Decision № 141027093, 28.10.2026, Karlivka District Court of Poltava Oblast

єдиний унікальний номер справи 552/2539/26

номер провадження 2/531/900/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Герцова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Капленко Є.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», через представника, звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 32800,00 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 21.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 672549, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у сумі 10000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконала умови кредитного договору, заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 32800,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн.; заборгованість за відсотками - 22800,00 грн. 16.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №672549 від 21.03.2020. Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30.03.2026 цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Карлівського районного суду Полтавської області за підсудністю.

24 квітня 2026 року цивільна справа надійшла до Карлівського районного суду Полтавської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу розподілено головуючому судді Герцову О.М.

Ухвалою судді від 29.04.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причина неявки не відома, заяви, клопотання, відзив на позов від відповідача не надходили.

Враховуючи викладене, та зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст.1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 21.03.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 672549, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 10000 грн. строком на 30 днів. Дата повернення вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: знижена процентна ставка 1,33% від суми за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом 3-х календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказаний в Графіку платежів; стандартна процентна ставка 1,90% від суми за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного п.1.3 цього Договору, якщо клієнт не виконав умови, зазначені у пп. 1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 693,50% річних, за зниженою ставкою - 485,45% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 15700,00 грн, за зниженою ставкою 13 990,00 грн.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1 .8 договору).

За змістом п. 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» , в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.

Укладений між сторонами кредитний договір №672549 від 21.03.2020 року підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Довідкою про ідентифікацію, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» підтвердив, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ідентифікована товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) Н970 дата відправки ідентифікатора 21.03.2020, вказано номер телефону.

Згідно з п.2.1. договору №672549 від 21.03.2020 року товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта (п. 2.4. Договору).

21.03.2020 відповідач отримала за вказаним кредитним договором кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.01.2026 №1-0701 про успішне перерахування кредитних коштів через сервіс онлайн платежів «iPay.ua».

За умовами Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, а у випадку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту, що вказано в додатковому договорі та відображається клієнту в Особистому кабінеті (п. 5.1. Договору).

Крім того, доданий до договору № 672549 від 21.03.2020 року паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 21.03.2020 року електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора, свідчить про те, що ОСОБА_1 отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування, зокрема, щодо строку кредитування, процентної ставки та реальної річної процентної ставки, що в свою чергу свідчить про те, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування обумовлених договором відсотків.

Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, відповідний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №572/1169/17, від 12.02.2020 року у справі №382/327/18.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 672549 від 21.03.2020 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 17.11.2020 за вказаним договором становить 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - кредит, 22800,00 грн. відсотки.

16.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, згідно умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно з копією Акту прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року, що Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 6700.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно договору №672549 від 21.03.2020 в сумі 32800,00 грн.

Згідно з правовою позицією, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачувала заборгованість за кредитним договором ні позивачу, ні первісному кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд приходить до висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконала, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором строкових платежів.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач до суду не з`явилася, не скористалася наданим їй процесуальним правом відзиву на позовну заяву, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №672549 від 21.03.2020 перед первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в установлений кредитним договором строк, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримала право грошової вимоги до відповідача за договором факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020, тому суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог позивача та їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до змісту частини 2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір відповідно до платіжної інструкції №19357 від 24.03.2026 в розмірі 2662,40 грн.

З огляду на викладене, підлягає стягненню з відповідача сума судового збору у розмірі 2662,40 грн. сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Стороною позивача ставиться вимога про стягнення на користь товариства 8000,00 грн. на правову допомогу.

Із правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), a також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були тaкi витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12- 171гс19).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 12 жовтня 2006 pоку y справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначив, що присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, a їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЕСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, якi мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; акт №794 наданих послуг від 09.03.2026, згідно якого сума наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 боржник ОСОБА_1 складає 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг за вказаним договором про надання правової (правничої) допомоги від 09.03.2026, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 ВІД 02.07.2025.

Суд, враховуючи вищезазначене, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності і співрозмірності, вважає за можливе стягнути з вiдпoвiдaча на користь позивача 6 000,00 грн витрат на пpaвничy допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витpaт для цієї cпpaви.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль Стоцького, б. 1, корпус 28, м.Львів Львівської області) заборгованість за кредитним договором №672549 від 21.03.2020 в розмірі 32800,00 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль Стоцького, б. 1, корпус 28, м.Львів Львівської області), суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн (шість тисяч гривень нуль копійок) .

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Герцов