Decision № 141019721, 27.10.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19707/26

пр. № 2/759/12680/26

27 жовтня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,

прокурора - Корбут О.С

представника позивача - Паремської А.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду м. Києва 30.06.2026 надійшов зазначений позов. Позовні вимоги позивачем обгрунтовані тим, що до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації звернулась громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що її онука ОСОБА_4 тривалий час не виходить на зв`язок та, що малолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично залишилися на утриманні родичів. Працівниками Служби здійснено виїзд за місцем проживання родини за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її малолітні діти зареєстровані за вказаною вище адресою. Квартира чиста, продукти харчування в наявності, діти забезпечені всім необхідним для навчання та відпочинку, мати, на час відвідування сім`ї, була відсутня, місце її перебування родичам не відомо. Відповідно до «Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження», державна реєстрація народження дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. З метою соціально-правового захисту малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було тимчасово влаштовано в родину прабабусі, громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як мати дітей, громадянка ОСОБА_4 , самоухилилася від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується характеристикою ліцею № 203 Святошинського району міста Києва та інформацією закладу дошкільної освіти (ясла-садок)№ 276 Святошинського району міста Києва. З 10.03.2026 та по теперішній час ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), так як стан прабабусі ОСОБА_3 погіршився. За період перебування малолітніх дітей в Центрі, мати, громадянка ОСОБА_4 , жодного разу їх не відвідала. Малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово влаштована в родину бабусі громадянки ОСОБА_8 (мати відповідачки) за адресою: АДРЕСА_2 , так як мати дітей, громадянка ОСОБА_4 , самоухилилася від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується характеристикою від Клавдіївського ліцею імені Олександра Рибалка. Відповідно до листів Національної поліції України Головного управляння Національної поліції у м. Києві Святошинського управління поліції від 09.10.2025 року, від 16.04.2026 року громадянка ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, передбачені ч. 1 ст. 184 КУпАП, ст. 173-2 КУпАП, ст. 183 КУпАП та кримінальної відповідальності, передбачені ст. 309 Кримінального кодексу України. Також відповідно до інформації правоохоронних органів встановити фактичне місце проживання ОСОБА_4 не вдалося. У телефонному режимі громадянка ОСОБА_4 повідомила Службі, що не має можливості забрати дітей від родичів, через відсутність постійного місця проживання та стабільного джерела доходу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 визначено головуючого суддю Бабич Н.Д.

Ухвалою судді від 22.07.20206 року відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

До встановленої судом дати подачі відзиву на позов та станом на дату ухвалення рішення до суду від відповідача відзиву не надходило.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2026 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав викладених в позові.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась повторно, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, процесуальним правом подати відзив на позов не скористалась. Про час, розгляду справи повідомлялась, про що в матеріалах справи наявна розписка, копію позову отримала та просила надати час для ознайомлення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних даних в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення представника позивача по справі, думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і гуртуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Відповідно до положень ст. 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Відповідно до частини першої ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документами закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до положень статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Згідно статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Згідно Висновку Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до «Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження», державна реєстрація народження дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є матір`ю одиначкою відносно зазначених дітей. Протилежного суду не надано. До Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-Служба) звернулась громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що її онука ОСОБА_4 тривалий час не виходить на зв`язок та, що малолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично залишилися на утриманні родичів. Працівниками Служби здійснено виїзд за місцем проживання родини за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її малолітні діти зареєстровані за вказаною вище адресою. Квартира чиста, продукти харчування в наявності, діти забезпечені всім необхідним для навчання та відпочинку, мати, на час відвідування сім`ї, була відсутня, місце її перебування родичам не відомо. З метою соціально-правового захисту малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було тимчасово влаштовано в родину прабабусі, громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як мати дітей, громадянка ОСОБА_4 , самоухилилася від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується характеристикою ліцею № 203 Святошинського району міста Києва та інформацією закладу дошкільної освіти (ясла-садок)№ 276 Святошинського району міста Києва. З 10.03.2026 та по теперішній час ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), так як стан прабабусі ОСОБА_3 погіршився.

За період перебування малолітніх дітей в Центрі, мати, громадянка ОСОБА_4 , жодного разу їх не відвідала. Малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово влаштована в родину бабусі громадянки ОСОБА_8 (мати відповідачки) за адресою: АДРЕСА_2 , так як мати дітей, громадянка ОСОБА_4 , самоухилилася від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується характеристикою від Клавдіївського ліцею імені Олександра Рибалка. Відповідно до листів Національної поліції України Головного управляння Національної поліції у м. Києві Святошинського управління поліції від 09.10.2025 року, від 16.04.2026 року громадянка ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, передбачені ч. 1 ст. 184 КУпАП, ст. 173-2 КУпАП, ст. 183 КУпАП та кримінальної відповідальності, передбачені ст. 309 Кримінального кодексу України. В матеріалах справи наявні постанова суду від 08.05.2025 р. відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої остання притягувалася до адміністративної відповідальності, а також наявний вирок суду від 17.12.2025 відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК України, згідно якого останню притягнуто до кримінальної відповідальності. Судом з`ясовано, що діти перебувають на обліку служби у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як такі, що опинилася у складних життєвих обставинах.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, судом встановлено, що відповідачка самоусунулась від спілкування з дитиною, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, ці обставини доведено належними та допустимими письмовими доказами, які підтвердили факт ухилення матері від виконання своїх обов`язків відносно малолітньої дитини, тому з урахуванням інтересів дитини в силу її віку, та спираючись на норми чинного законодавства, суд вважає доведеними обставини ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що дає підстави позбавити її батьківських прав з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів на користь закладу або фізичної особи, які будуть опікуватися дітьми в розмірі 1/3 частини доходу від усіх заробітків на утримання дітей, щомісячно, які також підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; нормативно-правовий акт № 475/97-ВР від 17.07.1997 Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображене і в національному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом..

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Суд звертає увагу на невиконання відповідачем тривалий час батьківського обов`язку по утриманню дітей належним чином.

Відповідно до роз`яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки позов в частині позбавлення батьківських прав задовольняється, а особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст. 166 СК України), підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з позивача на користь того закладу або фізичної особи, які будуть опікуватись дітьми аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.06.2026 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце, позовні вимоги є доведеними, та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач може бути поновлена у своїх батьківських правах відповідно до положень ст. 169 СК України за умови зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 2 662.40 грн. у відшкодування судових витрат за позовними вимогами у відповідності до Закону України «Про судовий збір», та зважаючи на те, що позивач при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору. На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 51 Конституції України, ст.ст. 19, 121, 125, 150, 164, 165 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,- задовольнити.

Позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь установ, або осіб, де будуть перебувати діти на вихованні аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.06.2026 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнути з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 2 662.40 грн. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Роз`яснити, що мати, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.10.2026 року.

Суддя: Бабич Н.Д.