Decision № 141007401, 28.10.2026, Nova Ushytsia District Court of Khmelnytskyi Oblast

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/726/26

2/680/661/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Бізнес позика»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі ТОВ «Бізнес позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 грудня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 534235-КС-002 про надання кредиту, а згодом 25 січня 2026 року укладено додаткову угоду №1 до договору № 534235-КС-002. Вказані договори укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору та додаткової угоди №1 позивач надав відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 16 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку відповідача № 4323-3450- 4769-0970, вказану при заповненні анкетних даних, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, комісію.

Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором станом на 06 серпня 2026 року в розмірі 51 123,00 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 16 000 грн, сума прострочених платежів по процентах 26 793 грн, сума заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України 6 460 грн, сума прострочених платежів за комісією 1 870 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив в якому позовні вимоги не визнав. Вважає, що позивачем не доведено у повній мірі, що саме відповідач створив заявку, отримав SMS із одноразовим ідентифікатором, був належним чином ознайомлений із усіма умовами договору та як наслідок уклав кредитний договір. Проведений розрахунок заборгованості є не обґрунтований, оскільки кредитором нараховані проценти після закінчення строку кредитування, процентна ставка у розмірі 1% денних створює істотний дисбаланс та шкоду споживачу. Здійснена відповідачем часткова оплата кредиту в розмірі 6 060 грн підтверджує лише факт користування кредитом, однак не свідчить про згоду з нарахуванням процентів у розмірі 1% денний, а тому просить суд відмовити у позові повністю, або стягнути суму основного боргу із врахуванням сплачених коштів, або відмовити у стягненні з нього або зменшити розмір процентів, комісії, процентів за ст. 625 ЦК України.

Представник позивача у відповіді на відзив вказав, що кредитний договір та додатковий договір укладені із врахуванням Закону України «Про електронну комерцію», саме відповідач у своєму особистому кабінеті заповнив усі необхідні анкетні дані, після чого подав заявку на отримання кредиту та як наслідок отримав кредит на зазначений у Договорі картковий рахунок. Нарахування відсотків за договором проведено на визначених у Договорі умовах, з якими відповідач ознайомився та добровільно погодився. Нарахування комісії за надання кредиту здійснено із врахуванням Закону України «Про споживче кредитування» та включене до загальних витрат за кредитом.

Представник позивача ТОВ «Бізнес позика» у судове засідання не з`явився, серед іншого, у позовній заяві та відповіді на відзив вказав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Вказані обставини та норми статті 223 ЦПК України вказують на наявність підстав для розгляду справи без участі сторін.

У зв`язку із закінчення строку розгляду справи, зважаючи на те, що відповідач не заперечує обставину отримання кредитних коштів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі

31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено.

13 жовтня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку із ненадходженням витребовуваних судом доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

23 грудня 2025 року на підставі пропозиції укласти договір про надання кредиту (оферти) (арк. спр.20-22) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту (арк. спр. 23-25) між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №534235-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-1432». Відповідно до умов договору кредитодавець (позивач) надав позичальнику (відповідачу) грошові кошти у розмірі 11 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, сплатити проценти та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання споживчих кредитів (п. 2.1 Договору) (арк. спр.15-19).

Строк на який надається кредит: 24 тижні (п.2.3 Договору). Стандартна процентна ставка - 1% в день. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4 Договору).

Комісія за надання кредиту 2 200 грн (п. 2.5 Договору).

Загальний розмір наданого кредиту 11 000 грн (п. 2.7 Договору). Строк дії договору до 09 червня 2026 року (п. 2.8 Договору). Дата видачі кредиту 23 грудня 2025 року (п.2.13 Договору). Дата повернення кредиту 09 червня 2026 року (п.2.14 Договору).

Денна процентна ставка 0,87% (п.2.12 Договору).

Спосіб перерахування позичальнику кредиту: в безготівковій формі, шляхом переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, що наведений в розділі 12 Договору 4323-34**-****-0970 (п.4.1, розділ 12 Договору).

Сторонами в пункті 4.2.2 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором UA-1275 (арк. спр. 13 - 14).

25 січня 2026 року на підставі пропозиції укласти додаткову угоду №1 до договору №534235-КС-002 (арк. спр.31-32) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти додаткову угоду №1 (арк. спр. 33-34) між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №534235-КС-002 про надання кредиту, яка позичальником підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-7800» (далі - Додаткова угода №1, арк. спр. 28 на звороті-30). Відповідно до умов якої кредитодавець зобов`язався надати позичальнику додаткові грошові кошти в розмірі 5 000 грн, комісія за видачу додаткової суми кредиту 1 000 грн. Сторони домовились встановити строк дії договору: до 12.07.2026 (пункти 3,1, 6, 9 Додаткової угоди №1).

З урахуванням змін щодо тіла кредиту за результатами підписання додаткової угоди №1 сторонами підписано оновлений паспорт споживчого кредиту (арк. спр.26-27).

ТОВ «ПРОФІТГІД» повідомило ТОВ «Бізнес позика» про успішне перерахування на платіжну карту № НОМЕР_1 , 23 грудня 2025 року коштів у сумі 11 000 гривень, 25 січня 2026 року коштів у сумі 5 000 грн, згідно з кредитним договором №534235-КС-002 та Додатковою угодою (арк. спр. 38,39).

ТОВ «Бізнес позика» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України (арк. спр.54).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» було укладено кредитний договір №534235-КС-002 від 23 грудня 2025 року, а згодом додаткову угоду №1 від 25 січня 2026 року.

Вказані Договори укладенні в електронній формі та підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що цілком відповідає положенням наведених вище норм закону, який є вбудованими в електронний договір, тобто факт його використання є очевидним, а зміст договору є зафіксованим (ч. 1 ст.207 ЦК України).

Відповідно до умов договору та додаткової угоди №1 позивач надав відповідачу кошти в сумі 16 000 грн (11 000 грн за Договором від 23.12.2025; 5 000 грн за додатковою угодою №1 від 25.01.2026), загальним строком до 12.07.2026, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі 1,00 % в день, сплатити комісію за надання кредиту.

23 грудня 2025 року та 25 січня 2026 року, кредитні кошти були перераховані відповідачу, про що свідчить повідомлення ТОВ «ПРОФІТГІД».

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «Бізнес позика» суд вважає доведеним і ця обставина не заперечується відповідачем у відзиві.

Доводи відповідача щодо того, що він не був ознайомлений із реальними умовами кредитування, цілком спростовуються документами в яких послідовно відображені дії клієнта та порядок їх здійснення сторонами при укладені кредитного договору та додаткової угоди (арк. спр. 35, 36). Із вказаних документів вбачається, що відповідач першочергово був ознайомлений із умовами кредитування, шляхом надання йому паспорту споживчого кредиту, після чого відбулося поетапне укладення кредитного договору шляхом почергового підписання оферти та акцепти та як наслідок укладення кредитного договору. Вказана послідовність дій цілком узгоджується із вимогами статей 641, 642 ЦК України, якими врегульований порядок пропозиції укласти договір (оферту) та прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості (арк. спр. 41-42), остання складається із заборгованості за кредитом 16 000 грн, заборгованості за процентами 26 793 грн, заборгованості за комісією за видачу кредиту 1 870 грн, заборгованості за процентами за ст. 625 ЦК України - 6 460 грн.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено у межах строку Договору за період з 23 грудня 2025 року до 12 липня 2026 року (всього 202 днів). Проценти нараховані за погодженою стандартною відсотковою ставкою 1 % денних та 0,70% денних, що відповідає умовам вказаного договору та не суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак доводи відповідача щодо здійснення нарахування кредитором відсотків поза межами строку договору, суд вважає безпідставними.

Твердження відповідача про денна відсоткова ставка у розмірі 1% створює істотний дисбаланс, є несправедливою, шкодить відповідачу та суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», судом до уваги не береться з огляду на наступне.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом (постанова ОП КЦС ВС від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23).

При здійсненні розрахунку кредитором враховані сплачені відповідачем 6 060 грн, які зараховані на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом 3 190 грн, комісією 1 330 грн та процентами за ст. 625 ЦК України 1 540 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пред`являючи вимогу про стягнення із відповідача заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 6460 грн, поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно з якими: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 9 540 грн процентів за ст. 625 ЦК України, які нараховані позивачем, з яких 8 000 грн заявлені до стягнення, а 1 540 грн зараховані в якості їх оплати, підлягали списанню позикодавцем в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак загальний розмір заборгованості за договором становить 43 123 грн (16 000 (тіло) + 26 793 (проценти за користування кредитом) + 1 870 (комісія) 1 540 ( сплачені проценти за ст. 625 ЦК України)).

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надав, а тому вказана вище заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними.

Водночас суд відхиляє надані позивачем докази: правила надання споживчих кредитів (арк. спр. 43-37), оскільки вони не підписані ОСОБА_1 , у тому числі за допомогою електронного підпису.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Зі змісту доводів відповідача ОСОБА_1 викладених у відзиві вбачається, що підставою для розстрочення виконання рішення є наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей та інші кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим відповідач просив суд у випадку задоволення позову розстрочити виконання рішення на строк 36 або 24 місяці.

На підтвердження цих обставин відповідач надав свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також судові рішення (ухвали), якими підтверджуються доводи щодо наявності інших справ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст.12 ЦПК України).

Оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували реальний стан його доходів, наявність або відсутність рухомого чи не рухомого майна, обставин, які мають характер особливих або виняткових, наявність яких необхідна для розстрочення виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), також не навів, відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Позивачем ТОВ «Бізнес позика» в особі директора Тимощука Р.О. 15 травня 2026 року укладено договір про надання професійної правничої допомоги з АО «Правовий Баланс». Розмір гонорару (винагороди) за підготовку позовних заяв є фіксованим та складає 10000 гривень за одну позовну заяву. Оплата гонорару (винагороди) за підготовку позовних заяв здійснюється клієнтом в розмірі фактично компенсованих клієнту витрат на професійну правничу допомогу не пізніше 6 місяців з дати надходження сум такої компенсації на рахунок клієнта (арк. спр.60-61).

Відповідно до рахунку-фактури № 05-534235-КС-002 від 15 травня 2026 року, АО «Правовий Баланс» виставило рахунок ТОВ «Бізнес позика» за надання правової допомоги згідно договору від 15 травня 2026 року, за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 (арк. спр.62).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник не брав, правова допомога полягала у підготовці та поданні до суду позовної заяви та відповіді на відзив, а тому суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу 4 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з ціною позову та виконаною адвокатом роботою у цій справі згідно з актом про надання юридичної допомоги.

Оскільки позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (51 123 грн) та часткового задоволення позову (43 123 грн х 100 : 51 123 = 84,35%), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 245,73 грн (3 328 х 0,8=2 662,40 х 84,35%=2 245,73) та 3 374 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000 : 100 х 84,35%= 3 374).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №534235-КС-002 від 23 грудня 2025 року, додатковою угодою №1 від 25 січня 2026 року в розмірі 43 123 (сорок три тисячі сто двадцять три) гривні.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 3 374 (три тисячі триста сімдесят чотири) гривні витрат на професійну правничу допомогу та 2 245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) гривень 73 коп. сплаченого судового збору, а всього 5 619 (п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) гривень 73 коп.

Відмовити у заяві відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ - 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А. О. Олійник