Decision № 140998409, 27.10.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Київ Справа №320/58458/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: 26632298) щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2020 року в повному обсязі.

- Зобов?язати Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: 26632298) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення- січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу». затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

- Зобов?язати Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: 26632298) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКІН: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 липня 2020 року включно з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу». затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

- Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України (ЄДРПОУ: 26621024) щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення за період з 01 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року в повному обсязі.

- Зобов?язати Національний університету оборони України (ЄДРПОУ: 26621024) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року включно з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу». затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про заміну неналежного відповідача, обґрунтовуючи тим, що Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України має правовий статус суб`єкта без права юридичної особи, за організаційно-правовою формою є відокремленим підрозділом Міністерства оборони України. Таким чином, належним відповідачем в адміністративній справі № 320/58458/25 є Міністерство оборони України.

Представником позивача, 08.01.2026, направлено клопотання про заміну неналежного відповідача, оскільки інформація щодо відсутності у Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України статусу юридичної особи та необхідності звернення позову до Міністерства оборони України позивачу стала відомою лише після подання позовної заяви, таким чином, .позивач надає свою згоду на заміну неналежного відповідача - Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (код СДРПОУ 26632298) - на належного відповідача - Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).

Ухвалою суду від 02.02.2026 заяву представника позивача та відповідача про заміну неналежного відповідача задоволено. Замінено неналежного відповідача з Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (код СДРПОУ 26632298) на належного відповідача - Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022). Розгляд справи продовжено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання позовної заяви з додатками для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 витребувано докази від Державного галузевого архіву Міністерства оброни України.

24.08.2026 від Державного галузевого архіву Міністерства оброни України надійшли витребувані документи.

Аргументи учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу з 27 жовтня 2006 року по 1 липня 2020 року у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні, нині Департаменті соціального забезпечення Міністерства оборони України, а з 1 вересня 2020 року по 4 червня 2024 року у Національному університеті оборони України.

Позивач стверджує, що за періоди проходження військової служби з 1 січня 2016 року по 1 липня 2020 року та з 1 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року індексацію грошового забезпечення йому не нараховано та не виплачено в повному обсязі.

На підтвердження цього позивач посилається на відповіді Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 17 листопада 2025 року та Національного університету оборони України від 10 листопада 2025 року. Зокрема, у відповіді Національного університету оборони України зазначено про нарахування та виплату індексації за період з 1 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року в сумі 992,98 грн із застосуванням базового місяця - березня 2018 року. На думку позивача, такі виплати не враховують належну йому індексацію-різницю, передбачену пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Позивач вважає, що за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація мала обчислюватися із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а за періоди з 1 березня 2018 року із застосуванням положень пункту 5 Порядку № 1078. У зв`язку з цим він просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів та зобов`язати їх нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 - Національний університет оборони України просить залишити позовні вимоги до нього без розгляду, а в разі їх розгляду по суті відмовити в задоволенні.

На обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду відповідач зазначає, що позивач був ознайомлений із грошовим атестатом 5 червня 2024 року, що підтверджується його підписом, а тому, на думку відповідача, мав дізнатися про складові та розмір виплаченого грошового забезпечення. Відповідач вважає, що строк звернення до суду сплив 4 вересня 2024 року, тоді як позов подано 28 листопада 2025 року. Позивач, як стверджує відповідач, не навів об`єктивних причин пропуску цього строку.

Заперечуючи проти позову по суті, відповідач вказує, що за період проходження служби в Національному університеті оборони України позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як базового місяця. На підтвердження цього відповідач посилається на довідку від 11 грудня 2025 року № 182/3/1657 та картку особового рахунку позивача. Відповідач також зазначає, що на час зарахування позивача до списків особового складу університету не мав інформації про нарахування йому індексації-різниці за попереднім місцем служби, а така інформація відсутня і в грошовому атестаті. Тому вимоги про виплату індексації-різниці за період з 1 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року, на думку відповідача, є передчасними.

Вимогу про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідач також вважає передчасною, оскільки індексацію, на яку претендує позивач, ще не нараховано та не виплачено.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів Національного університету оборони України та просить урахувати його позицію під час розгляду справи.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що спірні правовідносини виникли у період з 1 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року, коли частина друга статті 233 КЗпП України передбачала право працівника звернутися до суду з вимогою про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. На думку позивача, запроваджений з 19 липня 2022 року тримісячний строк не може застосовуватися до правовідносин, що виникли до цієї дати. Позивач також вказує, що звернувся до суду після отримання в листопаді 2025 року офіційних відповідей на свої запити, з яких дізнався про порушення права. Обов`язок правильно нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, зокрема індексацію, покладено на відповідача, а тому твердження про пасивну поведінку позивача є безпідставними.

Заперечуючи проти доводу про передчасність вимоги щодо індексації-різниці, позивач посилається на пункт 5 Порядку № 1078, який передбачає виплату як поточної індексації, так і індексації-різниці. На його думку, індексація-різниця має щомісячний фіксований характер, а відсутність відомостей про неї у грошовому атестаті сама собою не доводить відсутності права на таку виплату. Позивач також зазначає, що відповідач нараховував індексацію із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, однак це не спростовує його доводів про ненарахування індексації-різниці. Отже, вимоги за період з 1 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року, на переконання позивача, не є передчасними.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб позивач вказує, що за Порядком № 44 така компенсація виплачується одночасно з грошовим забезпеченням. Тому в разі встановлення права на індексацію відповідна компенсація також підлягає виплаті.

Міністерства оборони України проти позову заперечує та зазначає, що позивач проходив військову службу в Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України, а його грошове забезпечення перебувало на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони України. Відповідач вказує, що під час звільнення з військової служби позивача було повністю розраховано, а претензій щодо проведених розрахунків він не заявляв.

Щодо індексації за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 1013, якою змінено порядок обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації, та зазначає, що таке обчислення мало розпочинатися з січня 2016 року. Відповідач також наголошує, що індексація проводиться за наявності визначених законом підстав, а її розмір залежить від перевищення індексом споживчих цін установленого порогу.

Посилаючись на Порядок № 1078 та судову практику, відповідач зазначає, що індексація виплачується за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, а базовий місяць визначається з урахуванням місяця підвищення посадового окладу. На думку відповідача, виплати індексації здійснювалися відповідно до чинного законодавства, підстав для задоволення позовних вимог немає.

Крім того, відповідач заперечує проти заявлених вимог про компенсацію втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, вважаючи їх передчасними, оскільки, на його думку, право на такі виплати може виникнути після встановлення судом заборгованості.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів Міністерства оборони України та просить урахувати викладену позицію під час розгляду справи.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що спір стосується виплати грошового забезпечення за періоди з 1 січня 2016 року по 1 липня 2020 року та з 1 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року. На думку позивача, до цих правовідносин застосовується редакція статті 233 КЗпП України, чинна до 19 липня 2022 року, яка не обмежувала строк звернення до суду вимогами про стягнення належної заробітної плати. Позивач також посилається на рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 та постанову Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23. Крім того, позивач указує, що звернувся до суду після отримання офіційних відповідей на свої звернення у листопаді 2025 року, коли дізнався про порушення свого права. Тому доводи відповідача про пропуск строку вважає безпідставними.

Заперечуючи проти доводів про відсутність підстав для індексації, позивач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 1013 не передбачала підвищення посадових окладів військовослужбовців у грудні 2015 року. Оскільки посадові оклади військовослужбовців було підвищено з 1 березня 2018 року, позивач вважає, що за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року базовим місяцем для обчислення індексації має бути січень 2008 року.

Щодо періоду з березня 2018 року позивач посилається на положення пункту 5 Порядку № 1078, які передбачають виплату індексації-різниці, якщо підвищення грошового доходу не перевищило суму індексації, що склалася у місяці підвищення. На думку позивача, така виплата має щомісячний фіксований характер, а відсутність бюджетних асигнувань не звільняє відповідача від обов`язку провести індексацію.

Також позивач вважає, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб має виплачуватися одночасно з індексацією грошового забезпечення відповідно до Порядку № 44. Позивач зауважує, що наведені у відзиві доводи та докази не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, а обов`язок довести правомірність бездіяльності покладається на відповідача.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 у період з 27 жовтня 2006 року по 1 липня 2020 року проходив військову службу у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні, а з 1 вересня 2020 року по 4 червня 2024 року у Національному університеті оборони України.

За час проходження військової служби позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

Згідно з довідкою Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, у період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася.

Позивач звертався до відповідачів із заявами щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. За результатами розгляду звернень йому надано відповіді, з якими він не погодився.

Вважаючи, що індексацію грошового забезпечення за спірні періоди не було нараховано та виплачено в належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права та мотиви їх застосування.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Щодо вимог нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова № 1013), і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну базовий місяць на місяць підвищення доходу, а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення базового місяця, яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, місяцем підвищення доходу є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін підвищення тарифних ставок (окладів) для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу військових частин визначалася Постановою № 1294, яка була чинною з 01.01.2008 по 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою підвищено складові грошового забезпечення в тому числі осіб рядового і начальницького складу військових частин.

Суд звертає увагу, що як неодноразово констатував Верховний Суд у своїх постановах, механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру (постанови від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22, від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21, від 28.04.2025 у справі № 240/10953/23).

У справі № 560/3097/22 (постанова від 14.09.2023) Верховний Суд підтвердив, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту підлягає індексації.

Водночас, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Так, у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 09.03.2023 у справі № 160/6645/21, від 17.01.2025 у справі № 160/19515/23 Верховний Суд виснував, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на його право отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для обчислення індексу споживчих цін з метою проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 місяцем підвищення доходу є січень 2008 року.

Оскільки відповідачем-1 не здійснювалося нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, така бездіяльність є протиправною та порушує право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у належному розмірі.

Зазначене підтверджується довідкою Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 30.12.2025, згідно з якою за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася.

Щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 01.07.2020 та з 01.09.2020 по 19.07.2022.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати поточної індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні з 01.03.2018 по 01.07.2020 та зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити таку індексацію. Також позивач просить зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити поточну індексацію за період проходження служби з 01.09.2020 по 19.07.2022.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів проводиться у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, який з 01.01.2016 становить 103 відсотки. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Сума індексації визначається відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21 зазначив, що відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 380/11404/21.

Як вбачається з наведених положень, для визначення права на поточну індексацію необхідно встановити, чи перевищив індекс споживчих цін визначений поріг та з якого місяця виникло право на її нарахування. Зміни, внесені до Порядку № 1078 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, не пов`язують нарахування поточної індексації з установленням базового місяця в його попередньому значенні.

У постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 наведено висновки щодо застосування правил індексації з урахуванням підвищення грошового доходу та складових, які мають разовий характер. У постанові від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21 Верховний Суд дійшов висновку, що право на поточну індексацію у відповідних правовідносинах виникло з грудня 2018 року.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, з якого розпочалося обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації. Поріг індексації було перевищено у жовтні 2018 року, а право на поточну індексацію виникло з грудня 2018 року.

Тому за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно право позивача на поточну індексацію ще не виникло.

Із дослідженої судом архівної картки особового рахунку позивача вбачається, що за грудень 2018 року йому нараховано 71,08 грн індексації.

За період з 01.01.2019 по 01.07.2020 довідка Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України підтверджує нарахування та виплату поточної індексації на загальну суму 3 384,42 грн. Таким чином, надані докази підтверджують нарахування індексації за період, у якому позивач перебував на грошовому забезпеченні у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні та мав право на її отримання. Підстав для повторного нарахування та виплати індексації за цей період немає.

Щодо періоду з 01.09.2020 по 19.07.2022, з довідки Національного університету оборони України вбачається, що позивачу нараховано та виплачено поточну індексацію із застосуванням березня 2018 року як базового місяця. За вересень - грудень 2020 року нараховано 912,68 грн, за 2021 рік - 5 503,84 грн, за січень - липень 2022 року - 5 576,46 грн.

Загальна сума нарахованої індексації становить 11 992,98 грн, сума утриманого військового збору - 179,90 грн, сума до виплати -11 813,08 грн. Позивач розмір цих нарахувань не оспорює, а матеріали справи не містять доказів їх невиплати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 15.01.2004 № 44, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

З урахуванням наведеного правого регулювання, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23, від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення й індексації виникли у період з 01.01.2016 по 19.07.2022. Отже, до спірних правовідносин застосовуються наведені положення законодавства, які не дають підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

З огляду на викладене суд відхиляє клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що обов`язки відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача стосуються різних періодів проходження ним військової служби.

Міністерство оборони України залучене до участі у справі замість Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та є належним відповідачем за вимогами щодо індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні з 01.01.2016 по 01.07.2020.

Згідно з довідкою Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася. Тому бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас архівна картка особового рахунку позивача підтверджує нарахування поточної індексації за грудень 2018 року в сумі 71,08 грн. Довідка Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України підтверджує її нарахування за період з 01.01.2019 по 01.07.2020 на загальну суму 3 384,42 грн.

Отже, підстав для повторного нарахування та виплати поточної індексації за період з 01.03.2018 по 01.07.2020 немає. Позивач вимоги про виплату індексації-різниці не заявляв, тому суд не вирішує питання про її нарахування.

За період з 01.09.2020 по 19.07.2022, коли позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в Національному університеті оборони України, обов`язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, у тому числі поточної індексації, покладався на цей університет.

Надана ним довідка підтверджує нарахування індексації за період з 01.09.2020 по 31.07.2022 на загальну суму 11 992,98 грн, з яких утримано 179,90 грн військового збору та виплачено 11 813,08 грн. Позивач розмір нарахувань не оспорює, а доказів їх ненарахування чи невиплати за заявлений період матеріали справи не містять.

Тому підстав для повторного нарахування та виплати поточної індексації Національним університетом оборони України за період з 01.09.2020 по 19.07.2022 немає.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у частині вимог до Міністерства оборони України щодо індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - задоволенню; у частині вимог про повторне нарахування та виплату поточної індексації за періоди з 01.03.2018 по 01.07.2020 та з 01.09.2020 по 19.07.2022 - відмові.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову у цій справі, розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

4. У задоволенні інших позовних вимог до Міністерства оборони України та позовних вимог до Національного університету оборони України - відмовити.

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Відповідач-2: Національний університет оборони України (03049, м. Київ, пр-т Повітряних сил, 28, код ЄДРПОУ 07834530).

Суддя Сас Є.В.