Decision № 140996953, 26.10.2026, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/12987/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Новосада Олега Юрійовича у виконавчому провадженні №79623619, яка полягала у невчиненні будь-яких виконавчих дій та не перевірці фактичного виконання всіх складових резолютивної частини судового рішення від 06.03.2025 у справі № 140/953/25; визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Новосада О. Ю. про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2026 №79623619 та зобов`язання відновити виконавче провадження №79623619 та вжити всіх передбачених законом заходів для повного та реального виконання рішення суду у справі №140/953/25 від 06.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, боржник) та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №140/953/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025, ГУ ПФУ у Волинській області зобов`язано провести позивачу з 30.07.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист, на підставі якого постановою головного державного виконавця Відділу від 19.11.2025 відкрито виконавче провадження №79623619 та встановлено боржнику десятиденний строк для добровільного виконання рішення.

Однак, 25.09.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79623619 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки на момент її винесення рішення суду в повному обсязі виконано не було. Зазначає, що зі змісту самої оскаржуваної постанови вбачається, що боржник повідомив державного виконавця про виконання рішення лише в частині проведення перерахунку пенсії та одночасно повідомив про невиплату нарахованої заборгованості за минулий період з посиланням на відсутність бюджетного фінансування, вказавши, що таку виплату буде проведено в майбутньому в межах бюджетних асигнувань. Тобто боржник здійснив лише розрахунок заборгованості, тоді як фактичної виплати коштів позивачу не проведено. Крім того, за твердженням позивача, станом на вересень 2026 року боржник припинив нарахування та виплату поточної пенсії у визначеному судом розмірі.

На думку позивача, резолютивна частина рішення суду у справі №140/953/25 не містить кінцевої дати його дії, а тому покладений на боржника обов`язок виплачувати пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком має триваючий характер. Проведення перерахунку, визначення суми заборгованості та її облік в органі Пенсійного фонду не є фактичним виконанням рішення суду в частині виплати коштів, оскільки рішення вважається виконаним лише з моменту фактичного отримання стягувачем присуджених сум.

Позивач наголошує, що державний виконавець, встановивши в постанові відсутність виплати заборгованості, водночас дійшов протилежного висновку про повне фактичне виконання рішення суду. Відповідно до статей 11, 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний був самостійно перевірити фактичне виконання кожної складової резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися інформацією боржника про проведення перерахунку. Натомість після відкриття виконавчого провадження державний виконавець жодних виконавчих дій не вчиняв, що, на думку позивача, свідчить про його протиправну бездіяльність, яка призвела до невиконання судового рішення та порушення прав стягувача.

Позивач також зазначає, що посилання державного виконавця на статтю 23 Бюджетного кодексу України та відсутність бюджетного фінансування не спростовує факту невиконання судового рішення, а лише підтверджує, що його виконання відкладено на невизначений строк і поставлено в залежність від майбутнього фінансування.

Вважає, що закінчення виконавчого провадження за відсутності фактичної виплати присуджених коштів суперечить визначеним статтею 2 Закону №1404-VIII засадам законності, обов`язковості виконання рішень, неупередженості, об`єктивності та розумності строків виконавчого провадження, а передбачена пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону підстава для закінчення виконавчого провадження була відсутня.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа) та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ КАС України, призначено у справі судове засідання на 11:00 19.10.2026.

Відповідач та третя особа отримавши ухвалу про відкриття провадження 06.10.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 32, 33), відзив на позов та пояснень не подали.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 відкладено розгляд адміністративної справи та призначено судове засідання на 11:00 26.10.2026; повторно витребувано у відповідача Відділу матеріали виконавчого провадження №79623619.

Станом на дату розгляду справи відповідач витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження №79623619 не подав, хоча їх витребовували в нього повторно, і про причини неподання суд не повідомив.

З урахуванням приписів частини третьої статті 268 КАС України та враховуючи норму частини четвертої статті 229 КАС України, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання на 11:00 26.10.2026 учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), має інвалідність ІІ групи та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної з 07.10.2005 довічно відповідно до Закону №796-XII.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2025, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №140/953/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР; зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 30.07.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум) (а. с. 11-12).

Постановою головного державного виконавця Відділу від 19.11.2025 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №79623619 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн (а.с. 19).

Листом від 05.12.2025 №0300-0307-5/81848, наданим на запит Відділу від 25.11.2025 №3969/14, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 з 30.07.2024 проведено перерахунок пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII; сума нарахувань за період з 30.07.2024 по 31.08.2025 становила 193513,14 грн та внесена до Реєстру судових рішень для її погашення; з 01.09.2025 виплата пенсії здійснюється в новому розмірі; у жовтнілистопаді 2025 року позивачу виплачено частину боргу в сумі 22090,43 грн, визначеній пропорційно виділеним асигнуванням відповідно до пункту 7 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі Порядок №821); залишок заборгованості на виконання рішення суду становить 171422,71 грн. Пославшись на висновки Верховного Суду про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням без поважних причин, боржник зазначив, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII (а.с. 15).

Листом від 27.10.2025 №15530-15965/В-02/8-0300/25, наданим на звернення позивача, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії з 30.07.2024, розмір пенсії з урахуванням рішення суду становить 21476,76 грн, рішення суду обліковано в Реєстрі судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України за №821-3623, а виплата нарахованих за період з 30.07.2024 по 31.10.2025 коштів у сумі 171506,30 грн здійснюватиметься відповідно до Порядку №821 (а.с. 16).

Листом від 02.07.2026 №16756-15010/В-02/8-0300/26 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що сума боргу на виконання рішення суду у справі №140/953/25 становила 266721,03 грн, відповідно до Порядку №821 позивачу виплачено частину заборгованості в сумі 34174,25 грн, а залишок боргу становить 232546,78 грн. Водночас зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною, у зв`язку з чим чинний нормативно-правовий акт, який визначав би порядок здійснення видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній (а.с. 17).

25.09.2026 головним державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79623619 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII (а.с. 23). В обґрунтування постанови державний виконавець зазначив, що у відповіді про хід виконання рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про повне фактичне виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії та про поважну причину невиконання в частині виплати пенсії за попередній період. Пославшись на статтю 23 Бюджетного кодексу України та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, державний виконавець дійшов висновку, що боржником на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії, а виплата заборгованості за попередній період буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, отриманою 30.09.2026, виконавче провадження №79623619 має статус «Завершено»; відомості про проведення виконавчих дій містять записи лише про відкриття виконавчого провадження (19.11.2025), стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (19.11.2025) та закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII (25.09.2026) (а.с. 21-22).

Відповідно до даних вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 30.09.2026 за період з 30.07.2024 по 30.09.2026 обліковується відкладена (ретроспективна) заборгованість за рахунок коштів Державного бюджету України в сумі 134946,50 грн та поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили за рахунок коштів Державного бюджету України в сумі 117699,08 грн (а.с. 18). Згідно з даними того ж вебпорталу станом на 01.10.2026 загальна сума призначеної позивачу пенсії становить 21710,76 грн, у тому числі мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС 18888,00 грн, додаткова пенсія інвалідам ІІ групи з числа потерпілих ЧАЕС 227,76 грн, доплата згідно зі статтею 39 Закону №796-XII 2595,00 грн; сума останньої виплати пенсії (за вересень 2026 року) становила 11661,36 грн (а.с. 24).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII).

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За приписами частини першої статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 41 Закону №1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Верховний Суд сформулював сталий правовий підхід, відповідно до якого постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника (постанова Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №640/6473/22).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №140/953/25 ГУ ПФУ у Волинській області зобов`язано здійснити ОСОБА_1 з 30.07.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум). Отже, резолютивна частина судового рішення, на виконання якого видано виконавчий документ, покладає на боржника обов`язок не лише провести перерахунок пенсії, а й виплатити позивачу пенсію в перерахованому розмірі з 30.07.2024. Відтак фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом у розумінні пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII може мати місце лише у разі виконання боржником обох складових зобов`язання.

Водночас зі змісту оскаржуваної постанови від 25.09.2026 вбачається, що державний виконавець сам встановив, що боржник повідомив про виконання рішення суду лише в частині перерахунку пенсії та про невиконання рішення в частині виплати пенсії за попередній період, а виплата заборгованості буде здійснена в майбутньому в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Тобто на момент винесення постанови державному виконавцю було відомо, що рішення суду в частині виплати не виконане.

Обставини невиконання рішення суду в частині виплати підтверджуються й іншими наявними у справі доказами. Так, у листі від 05.12.2025 №0300-0307-5/81848, адресованому Відділу, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що залишок заборгованості на виконання рішення суду становить 171422,71 грн; у листі від 02.07.2026 №16756-15010/В-02/8-0300/26 що залишок боргу становить 232546,78 грн; а згідно з даними вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 30.09.2026 за позивачем обліковується відкладена (ретроспективна) заборгованість у сумі 134946,50 грн та поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили в сумі 117699,08 грн. Доказів погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять. Відповідач відзиву на позов не подав, витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження №79623619 не надав та обставин, які б свідчили про протилежне, не довів.

Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець скористався наданими йому повноваженнями для забезпечення повного виконання рішення суду. Отримавши від боржника інформацію про невиплату нарахованої заборгованості, він не перевірив стан виконання рішення в частині виплати і не звертався до суду щодо встановлення чи зміни порядку і способу виконання рішення. Натомість майже через десять місяців після відкриття виконавчого провадження він виніс постанову про його закінчення у зв`язку з нібито фактичним виконанням рішення в повному обсязі.

Внаслідок прийняття оскаржуваної постанови рішення суду не лише залишилося невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Подібні правові висновки щодо передчасності закінчення виконавчого провадження за відсутності доказів реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 26.10.2023 у справі №420/1511/23, від 02.11.2023 у справі №580/4398/22.

За таких обставин та правового врегулювання суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлену судом відсутність виконання рішення в частині виплати нарахованої заборгованості суд не вбачає необхідності надавати окрему оцінку доводам позивача щодо триваючого характеру зобов`язання боржника з виплати пенсії в перерахованому розмірі, оскільки ці доводи не впливають на висновок суду про протиправність оскаржуваної постанови.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження №79623619 та вжити всіх передбачених законом заходів для повного та реального виконання рішення суду у справі №140/953/25, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №79623619, з метою ефективного захисту порушених прав позивача та забезпечення реального виконання судового рішення у справі №140/953/25 позовна вимога про зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження №79623619 підлягає задоволенню.

Водночас позовна вимога про зобов`язання відповідача вжити всіх передбачених законом заходів для повного та реального виконання рішення суду у справі №140/953/25 задоволенню не підлягає, оскільки обов`язок виконавця вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії прямо визначений частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII, а зобов`язання відповідача вчинити такі дії в майбутньому є захистом права, яке на момент звернення до суду ще не порушене.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні №79623619, яка полягала у невчиненні будь-яких виконавчих дій та неперевірці фактичного виконання всіх складових резолютивної частини судового рішення, суд зазначає таке.

Як вбачається з листа ГУ ПФУ у Волинській області від 05.12.2025 №0300-0307-5/81848, державний виконавець у межах виконавчого провадження надсилав боржнику запит від 25.11.2025 №3969/14 щодо стану виконання рішення суду, а тому твердження позивача про невчинення будь-яких виконавчих дій не знаходить свого підтвердження. Неперевірка ж державним виконавцем фактичного виконання всіх складових резолютивної частини судового рішення є тією обставиною, яка зумовила протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження та якій суд надав оцінку вище. Права позивача на виконання судового рішення в цій частині відновлюються шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови і зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження, тому окреме визнання протиправною бездіяльності державного виконавця не є необхідним для ефективного захисту прав позивача. З цих підстав у задоволенні зазначеної позовної вимоги також слід відмовити.

Враховуючи наведене, позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу від 25.09.2026 про закінчення виконавчого провадження №79623619 та зобов`язання Відділу відновити виконавче провадження №79623619.

Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Новосада Олега Юрійовича від 25.09.2026 про закінчення виконавчого провадження №79623619.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №79623619.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 45813957).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826.

Суддя О. О. Андрусенко