Decision № 140994765, 28.10.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/18273/26

Провадження № 2/127/5233/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.10.2025-100001190 від 15.10.2025 року в загальному розмірі 23 400,00 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8 400,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 7 500,00 грн неустойка, а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.10.2025-100001190, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 7 500,00 грн строком на 140 днів із кінцевою датою повернення кредиту 03.03.2026 року.

За умовами договору процентна ставка за користування кредитом становить 1 % за кожен день користування кредитом. Також договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 1 500,00 грн.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Крім того, 26.11.2025 року сторонами оформлено додатковий договір, яким передбачено зміну строку кредитування та встановлено нову дату повернення кредиту 18.03.2026 року.

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідачки становить 23 400,00 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8 400,00 грн проценти за користування кредитом та 7 500,00 грн неустойка.

У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, поштові витрати в розмірі 116,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачці рекомендованим поштовим відправленням за адресою її зареєстрованого місця проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата.

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України, якщо судове рішення надіслано судом у паперовій формі рекомендованим листом на адресу, зазначену стороною, або на адресу місцезнаходження, місця проживання чи перебування, зареєстровану у встановленому законом порядку, і судове рішення повернулося до суду з відміткою про відсутність особи за зазначеною адресою, відмову в його отриманні або з відміткою про відсутність особи за відповідною адресою, судове рішення вважається врученим.

З огляду на те, що поштове відправлення було направлено відповідачці за адресою її зареєстрованого місця проживання та повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата, суд ураховує наведені положення процесуального закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд доходить таких висновків.

За змістом статей 7680 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору має наслідком його нікчемність.

Як убачається з матеріалів справи, 15.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.10.2025-100001190 в електронній формі.

Зміст наданого договору свідчить, що кредитодавцем визначено суму кредиту в розмірі 7 500,00 грн, строк кредитування 140 днів, кінцеву дату повернення кредиту 03.03.2026 року, а також передбачено порядок нарахування процентів і графік платежів.

Договір містить відомості про ідентифікацію позичальниці та його акцептування за допомогою одноразового ідентифікатора. До матеріалів справи також долучено платіжний документ № 20376-1391-300344042 від 15.10.2025 року, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» перерахувало 7 500,00 грн на платіжну картку отримувачки ОСОБА_1 із зазначенням відповідного кредитного договору.

Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронного договору шляхом оферти та її акцепту в порядку, визначеному законом. Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, одноразового ідентифікатора або іншого аналога власноручного підпису у випадках, передбачених законом.

Надані позивачем електронний кредитний договір та платіжний документ у своїй сукупності підтверджують укладення договору й надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, з огляду на встановлені обставини укладення кредитного договору та надання відповідачці грошових коштів у неї виник обов`язок повернути отриману суму кредиту на умовах договору.

Разом із тим сам факт укладення кредитного договору та надання коштів не звільняє позивача від обов`язку належними й достатніми доказами підтвердити розмір кожної складової заявленої до стягнення заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 7 500,00 грн.

Укладення кредитного договору № 15.10.2025-100001190 від 15.10.2025 року та перерахування відповідачці 7 500,00 грн підтверджуються письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Належних доказів повернення відповідачкою основної суми кредиту або її частини матеріали справи не містять.

Водночас обов`язок повернути отримані кошти випливає з умов кредитного договору та положень статей 1049, 1054 ЦК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Умовами кредитного договору від 15.10.2025 року сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом. Договором також передбачено графік платежів із визначенням складових відповідних платежів.

Матеріали справи містять додатковий договір від 26.11.2025 року, яким сторони передбачили зміну строку кредитування та встановили нову дату повернення кредиту 18.03.2026 року.

Водночас умовами додаткового договору визначено, що проценти та комісія, нараховані станом на дату його підписання, підлягають сплаті в день підписання не пізніше 23:59. Також передбачено, що додатковий договір припиняє дію з дня, наступного за днем невиконання цієї умови.

Матеріали справи не містять достатніх доказів, які давали б змогу встановити виконання зазначеної умови додаткового договору. За таких обставин сам факт його оформлення не є достатньою підставою для безумовного висновку про застосування зміненого строку кредитування протягом усього зазначеного періоду.

На підтвердження розміру процентної заборгованості позивач надав довідку-розрахунок, у якій зазначено суму 8 400,00 грн та період нарахування з 15.10.2025 року до 18.03.2026 року.

Разом із тим зазначений розрахунок не містить детального визначення періодів нарахування процентів, сум основного боргу, на які вони нараховувалися, застосованих ставок за кожен відповідний період, урахування передбачених договором платежів та інших відомостей, які дали б змогу перевірити правильність визначення заявленої суми.

Наведена позивачем сума не узгоджується без додаткового пояснення з графіками платежів, передбаченими первісним кредитним договором та додатковим договором. Саме лише зазначення загальної суми процентної заборгованості у довідці, складеній позивачем, не дає суду можливості перевірити її правильність і встановити, чи відповідає вона умовам договору та фактичному перебігу виконання зобов`язання.

Суд ураховує, що обов`язок доведення розміру заявленої до стягнення заборгованості покладається на позивача, який заявляє відповідну вимогу. Суд не може самостійно визначати замість позивача періоди нарахування процентів, установлювати не підтверджені доказами обставини щодо руху заборгованості або формувати новий розрахунок на підставі припущень.

Отже, хоча кредитним договором передбачено обов`язок позичальниці сплачувати проценти за користування кредитом, надані докази не дають можливості встановити обґрунтованість саме заявленої до стягнення суми 8400,00 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 400,00 грн задоволенню не підлягають через недоведеність заявленого розміру заборгованості.

Позивач також просить стягнути з відповідачки 7 500,00 грн неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надана позивачем довідка-розрахунок містить загальну суму неустойки 7500,00 грн, проте не визначає її правової та договірної підстави, періоду нарахування, способу обчислення, бази нарахування та застосованої ставки. Інших належних і достатніх доказів, які давали б змогу перевірити обґрунтованість заявленої суми, позивачем не надано.

Крім того, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено спеціальні правила щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після дня його припинення або скасування.

Зокрема, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а також від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Нараховані з 24.02.2022 року включно відповідні платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, з урахуванням наведених положень законодавства, а також відсутності належного розрахунку та доказів, які підтверджували б правомірність нарахування заявленої суми неустойки, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідачки 7 500,00 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00109236 від 27.05.2026 року.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 7 500,00 грн із заявлених 23 400,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розрахунок судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить: 2 662,40 грн ? 7 500,00 грн / 23 400,00 грн = 853,33 грн.

Позивачем також заявлено до відшкодування поштові витрати в розмірі 116,58 грн. Факт понесення зазначених витрат підтверджено відповідними документами, наявними в матеріалах справи. Оскільки позов задоволено частково, такі витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розрахунок поштових витрат, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, становить:116,58 грн ? 7 500,00 грн / 23 400,00 грн = 37,37 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 890,70 грн, з яких 853,33 грн судовий збір та 37,37 грн поштові витрати.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до статей 137, 141 ЦПК України їх розподіл здійснюється за умови подання належних доказів розміру таких витрат, їх понесення або обов`язку їх сплатити, з урахуванням установленого процесуальним законом порядку та строків подання відповідних доказів.

Отже, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню у частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 7 500,00 грн та судових витрат у розмірі 890,70 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 133, 137, 141, 258259, 263265, 272, 274, 279 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 549, 610, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.10.2025-100001190 від 15.10.2025 року в розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в загальному розмірі 890 (вісімсот дев`яносто) гривень 70 копійок, з яких 853,33 грн судовий збір та 37,37 грн поштові витрати.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя: