Decision № 140996397, 20.10.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 369/4465/24

пр. № 2/759/2826/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Красовській В.В.,

за участі представника відповідача - адвоката Тарасюка А.В.,

представника третьої особи - адвоката Онишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клайт» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, 4-А, кв. 63), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2024 адвокат Тимошенко Н.М., яка представляє інтереси позивача, звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом, в якому просить стягнути із відповідача ТОВ «Клайт» на користь позивача майнову шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача, у розмірі 56 056,00 грн. та моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача, у розмірі 200 000,00 грн.

Позовні вимоги адвокат Тимошенко Н.М. обґрунтовує тим, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023 у справі №759/144/20 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Як встановлено вироком суду, 11.05.2019 ОСОБА_2 рухався автобусом марки Volkswagen LT 35 D, д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-т. Академіка Палладіна у той час як проїзну частину на заборонений сигнал світлофору перетинала пішохід ОСОБА_1 . Внаслідок порушення вимог ПДР України ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Наслідком ДТП є також надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю І групи та потреба у постійному сторонньому догляді із обов`язковим періодичним відвідуванням лікарів.

Під час підготовки позовної заяви представниками позивача було направлено адвокатський запит з метою встановлення - чи перебував ОСОБА_2 на момент ДТП у трудових відносинах із ТОВ «Клайт», на що отримано інформацію, що у період настання ДТП ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «Клайт».

Заявлений до відшкодування розмір майнової та моральної шкоди сторона позивача обґрунтовує тяжкістю завданих потерпілій тілесних ушкоджень, необхідності понесення додаткових витрат на лікування та відновлення стану здоров`я.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 для розгляду даного позову визначено суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С.

Ухвалою від 20.03.2024 відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.04.2024 відповідачем ТОВ «Клайт» скеровано до суду відзив на позовну заяву, в якій представник звертає увагу на відсутність доказів перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ТОВ «Клайт», а відтак, і відсутності підстав для тверджень про обов`язок товариства відшкодувати ОСОБА_1 завдану діями ОСОБА_2 шкоду.

Ухвалою від 21.05.2024 витребувано від ГУ ПФУ інформацію чи сплачувалися ТОВ «Клайт» податки за ОСОБА_2 у період із січня 2019 по червень 2019 року.

17.06.2024 на адресу суду надійшла відповідь ГУ ПФУ зі службовою запискою, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Клайт» у період з 11.09.2020 по 31.07.2023 року, інформація про перебування у трудових відносинах у період з січня 2019 року по червень 2019 року відсутня.

13.11.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про заміну відповідача, в якому сторона позивача просить замінити відповідача ТОВ «Клайт» на належного відповідача ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою від 05.12.2024 судом здійснено заміну відповідача у даній справі із ТОВ «Клайт» на ОСОБА_2

25.02.2025 до суду надійшло клопотання про зміну позовних вимог, в якому представник позивача просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 18 976 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 00 коп. Також вказаним клопотанням адвокат Тимошенко Н.М. просить суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.

10.03.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвалою від 10.03.2025 матеріали справи передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва. Підставою зміни підсудності стало клопотання представника позивача про зміну неналежного відповідача - ТОВ "Клайт" належним відповідачем - ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 30.05.2025 справа передана за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи належним чином оформленої ухвали суду про заміну відповідача із ТОВ «Клайт» на ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2025 справа передана для подальшого розгляду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С.

Ухвалою від 04.08.2025 справу прийнято до розгляду.

У судовому засіданні 13.08.2025 представником позивача повторно заявлено клопотання про зміну позовних вимог.

Ухвалою від 13.08.2025 справу передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 31.10.2025 справу прийнято до розгляду, вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) учасників справи.

Ухвалою від 31.03.2026 замінено відповідача у справі із ТОВ «Клайт» на ОСОБА_2 , а ТОВ «Клайт» наділене статусом третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

22.04.2026 (Вх. №31360 від 27.04.2026) через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тарасюк А.В, скерував відзив на позовну заяву, в якому вказує на можливе часткове задоволення позову у розмірі 25 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, в решті вимог просить відмовити. Зазначає, що відповідач не заперечує свою вину у вчиненні ДТП, яка мала місце 11.05.2019 року, однак не погоджується із розміром заявлених до відшкодування сум шкоди. Так, щодо майнової шкоди сторона відповідача зазначає, що цивільно-правові відповідальність ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Volkswagen LT 35 D, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована страховиком АТ «СК «ІНГО» із страхувальником ТОВ «Клайт», а страхова сума за шкоду життю та здоров`ю на одну потерпілу особу відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/458319 становить 200 000 грн. 00 коп. Згідно з положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції станом на дату ДТП) при настанні страхового випадку саме страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує потерпілій особі шкоду. При цьому, покладення обов`язку щодо відшокдування шкоди на страхувальника - не відповідає меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Наведене, як вказує представник відповідача, узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц. Наведене свідчить про те, шо у даному випадку належним відповідачем за вимогою про відшкодування майнової шкоди може бути саме страховик, а не ОСОБА_2 .

Щодо заяавленої суми відшкодування моральної шкоди адвокат Тарасюк А.В. вказує, що безумовно ОСОБА_1 зазначала моральних страждань у зв`язку із подією, що відбулася 11.05.2019 рок, однак 200 000 грн. 00 коп. є значно завищеним з огляду на принцип розумності, справедливості та співмірності завданої шкоди фактичним обставинам справи. Представник відповідача звертає увагу на те, що вироком суду від 25.04.2023 у справі №759/144/20, який має преюдиціальне значення для даної справи, встановлено, що ОСОБА_1 рухалася по перехрестю по регульованому пішохідному переходу на червоний (заборонний) сигнал світлофору, що і стало причиною наїзду на неї автомобіля під керуванням ОСОБА_2 . Більше того, остання перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння.

У той же час, представник відповідача зауважує на тому, що на утриманні відповідача перебувають двоє малолітніх дітей, матір похилого віку, а отже, стягнення з нього моральної шкоди у пропонованому позивачем розмірі буде для нього надмірним тягарем та поставить його сім`ю у скрутне матеріальне становище. Натомість, ОСОБА_2 оцінює завдану ОСОБА_1 моральну шкоду саме у розмірі 25 000 грн. 00 коп.

26.05.2026 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи ТОВ «Клайт», в яких уповноважений представник - адвокат Сацик Р.В. зазначає, що остаточне рішення у даній справі не впливатиме на права та обов`язки товариства, оскільки станом на день ДТП ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «Клайт», що підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю ГУ ПФУ.

08.06.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення доказів - відповіді МТСБУ від 02.04.2026 щодо наявності відносин у сфері страхування між АТ «СК «ІНГО» та третьою особою у даній справі ТОВ «Клайт».

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Тарасюк А.В. підтримав твердження викладені у відзив та зауважив, що стягнення майнової шкоди у даному випадку підлягає саме зі страховика, яким є АТ «СК «ІНГО» за договором страхування від 06.02.2019, укладеним з ТОВ «Клайт». Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди адвокат зазначає, що заявлений розмір не є співмірним обставинами справи, порушує принцип розумності та справедливості з огляду на той факт, що фактично шкода була завдана ОСОБА_1 з необережності ОСОБА_2 , а сама потерпіла порушила ПДР України та перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння. Також представник відповідача просить врахувати сімейний стан відповідача, наявність у нього утриманців, двоє малолітніх дітей, матір похилого віку. Вважає, що стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. 00 коп. буде достатньою з огляду на обставини справи та ступінь вини відповідача.

Представник третьої особи - адвокат Онишко В.М. у вирішенні питання щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди поклалася на розсуд суду. При цьому, наголосила на тому, що остаточне рішення у даній справі не стосується правообов`язків та інтересів ТОВ «Клайт».

Представник позивача, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи, до суду у призначений час не прибула.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Більше того, суд зауважує, що у матеріалах справи наявна заява представника позивача - адвоката Тимошенко Н.М. про розгляд справи без участі сторони позивача.

Вислухавши позиції учасників справи, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, в силу приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ході розгляду справи встановлено, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2013 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та щодо останнього застосовано покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки (т. 1 а.с. 12-14).

Зі змісту вироку вбачається, що 11.05.2019 приблизно о 17 год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом марки VOLKSWAGEN LT 35 D, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в межах першої (крайньої правої) смуги проїзної частини пр-т. Академіка Палладіна у м. Києві зі сторони Житомирського мосту, перебуваючи на регульованому світлофорними об`єктами перехресті «проспект Академіка Палладіна - бульвар Академіка Вернадського», розпочав маневр повороту праворуч, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, розташованого по б-р. Академіка Вернадського. У цей час проїзну частину б-р. Академіка Вернадського по вказаному пішохідному переходу перетинала пішохід ОСОБА_1 , рухаючись на червоний (забороняючий рух пішоходів) сигнал світлофору, справа на ліво відносно напрямку руху вищезазначеного автобусу. Під час руху ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.5 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що мало наслідком наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка внаслідок ДТП отримали тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Зважаючи на те, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які призвели до суттєвого погіршення її стану здоров`я, остання через свого представника - адвоката Тимошенко Н.М. звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 18 976 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 00 коп.

На підтвердження викладених у позові доводів та обґрунтованості розміру заявлених до відшкодування ОСОБА_2 сум завданої шкоди стороною позивача надано суду фіскальні чеки, які суд сприймає критично, оскільки з їх змісту неможливо достовірно встановити, які саме ліки придбавалися, чи були саме ці ліки призначені для лікування саме ОСОБА_1 та чи в цілому вони купувалися з метою лікування особи потерпілої від ДТП 11.05.2019 ОСОБА_1 . Суд також зауважує, що період, зазначений у платіжних документах, охоплює 2023 та 2024 роки, тобто після спливу п`яти- та шестирічного строку з моменту настання ДТП.

Інших доказів на підтвердженого того, що позивач ОСОБА_1 внаслідок ДТП понесла майнові витрати у розмірі 18 976 грн. 00 коп. стороною позивача суду не надано.

Більше того, як слушно зауважив представник відповідача - адвокат Тарасюк А.В., автомобіль Volkswagen LT 35 D, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 на момент ДТП 11.05.2019, був забезпечений відповідно до договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/458319, укладеного між страховиком АТ «СК «ІНГО» та страхувальником ТОВ «Клайт».

Згідно з положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на 11.05.2019) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 6 Закону (в редакції станом на 11.05.2019) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону (в редакції станом на 11.05.2019) шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/ інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Страхування за своїм змістом - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15).

Тобто відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 звернулася із вимогою про відшкодування їй майнової шкоди до неналежного відповідача, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги.

Щодо вимоги сторони позивача про стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди суд зазначає, що ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина сьома статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).

Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача, йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 .

Суд нагадує, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №164/549/23 витлумачено, що предметом доказування у цивільній справі є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 , яка отримала тяжкі тілесні ушкодження внаслідок ДТП, перебувала на момент події у стані алкогольного сп`яніння, розпочала рух на заборонений для пішоходів червоний сигнал світлофора, тобто своїми діями сприяла настанню ДТП. Отже, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у розмірі 25 000 грн. 00 коп., що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача.

Згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 263 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, який становить 2 189 грн. 76 коп. (1% ціни позову), а суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, що становить 6,25% від всіх вимог, то стягненню із відповідача у дохід держави підлягає сума судового збору у відсотковому відношенні 6,25% від 2 189 грн. 76 коп. (всієї суми судового збору), тобто у розмірі 136 грн. 86 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клайт» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, 4-А, кв. 63), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , у дохід держави судовий збір у розмірі 136 грн. 86 коп.

Вимогу про стягнення майнової шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.