Decision № 141011301, 21.10.2026, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 205/17168/25

Провадження № 2/201/2162/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі головуючого судді Федоріщева С.С.

за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 384» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

17 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 384», та з урахуванням уточнень, у яких третю особу визначила як співвідповідача по справі, просила визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, позивачка послалася на те, що станом на 1986 рік вона працювала вихователем у відомчому дитячому садку від заводу «Шахтної автоматики», потім ВАТ «Дніпропетровський завод шахтної автоматики». Там же перебула на квартирному обліку. В 1986 році керівництво заводу запропонувало їй однокімнатну кооперативну квартиру. Порадившись з батьками вона погодилась і за допомогою батьків сплатила всю суму вартості квартири, про що отримала відповідну Довідку. 03 грудня 1986 року вона отримала Ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення, він не підлягає зберіганню у наймача квартири і повинен бути зданий після вселення. Згідно інформації з листа-відповіді на адвокатський запит від 20.09.2025 р. №5/5-262, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 12.12.1986 року по теперішній час. З того часу ОСОБА_1 постійно проживала та була прописана у вищезазначеній квартирі. У зв`язку з необізнаністю, позивачка не звернулась своєчасно до органів місцевого самоврядування про отримання свідоцтва про право власності у зв`язку з повним викупом квартири і тому змушена звернутись з даним позовом до суду. На даний час ОСОБА_1 проживає за кордоном в Туреччині. Квартиру вона здає в оренду знайомим без будь якої оплати, окрім оплати за комунальні послуги. Наразі виникла необхідність переоформити квартиру, однак в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про зареєстроване право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . На прохання ОСОБА_1 квартирантам надіслати їй документи, квартиранти повідомили, що ніяких документів в квартирі немає. Отже, з метою державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (тоді- Дніпропетровськ) необхідно визнати право власності як підставу для проведення її державної реєстрації.

Стислий виклад позиції відповідачів.

07 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача Дніпровської міської ради проти задоволення позову заперечувала, пославшись на те, що Дніпровська міська рада ніколи не оспорювала, не заперечувала і не ставила під сумнів право власності позивача на спірну квартиру, не приймала будь-яких рішень, актів чи інших документів, якими б заперечувалося чи не визнавалося зазначене право. Позивачем не наведено і не долучено до позовної заяви жодних доказів наявності спору саме з Дніпровською міською радою щодо права власності на квартиру. За відсутності спору між позивачем та Дніпровською міською радою щодо спірного майна, Дніпровська міська рада не може вважатися належним відповідачем за даним позовом, а сам позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 384» своїм правом на подачу відзиву на позо не скористався.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року, дана справа передана для розгляду судді цього суду Приходченко О.С. (а.с.14).

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Приходченко О.С. від 19 листопада 2025 позовну заяву у даній справі залишено без руху (а.с.15).

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Приходченко О.С. від 24 листопада 2025 дану справу передано за підсудністю на розгляд Соборного районного суду міста Дніпра (а.с.22).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Соборного районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року, дана справа передана для розгляду судді цього суду Федоріщеву С.С., яким 22 січня 2026 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та прийнято її до свого розгляду (а.с.28-29).

23 березня від голови правління «Житлово-будівельний кооператив № 384» Сердюк В.Г. до суду надійшла письмова заява, у якій вона просила розглянути справу у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала.

07 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача Дніпровської міської ради.

08 липня 2026 року до суду надійшло клопотання сторони позивача про залучення «Житлово-будівельний кооператив № 384» до участі у справі як співвідповідача, яке 08 липня 2026 року задоволено ухвалою суду.

В судове засідання представник позивача подав письмову заяву, у якій просив розглянути справу по наявних матеріалах та задовольнити позов, представник Дніпровської міської ради подала до суду додаткові письмові пояснення, у яких підтримала позицію, викладену у відзиві на позов, голова правління «Житлово-будівельний кооператив № 384» Сердюк В.Г. подала о суду письмову заяву, у якій просила розглянути справу у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала, підтвердила, що позивачка сплатила кооперативу грошові кошти за спірну квартиру у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що станом на 1986 рік ОСОБА_1 працювала вихователем у відомчому дитячому садку від заводу «Шахтної автоматики», потім ВАТ «Дніпропетровський завод шахтної автоматики». Там же перебула на квартирному обліку.

В 1986 році керівництво заводу запропонувало ОСОБА_1 однокімнатну кооперативну квартиру. Порадившись з батьками остання погодилась і за допомогою батьків сплатила всю суму вартості квартири, про що отримала відповідну Довідку.

03 грудня 1986 року ОСОБА_1 отримала Ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення, він не підлягає зберіганню у наймача квартири і повинен бути зданий після вселення.

Згідно інформації з листа-відповіді на адвокатський запит від 20.09.2025 р. № 5/5-262- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 12.12.1986 року по теперішній час.(додається)

З того часу ОСОБА_1 постійно проживала та була прописана у вищезазначеній квартирі.

У зв`язку з необізнаністю, позивачка не звернулась своєчасно до органів місцевого самоврядування про отримання свідоцтва про право власності у зв`язку з повним викупом квартири і тому змушена звернутись з даним позовом до суду.

На даний час ОСОБА_1 проживає за кордоном в Туреччині. Квартиру вона здає в оренду знайомим без будь якої оплати, окрім оплати за комунальні послуги.

Наразі виникла необхідність переоформити квартиру, однак в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про зареєстроване право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

На прохання ОСОБА_1 квартирантам надіслати їй документи, квартиранти повідомили, що ніяких документів в квартирі немає. Отже, з метою державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 необхідно визнати право власності як підставу для проведення її державної реєстрації.

Відповідно до довідки №1 від 18 лютого 2025 року, виданої головою правління «Житлово-будівельний кооператив № 384» Сердюк В.Г., позивачка сплатила кооперативу грошові кошти за спірну квартиру у повному обсязі. Цей факт ОСОБА_2 підтвердила й у своїй письмовій заяві, поданій нею у судове засідання.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного сторонами, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до закріпленого в ст. 58 Конституції України принципу дії законів у часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Враховуючи ту обставину, що спірні правовідносини із приводу набуття права власності на спірну квартиру виникли протягом 1970-1993 року, то для їх врегулювання слід застосувати як ЦК України в редакції 1963 року, так і відповідне законодавство, що діяло на вказаний період часу, у тому числі Закону України «Про власність» та Кодекс про шлюб та сім`ю України.

Статтею 15 Закону України «Про власність» було передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пунктом 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 18.09.1987 року, № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» встановлено, що згідно із ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Таким чином, у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

В даному випадку позивачка позбавлена іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права у судовому порядку, а тому обраний нею спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин.

Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача.

Так, стаття 392 ЦПК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також у статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження №12-234 гс 18).

В даному випадку, відповідно до довідки №1 від 18 лютого 2025 року, виданої головою правління «Житлово-будівельний кооператив № 384» Сердюк В.Г., позивачка сплатила кооперативу грошові кошти за спірну квартиру у повному обсязі. Цей факт ОСОБА_2 підтвердила й у своїй письмовій заяві, поданій нею у судове засідання.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.58 Конституції України, ст.15 Закону України «Про власність», ст.ст.182, 392 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 384» про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев