Court ruling № 141102713, 29.10.2026, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

29.10.2026 Справа № 905/291/23 (905/708/26)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Вологжаніної К.В., розглянувши заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м.Костянтинівка, Донецька область, № 02-39/1258 від 26.10.2026 про забезпечення позову у справі №905/291/23 (905/708/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Костянтинівка, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг», м. Рівне, Рівненська область,

про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 02.08.2021 до договору № 21-93 від 30.07.2021, стягнення заборгованості у сумі 100000000,00 грн, пені у сумі 8665753,42 грн, інфляційних втрат у сумі 69358509,58 грн, 3% річних у сумі 13972602,74грн, процентів у сумі 5100000,00грн, всього 197096865,74 грн,

в межах справи №905/291/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (ЄДРПОУ 25599771),

ліквідатор Козирицький А.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Костянтинівка, Донецька область, в особі ліквідатора Козирицького А.С. звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг», м. Рівне, Рівненська область, про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 02.08.2021 до договору № 21-93 від 30.07.2021, стягнення заборгованості (попередньої оплати за договором № 21-38 від 11.05.2021) у сумі 100000000,00грн, пені у сумі 8665753,42 грн, інфляційних втрат у сумі 69358509,58 грн, 3% річних у сумі 13972602,74 грн, процентів у сумі 5100000,00 грн, всього 197096865,74 грн.

Ухвалою від 29.10.2026 суд відкрив провадження у справі № 905/291/23 (905/708/26).

Одночасно з пред`явленням позову ліквідатор боржника звернувся до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту:

- на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг» (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Міцкевича, 14, офіс 222, код ЄДРПОУ 31842642) і знаходяться на будь-яких рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на кошти, що підлягають сплаті йому, у межах суми позову 197096865,74 грн;

- на рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг» (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Міцкевича, 14, офіс 222, код ЄДРПОУ 31842642) в межах різниці між сумою 197096865,74 грн та сумою арештованих грошових коштів.

Враховуючи положення ч.3 та ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалою від 29.10.2026 призначив до розгляду заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м.Костянтинівка, Донецька область, № 02-39/1258 від 26.10.2026 про забезпечення позову у справі №905/291/23 (905/708/26) у судовому засіданні 29.10.2026 о 16:00год з викликом заявника.

У судовому засіданні 29.10.2026 взяв участь ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», надав пояснення та підтримав заяву про забезпечення позову.

Вирішуючи наявність підстав для забезпечення позову, суд виходить з таких мотивів.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом враховано, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

В межах справи № 905/291/23 (905/708/26) ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» заявлена вимога про стягнення з відповідача 100000000,00грн основної заборгованості, яка, за твердженням заявника, виникла внаслідок невиконання відповідачем обов`язку з повернення попередньої оплати, сплаченої у виконання договору поставки № 21-38 від 11.05.2021, на підтвердження чого заявником, зокрема, надано угоду від 25.02.2022 про припинення договору поставки №21-38 від 11.05.2021, відповідно до якої відповідач зобов`язався повернути позивачу 100000000,00грн до 28.02.2022.

Отже, на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд крім іншого бере до уваги наявність письмового документа, яким сторони визначили обов`язок відповідача повернути відповідну суму грошових коштів, а також строк виконання такого обов`язку.

Заявником також наведено обставини, відповідно до яких у межах справи №905/546/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг» відповідач у 2024 році визнавав наявність заборгованості перед позивачем, а відповідна сума була відображена в інвентаризаційних документах відповідача. Попри це у відповідь на направлені ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» претензії від 25.02.2026 та 17.03.2026 з вимогою повернути сплачену за договором поставки № 21-38 від 11.05.2021 попередню оплату, відповідач заперечив наявність заборгованості з посиланням на додаткову угоду від 02.08.2021 до договору №21-93 від 30.07.2021, на яку, за твердженням заявника, відповідач до 2026 року не посилався.

Зазначені обставини свідчать про наявність між сторонами реального майнового спору щодо виконання грошового зобов`язання. Також матеріали справи дозволяють дійти висновку про певну суперечливість поведінки відповідача щодо визнання/невизнання заборгованості зі сплати заявленої до стягнення попередньої оплати.

Окремо суд зауважує, що під час розгляду заяви про забезпечення позову не здійснює оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті, оскільки відповідні обставини підлягають встановленню під час розгляду справи з дослідженням усіх доказів та доводів сторін. Водночас наявність письмової угоди від 25.02.2022 про припинення договору № 21-38 від 11.05.2021, умовами якої встановлено обов`язок відповідача повернути позивачеві попередню оплату у сумі 100000000,00 грн, а також наведені заявником обставини попереднього визнання заборгованості відповідачем свідчать про те, що вимога в цій частині не є суто припущенням позивача та має певне документальне підґрунтя.

Оцінюючи доводи заявника щодо ризику невиконання рішення суду, суд бере до уваги суперечливу позицію відповідача з приводу визнання заборгованості з заявленої до стягнення попередньої оплати. Судом також враховані відомості про фінансовий стан відповідача, наведені в аналізі його фінансово-господарського стану, складеному розпорядником майна у справі № 905/546/24.

На підставі наведених обставин в цілому, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.136 Господарського процесуального кодексу України

Вирішуючи питання щодо виду заходів забезпечення позову, суд виходить із того, що предметом позову в частині майнових вимог є стягнення грошових коштів, а тому накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача безпосередньо пов`язане з предметом спору та може забезпечити реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За приписами ч.5 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 197096865,74 грн, з яких: 100000000,00 грн основна заборгованість (попередня оплата), решта суми нараховані (обчислені) позивачем пеня, інфляційні втрати, 3 % річних та проценти на суму попередньої оплати.

Наведені заявником позову аргументи та надані докази свідчать про наявність певного документального підґрунтя заявленої вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 100000000,00 грн. Натомість решта заявленої до стягнення суми складається з акцесорних, додаткових до основної заборгованості нарахувань, визначення правових підстав, періодів нарахування та розміру яких потребує перевірки під час розгляду спору по суті з урахуванням договірних умов, обставин їх виконання та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин суд вважає, що належним є застосування заходів забезпечення позову саме в межах основної заборгованості у розмірі 100000000,00 грн. Поряд з тим вжиття заходів часткового забезпечення позову в межах основної заборгованості не означає надання оцінки обґрунтованості чи необґрунтованості інших позовних вимог та не вирішує питання про їх задоволення, оскільки відповідні вимоги будуть предметом дослідження під час розгляду справи по суті.

При обранні заходів забезпечення позову судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, відповідно до якого у спорі про стягнення грошових коштів накладення арешту на майно відповідача, не обмежуючись лише його грошовими коштами, є додатковою гарантією реального виконання судового рішення. Водночас Об`єднана палата Касаційного господарського суду у зазначеній постанові наголосила, що одночасне накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах повної суми позовних вимог окремо щодо кожного виду майна призводить до подвійного забезпечення позову та не відповідає критерію співмірності.

За висновком суду касаційної інстанції, за умови неможливості встановити достатність грошових коштів відповідача для задоволення вимог позивача арешт на майно відповідача має накладатися лише в межах різниці між сумою позовних вимог та сумою арештованих грошових коштів. Отже, застосування одночасно арешту грошових коштів та майна відповідача є допустимим за умови дотримання загальної межі забезпечення позову та недопущення фактичного подвійного обмеження майнових прав відповідача.

За відсутності достовірних відомостей про наявність на банківських рахунках відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для забезпечення виконання можливого рішення суду, обмеження заходів забезпечення виключно арештом коштів не гарантуватиме досягнення мети забезпечення позову. За таких обставин накладення арешту також на рухоме та нерухоме майно відповідача є необхідним додатковим заходом, спрямованим на збереження майнових активів, за рахунок яких у подальшому може бути виконане рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому суд бере до уваги, що арешт майна як захід забезпечення позову сам по собі не позбавляє відповідача права володіння та користування таким майном, а обмежує можливість розпорядження ним. Крім того, у разі наявності у відповідача грошових коштів у необхідному розмірі виконання грошового зобов`язання може бути здійснене за рахунок таких коштів без необхідності звернення стягнення на інше майно.

З огляду на викладене з метою недопущення подвійного забезпечення позову та дотримання принципу співмірності суд дійшов висновку про встановлення граничної суми, в межах якої підлягають арешту в сукупності як грошові кошти, так і рухоме та нерухоме майно відповідача. Ця сума дорівнює розміру заявленої до стягнення основної заборгованості 100000000,00 грн.

На розсуд суду застосування такого заходу забезпечення позову в цілому відповідає дотриманню співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та забезпечує баланс інтересів сторін.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що заява ліквідатора про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме і нерухоме майно відповідача в межах суми 100000000,00 грн.

Підстав для задоволення заяви в частині накладення арешту на кошти, що підлягають сплаті відповідачу, суд не вбачає з огляну на відсутність належного обґрунтування необхідності накладення арешту на кошти третіх осіб.

Вирішуючи питання щодо зустрічного забезпечення, суд враховує, що застосовані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, спрямовані на збереження майнових активів відповідача та обмежені загальною сумою 100000000,00 грн.

Водночас матеріали заяви не містять відомостей, які б свідчили про необхідність застосування зустрічного забезпечення з огляду на можливість виникнення у відповідача збитків унаслідок вжиття визначених судом заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Костянтинівка, Донецька область, № 02-39/1258 від 26.10.2026 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг» (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Міцкевича, 14, офіс 222, код ЄДРПОУ 31842642), які знаходяться на будь-яких рахунках у банківських та інших фінансових установах, та на майно (рухоме та нерухоме), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг» (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Міцкевича, 14, офіс 222, код ЄДРПОУ 31842642), в межах заявленої до стягнення основної заборгованості у сумі 100000000,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Інженерна, 3, ЄДРПОУ 25599771).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний Ресайклінг» (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул.Міцкевича, 14, офіс 222, код ЄДРПОУ 31842642).

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом 3 (трьох) років у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні суд проголосив та підписав скорочену ухвалу.

Повну ухвалу суд склав та підписав 02.11.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя К.І. Аксьонова