Decision № 141009502, 20.10.2026, Tulchyn District Court of Vinnytsia Oblast

Справа №: 148/43/26

Провадження № 2/148/1839/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

за участю секретаря Єфіменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» набуло права вимоги до відповідача за зазначеними нижче підставами:

18.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7698556 на суму, яка з урахуванням Додаткової угоди до даного договору від 20.03.2024 становить 19000,00 грн. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора. На виконання умов Кредитного договору 18.03.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-0545 відповідача. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Однак у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, у нього утворилась заборгованість. 23.10.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 23.10.2024 до вказаного договору та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 23.10.2024 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача. В подальшому, 16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №16/05/25-Е. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 16.05.2025 за вказаним договором Факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 63 728,23 грн. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Враховуючи зазначене вище, загальна сума заборгованості відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 63 728,23 грн, яка складається з: 16 383,15 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37 845,08 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 9 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). В зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 54228,23 грн, за виключення штрафних санкцій, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Представник позивача ТОВ «ФК "ЕЙС"» у судове засідання не з`явився, із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що останній наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, просить розглянути справу за відсутності представника (а.с.5 зворот).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, відповідно ст. 128 ЦПК України (а.с.181 зворот - 182 зворот), заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за їх відсутності від останніх на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

27.05.2026 по справі було ухвалено заочне рішення.

22.06.2026 від представника відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач перебуває на військовій службі, а тому не був обізнаний щодо розгляду справи в суді, у зв`язку з чим не міг у повній мірі захищати свою позицію, оскільки в нього наявні обґрунтовані заперечення проти заявлених позивачем вимог. Зазначив, що на відповідача поширюється дія п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з чим проценти нараховані за договором про надання споживчого кредиту не підлягають стягненню з останнього. Також посилаючись на несправедливі умови, вказує на нерозумність та дисбаланс договірних умов в частині розміру процентів за договором, у зв`язку з чим вважає, що суд зобов`язаний їх зменшити. Зауважив, що стягнення 7000,00 грн на правову допомогу, за типовою мікрокредитною справою, де позов формується автоматизовано, є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, що є самостійною підставою для зменшення цих витрат.

20.07.2026 ухвалою суду заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

При укладанні Договору № 7698556 про надання споживчого кредиту сторони керувались статтями 641, 644 ЦК України та ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до яких зазначені договори є публічною пропозицією (офертою) на укладення договорів кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права та обов`язки сторін, іншу інформацію для укладення договорів.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору та Додаткової угоди сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що 18.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7698556, про що свідчить його копія (а.с.9-17). Договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С8426.

Згідно п. 1.1. Розділу 1 даного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок. Ідентифікація Споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором та ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності коду , направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Паролю входу до особистого кабінету.

Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 17000 гривень, строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки- фіксована. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору.

Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Вказаний Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер картки платника податків, адресу електронної пошти, номера телефонів. Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору.

Згідно додатку №1 до вказаного вище договору сторони узгодили таблицю загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С8426 (а.с.17 зв.бік-18).

Відповідно до копії паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.60-62), відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, загальна вартість кредиту, про що свідчить її розпис на зазначеному вище паспорті споживчого кредиту шляхом накладення електронного підпису РН3201 18.03.2024.

Також, 20.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 7698556 про надання споживчого кредиту від 18.03.2024, про що свідчить її копія (а.с.18 зв.бік-19), яка підписана відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С3758.

Сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000 гривень, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1 Викласти п.1.3 Договору в новій редакції: «1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 19000 гривень». Викладено Додаток №1 до Договору в новій редакції, що додається.

Враховуючи збільшення загальної суми кредиту, сторони також визначають, що на момент укладення цієї Додаткової угоди: денна процентна ставка складе: - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00% в день; - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,20 % в день.

Загальні витрати, зазначені в Договорі на дату його укладання, збільшаться та складуть: - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 150392 грн.; - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 145137 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в Договорі на дату його укладення збільшиться та складе: - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 169392 грн.; - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 164137 грн.

Обчислення денної ставки, орієнтовної реальної річної ставки, загальних витратта орієнтовної загальної вартості кредиту базуються на припущені, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку, Товариство та Споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, а всі вищезазначені показники, в тому числі строк кредиту для визначення денної ставки, обраховуються з моменту укладення Договору до закінчення погодженого строку кредиту.

Дана Додаткова угода та Додаток 1 в редакції від 20.03.2024 є невід`ємною частиною Договору.

Згідно додатку №1 до вказаної вище угоди сторони узгодили таблицю загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором, який підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3758 (а.с.20-21).

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів за кредитним договором № 7698556 від 18.03.2024 в розмірі 17000 грн, що підтверджується копією листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 13.11.2024 №20241113-1/1 та повідомленням №12102/24-Е від 27.11.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 43799683 (а.с.31 зв.бік-32, 33).

Факт належності банківської картки № НОМЕР_2 , вказаної в пункті 2.1. кредитного договору № 7698556 від 18.03.2024, саме ОСОБА_1 підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 24-03-2026 №20.1.0.0.0/7-260317/67197-БТ, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів від 03.03.2026, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Також емітувалися інші картки. Номери телефонів, які знаходяться/знаходилися в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .

Із виписки по рахунку (а.с.107) вбачається, що на рахунок відповідача відбулося зарахування коштів 18.03.2024 у розмірі 17000,00 грн та 20.03.2024 у розмірі суму 2000,00 грн.

Відтак, факти зарахування коштів на виконання умов кредитного договору № 7698556 від 18.03.2024 в сумі 17000,00 грн та додаткової угоди до нього від 20.03.2024 в розмірі 2000,00 грн підтверджуються виписками руху коштів від 24.03.2026 за договором б/н по банківській карті № НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період 18.03.2024 23.03.2024, якими також підтверджується факт користування ОСОБА_1 даними коштами (а.с.108).

Отже, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором та додатковою угодою до нього виконало та надало кредит в сумі 19000,00 грн.

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з наданим представником позивача розрахунком (а.с.62 зворот - 67) станом на 22.10.2024 становить 63728,23 грн, яка складається з наступного: 16383,15 грн - сума тілу кредиту; 37845,08 грн - сума процентів за користування кредитом; 9500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором в Паспорті споживчого кредиту ОСОБА_2 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування та підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливостей оцінити чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором.

Отже, позивачем було надано відповідачу усю наявну інформацію, з метою можливості порівняння різних пропозицій кредитодавця задля прийняття останнім обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору в формі паспорту споживчого кредиту.

Натомість, доказів того, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначений строк виконав належним чином, матеріали справи не містять.

Згідно картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за договором № 7698556 від 18.03.2024, станом на 22.10.2024, який сформовано ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було здійснено оплату на виконання умов вказаного договору: 30.03.2024 125,40 грн. основного боргу, 801,90 грн. процентів, 08.04.2024 2491,45 грн. основного боргу, 2616,02 грн. процентів, всього сплачено 2616,85 грн. основного боргу, 3417,92 грн. процентів.

Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачем не оспорювався та доведений у судовому засіданні, однак, як вбачається із матеріалів справи відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язання, у зв`язку з чим відповідних виплат на погашення кредитної заборгованості у строки передбачені договором не здійснював. Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові від 26 грудня 2019 року № 467/555/19 Верховний Суд, виснував, що «враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на зазначене, відповідач, підписанням договору № 7698556 та всіх додатків до нього, та отримавши кредитні кошти, висловив своє волевиявлення та підтвердив своє погодження з усіма його умовами, як прийнятними для нього. Про прийняття відповідачем усіх умов договору свідчить також те, що останній не скористалася своїм правом, передбаченим ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» та не відмовився від його умов, що також передбачено підпунктом 2 пункту 4.3 договору № 7698556.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Суду не надано доказів, що відповідач звертався до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору.

Водночас, останній частково сплачував заборгованість за договором, що відображено в розрахунку заборгованості за Договором, шляхом здійснення платежів, що свідчить про вчинення відповідачем, конклюдентних дій, які підтверджують прийняття ним укладеного Кредитного договору, який створив для останнього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє позицію представника відповідача, що суд зобов`язаний зменшити суму процентів, які були зазначені у договорі та погоджені його сторонами, як несправедливими, нерозумними та такими, що утворюють дисбаланс договірних умов, оскільки наведена представником позиція Верхового Суду не є релевантною до цієї справи, враховуючи те, що кредитні договори, які досліджувалися Великою Палатою, були укладені до 24.12.2023, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ч.5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ), чим встановлено обмеження на максимальний розмір денної процентної ставки за кредитними договорами, та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» (пп.13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ), де законодавцем чітко визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки у період з 24.12.2023 по 21.04.2024 (тобто, на час укладення договору про надання споживчого кредиту № 7698556) не мав перевищувати 2,5 % в день (за умовами договору стандартна процентна ставка 2,2 % в день), що не порушує обмеження визначені Законом, а тому не можуть бути визнані судом несправедливими, нерозумними та такими що утворюють дисбаланс договору умовами.

23.10.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, про що свідчить його копія (а.с.40 зв.бік-44).

Згідно п. 1.1 Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимога до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Проведення фінансування за цим договором підтверджується копією платіжної інструкції № 166 від 30.10.2024 (а.с.51).

Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» прийняло Реєстр Боржників від 23.10.2024 кількістю 6400 (а.с.50 зворот).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 7698556 від 18.03.2024 в сумі 63728,23 грн: з них: основна сума боргу 16383,15 грн, проценти в сумі 37845,08 грн., 9500,00 грн штраф (а.с.49-50).

16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ « ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 16/05/25-Е, про що свідчить його копія (а.с.51 зв.бік-54), відповідно до умов якого сторони погодили:

- п.1.1. - фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, (суми позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

- п.1.2. - перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Проведення фінансування за цим договором підтверджується копією платіжних інструкцій № 1460 та №459 від 27.11.2025, №465 від 27.11.2025 (а.с. 58 зв.бік, 59).

Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 (а.с.58) ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" передало, а ТОВ «ФК ЕЙС» прийняло Реєстр Боржників в кількості 7349.

Відповідно до копії Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 від ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 7698556 від 18.03.2024 в сумі 63728,23 грн: з них: основна сума боргу 16383,15 грн, проценти в сумі 37845,08 грн, 9500,00 грн штраф (а.с.56 зв.бік-57).

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 7698556 від 18.03.2024, станом на 01.11.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 63728,23 грн: з них: основна сума боргу 16383,15 грн, проценти в сумі 37845,08 грн, 9500,00 грн штраф (а.с.67 зв.бік).

Водночас, позивач згідно позовної заяви просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 7698556 від 18.03.2024 за виключенням штрафу, у розмірі 54228,23 грн.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами параграфа 2 глави 71 та главою 73 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законам; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року

у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України ПРОПОЗИЦІЮ укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього ДОГОВОРУ. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ПК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), які засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Водночас, суд погоджується з позицією представника відповідача щодо застосування пільг передбачених ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» у частині сплати процентів за кредитом, оскільки останнім належним чином доведено право відповідача на дану пільгу, що в сукупності підтверджується копією витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 26 від 14.01.2022 (а.с.144), копією контракту Міністерства оборони України від 14.01.2022 (а.с.145), копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 № 16 від 24.02.2022 (а.с.143), копією довідки Форми 5 від 16.09.2026 (а.с.179) та копією довідки форми 12 від 21.09.2026с (а.с.180), з чого вбачається, що відповідач під час укладення договору № 7698556 від 18.03.2024 та нарахування процентів перебував, а також на даний час, перебуває на військовій службі та приймав участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, оцінюючі зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку первісному кредитору, Фактору або позивачу не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту.

За змістом статті 1082 ЦК України вбачається, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, я лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. …неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Таким чином, судом встановлено, що під час несення військової служби, а саме 18.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено електронний договір № 7698556 про надання споживчого кредиту, строком на 360 днів, також 20.03.2024 укладено додаткову угоду до цього договору про збільшення загальної суми кредиту, шляхом акцептування оферти, який станом на дату передачі прав вимоги 23.10.2024 за договором факторингу № 23.10/24-Ф та від 16.05.2025 за договором факторингу № 16/05/25-Е, між кредитодавцем/фактором та відповідачем не було виконано та загальна заборгованість за яким становила 63728,23 грн.

Після зміни кредитора відповідно до договору факторингу: № 16/05/25-Е від 16.05.2025 у позивача виникло право вимоги за не припиненим /невиконаним договором № 7698556 від 18.03.2024. У зв`язку з чим, станом на 08.01.2026 загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК "ЕЙС"», з урахуванням ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» становила 16383,15 грн.

Із наданих до суду документів не вбачається повного виконання зобов`язання первісному кредитору, Фактору або позивачу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подані позивачем документи, досліджені у судовому засіданні, підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання грошових коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів факторингу підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором, до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором у строки передбачені договором належним чином не виконував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с.68-69), копію протоколу погодження вартості послуг (а.с.69 зворот), копію додаткової угоди № 25770998699 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с.70), копію акту прийому передачі наданих послуг від 01.11.2025 (а.с.70 зворот), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018 (а.с.75 зворот), копію ордеру на надання правничої допомоги від 20.08.2025 серії АІ № 2004315 (а.с.37), копією довіреності від 11.08.2025 (а.с.76).

Суд відхиляє твердження представника відповідача щодо не співмірності заявлених витрат на правову допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, оскільки представником відповідача не зазначено у чому саме полягає така неспівмірність. Як вбачається із формулювання заперечення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, представник вважає що, зазначення про неспівмірність витрат на правову допомогу, призводить до автоматичного звільнення від цих витрат. Водночас, доведення не співмірності витрат на правову допомогу покладається на сторону яка їх заявляє, що передбачено ч.6 ст. 137 ЦПК України. Також, суд вважає необхідним роз`яснити представнику відповідача, що мікрокредити це кредити, загальний розмір яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати та які надаються на короткий строк, оскільки даний кредит наданий на суму, яка перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати та строк кредитування складає 360 календарних днів, тому даний кредит не може бути віднесений до категорії мікрокредитів.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони направлена на забезпечення справедливості цивільного судочинства та ефективності судового захисту.

Суд зауважує, що саме неправомірна поведінка відповідача, тобто невиконання ним кредитних зобов`язань, неповідомлення кредитора про наявність підстав звільнення від сплати процентів, що передбачено законодавством та вирішується у позасудовому порядку (доказів зворотного, матеріали справи не містять), призвела до здійснення позивачем витрат пов`язаних з ініціюванням судового захисту своїх прав.

Водночас, враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, суд вважає необхідним при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу застосувати пропорційність передбачену п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані з отриманням позивачем професійної правничої допомоги в розмірі 2114,80 грн (7000,00 х 16383,15 / 54228,33).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 804,35 грн (2662,40 х 16383,15 / 54228,23).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», суд,

У Х В А Л И В:

Суддя Дамчук О.О.