Court ruling № 141014730, 28.10.2026, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 369/14158/26

Провадження № 2/369/14711/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Карпової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Товариство з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «Візар» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

18 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пархоменко Ірина Сергіївна звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила визнати протиправними та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 11 липня 2026 року № 175К «Про припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 », рішення Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» як єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР», яким припинено повноваження директора товариства ОСОБА_1 та дію укладеного з ним контракту, а також наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» від 13 липня 2026 року № 367-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на посаді директора ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» з 11 липня 2026 року та стягнути з АТ «Українська оборонна промисловість» середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що між ним та Акціонерним товариством «Українська оборонна промисловість» було укладено контракт від 24 листопада 2020 року № 28К/20, відповідно до якого він обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР». Додатковою угодою від 24 листопада 2025 року № 53 контракт викладено в новій редакції та визначено строк перебування позивача на посаді до 30 листопада 2026 року, але не більше трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану. У подальшому 06 липня 2026 року між сторонами укладено додаткову угоду № 27, якою контракт викладено в новій редакції, при цьому строк перебування позивача на посаді залишився незмінним. Позивач посилався на те, що 06 липня 2026 року внаслідок ракетного удару збройних сил російської федерації по місту Вишневому Київської області на території сусіднього з підприємством об`єкта виникла масштабна пожежа та відбулася вторинна детонація, що спричинило пошкодження майна і виробничих приміщень ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР». 07 липня 2026 року АТ «Українська оборонна промисловість» видано наказ № 1169 «Про проведення заходу контролю», яким створено відповідну комісію для з`ясування обставин можливого неналежного виконання посадових обов`язків керівниками підприємств, що призвело до тяжких наслідків у результаті ракетного обстрілу. Проведення заходу контролю було визначено на період із 07 до 21 липня 2026 року з підготовкою відповідного висновку до 22 липня 2026 року включно. Того ж дня наказом АТ «Українська оборонна промисловість» № 174-К позивача було відсторонено від здійснення повноважень директора ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» на період із 07 до 31 липня 2026 року без збереження середнього заробітку. 11 липня 2026 року АТ «Українська оборонна промисловість» видано наказ № 1180 «Про призупинення заходу контролю», яким призупинено проведення заходу контролю у зв`язку з необхідністю з`ясування додаткових обставин. Водночас 11 липня 2026 року АТ «Українська оборонна промисловість» видано наказ № 175К «Про припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 », яким припинено повноваження позивача як директора ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» та дію укладеного з ним контракту на підставі підпункту 9.3.2 пункту 9.3 контракту, а також прийнято рішення про його звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України. На виконання зазначеного рішення ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» видано наказ від 13 липня 2026 року № 367-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з 11 липня 2026 року. Позивач вважав своє звільнення незаконним, посилаючись на відсутність установленого факту одноразового грубого порушення ним трудових обов`язків, недоведеність його вини та причинно-наслідкового зв`язку між його діями і наслідками ракетного удару. Також зазначав, що оскаржувані накази не містять конкретного опису допущеного ним порушення, його часу, обставин вчинення та обґрунтування грубого характеру такого порушення. Крім того, позивач стверджував, що рішення про звільнення було прийнято до завершення заходу контролю, без ознайомлення його з матеріалами перевірки та без витребування письмових пояснень, а також із порушенням установленого законодавством порядку застосування дисциплінарного стягнення. Окремо позивач звертав увагу на розбіжності щодо дати укладення додаткової угоди № 27 до контракту, на яку міститься посилання в оскаржуваному наказі. З огляду на викладене позивач вважав, що його звільнення відбулося без належних правових підстав, у зв`язку з чим він підлягає поновленню на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

23 вересня 2026 року представником позивача адвокатом Пархоменко І.С. подано заяву про зміну предмета позову, у якій остання, посилаючись на положення частини третьої статті 49 ЦПК України, просила змінити третю позовну вимогу в частині визначення відповідача, з якого підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Зокрема, замість первісно заявленої вимоги про стягнення середнього заробітку з АТ «Українська оборонна промисловість» представник позивача просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» на користь ОСОБА_1 . Інші позовні вимоги залишилися незмінними.

19 жовтня 2026 року до суду надійшла спільна заява позивача ОСОБА_1 та представників відповідачів - Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» про затвердження мирової угоди у цивільній справі № 369/14158/26.

У поданій заяві сторони повідомили суд про досягнення згоди щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, яку додано до заяви. Сторони зазначили, що мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, а також підтвердили, що їм відомі та зрозумілі наслідки затвердження мирової угоди судом і закриття провадження у справі, передбачені статтями 207, 255 ЦПК України. У зв`язку з викладеним сторони просили суд затвердити укладену між ними мирову угоду у справі № 369/14158/26, закрити провадження у справі, вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 133, 137, 142 ЦПК України та постановити ухвалу про затвердження мирової угоди з дотриманням вимог, установлених Законом України «Про виконавче провадження» до виконавчого документа. Спільна заява підписана позивачем ОСОБА_1 , представником АТ «Українська оборонна промисловість» Шевченком Б.В. та представником ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» Масюком В.С.

У судове засідання представник позивача та представник відповідача Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких просили затвердити укладену між сторонами мирову угоду та закрити провадження у справі.

26 жовтня 2026 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» за підписом виконувача обов`язків директора Масюка В.С., у якій повідомлено, що 19 жовтня 2026 року сторонами у справі № 369/14158/26 подано до суду мирову угоду, підписану уповноваженими особами. Посилаючись на зазначені обставини, представник відповідача просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР», затвердити укладену сторонами мирову угоду та закрити провадження у справі № 369/14158/26.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши умови мирової угоди на їх відповідність закону, суд приходить до такого висновку.

Із поданої мирової угоди від 19 жовтня 2026 року вбачається, що сторони з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок досягли домовленості щодо зміни підстав припинення трудових відносин із позивачем, скасування наказу про його звільнення та виплати йому погодженої грошової компенсації.

Зокрема, сторони погодили, що за результатами проведеного АТ «Українська оборонна промисловість» заходу контролю не було виявлено фактів, які б свідчили про вину ОСОБА_1 у повторній детонації, що сталася 06 липня 2026 року на території іншого підприємства в місті Вишневому після ракетного обстрілу, а отже, позивач не вчиняв одноразового грубого порушення законодавства чи трудових обов`язків, передбачених укладеним із ним контрактом.

За умовами мирової угоди позивач надав згоду на припинення трудових відносин, а АТ «Українська оборонна промисловість» зобов`язалося змінити підставу дострокового припинення контракту від 24 листопада 2020 року № 28К/20 та звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР», зазначивши підставою припинення повноважень підпункт 9.2.2 пункту 9.2 контракту, а підставою звільнення пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто угоду сторін.

Крім того, АТ «Українська оборонна промисловість» зобов`язалося скасувати наказ від 11 липня 2026 року № 175К «Про припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 » з дати його видання та протягом трьох робочих днів із дня затвердження мирової угоди судом здійснити необхідні заходи щодо оформлення відповідних рішень і передати ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» належним чином засвідчені копії документів. У свою чергу ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» зобов`язалося протягом трьох робочих днів після виконання АТ «Українська оборонна промисловість» зазначених зобов`язань видати наказ про внесення змін до наказу від 13 липня 2026 року № 367-к про звільнення ОСОБА_1 , визначивши підставою його звільнення пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України та відповідне рішення єдиного учасника товариства. Також сторони погодили, що з метою остаточного врегулювання всіх вимог, пов`язаних із припиненням трудових відносин, ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» зобов`язується протягом 20 робочих днів після виконання зобов`язання щодо внесення змін до наказу про звільнення виплатити ОСОБА_1 погоджену сторонами суму в розмірі 1 028 964 грн. Сплата податків, зборів та інших обов`язкових платежів, нарахованих на зазначену суму, покладається на товариство відповідно до вимог законодавства. Сторони визначили, що зазначена сума є узгодженою компенсаційною виплатою в межах врегулювання спору та не є вихідною допомогою, передбаченою статтею 44 КЗпП України.

Водночас сторони погодили, що після належного виконання зобов`язань, передбачених пунктами 25 мирової угоди, позивач підтверджує відсутність будь-яких майнових вимог і претензій до відповідачів, пов`язаних із припиненням трудових відносин, зокрема щодо поновлення на роботі, зміни формулювання підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацій та інших виплат, які були предметом спору. Крім того, сторони домовилися, що трудові відносини з ОСОБА_1 як директором ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» не поновлюються з 11 липня 2026 року. Питання розподілу судових витрат, у тому числі судового збору, сторони залишили на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства. У мировій угоді сторони підтвердили, що її умови не порушують прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, а правові наслідки її затвердження судом і закриття провадження у справі, передбачені статтями 207, 255 ЦПК України, їм відомі та зрозумілі.

Сторони також погодили, що мирова угода набирає чинності з дня її затвердження судом, діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань та не може бути розірвана або змінена в односторонньому порядку. У разі невиконання чи неналежного виконання її умов передбачено можливість примусового виконання відповідних зобов`язань у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, сторони просили суд затвердити укладену між ними мирову угоду та закрити провадження у цивільній справі № 369/14158/26.

Суд, перевіривши зазначену мирову угоду сторін на відповідність положенням ст. 207 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» та обіймав посаду директора зазначеного товариства на підставі контракту від 24 листопада 2020 року № 28К/20, укладеного з ним як із керівником підприємства.

Відповідно до наказу Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 07 липня 2026 року № 1169 «Про проведення заходу контролю» було призначено проведення заходу контролю щодо з`ясування обставин можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків директором ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» ОСОБА_1 у зв`язку з подіями, які сталися 06 липня 2026 року на території іншого підприємства після ракетного обстрілу.

Зазначеним наказом передбачено проведення відповідного заходу контролю та з`ясування обставин, які могли свідчити про порушення керівником підприємства своїх посадових обов`язків.

Як убачається з рішення єдиного учасника ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» від 11 липня 2026 року, прийнятого Акціонерним товариством «Українська оборонна промисловість», було вирішено припинити повноваження директора товариства ОСОБА_1 та припинити з 11 липня 2026 року дію контракту від 24 листопада 2020 року № 28К/20, укладеного з ним.

У зазначеному рішенні підставою припинення повноважень директора визначено одноразове грубе порушення трудових обов`язків, передбачених контрактом, із посиланням на пункт 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.

На виконання зазначеного рішення Акціонерним товариством «Українська оборонна промисловість» 11 липня 2026 року видано наказ № 175К «Про припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 », яким припинено повноваження ОСОБА_1 як директора ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» та припинено дію укладеного з ним контракту.

Крім того, наказом ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» від 13 липня 2026 року № 367-к «Про звільнення ОСОБА_1 » оформлено звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з 11 липня 2026 року на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Не погоджуючись із припиненням своїх повноважень та звільненням із займаної посади, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська оборонна промисловість» та ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» про визнання протиправними та скасування відповідних наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом із тим під час судового розгляду справи сторони досягли домовленості щодо мирного врегулювання спору шляхом взаємних поступок, у зв`язку із чим 19 жовтня 2026 року уклали мирову угоду, відповідно до якої погодили зміну підстав припинення трудових відносин із позивачем, скасування наказу АТ «Українська оборонна промисловість» від 11 липня 2026 року № 175К, внесення змін до наказу ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» від 13 липня 2026 року № 367-к та виплату позивачу узгодженої компенсації в розмірі 1 028 964 грн.

При цьому в мировій угоді відповідачі визнали, що за результатами проведеного заходу контролю не було виявлено фактів, які свідчили б про вину ОСОБА_1 у повторній детонації 06 липня 2026 року, а також погодили зміну підстав припинення трудових відносин із позивачем на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

Отже, з наданих суду матеріалів убачається, що між сторонами виник трудовий спір щодо правомірності припинення повноважень та звільнення позивача з посади директора товариства, який у процесі судового розгляду сторони вирішили врегулювати шляхом укладення мирової угоди.

Зміст укладеної мирової угоди свідчить про те, що сторони визначили конкретні взаємні зобов`язання, порядок та строки їх виконання, а також погодили правові наслідки такого врегулювання спору.

Відповідно до частини сьомої статті 49 ЦПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частинами першою та другою статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є правомірність припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР», а також пов`язані з цим вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2026 року між ОСОБА_1 , Акціонерним товариством «Українська оборонна промисловість» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» укладено мирову угоду, спрямовану на остаточне врегулювання спору шляхом взаємних поступок.

Відповідно до умов мирової угоди відповідачі погодилися на зміну підстав припинення трудових відносин із позивачем, скасування наказу АТ «Українська оборонна промисловість» від 11 липня 2026 року № 175К, внесення відповідних змін до наказу ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» від 13 липня 2026 року № 367-к та виплату позивачу узгодженої сторонами компенсації в розмірі 1 028 964 грн.

Сторони погодили, що підставою припинення трудових відносин із позивачем є пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін, замість раніше зазначеного пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Крім того, сторони визначили строки виконання відповідних зобов`язань, порядок оформлення кадрових документів та здійснення грошової виплати.

Позивач, зі свого боку, погодився, що після належного виконання відповідачами зобов`язань, передбачених мировою угодою, не матиме до них майнових вимог чи претензій, пов`язаних із припиненням трудових відносин, які були предметом розгляду цієї справи. Також сторони погодили, що трудові відносини з ОСОБА_1 як директором ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» не поновлюються з 11 липня 2026 року.

Таким чином, укладена мирова угода передбачає взаємні поступки сторін, спрямовані на врегулювання спору, який виник із трудових правовідносин.

Перевіряючи повноваження осіб, які підписали мирову угоду, суд ураховує надані до матеріалів справи документи, зокрема рішення єдиного учасника ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР», накази АТ «Українська оборонна промисловість», а також документи щодо повноважень представників та керівників юридичних осіб.

Мирова угода підписана позивачем Ковалем А.О., від імені АТ «Українська оборонна промисловість» П.О. Гаврилюком, від імені ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» В.С. Масюком.

Суд ураховує, що сторони у спільній письмовій заяві підтвердили добровільність укладення мирової угоди, розуміння її змісту та правових наслідків затвердження судом, зокрема наслідків закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо її умови суперечать закону чи порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, або якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оцінивши зміст мирової угоди, характер спірних правовідносин, обсяг взаємних поступок та визначені сторонами зобов`язання, суд доходить висновку, що її умови стосуються прав та обов`язків сторін, є конкретними, визначеними за змістом і строками виконання, не суперечать вимогам законодавства та не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд ураховує, що сторони врегулювали питання припинення трудових відносин, внесення змін до відповідних кадрових документів та виплати погодженої компенсації, а тому визначені ними умови є такими, що можуть бути виконані.

Суд ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22, відповідно до якої мирова угода є результатом взаємного волевиявлення сторін, спрямованого на врегулювання правового конфлікту шляхом досягнення взаємної згоди на прийнятних для них умовах. За змістом частини першої статті 207 ЦПК України сторони не обмежені необхідністю відтворення у мировій угоді первісно заявлених позовних вимог, оскільки закон прямо допускає вихід за межі предмета спору за умови дотримання прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Отже, визначальним для затвердження мирової угоди є не формальна тотожність її умов змісту позовних вимог, а наявність взаємних поступок, спрямованих на реальне врегулювання спору, відповідність таких домовленостей закону та можливість їх виконання.

Застосовуючи наведений правовий підхід до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач, звертаючись із позовом, обрав спосіб захисту порушеного, на його думку, права шляхом оспорювання наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Водночас у процесі судового розгляду сторони, реалізуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, досягли іншого, взаємоприйнятного способу врегулювання спірних правовідносин, який передбачає зміну підстав звільнення позивача, скасування відповідного наказу, внесення змін до кадрових документів та виплату узгодженої грошової компенсації без поновлення трудових відносин. Така зміна способу врегулювання спору сама по собі не свідчить про невідповідність мирової угоди предмету судового розгляду, оскільки всі погоджені сторонами зобов`язання безпосередньо пов`язані з правовідносинами, з яких виник спір, та спрямовані на усунення його причин і наслідків.

Призначення мирової угоди полягає не у вирішенні судом питання про обґрунтованість кожної із заявлених позовних вимог, а в забезпеченні можливості сторонам самостійно, шляхом взаємних поступок, припинити існуючий правовий конфлікт. За відсутності передбачених частиною п`ятою статті 207 ЦПК України підстав для відмови в затвердженні мирової угоди суд не має підстав відмовляти в її затвердженні лише з мотивів того, що погоджені сторонами умови відрізняються від способів судового захисту, зазначених у позовній заяві. Ураховуючи добровільність досягнутих домовленостей, їх безпосередній зв`язок із предметом спору, визначеність взаємних зобов`язань та строків їх виконання, суд доходить висновку, що укладена сторонами мирова угода відповідає меті та правовій природі цього процесуального інституту, а тому за умови дотримання інших вимог статті 207 ЦПК України підлягає затвердженню.

За таких обставин суд вважає, що мирова угода від 19 жовтня 2026 року підлягає затвердженню.

Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, пов`язаним з оспорюванням звільнення з роботи, поновленням на роботі та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При поданні позовної заяви позивач судовий збір не сплачував, посилаючись на положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору та фактично його не сплачував, підстави для повернення судового збору з державного бюджету відсутні.

Пунктом 9 мирової угоди сторони погодили, що питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи, у тому числі судового збору, залишається на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі закону, судовий збір при зверненні до суду не сплачувався, а спір урегульовано шляхом укладення мирової угоди без ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з позивача або відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 142, 207, 208, 247, 255, 256, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

спільну заяву ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» про затвердження мирової угоди у цивільній справі № 369/14158/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Затвердити мирову угоду від 19 жовтня 2026 року, укладену між ОСОБА_1 , Акціонерним товариством «Українська оборонна промисловість» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР», у цивільній справі № 369/14158/26, визнавши такі її умови:

1.Сторони підтверджують намір врегулювати спір в справі № 369/14158/26 без подальшого оскарження дій та рішень, передбачених даною угодою.

1.1.З огляду на результати заходу контролю, проведеного АТ «Українська оборонна промисловість» на підставі наказу від 07.07.2026 № 1169, Відповідачі визнають, що не було виявлено фактів, які б свідчили про вину ОСОБА_1 у повторній детонації на території іншого підприємства 06.07.2026 в м. Вишневе після ракетного обстрілу російською федерацією, а отже ОСОБА_1 не вчиняв однократного грубого порушення законодавства чи трудових обов`язків, передбачених Контрактом від 24.11.2020 № 28К/20 (далі Контракт) з урахуванням додаткових угод від 24.11.2025 та 06.07.26 № 27.

2.З метою врегулювання спору у даній справі ОСОБА_1 надає згоду, а АТ «Українська оборонна промисловість» цією мировою угодою:

2.1. змінює підстави дострокового припинення Контракту від 24.11.2020 № 28К/20, викладеного в редакції додаткової угоди від 06.07.2026 № 27, та звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» від 11.07.2026, на наступне:

«Припинити повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» Коваля Анатолія Олексійовича та припинити 11 липня 2026 дію контракту від 24.11.2020 № 28К/20 (в редакції Контракту, викладеного у додатковій угод від 06.07.2026 № 27), укладеного з ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 9.2.2 пункту 9.2 цього контракту.

ОСОБА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» звільнити 11 липня 2026 року згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України».

2.2. Скасовує наказ від 11.07.2026 № 175К «Про припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 »., з дати його видання.

3.Протягом трьох робочих днів з дня затвердження судом цієї мирової угоди Відповідач 1 зобов`язується здійснити заходи, пов`язані із виконанням підпунктів 2.1., 2.2. цієї мирової угоди, належним чином оформивши виданням наказу та рішення єдиного учасника, засвідчені копії яких у цей же строк передати Відповідачу 2.

4.Протягом трьох робочих днів з дня виконання Відповідачем 1 пункту 3 даної мирової угоди Відповідач 2 зобов`язується видати наказ про внесення змін до наказу ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» від 13.07.2026 № 367-к про звільнення ОСОБА_1 та зазначити таку підставу звільнення: «на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР, викладеного у підпункті 2.1. пункту 2 мирової угоди від 19.10.2026 у судовій справі № 369/14158/26».

5.У межах взаємних поступок та з метою остаточного врегулювання всіх вимог, пов`язаних із припиненням трудових відносин, Відповідач 2, протягом 20 (двадцяти) днів після виконання пункту 4 даної мирової угоди, зобов`язується виплатити ОСОБА_1 погоджену Сторонами суму у розмірі 1 028 964 грн, за наступними реквізитами:

Одержувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

IBAN НОМЕР_2

Банк: АТ «ПРИВАТБАНК», Призначення платежу: платіж на виконання п. 5 Мирової угоди у справі № 369/14158/26.

Сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів, нарахованих на зазначену суму, здійснює Відповідач 2 у розмірі, строки та в порядку, визначеному законодавством.

6.Сторони погодили, що сума, визначена пунктом 5 цієї мирової угоди, є узгодженою компенсаційною виплатою в межах врегулювання спору та не є вихідною допомогою, передбаченою статтею 44 Кодексу законів про працю України.

7.Після виконання Сторонами зобов`язань, передбачених пунктами 2 - 5 цієї мирової угоди, ОСОБА_1 підтверджує відсутність до Відповідача 1 та Відповідача 2 будь-яких майнових вимог чи претензій, пов`язаних із припиненням трудових відносин, у тому числі вимог щодо поновлення на роботі, зміни формулювання підстави звільнення, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацій та інших виплат, які були предметом спору у справі № 369/14158/26.

8.Сторони погодили, що трудові відносини з ОСОБА_1 як з директором ТОВ «ЖМЗ «ВІЗАР» на підставі Контракту не поновлюються з 11.07.2026.

9.Сторони погодили, що питання розподілу судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи (у тому числі судового збору), не є предметом домовленостей Сторін за цією мировою угодою та залишається на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства.

10.Сторони заявляють, що ані у процесі укладення цієї мирової угоди, ані у процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, а наслідки затвердження мирової угоди судом та закриття провадження, передбачені ст. ст. 207, 255 ЦПК України, Сторонам відомі та зрозумілі.

11.Ця мирова угода укладена Сторонами на вищевикладених умовах, набирає чинності з дня її затвердження Києво-Святошинським районним судом Київської області та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за нею.

12.Сторони погоджуються, що після затвердження судом цієї мирової угоди та за умови її належного виконання спір вважається остаточно врегульованим.

13.Сторони погоджуються з тим, що за умови належного виконання Сторонами умов цієї мирової угоди вони не матимуть одна до одної жодних інших вимог стосовно трудових відносин Позивача, не врегульованих цією мировою угодою.

14.Жодна зі Сторін не має права в односторонньому порядку розірвати цю мирову угоду та/або змінити її умови. У випадку, якщо умови цієї мирової угоди не будуть виконані однією зі Сторін, інша Сторона буде звільнена від своїх обов`язків за даною угодою та може застосувати передбачені процесуальним законом засоби захисту своїх прав.

15.У разі невиконання або неналежного виконання однією зі Сторін умов цієї мирової угоди інша Сторона має право подати заяву до органів державної виконавчої служби про примусове виконання визначених обов`язків відповідно до цієї мирової угоди, затвердженої Києво-Святошинським районним судом Київської області, яка, разом з відповідною ухвалою суду, є виконавчим документом відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

16.Строк пред`явлення цієї мирової угоди до виконання до державної виконавчої служби три роки з дня затвердження цієї мирової угоди ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Провадження у цивільній справі № 369/14158/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Товариства з обмеженою відповідальністю «Жулянський машинобудівний завод «ВІЗАР» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити.

Роз`яснити сторонам, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , IBAN НОМЕР_2 , Банк: АТ «ПРИВАТБАНК»

Відповідач 1: Акціонерне товариство Українська оборонна промисловість, код ЄДРПОУ 37854297, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, IBAN НОМЕР_3 , Банк АТ «Укрексімбанк».

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖУЛЯНСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "ВІЗАР", код ЄДРПОУ 14311175, 08134, Київська область, м. Вишневе, вул Паркова, 1,IBAN НОМЕР_4 , Банк АТ «Укрексімбанк»».

Суддя - Лапченко О.М.