Decision № 141078956, 29.10.2026, Pavlohrad City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 185/10442/26

Провадження № 2/185/9368/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі судді Перекопського М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом адвоката Яводчака Олександра Васильовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

встановив:

У червні 2026 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивач просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 432350,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

Позов обґрунтовано тим, що 18 березня 2006 року під час виконання трудових обов`язків гірника очисного забою у виробничому структурному підрозділі «Шахта Павлоградська» ВАТ «Павлоградвугілля» позивач отримав виробничу травму правої кисті. За результатами розслідування складено акт форми Н-5 від 21 березня 2006 року та акт форми Н-1 № 9. Висновком МСЕК від 20 вересня 2006 року йому первинно встановлено 15 % втрати професійної працездатності. Позивач посилається на тривалий фізичний біль, обмеження рухів пальців правої кисті, необхідність лікування, порушення звичного способу життя та побутових зв`язків. У зв`язку із зазначеним вимушений був звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження з позовною заявою та додатками до неї.

13 серпня 2026 року ГУ ПФ України в Дніпропетровській області подало відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Основним запереченням відповідача є відсутність законодавчого обов`язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду за правовідносинами, що виникли у 2006 році. Відповідач посилається на зупинення на 2006 і 2007 роки дії відповідних положень Закону № 1105-XIV та їх подальше виключення Законом № 717-V. Вважає, що відповідний обов`язок покладається на роботодавця за статтею 237-1 КЗпП України, а чинне законодавство не відносить відшкодування моральної шкоди до страхових виплат.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Фіксування судового процесу технічним засобом не здійснюється з огляду на частину другу статті 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, відзив і додані до них письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд установив такі обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудові відносини позивача з «Шахтою Павлоградська» ВАТ «Павлоградвугілля» підтверджуються записами трудової книжки та актами розслідування. Відповідно копії акта форми Н-5 від 21 березня 2006 року й акта форми Н-1 № 9, затвердженого 22 березня 2006 року, 18 березня 2006 року о 12 годині позивач виконував роботи з доставки та складування лісоматеріалів на 408 збірному штреку шахти «Павлоградська». Під час складування рудничної стійки завдовжки 3,8 м він не втримав її, унаслідок чого права кисть була затиснута між стійкою та арочним кріпленням, що призвело до відкритого перелому нігтьової фаланги п`ятого пальця та закритого перелому нігтьової фаланги четвертого пальця правої кисті. Комісія визнала нещасний випадок таким, що пов`язаний із виробництвом. Причинами вказаного нещасного випадку названо невиконання вимог інструкції з охорони праці, особисту необережність потерпілого та невиконання посадових обов`язків. Серед осіб, які допустили порушення, зазначені ОСОБА_1 та гірничий майстер ОСОБА_2 . Отже, зміст актів не підтверджує виключної вини потерпілого.

Розпорядженням від 31 травня 2006 року № 765 затверджено рішення комісії з питань охорони праці про часткову вину потерпілих; щодо ОСОБА_1 зазначено 5%. Аналогічний показник містить виписка від 22 вересня 2006 року № 15/286 з протоколу №3 від 26 травня 2006 року.

Випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії ДНА-02 № 015447 підтверджується, що 20 вересня 2006 року позивач пройшов первинний огляд. Йому встановлено 15% втрати професійної працездатності з 29 серпня 2006 року у зв`язку з трудовим каліцтвом від 18 березня 2006 року, з переоглядом 1 жовтня 2007 року. Інвалідність за цим оглядом не встановлювалася.

Випискою з акта повторного огляду МСЕК від 3 жовтня 2007 року до довідки серії ДНА-02 № 020668 встановлено 10% втрати професійної працездатності з 1 жовтня 2007 року безстроково у зв`язку з тим самим трудовим каліцтвом. Таким чином, первинний показник 15% був надалі зменшений до 10%, які встановлені безстроково.

Медичні записи та виписки з амбулаторної картки підтверджують лікування наслідків травми правої кисті, посттравматичну контрактуру пальців, деформуючий артроз міжфалангових суглобів та обмеження функції кисті. Зокрема, зазначені курси амбулаторного лікування з 5 до 19 лютого 2007 року та з 27 червня до 3 липня 2007 року. Ці відомості узгоджуються з характером травми й висновками МСЕК.

Надана відповідачем постанова № 5620 про призначення страхових виплат містить інформацію про одноразову допомогу в розмірі 18848,00 грн та щомісячну страхову виплату - 303,64 грн. Графу щодо призначення виплати за моральну шкоду не заповнено. Отже, цей документ підтверджує призначення інших видів страхового забезпечення, але не підтверджує призначення чи виплату компенсації моральної шкоди.

Документи щодо професійного захворювання 2009 року стосуються іншої підстави ушкодження здоров`я. У повідомленні форми П-3 № 548 від 17 квітня 2009 року та акті форми П-4 № 14 від 29 квітня 2009 року зазначено встановлення остаточного діагнозу професійного захворювання 16 квітня 2009 року. Йдеться про радикулопатію, захворювання суглобів і хронічне обструктивне захворювання легень.

За випискою з акта огляду МСЕК від 1 червня 2009 року до довідки серії ДНА-02 № 031715 позивачу встановлено третю групу інвалідності та сукупно 65 % втрати професійної працездатності безстроково. Постанова від 1 липня 2009 року № 0414/5620/5620.1/7 про реєстрацію нового страхового випадку прямо розмежовує 10 % за трудовим каліцтвом 2006 року та 55 % за професійним захворюванням 2009 року.

Акти розслідування та виписки МСЕК є належними доказами виробничого характеру травми, часу первинного встановлення і подальшої зміни ступеня втрати професійної працездатності. Копії основних документів, подані обома сторонами, узгоджуються між собою щодо цих обставин. Зазначена суперечність у датуванні постанови про виплати не спростовує безпосередніх відомостей МСЕК і не змінює того, що травма та первинне встановлення втрати працездатності припадають на 2006 рік.

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу вимог або заперечень. Наявність ушкодження здоров`я та пов`язаних із ним фізичних страждань не звільняє суд від установлення особи, на яку законом покладений обов`язок здійснити відповідне відшкодування.

Відповідно до статті 5 ЦК України для визначення матеріальних прав і обов`язків необхідно враховувати час виникнення правовідносин. Дата подання позову сама по собі не змінює особу, зобов`язану відшкодовувати шкоду. Тому суд не погоджується з доводом відповідача про достатність застосування лише редакції Закону № 1105-XIV, чинної на час ухвалення рішення.

У постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 Велика Палата Верховного Суду пов`язала виникнення права на відповідне відшкодування з первинним установленням МСЕК стійкої втрати професійної працездатності та наголосила на застосуванні законодавства, чинного на момент виникнення цього права.

Підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 та частина третя статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV у попередній редакції передбачали виплату Фондом грошової суми за моральну шкоду. Проте пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік зупинено дію цих положень, а також абзацу четвертого статті 1 Закону № 1105-XIV у частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідне зупинення на 2007 рік передбачав пункт 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, положення про відшкодування Фондом моральної шкоди були виключені. Таким чином, дату законодавчого виключення цих положень не можна ототожнювати з початком їх незастосування у 2006 році.

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц Велика Палата Верховного Суду врахувала зупинення відповідних норм із 1 січня 2006 року та розмежувала обов`язки Фонду і роботодавця залежно від часу виникнення права. У постанові Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 686/22769/22 також застосовано цей підхід і зазначено необхідність визначати відповідальну особу за законом, чинним на час виникнення права. Фактичні обставини останньої справи стосувалися пізнішого встановлення виробничого характеру травми та втрати працездатності; суд враховує її саме щодо часового розмежування обов`язків, а не як тотожну за фактами.

На момент травмування позивача 18 березня 2006 року та на момент первинного огляду МСЕК 20 вересня 2006 року норми про виплату Фондом компенсації моральної шкоди не діяли внаслідок їх зупинення на відповідний бюджетний рік. Зазначення у висновку МСЕК початку втрати працездатності з 29 серпня 2006 року цього висновку не змінює.

За пунктом 2 розділу VII Закону № 1105-XIV Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції та їх відділень. Водночас правонаступництво не створює обов`язку, який у попередника щодо конкретних правовідносин не виник. Отримання позивачем страхових виплат від відповідача також не доводить існування окремого обов`язку відшкодувати моральну шкоду.

Статті 153, 173, 237-1 КЗпП України регулюють обов`язки роботодавця щодо безпечних умов праці та відшкодування шкоди працівникові. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області роботодавцем позивача не було. Матеріали не підтверджують, що саме це управління спричинило виробничу травму. Водночас відсутність власної вини органу соціального страхування не була б самостійною підставою для звільнення від законодавчо встановленого страхового обов`язку, якби такий обов`язок виник. У цьому спорі вирішальним є саме його відсутність за застосовним законодавством 2006 року. Вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок такої виробничої травми, має бути звернена до роботодавця або його правонаступника. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем за заявленою вимогою.

Суд окремо оцінює посилання позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду у справі № 180/662/25. Серед поданих на підтвердження позову письмових доказів її копії немає. Сам виклад у позові не підтверджує ні участі ОСОБА_1 у цій справі, ні встановлених у ній обставин, ні змісту остаточного судового акта. Крім того, за частиною сьомою статті 82 ЦПК України правова оцінка факту, надана судом в іншій справі, не є обов`язковою для суду. Тому наведене посилання не усуває необхідності самостійно застосувати закон до підтверджених обставин цього спору.

За статтею 51 ЦПК України заміна неналежного відповідача належним або залучення співвідповідача здійснюється за клопотанням позивача з дотриманням установлених цією статтею умов. Суд не наділений повноваженням з власної ініціативи змінити визначений позивачем склад відповідачів.

У пунктах 40, 41 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду розмежувала право позивача визначати відповідачів і обов`язок суду перевірити їх належність під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача має наслідком відмову в позові до нього, а не відмову у відкритті або закриття провадження. Суд ураховує цей загальний процесуальний висновок щодо наслідків неналежного суб`єктного складу спору.

Позов у цій справі пред`явлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Роботодавець позивача до визначеного складу відповідачів не входить, вимог про стягнення коштів із нього в цій справі не заявлено. Тому суд не вирішує питання про його конкретний обов`язок сплатити компенсацію та її розмір, оскільки це виходило б за межі розгляду справи та стосувалося б прав і обов`язків особи, яка не бере участі в ній як відповідач.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Ця підстава є самостійною та достатньою для відмови в заявлених до нього вимогах.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 19, 51, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову адвоката Яводчака Олександра Васильовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення 432 350,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП/код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, року народження, РНОКПП/код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, р-н, Дніпропетровська обл. обл., 49094.

Суддя М. М. Перекопський