Decision № 140994549, 14.10.2026, Koziatyn City and District Court of Vinnytsia Oblast

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/963/26

14.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Лакійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 23.03.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 26.08.2025 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 26.08.2025-100000469, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 1000,00 грн строком на 154 дні з кінцевою датою повернення 26.01.2026.

Позивач зазначає, що 29.08.2025 та 31.08.2025 між сторонами було укладено додаткові договори до кредитного договору, за умовами яких збільшено загальну суму кредиту шляхом надання другого та третього траншів у розмірі 1000,00 грн кожний. Таким чином, загальна сума наданого відповідачці кредиту становила 3000,00 грн.

Позивач вказує, що кредитний договір та додаткові договори укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачкою пропозицій про їх укладення та підписання відповідних документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на номер телефону, зазначений нею як фінансовий.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивач надав інформаційні повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 198-1603 від 16.03.2026, № 199-1603 від 16.03.2026 та вих. № 200-1603 від 16.03.2026, відповідно до яких підтверджується перерахування відповідачці коштів у розмірі 1000,00 грн за кожним повідомленням.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 10330,00 грн, яка складається з 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 3700,00 грн заборгованості за процентами, 210,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 420,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 3000,00 грн процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення процентів річних, позивач посилається на умови кредитного договору, якими передбачено нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, та положення статті 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.08.2025-100000469 від 26.08.2025 у розмірі 10330,00 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких визначено у сумі 6000,00 грн.

Позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач зобов`язався подати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідачка відзиву на позов до суду не подавала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено 12.08.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.08.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 26.08.2025-100000469, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 1000,00 грн строком на 154 дні з кінцевою датою повернення 26.01.2026.

Надалі, 29.08.2025 та 31.08.2025 між сторонами укладено додаткові договори до зазначеного кредитного договору, за умовами яких суму кредиту збільшено шляхом надання відповідачці додаткових траншів у розмірі 1000,00 грн кожний. Таким чином, загальна сума кредиту становила 3000,00 грн.

Указаний кредитний договір та додаткові договори укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачкою пропозицій позивача та підписання відповідних документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону відповідачки.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивач надав інформаційні повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 198-1603 від 16.03.2026, № 199-1603 від 16.03.2026 та вих. № 200-1603 від 16.03.2026, відповідно до яких підтверджується перерахування відповідачці коштів у розмірі 1000,00 грн за кожним повідомленням.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 10330,00 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3700,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 210,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 420,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 3000,00 грн проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення процентів річних у розмірі 3000,00 грн, позивач посилається на умови кредитного договору та положення статті 625 ЦК України.

Доказів повного погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку відповідачка суду не надала. Відзиву на позовну заяву не подала.

Отже, зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту та додаткових договорів в електронній формі, наданням кредитних коштів, обов`язком повернення кредиту та сплати процентів і комісій, а також наслідками неналежного виконання грошового зобов`язання, тобто кредитні правовідносини.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Судом установлено, що 26.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 26.08.2025-100000469, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 1000 грн строком на 154 дні, з датою повернення 26.01.2026 року. Договір підписано відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Факт надання кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Доказів повернення відповідачкою отриманої суми кредиту суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1000 грн є обґрунтованими.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в загальному розмірі 3000 грн, посилаючись на додаткове надання відповідачці коштів у розмірі 2000 грн за додатковими угодами від 29.08.2025 року та 31.08.2025 року.

Однак матеріали зазначених додаткових угод у матеріалах справи відсутні. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити погоджені сторонами умови надання додаткових коштів, зокрема порядок нарахування процентів за користування ними. Сам розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є достатнім доказом погодження сторонами відповідних умов кредитування.

Разом із тим факт перерахування відповідачці коштів у загальному розмірі 3000 грн підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснення переказів. Тому суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення 3000 грн заборгованості за тілом кредиту.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.

Згідно з умовами кредитного договору від 26.08.2025 року процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів, а процентна ставка «Економ» 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах. Строк кредитування становить 154 дні.

Отже, за умови застосування ставки «Стандарт» протягом перших семи днів та ставки «Економ» протягом наступних 147 днів проценти за користування кредитом у розмірі 1000 грн становлять:

- за перші сім днів: 1000 грн ? 1 % ? 7 днів = 70 грн;-

- за наступні 147 днів: 1000 грн ? 0,5 % ? 147 днів = 735 грн.

Таким чином, загальна сума процентів за користування кредитом у розмірі 1000 грн за весь передбачений договором строк становить 805 грн.

Оскільки умови додаткових угод, на підставі яких позивач нараховував проценти на суму додатково наданих 2000 грн, суду не надано, перевірити правомірність такого нарахування неможливо. Тому позовні вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню лише в розмірі 805 грн, нарахованих на суму кредиту 1000 грн відповідно до умов договору від 26.08.2025 року. У стягненні решти заявлених процентів слід відмовити як недоведених.

Щодо вимог про стягнення комісії в розмірі 630 грн суд зазначає, що наявність у первісному договорі умов про комісію за надання та обслуговування кредиту сама по собі не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність заявленої до стягнення суми. За відсутності в матеріалах справи додаткових угод суд не має можливості встановити підстави та порядок нарахування комісії, пов`язаної з додатково наданими коштами. Крім того, позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість стягнення комісії в заявленому розмірі. За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення комісії в розмірі 630 грн слід відмовити.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення 3000 грн, нарахованих позивачем відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки спірні правовідносини виникли в період дії воєнного стану в Україні, підстави для стягнення з відповідачки сум, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відсутні.

Вирішуючи вимоги про стягнення комісії, суд ураховує, що відповідно до умов кредитного договору від 26.08.2025 року комісія за надання кредиту становить 7 % від суми кредиту та дорівнює 70 грн, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 70 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Таким чином, загальний розмір комісії за надання та обслуговування кредиту в сумі 1000 грн становить 210 грн (70 грн + 70 грн + 70 грн).

Оскільки зазначені умови передбачені кредитним договором від 26.08.2025 року, укладення якого підтверджено матеріалами справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 210 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У задоволенні решти вимог про стягнення комісії слід відмовити, оскільки правомірність її нарахування на додатково заявлені суми кредиту не підтверджена належними доказами.

Отже, позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 3000 грн заборгованості за тілом кредиту, 805 грн процентів за користування кредитом та 210 грн комісії, а всього - 4015 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» на загальну суму 4015,00 грн із заявлених 10330,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1035,06 грн (2662,40 грн ? 4015,00 грн / 10330,00 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265, 268, 274279 ЦПК України, статтями 526, 629, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.08.2025-100000469 від 26 серпня 2025 року в розмірі 4015 (чотири тисячі п`ятнадцять) грн 00 коп., з яких:

- 3000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 805 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом;

- 210 грн 00 коп. - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1035 (одна тисяча тридцять п`ять) грн 06 коп.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА