Decision № 141103101, 23.10.2026, Zhovtnevyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 216/4591/26

2/212/7288/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., з участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 283662 від 29.05.2025 у розмірі 1 735,11 грн, з яких: 1 470,36 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 264,75 грн прострочена заборгованість за процентами; а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що 29.05.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (первісний кредитор) та відповідачем укладено в електронній формі, з підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитний договір № 283662, за яким відповідачу надано 4 000 грн строком на 90 днів (до 26.08.2025) зі сплатою процентів за ставкою 0,72 % на добу. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача. Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежно, внаслідок чого станом на 20.02.2026 утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та позивачем укладено договір факторингу № 19122025/1, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, зокрема до відповідача. Вимогу про погашення заборгованості, направлену відповідачу, останній не виконав.

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

Представник позивача, Пархомчук С.В.,у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачка до судного засідання не з`явилась за невідомих суду причини. Про день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно. Правом на подання відзиву не скористалась.

За наведених обставин суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наведеного.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було встановлено, що 29.05.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 283662 в електронній формі шляхом підписання відповідачем договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; ч. 2 ст. 639 ЦК України). Відповідно до індивідуальної частини договору та Додатка № 1 до нього (графіка розрахунків) кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 90 днів, до 26.08.2025, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,72 % на добу (262,8 % річних) із періодичністю платежів кожні 14 днів. Договором також передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту (1 000 грн).

Факт надання кредиту підтверджується інформаційною довідкою про перерахування 29.05.2025 коштів у сумі 4 000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Тобто первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого клієнт відступив фактору право вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в реєстрі прав вимоги. Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами реєстру прав вимоги. Згідно з витягом з реєстру боржників від 19.12.2025 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 283662 до ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 1 735,11 грн, у тому числі 1 470,36 грн за тілом кредиту та 264,75 грн за процентами; заборгованість за комісією 0,00 грн. Докази перерахування фактором фінансування первісному кредитору наявні в матеріалах справи.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором станом на 20.02.2026 (включно) заборгованість відповідача становить 1 735,11 грн (1 470,36 грн тіло кредиту, 264,75 грн проценти). Позивач зазначає, що після відступлення права вимоги та після закінчення строку кредитування проценти, пеня і штрафи не нараховувались.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України); до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України). Право первісного кредитора відступити право вимоги без згоди споживача передбачено п. 4.1.4 кредитного договору. Таким чином, позивач є належним кредитором відповідача за кредитним договором № 283662 у межах прав, що перейшли до нього за договором факторингу.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд виходить із такого. Нарахування процентів за умовами договору здійснюється на суму кредиту за ставкою 0,72 % на добу, що становить 28,80 грн на добу, або 403,20 грн за кожен 14-денний період і 2 592 грн за весь 90-денний строк кредитування. Заявлена до стягнення сума процентів (264,75 грн) не перевищує суми, що підлягала нарахуванню за договором у межах строку кредитування; нарахування процентів, пені, штрафів та комісії після відступлення права вимоги позивач не здійснював і до стягнення не заявляє. Сукупні витрати відповідача за договором (проценти 2 592 грн і комісія 1 000 грн, разом 3 592 грн) становлять менше 100 % суми кредиту, а встановлена денна процентна ставка не перевищує 1 % від суми кредиту, тобто умови договору в частині вартості кредиту не суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Розмір заборгованості, заявленої до стягнення, у межах заявлених вимог не перевищує суми, що залишилась непогашеною, і відповідачем не спростований.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач будь-яких доказів на спростування доводів позивача, зокрема доказів погашення заборгованості повністю чи частково, а також заперечень щодо розрахунку, суду не надала.

Отже, підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 283662 від 29.05.2025 у розмірі 1 735,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 15500 грн. підтверджуються: договором про надання правничої допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026 року адвокатським бюро «Пархомчук та партнери», актом про отримання правової допомоги яким визначено, що вартість наданих послуг адвокатом Пархомчуком С.В. складає 15500 грн., довіреністю.

Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі не було дотримано розумність їх розміру, враховуючи незначну складність справи.

Таким чином послуги адвоката Пархомчуком С.В. на надання первинної консультації в сумі 1500 грн., складання позовної заяви в сумі 9000 грн., складання процесуальних документів та моніторинг ЄДРСР в сумі 4500 грн. , канцелярській витрати в сумі 500 грн., на переконання суду, як суттєво завищенні, тому підлягають зменшенню, до розміру саме 1500 грн.

При цьому судом було враховано однотипність складених в інтересах позивача адвокатом позовних заяв, що не зумовлює витрачання значного обсягу часу та зусиль такого правника.

Отже, виходячи з визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу позивача підлягають зменшенню у даному випадку до 1500 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК з відповідача підлягає стягненню на користь позивача також витрати ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» зі сплати судового збору в загальній сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором № 283662 від 29.05.2025 у розмірі 1 735,11 грн (одна тисяча сімсот тридцять п`ять гривень 11 копійок), з яких: 1 470,36 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 264,75 грн прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ 43561872, юридична адреса: м. Київ, вул. Львівська буд. 23 офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 02 листопада 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт