Decision № 14101588, 09.03.2011, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.11                                                                                           Справа№ 30/235 (10)

за позовом: Прокурор Личаківського р-ну м. Львова в інтересах держави в особі ЛМКП ”Львівтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут, м. Львів

про стягнення 160914, 50 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від прокуратури: Панькевич Р.В.

від позивача – н/з

від відповідача – Шафранський Р.Г.

Суть спору:

Позов заявлено Прокурором Личаківського р-ну в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства ”Львівтеплоенерго”, м.Львів до Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м. Львів про стягнення 160914, 50 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.01.2011р.

13.01.2011р., 10.02.2011р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

Прокурор в судове засідання з”явився, повідомив про часткове погашення відповідачем боргу, однак уточнень до позовних вимог не подав.

Представник позивача в судове засідання не з”явився.

Представник відповідача в судове засідання з”явився, позовні вимоги визнав частково, в частині основного боргу в сумі 91588,20 грн., оскільки платіжними дорученнями частково погашено борг як до так і після подачі позову до суду. Решту позовних вимог вважає необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив наступне.

01.12.2001р. між ЛМКП “Львівтеплоенерго” та Львівським науково-дослідним радіотехнічним інститутом укладено договір № 5030 Р про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов”язків, згідно ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями. Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 639 ЦК України договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Даним договором (п.6.3.) передбачено, що до 25-го числа місяця, наступного за звітним, споживач повинен сплатити вартість фактично спожитої теплової енергії.

На підставі укладеного договору в період опалювального сезону 2009/2010р.р. ЛМКП “Львівтеплоенерго” поставило, а Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут отримав теплову енергію в гарячій воді та приєднане теплове навантаження (акт включення систем теплоспоживання в матеріалах справи).

          Проте відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором в повному обсязі і станом на 27.11.2011р. заборгованість останнього, згідно позовної заяви становить 142588, 20 грн.

          Однак, як з»ясовано в судовому засіданні, відповідачем ще до подачі позову до суду, частково погашено основний борг в сумі 16000 грн. (платіжні доручення №873 від 04.06.2010р. та №1296 від 25.08.2010р.), що не було враховано при поданні позову до суду та після подачі позову сплачено 35000 грн. (платіжні доручення №75 від 14.02.2011р. та №127 від 28.02.2011р.) Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 5030 Р від 01.12.2002р. становить 91588,20 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.У відповідності до п. 7.2.3. укладеного договору, позивачем, за несвоєчасне виконання розрахунків нараховано пеню в сумі 7518, 48 грн., згідно поданого розрахунку.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 8155, 32 грн. та 3% річних на загальну суму 2652, 50 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Проте враховуючи, що позивачем обраховано вищезазначені суми пені, інфляційних та 3% річних без врахування проведених відповідачем оплат, суд дійшов висновку в цій частині позов залишити без розгляду. Однак, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду в загальному порядку за стягненням зазначених сум після усунення допущеного правопорушення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 11, 526, 625, 627, 639 ЦК України, ст.179, 193, 216 ГК України, ст. ст. 33, 43, 49, 69, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м. Львів, вул. Наукова, 7 (р/р 2600900012192 ОДАК УСБ м. Львів, МФО 325019, код ЄДРПОУ 14311429) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів-МСП, вул. Д. Апостола, 1 (р/р 26007321 Львівська філія ВАТ «Мегабанк», МФО 385413, код ЄДРПОУ 05506460) –91588, 20 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м. Львів, вул. Наукова, 7 (р/р 2600900012192 ОДАК УСБ м. Львів, МФО 325019, код ЄДРПОУ 14311429) в доход державного бюджету- 1265,88 грн. державного мита.

4.Стягнути з Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м. Львів, вул. Наукова, 7 (р/р 2600900012192 ОДАК УСБ м. Львів, МФО 325019, код ЄДРПОУ 14311429) в доход державного бюджету Личаківського району м. Львова –185,63 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині стягнення основного боргу в сумі 51000,00 грн.- провадження у справі припинити.

6. В частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат –позов залишити без розгляду.

7. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           

Рішення складено 04.03.2011р.