Court ruling № 141056713, 28.10.2026, Novoukrainka District Court of Kirovohrad Oblast

Справа № 396/2616/26

Провадження № 1-кс/396/473/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року м. Новоукраїнка

Слідчий суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянувши в приміщенні суду в м. Новоукраїнка Кіровоградської області клопотання слідчого СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, громадянина України, українця, освіта вища, приватний підприємець, одружений, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх доньку ОСОБА_8 , 29.07.2016 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов`язаний, раніше не судимий,

по матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12026121080000293 від 03.10.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .

З клопотання та копії повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Із змісту даного клопотання вбачається, що капітана поліції ОСОБА_10 наказом ГУНП в Кіровоградській області з 22.10.2021 року призначено на посаду начальника сектора контролю за обігом зброї Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 наказом ГУНП в Кіровоградській області з 06.07.2021 року призначено на посаду слідчого слідчого відділення Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, лейтенанта поліції ОСОБА_12 наказом ГУНП в Кіровоградській області з 25.04.2026 року призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський є представником органу виконавчої влади, який повинен служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидіяти злочинності, підтримувати публічну безпеку і порядок.

Згідно зі статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень поліцейський є представником держави, а його законні вимоги є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Відповідно до затвердженого керівництвом графіку чергування особовим складом Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 29.09.2026 року, поліцейські ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 02.10.2026 перебували на чергуванні, відпрацьовувавши мобілізаційні заходи в с. Рівне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області на службовому автомобілі Renault Duster н.з. НОМЕР_1 .

В ході патрулювання вулиці Центральної с.Рівне ,Новоукраїнського району, Кіровоградської області, останні помітили невідомого чоловіка, який рухався по вказаній вулиці та за зовнішніми ознаками підпадав під категорію осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років, тому ОСОБА_10 , діючи згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №560, що у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, вийшов зі службового автомобіля та виконуючи свої службові обов`язки підійшов до невідомого чоловіка з метою перевірки вказаних документів та встановлення особи останнього. Згодом анкетні дані особи встановлено як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У подальшому, знаходячись по вул. Центральній с. Рівне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно знаючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу у форменому однострої з розміщеними на ньому знаками розрізнення поліцейського, який виконує свої службові обов`язки, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки, на ґрунті зневажливого ставлення до авторитету правоохоронних органів, діючи з прямим умислом, неодноразово проігнорував та не виконав законну вимогу поліцейського ОСОБА_10 щодо перевірки його документів та маючи умисел на заподіяння останньому тілесного ушкодження, передбачаючи можливість заподіяння потерпілому тілесного ушкодження та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_4 дістав з правої кишені куртки правою рукою балончик з вмістом невідомої речовини, розпиливши його вміст в область обличчя та шиї ОСОБА_10 , спричинивши тілесне ушкодження у вигляді хімічного опіку, а саме кон`юнктивальної ін`єкції, гіперемії та набряку кон`юнктиви обох очей; почервоніння, гіперемія шкірних покривів шиї та обличчя, після чого втік у не відомому напрямку, які згідно висновку експерта №856 від 05.10.2026 відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України, від 17.01.1995 року №6.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальному правопорушенні передбаченому ч.2 ст. 345 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати відносно нього інший захід забезпечення кримінального провадження не пов"язаний з позбавленням волі.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати відносно підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження у виді домашнього арешту в нічний час або особистого зобов"язання, вказавши, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, висловленні у формі припущення, матеріали клопотання не містять достатніх доказів про існування оголошених ризиків.

Прокурор під час розгляду, клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри, наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що викладені в клопотанні та неможливість їх запобігання, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, яка клопотання підтримала, підозрюваного ОСОБА_4 та захисника, які просили застосувати інший запобіжний захід не пов"язаний з позбавленням волі, слідчий суддя, вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Згідно з ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім того, згідно з ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Дослідивши матеріали, слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а саме передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, тобто умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Встановлено, що 27.10.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Оскільки термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Об`єктивна підозра ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом ОСОБА_10 , рапортом ОСОБА_12 , рапортом ОСОБА_11 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , висновком судово-медичної експертизи №856 від 05.10.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколами переглядів відеозаписів, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_10 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколами обшуків від 27.10.2026, повідомленням про підозру ОСОБА_4 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .

Наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є нетяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Слідчий суддя приймає до уваги, обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, яка має повних 52 роки від народження, згідно характеристики наданої виконавчим комітетом рівнянської сільської ради гр. ОСОБА_4 характеризується посередньо, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , приватний підприємиць, одружений, на утримані має неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх доньку ОСОБА_8 , 29.07.2016 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов`язаний, раніше не судимий.

Зазначаючи про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі матиме можливість:

- можливість ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки останній після вчинення неправомірних дій втік з місця події це є вагомий аргумент, що останній може продовжити переховуватися від слідства та суду, крім того, обґрунтовано підозрюється нетяжкому злочині та у зв`язку з доведеністю його вини йому загрожує покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк. В сукупності даних можна зробити висновок, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від органу досудового розслідування та суду.

- знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

- можливість ОСОБА_4 впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни їхніх показань, що не дасть дослідити повних, всебічних та неупереджених всіх обставини у кримінальному провадженні.

При цьому, суд погоджується із стороною захисту, що ризики на які посилається сторона публічного обвинувачення висловленні у формі припущення, так як належних та допустимих доказів, які б свідчили що останній може впливати на потерпілого та свідків стороною обвинувачення не надано, як і не надано доказі того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування.

Сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінуються особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув`язнення виявиться невиправданим.

Вказане свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, ніж зазначені у ст.176 КПК України, зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим частково ризикам, та буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених частково ризиків, на думку слідчого судді, є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього найбільш тяжкий запобіжний захід.

Вказана обставина переконує суд у необхідності обрання до підозрюваного запобіжного заходу із метою недопущення вчинення ним нових злочинів та з метою захисту інтересів суспільства від кримінальних посягань, а запобіжний захід не може бути обраний у вигляді особистого зобов`язання, поруки або застави, зважаючи на високу ступінь суспільної небезпечності інкримінованого йому злочину.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" (заява № 40107/02) від 10.02.2011 р., при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п.80). Згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для тримання особи під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (справа ЄСПЛ "Єлоєв проти України", п.60).

Враховуючи обставини ст.178 КПК України, особу підозрюваного, який постійно проживає по АДРЕСА_1 , є приватним підприємцем, недоведеністю фактів незаконного впливу на потерпілого та свідків, фактів ухилення від досудового розслідування, згідно наданим суду матеріалам клопотання підозрюваний в розшуці не перебував, раніше не судимий, суд приходить до висновку щодо необхідності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час з одночасним покладенням на нього обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків та запобігання ризикам, визначеним ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026121080000293 від 03.10.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 20.00 год. до 06.00 год. в межах строків досудового розслідування до 26.12.2026 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

- заборонити відлучатися з місця проживання: АДРЕСА_1 в період часу з 20.00 год. до 06.00 год без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_10 та свідками у кримінальному провадженні, як особисто так і за допомогою свого захисника, і спілкуватися з ними лише в присутності слідчого, прокурора або суду.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановити в межах строків досудового розслідування до 26.12.2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього вище наведених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням обраних обов`язків покласти на Новоукраїнський РВП ГУНП у Кіровоградській області.

Ухвалу передати до Новоукраїнського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області для організації виконання за місцем проживання підозрюваного.

Надати можливість працівникам органу поліції з метою контролю за поведінкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`являтися в житло за адресою: АДРЕСА_1 , із вимогою надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з часу її проголошення.

Повний текст ухвали складено 28.10.2026 року о 17.00 годині.

Слідчий суддя: ОСОБА_1