплату згідно з п. 9.7 Договору не є підставою для нездійснення оплати. Дотримання чи недотримання позивачем вимог податкового законодавства не впливає на цивільно-правовий обов`язок відповідача з оплати послуги з управління.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлений в пункті 9.7 Договору порядок оплати, відповідач повинен був перераховувати на рахунок позивача грошові кошти не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зважаючи на викладене та враховуючи положення п. 9.7 Договору, строк оплати наданих за Договором послуг за період з 01.10.2024 по 30.04.2026 є таким, що настав.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Договору та кошторисом витрат (додаток № 5 до Договору) щомісячна плата за квартиру відповідача загальною площею 117,2 кв.м складає 3 799,39 грн, з яких 3 089,39 грн - витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку (117,2 кв.м х 26,36 грн), 360,00 грн - консьєрж-сервіс, 300,00 грн - організація охорони та 50,00 грн - технічне обслуговування домофонної системи та системи контролю доступу.

Натомість позивачем нараховано відповідачу за жовтень 2024 року 26 310,16 грн, а за подальші місяці - по 4 012,73 грн та 4 022,73 грн. Розрахунку цих сум, доказів коригування ціни послуги з управління та інших платежів у порядку, передбаченому п. 9.4 Договору, та повідомлення співвласників про таке коригування, а також обґрунтування вартості послуг за жовтень 2024 року в розмірі 26 310,16 грн позивачем суду не надано. При цьому, відповідач ставив такі нарахування під сумнів у поданих ним заявах по суті справи.

Здійснивши власний розрахунок за цінами, визначеними Договором, суд встановив, що вартість послуг за Договором за період з 01.10.2024 по 30.04.2026 (19 місяців) складає 3 799,39 грн * 19 = 72 188,41 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки відсутність оплати наданих за Договором послуг підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості визнається судом обґрунтованою в розмірі 72 188,41 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 72188,41 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2435,32 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 892,68 грн залишається за позивачем.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги від 12.06.2024, укладеного з Адвокатським бюро "Аліма Адаманова", та Додаткової угоди № 1 від 12.06.2024 до нього.

Дослідивши умови Договору про надання правової допомоги від 12.06.2024 та Додаткової угоди № 1 від 12.06.2024 до нього, суд встановив, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі - 2 500,00 грн за одну справу клієнта, що пов`язана зі стягненням заборгованості за житлово-комунальні послуги, який підлягає сплаті клієнтом на підставі акта приймання-передачі наданих послуг, що складається за результатами звірки переданих справ.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат не скористався.

Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1829,42 грн. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 670,58 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техартінвест" (Україна, 02226, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 12; ідентифікаційний код: 44140497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун" (Україна, 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4; ідентифікаційний код: 37652914) заборгованість у розмірі 72188 (сімдесят дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн 41 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2435 (дві тисячі чотириста тридцять п`ять) грн 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять) грн 42 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 892,68 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 670,58 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.11.2026

Суддя О.В. Нечай