Decision № 141072003, 29.10.2026, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

справа №932/10087/26

провадження №2/932/3937/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра, в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача адвоката Нестеченка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії.

03.08.2026 позивачем подано позов, у якому він просить визнати за собою, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне нерухоме майно:

- житловий будинок з відповідними надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 27/100 часток житлового будинку (житлову квартиру АДРЕСА_2 ;

- 1/4 частку житлового будинку (квартиру АДРЕСА_3 ).

07.08.2026 відкрито загальне позовне провадження.

Судом витребувано та отримано спадкову справу після ОСОБА_2 №179/2026.

05.10.2026 зарито підготовче провадження, призначено судовий розгляд.

22.10.2026 проведено розгляду справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 29.10.2026.

Узагальнені доводи позивача.

Описане у позовній заяві майно належало бабусі позивача ОСОБА_2 . Остання склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачу. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09.10.2013 за заявою позивача державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори Донецької області було заведено спадкову справу. Інші спадкоємці після ОСОБА_2 відсутні.

В наслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації Старобешівського та Волноваського районів Донецької області матеріли спадкової справи до нотаріального архіву не передавалися, їх місцезнаходження та стан збереження встановити неможливо.

30.05.2026, за заявою позивача, Першою дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після ОСОБА_2 , проте позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю матеріалів первинної спадкової справи.

Враховуючи неможливість оформити спадкові права в адміністративному порядку позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовільнити, навів пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Узагальнені доводи відповідача та третьої особи.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника у якій вказано про те, що відповідач не заперечує проти задоволення позову.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника.

Обставини, встановлені судом.

На підтвердження права власності спадкодавця на нерухоме майно позивачем подано:

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.09.1996 на ім`я ОСОБА_2 щодо жилого будинку з відповідними йому надвірними спорудами по АДРЕСА_1 ;

- державний акт на право власності на землю на ім`я ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 ;

- свідоцтво про право власності на житло від 13.10.2000 на ім`я ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_4 , яка складає 27/100 частин будівлі з надвірними будовами;

- договір купівлі-продажу від 09.04.2008, покупцем за яким вказано ОСОБА_2 , щодо частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та побудов, по АДРЕСА_5 .

09.12.2005 ОСОБА_2 склала заповіт згідно якого усе своє майно заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

У паспорті громадянина України останньої зазначено про реєстрацію її місця проживання по АДРЕСА_6 з 02.11.2005.

Із будинкової книги щодо будинку по АДРЕСА_6 вбачається, що станом на 14.04.2013 в будинку було зареєстровано місце проживання лише ОСОБА_2 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.10.2013 вбачається факт реєстрації спадкової справи після ОСОБА_2 номер в реєстрі 55106712, номер нотаріуса 356/2013, заведена Старобешівською державною нотаріальною конторою Донецької області 09.10.2013.

Із копії спадкової справи №179/2026 вбачається факт реєстрації зміни місця зберігання спадкової справи №55106712 після ОСОБА_2 до Першої дніпровської державної нотаріальної контори.

Така реєстрація відбулася 30.05.2026 за заявою представника позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Постановою державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори Кравцової А.І. представнику позивача відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із неможливістю встановити коло спадкоємців (відсутній доступ до спадкової справи №356/2013).

Зокрема у вказаній постанові вказано про те, що згідно відповіді Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.05.2026, після приєднання Старобешівської державної нотаріальної контори до Докучаєвської державної нотаріальної контори документи нотаріального діловодства та архіву до правонаступника або до донецького обласного державного нотаріального архіву не передавалися.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За приписами ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч.4 вказаної статті, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За приписами ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У відповідності до приписів статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Заявляючи вимогу про визнання права власності на спадкове майно позивач мав довести, що він є спадкоємцем який прийняв спадщину, а також належність спадкодавцю майна, яке є предметом позову, на момент відкриття спадщини.

Позивач надав заповіт в свою користь, тобто довів наявність у нього права на спадкування.

Проте позивачем не доведено факту прийняття ним спадщини.

Зокрема, позивач не вказує про факт постійного проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

А доказів про те що саме позивач звертався із заявою про прийняття спадщини у 2013 році та спадкова справа №356/2013 була заведена саме за його заявою відсутні.

Так єдиним доказом існування спадкової справи №356/2013 є витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, проте такий витяг не містить інформації про спадкодавців, які звернулися із заявами про прийняття спадщини.

Також позивачем не надано доказів щодо відсутності спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Зокрема доказів відсутності у спадкодавця чоловіка, дітей чи інших спадкоємців.

Заяви таких спадкоємців про прийняття спадщини могли зберігатися у спадковій справі №356/2013.

Більше того, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена за загальним правилом вважаються такими, що прийняли спадщину.

Окрім цього позивачем долучено копії правовстановлюючих документів про набуття спадкодавцем майна у 1996, 2000 та 2008 роках.

Разом із тим доказування у даній справі підлягали обставини складу спадкового майна на час відкриття спадщини, яке мало місце у 2013 році.

Із цього приводу позивачем не надано жодного доказу.

Суд враховує такі принципи цивільного судочинства як диспозитивність та змагальність, ту обставину, що позивач навіть не намагався зібрати відповідні докази, жодних клопотань про їх витребування не заявляв.

Наслідком недоведеності позивачем усіх обставин, які є необхідними для задоволення позову, є відмова у його задоволенні.

При цьому, за вказаних обставин позиція відповідача - Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області не має жодного значення.

Розподіл судових витрат.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Інших судових витрат до відшкодування нею не заявлено.

На підставі наведеного, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І. Цитульський