Court ruling № 141072521, 29.10.2026, Verkhnodniprovsk District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 173/3872/26

Провадження №2/173/2855/2026

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

29 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Кожевник О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Верхньодніпровськ заяву керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Верхівцевської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Верхівцевської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального провадження з викликом сторін у підготовче засідання.

26 жовтня 2026 року через систему Електронний суд від керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Верхівцевської міської ради надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви посилається на таке.

Згідно відомостями з Державного земельного кадастру встановлено, що згідно зі Свідоцтвом від 28.02.2013 серії ВТС №598551 посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрованого в реєстрі за № 593 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, розташований у АДРЕСА_1 який знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1221010300:03:137:0039, площею 0.6858 га, на яку не укладено договір оренди земельної ділянки та не сплачується орендна плата до місцевого бюджету.

Крім того, відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру встановлено, що згідно з Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі (дільниці по переробці с/г продукції) від 04.03.2006 серії ВСО № 987260 посвідченого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстрованого в реєстрі за № 330 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлова будівля (дільниця по переробці с/г продукції) в АДРЕСА_2 , що розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1221010300:03:172:0030, площею 0.2273 га, на яку не укладено договір оренди земельної ділянки та не сплачується орендна плата до місцевого бюджету.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 , маючи зареєстроване право власності на нерухоме майно не обмежений в розпорядженні таким майном, відсутність заборони здійснювати дії по відчуженню майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 яке знаходиться на спірних земельних ділянках за користування якими Відповідач безпідставно зберіг кошти у розмірі 630594, 12 грн, які є предметом даного позову, може призвести до відчуження цього майна, що може утруднити чи унеможливити виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст. 149, 150 ЦПК України, для забезпечення позову прокурора.

У зв`язку із зазначеним просить заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єкту нерухомого майна: комплекс будівель та споруд, розташований у АДРЕСА_1 , площею 2431,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15103912210), а також нерухомого майна: Дільниця по переробці с/г продукції в АДРЕСА_2 , площею 393,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9390521) в межах ціни позову.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України судом вирішено розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та, відповідно, без проведення судового засідання в порядку письмового провадження згідно з ч. 7 ст. 13 ЦПК України.

Розглянувши вищенаведену заяву, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 23.12.2022 року у справі № 760/34352/21 зауважив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

На думку судді, запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення заборони щодо майна відповідача є передчасним, оскільки фактично є одним із заходів, які можуть застосовуватись на стадії виконання рішення суду, як то звернення стягнення на майно (рухоме чи нерухоме) або доходи боржника тощо.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).

Тобто заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Зі змісту позовної заяви видно, що позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за використання земельними ділянками у розмірі 630594 грн. 12 коп.

Із наявних в матеріалах справи доказів, у судді немає можливості визначити співмірність забезпечення позову відповідно до заявлених вимог, оскільки матеріали справи не мають оцінки майна або розрахунку вартості такого щодо якого заявник просить застосувати заходи забезпечення позову.

З відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності зокрема на комплекс будівель та споруд загальною площею 2431,20 кв.м. які не відносяться до об`єктів житлової нерухомості та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на дільницю по переробці с/г продукції, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Слід зазначити, що за своєю суттю забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Заявником у заяві про забезпечення позову не надано будь-яких належних та переконливих доказів та не наведено суду істотних обставин про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд погоджується, що запропонований позивачем захід забезпечення позову може забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, проте у суду немає жодних підстав вважати, що у разі невжиття таких заходів існує імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду. Визначення такого виду забезпечення позову, як застосування заборони щодо майна відповідача в межах ціни позову, без конкретизації вартості об`єктів, на які заявник просить застосувати таку заборону, є передчасним та недостатньо обґрунтованим, оскільки за відсутності відомостей про склад об`єкту та вартість відповідного майна неможливо визначити співмірність обраного заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки площа одного з об`єктів на який позивач просить накласти заборону становить 2431,20 кв.м. Тому такий захід забезпечення позову як застосування заборони щодо відчуження майна відповідача суд вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає принципам співмірності та доведеності. Крім того, відповідач має у власності інші об`єкти нерухомості якими може бути забезпечено примусове виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Верхівцевської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Керуючись ст. 149, 150, 152, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Верхівцевської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя О.А.Кожевник