Decision № 141015427, 08.10.2026, Zinkiv District Court of Poltava Oblast

Справа № Справа № 545/1395/26

Номер провадження 2/530/739/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНТРАСТ Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНТРАСТ Капітал звернулося до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 11.01.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5101534 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно п.1.2 Кредитного договору сума кредиту складає 7500 грн., строк кредиту 360 днів: з 11.11.2024 р. по 06.11.2025 р., періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка - 1% в день в межах строку договору, знижена процентна ставка - 0,95 %.

Відповідно до договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору. Відповідно до реквізитів договору № 5379892 від 11.11.2024 року відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «38514». 14.11.2024 р. сторони уклали додатковий договір та домовилися про суму додаткового кредиту в розмірі 5000,00 грн.

У період з 11.11.2024 р. по 30.10.2025 року відповідачем було здійснено оплати на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в розмірі 15196,69 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1200,04 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 13996,65 грн.

30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 30/10/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість по договору № 5379892 від 11.11.2024 р. в сумі 44554,57 грн з яких: 11299,96 грн. тіло кредиту, 27004,61 грн. - нараховані проценти, 791,00 ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за 7 календарних днів, 6250,00 грн - штрафні санкції. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує і погашення боргу не здійснює, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача в позові просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

26.05.2026 р. відповідач ОСОБА_1 направила до суду клопотання, в якому зазначила, що не згодна з розміром нарахованих відсотків та просить їх зменшити, тіло кредиту оплатила і додає скриншоти оплати.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 11.01.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5101534 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно п.1.2 Кредитного договору сума кредиту складає 7500 грн., строк кредиту 360 днів: з 11.11.2024 р. по 06.11.2025 р., періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Відповідно до договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору. Відповідно до реквізитів договору № 5379892 від 11.11.2024 року відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «38514». 14.11.2024 р. сторони уклали додатковий договір та домовилися про суму додаткового кредиту в розмірі 5000,00 грн.

У період з 11.11.2024 р. по 30.10.2025 року відповідачем було здійснено оплати на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в розмірі 15196,69 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1200,04 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 13996,65 грн.

30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 30/10/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість по договору № 5379892 від 11.11.2024 р. в сумі 44554,57 грн з яких: 11299,96 грн. тіло кредиту, 27004,61,00 грн. - нараховані проценти, 6250,00 грн - штрафні санкції. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує і погашення боргу не здійснює, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 12500,00 грн. отримала, про що свідчить довідки про успішне перерахування коштів ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «УПР» від 03.11.2025 р..

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 44554,57 грн з яких: 11299,96 грн. тіло кредиту, 27004,61,00 грн. - нараховані проценти, 791 грн проценти нараховані в межах строку дії договору ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА», 6250,00 грн - штрафні санкції.

Відповідачка ОСОБА_1 надала до суду квитанції про часткову оплату кредиту, позивач в свою чергу, підтверджує, що у період з 11.11.2024 р. по 30.10.2025 року відповідачем було здійснено оплати на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в розмірі 15196,69 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1200,04 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 13996,65 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що кредитний договір № 5101534 від 11.11.2024 року укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно клопотання відповідача ОСОБА_1 про зменшення розміру відсотків Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Укладений 11.11.2024 р. кредитний договір № 5101534 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ "Лінеура Україна" мало право визначати проценту ставку у розмірі 1 % в день,тому суд погоджується з розрахунком заборгованості стосовно тіла кредиту та відсотків ,оскільки він є правомірним та підтверджується матералами справи.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_1 порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та нараховані відсотки, що в загальній сумі становить 39 095,57 грн.

Що стосується вимог стосовно стягнення суми штрафних санкцій 6250,00 грн, то суд зазначає наступне :

Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Даний пункт Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не виключений та продовжує діяти та є чинним. Отже, в даній частині позов не підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн. витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до частини 1статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, при визначенні та розподілі судових витрат у вигляді правничої допомоги необхідно враховувати їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи і пропорційність до ціни позову.

Так, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат, суд враховує, що дана справа не є складною ні з фактичної, ні з правової точки зору, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребувала проведення судових експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу доказів чи підготовки складних процесуальних документів. Позовна заява та інші подані процесуальні документи є типовими для даної категорії спорів, а правова позиція позивача ґрунтується на усталеній судовій практиці та стандартному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, ціну позову, значення справи для сторін, розгляд справи проводився без виклику сторін ,участі у судових засіданнях адвокат не приймав, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд доходить висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 86,22% (39 095,57:45345,57х100%).

Відповідно, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 295,52 грн. (2662,40х86,22% :100=2 295,52).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 до про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279,280,279,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал`до Юрченко Вікторії Вікторівни про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за договором № 5101534 від 11.11.2024 року у розмірі 39 095 (тридцять дев`ять тисяч дев`яносто п`ять) грн. 57 коп..

Стягнутина з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822 судовий збір в сумі 2 295 (дві тисячі двісті дев`яносто п`ят) грн. 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп., а всього 6 295 (шість тисяч двісті дев`яносто п`ят) грн. 52 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник