Decision № 141027751, 27.10.2026, Commercial Court of Poltava Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 Справа № 917/1004/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА", с. Бакай, Полтавський район, Полтавська область, 38423,

до відповідача Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І., с. Малий Бакай, Полтавський район, Полтавська область, 38423

про стягнення 2 702 125,06 грн

Суддя Тимощенко О. М.,

Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Бондаренко К. С.,

від відповідача: не з`явився.

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" звернулося до суду із позовом до Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І. про стягнення заборгованості за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р. та договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 року у загальному розмірі 2 702 125,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р. та договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 в частині повернення отриманих коштів.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок, договір позики №24/09 від 24.09.2019 р., договір позики №08/12/20 від 08.12.2020, платіжні інструкції.

Відповідач заперечень проти позову не надав, правом на подачу доказів не скористався.

2.Процесуальні питання, вирішені судом.

21.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" до відповідача Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І. про стягнення заборгованості за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р. та договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 року у загальному розмірі 2 702 125,06 грн (вх. № 1043/26).

За результатами автоматизованого розподілу 21.05.2026 року судової справи №917/1004/26 між суддями справу передано на розгляд судді Тимощенко О. М.

Також 21.05.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №7011) шляхом накладення арешту на активи, які знаходяться на балансі Фермерського господарства Селянське (фермерське) Господарство Левченко О.І., а також на банківські рахунки боржника на суму боргу.

Ухвалою від 25.05.2026 року суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" про забезпечення позову (вх. № 7011 від 21.05.2026 року) по справі №917/1004/26.

Ухвалою від 25.05.2026 року суд залишив позовну заяву ТОВ "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

27.02.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 7231).

28.05.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №7310) шляхом накладення арешту на спірне майно (зерно), зерно кукурудзи загальною масою 187 700 (сто вісімдесят тисяч сімсот) кілограм, яке по договору зберігання знаходиться на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, сел. Козельщина, вул. Остроградського, 2, ЄДРПОУ 05385298.

Ухвалою від 01.06.2026 року суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" про забезпечення позову (вх. № 7310) по справі №917/1004/26.

Ухвалою від 01.06.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; ухвалив розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 30.06.2026 року на 10 год. 30 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 30.06.2026 року не відбулося.

Після виходу судді Тимощенко О.М. з відпустки, ухвалою від 20.07.2026 року підготовче судове засідання було призначено на 30.07.2026 року на 09 год. 05 хв.

30.07.2026 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 917/1004/26, призначеного на 30.07.2026 року на 09 год. 05 хв. у зв`язку з його перебуванням на лікарняному ( вх. № 10400).

Ухвалою від 30.07.2026 року суд продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів. Відклав підготовче засідання на 22.09.2026 року на 09:30 год.

21.09.2026 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 917/1004/26, призначеного на 22.09.2026 року на 09 год. 30 хв. у зв`язку з його перебуванням у відрядженні ( вх. № 12647).

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 22.09.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення та продовження строків підготовчого провадження, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.10.2026 року на 10:30 год.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

26.10.2026 року до суду знову надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 917/1004/26, призначеного на 27.10.2026 року на 10 год. 30 хв. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ( вх. № 14411).

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти відкладення слухання справи, підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Суд враховував, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Суд вважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

У даній справі відповідач жодного разу в судові засідання не з`явився, подав три клопотання про відкладення судових засідань.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, оскільки явка учасників справи у призначене засідання обов`язковою судом не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 27.10.2026 року прийнято дане рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

24.09.2019 року між ТОВ «Агро об`єднання фермерських господарств «Еліта» ( Позивач, позикодавець) та Фермерське господарство Селянське (фермерське) господарство Левченко О.І. (Відповідач, позичальник) було укладено договори позик, а саме:

- № 24/09 від 24.09.2019 року згідно із яким Відповідач отримав у позику грошові кошти у розмірі 1 271 000, 00 грн. (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча гривень нуль копійок) строком на два роки до 24 вересня 2021 року;

- № 08/12/20 від 08.12.2020 року згідно із яким Відповідач отримав суму позики у розмірі 374 000,00 грн. (триста сімдесят чотири тисячі грн. нуль копійок), строком на один рік до 08 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 1.1. Договорів в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 3.1. Договорів Позикодавець надає позику Позичальнику з моменту підписання Сторонами цього Договору.

Пунктом 4.1. Договорів визначено, що термін позики визначається з моменту підписання цього Договору і діє по Договору № 24/09 до 24.09.2021 року, а за Договором № 08/12/20 - до 08.12.2021 року.

Згідно із п. 5.1. Договорів визначено, що після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1. Договорів, Позичальник зобов`язується протягом 3-х календарних днів повернути Позикодавцеві суму позики.

З поданих доказів суд становив, що на підставі Договору № 24/09 Позивачем була надана Відповідачу позика в сумі 1 271 000, 00 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями №268 від 24.09.2019 року на суму 880 000,00 грн.; №269 від 25.09.2019 року на суму 70 000,00 грн.; №182 від 06.05.2020 року на суму 97 000,00 грн.; №193 від 08.05.2020 року на суму 174 000,00 грн.; №710 від 26.03.2020 року на суму 50 000,00 грн.

Відповідачем була частково повернута сума позики згідно платіжних інструкцій №171 від 30.07.2020 року на суму 160 000,00 грн., №377 від 30.05.2023 року на суму 1 000,00 грн., №378 від 06.06.2023 року на суму 1 000,00 грн.

Крім того, за Договором № 08/12/20 Позивачем була надана Відповідачу позика в сумі 374 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями №3666 від 10.12.2020 року на суму 100 000,00 грн., №931 від 14.05.2021 року на суму 78 000,00 грн., №1225 від 15.06.2021 року на суму 64 000,00 грн., №1239 від 16.06.2021 року на суму 77 000,00 грн., №1405 від 05.07.2021 року на суму 27 000,00 грн., №1777 від 19.07.2023 року на суму 28 000,00 грн.

Відповідачем була частково погашена сума боргу згідно платіжної інструкції №389 від 01.09.2023 року на суму 28 000,00 грн.

За даними Позивача станом на 20.05.2026 року за Договором № 24/09 Відповідач має заборгованість у розмірі 1 109 000,00 грн., за Договором № 08/12/20 Відповідач має заборгованість у розмірі 346 000,00 грн.

Крім суми основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення:

- 3% річних у розмірі 154 682, 71 грн. та інфляційних втрат в сумі 805 141, 30 грн. за Договором позики №24/09 від 24.09.2019;

- 3% річних у розмірі 46 127, 01 грн. та сума інфляційних втрат в сумі 241 174, 04 грн. за договором позики №08/12/20 від 08.12.2020р.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав.

4.Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами Договорів позики №24/09 від 24.09.2019 року та №08/12/20 від 08 грудня 2020 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою ці правочини є договорами позики.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Подані докази свідчать, що Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши Відповідачу позику в сумі 1 271 000,00 грн. за договором позики №24/09 від 24.09.2019 року, а також позику в сумі 374 000,00 грн. за договором позики №08/12/20 від 08 грудня 2020 року.

Пунктом 4.1. Договорів визначено, що термін позики визначається з моменту підписання цього Договору і діє по Договору № 24/09 до 24.09.2021 року, а за Договором № 08/12/20 - до 08.12.2021 року.

Згідно із п. 5.1. Договорів визначено, що після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1. Договорів, Позичальник зобов`язується протягом 3-х календарних днів повернути Позикодавцеві суму позики.

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Враховуючи умови Договорів позики щодо терміну користування позикою, положення статті 1049 Цивільного кодексу України, строк повернення позики, наданої Позивачем Відповідачу за позовом станом на день розгляду справи є таким, що настав.

Взяті на себе зобов`язання Відповідач належним чином не виконав. Так, Відповідачем була частково повернута сума позики по Договору №24/09 згідно платіжних інструкцій №171 від 30.07.2020 року на суму 160 000,00 грн., №377 від 30.05.2023 року на суму 1 000,00 грн., №378 від 06.06.2023 року на суму 1 000,00 грн. За Договором № 08/12/20 Відповідачем була частково погашена сума боргу згідно платіжної інструкції №389 від 01.09.2023 року на суму 28 000,00 грн.

Доказів повернення всієї суми позики за обома Договорами Відповідач суду не надав, на наявність таких доказів не посилався.

Отже, станом на час розгляду справи заборгованість Відповідача за Договором №24/09 становить 1 109 000,00 грн., за Договором №08/12/20 - 346 000,00 грн.

Наведене Відповідачем не заперечується та не спростовується.

Щодо заявлених Позивачем 3% річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення:

- інфляційні втрати в сумі 241 174,04 грн та 3% річних в сумі 46 127,01 грн за період з 25.09.2021 року по 19.05.2026 року за Договором №24/09;

- 3% річних у розмірі 46 127, 01 грн та інфляційні втрати в сумі 241 174, 04 за період з 09.12.2021 року по 19.05.2026 року за Договором № 08/12/20.

Проте при розрахунку річних та інфляційних Позивач не врахував наступних положень законодавства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Як було встановлено судом, прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання щодо повернення позики мало місце як до, так і в період дії в Україні воєнного стану.

Судом здійснено перерахунок річних та інфляційних за кожним Договором окремо з урахуванням приписів п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

За розрахунками суду до стягнення з Відповідача підлягають:

1) за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р. - 58 842,78 грн інфляційних втрат та 13 854,90 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість в сумі 1 109 000,00 грн;

2) за договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 р. - 12 242,60 грн інфляційних втрат та 2 189,75 грн 3% річних, нарахованих на суму боргу 346 000,00 грн

Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зобов`язання відповідача щодо сплати трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України за період після введення військового стану ( з 24.02.2022 року), підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 109 000,00 грн основної заборгованості за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р., 58 842,78 грн інфляційних втрат та 13 854,90 грн 3% річних; а також 346 000,00 грн основної заборгованості за договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 р., 12 242,60 грн інфляційних втрат та 2 189,75 грн 3% річних підтверджені поданими доказами, відповідачем не спростовані і не заперечується, а тому підлягають задоволенню судом.

В іншій частині суд відмовляє в задоволенні вимог.

Судом досліджено всі подані докази.

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши, з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач повинен був сплатити 32 425,50 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8), оскільки позов подано в електронній формі.

При зверненні до суду позивач сплатив 40 531,88 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 1217 від 20.05.2026 року та відповідною випискою.

Переплата судового збору становить 8 106,38 грн.

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог в сумі у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 18 505,56 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко Олександра Івановича (с. Малий Бакай, Полтавський район, Полтавська область, 38423, ЄДРПОУ 13968275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" (с. Бакай, Полтавський район, Полтавська область, 38423, ЄДРПОУ 24389445):

- 1 109 000,00 грн основної заборгованості за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р., 58 842,78 грн інфляційних втрат та 13 854,90 грн 3% річних;

- 346 000,00 грн основної заборгованості за договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 р., 12 242,60 грн інфляційних втрат та 2 189,75 грн 3% річних;

- 18 505,56 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Рішення підписано 29.10.2026 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.