Decision № 141065962, 29.10.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17170/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.01.2026 з обмеженням максимального розміру та із застосуванням коефіцієнтів, передбачених ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»; щодо невиплати з 01.03.2026 пенсії, призначеної в щомісячному розмірі 28961,99 грн;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»; з 01.03.2026 виплатити та в подальшому виплачувати пенсію із загальних видатків пенсійного фонду у фактично призначеному щомісячному розмірі 28961,99 грн, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.10.2026 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати з 01.03.2026 пенсії, призначеної в щомісячному розмірі 28961,99 грн, та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.03.2026 виплатити та в подальшому виплачувати пенсію із загальних видатків пенсійного фонду у фактично призначеному щомісячному розмірі 28961,99 грн, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Посилається на те, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ) у розмірі 85% грошового забезпечення. Зазначає, що з 01.03.2026 відповідач перерахував її пенсію з урахуванням індексації, підсумок якої становить 28961,99 грн, однак із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі Постанова №1778), визначив пенсію в розмірі 27414,30 грн, а до виплатної відомості включає лише 25950,00 грн. Вказує, що на її заяву від 13.07.2026 щодо виплати пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №380/4825/26 відповідач листом від 27.07.2026 відмовив у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, а доплату, нараховану на виконання судового рішення, відніс до виплат у межах бюджетних призначень. Уважає, що ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанова №1778 встановлюють обмеження розміру пенсії, не передбачені Законом №2262-ХІІ, що суперечить абз.3 ст.1-1 цього Закону, ст.46, ч.2 ст.64 Конституції України та правовим позиціям Конституційного Суду України щодо неможливості зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав, передбачених спеціальними законами. Посилається на висновок Верховного Суду щодо протиправності застосування коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, викладений у справі №580/1002/26. Наголошує, що Закон №2262-ХІІ не передбачає виплати пенсії частинами або залежно від бюджетних обмежень, а виконання судового рішення не може бути поставлене в залежність від постанов Кабінету Міністрів України, зокрема від постанови від 05.02.2026 №127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік» та постанови від 14.07.2025 №821, яку визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25. Просить позов задовольнити.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову. Зазначає, що рішення суду у справі №380/4825/26 виконано, пенсію позивача перераховано. Вказує, що ст.46 Конституції України не включена до переліку прав і свобод, які згідно з ч.2 ст.64 Конституції України не можуть бути обмежені, тому право на соціальний захист в умовах воєнного стану може бути обмежене, а Кабінет Міністрів України відповідно до Бюджетного кодексу України в умовах воєнного стану може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів. Стверджує, що на виконання ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ (далі Закон №4695-ІХ) прийнято Постанову №1778, тому з 01.01.2026 виплату пенсії позивачу, яка перевищує 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, проведено із застосуванням коефіцієнтів. Наголошує, що Постановою №1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а передбачено застосування коефіцієнтів до сум перевищення лише щодо частини пенсії, не забезпеченої страховими внесками, тому позивач помилково ототожнює ці поняття. Звертає увагу, що позивач оскаржує не Постанову №1778, а дії відповідача, вчинені на її виконання, тоді як діяльність відповідача здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, і він зобов`язаний виконувати чинні акти Уряду. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 №9-рп/2001, від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 25.01.2012 №3-рп/2012, постанови Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №750/6379/16-а та від 29.09.2020 у справі №263/14242/17. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, призначеної у розмірі 85% грошового забезпечення за вислугу 30 років (пенсійна справа №9117246-МВС).

Згідно з перерахунком пенсії з 01.01.2026 (розпорядження про перерахунок відправлено 20.02.2026), пенсію позивача обчислено із суми грошового забезпечення 20502,57 грн; основний розмір пенсії становить 17427,18 грн, з урахуванням індексації 24366,99 грн; щомісячна доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 2000,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) визначено у розмірі 26366,99 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 25950,00 грн. Підставою перерахунку зазначено Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Згідно з перерахунком пенсії з 01.03.2026 (підстава перерахунку індексація з 03.2026), з урахуванням індексації базового розміру пенсії за 2026 рік у сумі 2595,00 грн підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 28961,99 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 25950,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №380/4825/26, яке набрало законної сили 30.05.2026, визнано протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу з 01.03.2026 нарахованої пенсії з обмеженням максимальним розміром та зобов`язано відповідача з 01.03.2026 здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії з урахуванням проведеної індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

На виконання цього рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача. Згідно з перерахунком пенсії з 01.07.2026 (підстава перерахунку рішення суду; розпорядження про перерахунок відправлено 11.06.2026), підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 28961,99 грн, а з урахуванням пониження цієї суми згідно з Постановою №1778 27414,30 грн.

13.07.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила на виконання рішення суду у справі №380/4825/26 виплачувати їй пенсію щомісяця в повному розмірі без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», а також здійснити нарахування та виплачувати пенсію без застосування коефіцієнтів, передбачених ст.30 Закону №4695-ІХ та Постановою №1778, без обмеження максимальним розміром.

Листом від 27.07.2026 №40039-41307/П-03/8-1300/26 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду у справі №380/4825/26 з 01.03.2026 проведено перерахунок її пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 без обмеження максимальним розміром; цим рішенням суду обов`язку щодо перерахунку пенсії без застосування Постанови №1778 на відповідача не покладено; за наслідками перерахунку з урахуванням вимог Постанови №1778 розмір пенсії з 01.07.2026 становить 27414,30 грн, а доплата за період з 01.03.2026 по 30.06.2026 5857,20 грн. Також відповідач зазначив, що у щомісячну виплатну відомість включається розмір пенсії, обчисленої з урахуванням положень нормативно-правових актів та раніше виконаних судових рішень (25950,00 грн), тобто без урахування поточного рішення суду, а виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з посиланням на п.14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-ІХ та постанову Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік».

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно абз.1 преамбули Закону №2262-ХІІ, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до абз.3 преамбули Закону №2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Абзацом 1 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з абз.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону №4695-ІХ установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Абзацами 1-6 п.1 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Пунктом 2 Постанови №1778 визначено категорії осіб, до пенсій яких у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені п.1 цієї постанови, не застосовуються. Позивач до цих категорій не належить, що сторонами не заперечується.

Згідно зі ст.7 Закону №4695-ІХ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 становить 2595 гривень, тобто десять прожиткових мінімумів становлять 25950,00 грн.

У даній справі мали місце наступні обставини (якщо їх узагальнити): при обчисленні пенсії позивача з 01.01.2026 відповідач обмежив її підсумок (26366,99 грн) максимальним розміром (25950,00 грн) та, як він сам зазначив у відзиві, застосував коефіцієнти, передбачені Постановою №1778; після перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №380/4825/26 відповідач застосував до підсумку пенсії (28961,99 грн) коефіцієнти, передбачені Постановою №1778, і визначив пенсію до виплати в розмірі 27414,30 грн; водночас у щомісячну виплатну відомість відповідач включає пенсію в розмірі 25950,00 грн, а різницю відносить до виплат, які здійснюються на виконання рішень суду в межах бюджетних призначень.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.

Стосовно обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд зазначає таке.

Обмеження розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було передбачене ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ та ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI).

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Згідно з п.2 резолютивної частини цього Рішення приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12.04.2023.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить норми, яка встановлювала б максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.01.2026, відповідач обмежив обчислений підсумок пенсії позивача максимальним розміром 25950,00 грн. За відсутності законодавчої підстави для такого обмеження зазначені дії відповідача є протиправними.

Суд враховує, що рішенням у справі №380/4825/26 протиправність обмеження пенсії позивача максимальним розміром встановлено з 01.03.2026 у зв`язку з перерахунком пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236. Предметом цього спору є дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії з 01.01.2026 з обмеженням максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів, передбачених ст.30 Закону №4695-ІХ та Постановою №1778, які предметом розгляду у справі №380/4825/26 не були.

Суд зазначає, що Закон №2262-ХІІ, який є спеціальним у регулюванні пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не передбачає застосування до пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, коефіцієнтів до сум, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не вносилось, тоді як абз.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ допускає зміну умов і норм пенсійного забезпечення таких осіб виключно шляхом внесення змін до цих законів.

Отже, ст.30 Закону №4695-ІХ та Постанова №1778 встановлюють інше, ніж Закон №2262-ХІІ, регулювання виплати пенсій, призначених за цим Законом. Між нормами Закону №4695-ІХ і спеціального Закону №2262-ХІІ існує колізія, яка вирішується на користь спеціального закону. Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вирішуючи аналогічний спір, Верховний Суд у постанові від 20.07.2026 у справі №560/1321/26 зазначив: «Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України». У цій же постанові Верховний Суд наголосив: «Слід наголосити, що зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою № 1778), не вносилися».

У постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дії відповідача щодо застосування при нарахуванні та виплаті пенсії позивача з 01.01.2026 коефіцієнтів, передбачених ст.30 Закону №4695-ІХ та п.1 Постанови №1778, є протиправними.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.01.2026 з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів, установлених ст.30 Закону №4695-ІХ та п.1 Постанови №1778, є протиправними. Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром та без застосування зазначених коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатила судовий збір у загальній сумі 2662,40 грн, що підтверджується чеками АТ «Укрпошта» від 17.08.2026 №470033 та від 22.08.2026 №148310. Враховуючи, що з двох самостійних предметів спору (обмеження пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнтів з 01.01.2026; виплата з 01.03.2026 пенсії у фіксованому розмірі 28961,99 грн із загальних видатків Пенсійного фонду України) вимоги позивача задоволено щодо одного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026 з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів, установлених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, установлених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.