Court ruling № 140993190, 27.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

27.10.2026Справа № 910/13343/26Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сева Груп»

до BD Logistics, UAB

про стягнення 43 179,46 євро, що еквівалентно 2 172 276,59 грн, та 232 706,60 грн пені, а всього 2 404 983,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сева Груп» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до BD Logistics, UAB (надалі відповідач) про стягнення 42 725,98 євро основного боргу, 453,48 євро 3% річних, що разом еквівалентно 2 172 276,59 грн, та 232 706,60 грн пені, а всього 2 404 983,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 05/02 від 12.09.2022, у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

20.10.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору, до якого додано платіжну інструкцію № 72356 від 19.10.2026 на суму 28 683,28 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Згідно із ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету у паперовій формі листом з описом вкладення.

При цьому абз. 2 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Водночас відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України обов`язкова реєстрація електронних кабінетів передбачена, зокрема, для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку.

Отже, юридичні особи, створені за законодавством іноземної держави, не належать до осіб, які зобов`язані реєструвати електронні кабінети, а тому положення абз. 2 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України щодо звільнення від обов`язку направлення копій документів до таких осіб не застосовуються.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 6 ст. 6 та ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі Правила № 270), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень. До міжнародних поштових відправлень належать, зокрема, прості та рекомендовані листи.

Згідно з п. 11 Правил № 270 поштові відправлення поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом).

За змістом п. 17 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Таким чином, Правилами № 270 передбачено можливість оформлення опису вкладення для внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю, тоді як для міжнародних рекомендованих листів оформлення такого опису не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 03.11.2022 № 2722-IX реєстроване поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку або з фіксацією технічними засобами.

Згідно із зазначеною нормою розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Пунктом 62 Правил № 270 передбачено, що підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є, зокрема, розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Отже, належними доказами направлення міжнародного рекомендованого поштового відправлення можуть бути квитанція або касовий чек оператора поштового зв`язку, які містять відомості про відправлення, зокрема дату, вид поштової послуги та адресата.

Аналогічний підхід щодо підтвердження направлення міжнародних поштових відправлень викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2019 у справі № 910/7308/16 та від 10.09.2019 у справі № 925/410/19.

Суд зазначає, що вимоги ст. 172 Господарського процесуального кодексу України мають імперативний характер та підлягають обов`язковому виконанню позивачем при зверненні до суду.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, відповідач BD Logistics, UAB є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Литовської Республіки.

Водночас позивачем не надано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою його місцезнаходження, а саме: Laisves pr. 60-1107, Vilnius, LT-05120, Литовська Республіка.

Так, до позовної заяви додано квитанцію № 9207618 від 16.10.2026 про доставку документів до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВА ГРУП» (ідентифікаційний код 41160424), тобто самого позивача, а не відповідача.

Інших доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем не надано.

Суд звертає увагу, що місцезнаходження відповідача за межами України не звільняє позивача від виконання вимог ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність у відповідача обов`язку реєстрації електронного кабінету виключає застосування передбаченого абз. 2 ч. 7 ст. 42 цього Кодексу звільнення від надсилання копій документів.

За таких обставин позивачу необхідно усунути зазначений недолік шляхом направлення відповідачу BD Logistics, UAB за адресою його місцезнаходження в Литовській Республіці, а саме: Laisves pr. 60-1107, Vilnius, LT-05120, копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами засобами міжнародного поштового зв`язку та надання суду належних доказів такого направлення.

Крім цього, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Верховний Суд в ухвалі від 03.08.2023 у справі №671/543/21 зазначив, що: «позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову».

Також Верховний Суд у вказаній ухвалі зазначив, що: «ціна позову, яка визначається в іноземній валюті, розраховується у національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову».

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 07.01.2025 у справі №947/11725/23.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 42 725,98 євро основного боргу, 453,48 євро 3 % річних та 232 706,60 грн пені, при цьому ціну позову визначає в розмірі 2 413 150,09 грн.

Разом із тим позовну заяву подано до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» 16.10.2026.

Відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 16.10.2026 вартість одного євро становила 50,3081 грн.

Отже, гривневий еквівалент заявлених до стягнення 43 179,46 євро (42 725,98 євро основного боргу та 453,48 євро 3 % річних) станом на день подання позову становить 2 172 276,59 грн (43 179,46 євро х 50,3081 грн), а з урахуванням заявленої до стягнення пені в розмірі 232 706,60 грн ціна позову становить 2 404 983,19 грн (2 172 276,59 грн + 232 706,60 грн).

Таким чином, визначена позивачем ціна позову в розмірі 2 413 150,09 грн не відповідає сумі заявлених до стягнення коштів, перерахованій за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду.

За таких обставин позивачу необхідно усунути зазначений недолік шляхом уточнення ціни позову з визначенням гривневого еквівалента заявлених до стягнення сум станом на 16.10.2026.

Крім цього, пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3 328, 00 гривні.

Згідно із п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви юридичною особою немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 прожиткового мінімуму та майнового характеру в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Як убачається з матеріалів справи, від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору, до якого додано платіжну інструкцію № 72356 від 19.10.2026 на суму 28 683,28 грн.

Так, офіційний курс Національного банку України станом на 19.10.2026 становив 50,4977 грн за один євро.

Отже, з урахуванням заявлених позовних вимог та офіційного курсу Національного банку України на дату сплати судового збору (19.10.2026), його належний розмір становить 28 958,04 грн ((43 179,46 євро х 50,4977 грн + 232 706,60 грн) х 1,5 % х 0,8).

Відтак, суд приходить до висновку, що при зверненні з позовом до суду позивачем не подано доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.

Отже, на підтвердження факту сплати судового збору в повному розмірі повинен надати оригінал платіжного доручення (квитанцію, тощо) із зазначенням у ньому належних платіжних реквізитів на суму 274,76 грн (28 958,04 грн - 28 683,28 грн).

Крім цього, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на направлення відповідачу претензії від 24.07.2026 з вимогою погасити заборгованість за договором № 05/02 від 12.09.2022.

Водночас до позовної заяви не додано доказів направлення зазначеної претензії відповідачу, зокрема поштових документів, підтверджень електронного відправлення чи інших доказів її надсилання.

Отже, позивачу необхідно надати належні докази направлення відповідачу претензії від 24.07.2026.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Приписами ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

У рішенні від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Отже, до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23).

Відсутність належним чином засвідченого перекладу українською мовою документів, що складені іноземною мовою та додані до позовної заяви, унеможливить встановлення судом змісту таких документів, дії, що вчинена на підставі вказаних документів, особи, якою вона була вчинена, на користь кого тощо, а також дослідження таких документів та надання їм оцінки, що є невід`ємними складовими господарського судочинства, яке за приписами ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України здійснюється державною мовою.

Як убачається з доданих до позовної заяви документів, лист відповідача від 30.07.2026 щодо неплатоспроможності підприємства (як зазначає позивач у позові) та міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 000108 і № 000202 складені іноземною мовою.

Водночас належним чином засвідчених перекладів зазначених документів українською мовою позивачем не надано.

Зважаючи на наведене вище, позивач повинен надати суду належним чином засвідчені переклади на українську мову: листа відповідача від 30.07.2026 та міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 000108 і № 000202.

Крім цього, як зазначено вище, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 232 706,60 грн пені та 453,48 євро 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов`язань за інвойсами № 100 та № 111.

При цьому позивач посилається на розрахунок пені як на додаток № 1 до позовної заяви, однак фактично під зазначеним номером додано документ «свидоцтво 1.doc».

Водночас окремих обґрунтованих розрахунків заявлених до стягнення сум пені та 3 % річних до позовної заяви не додано.

Зокрема, позивачем не наведено детального розрахунку пені за кожним із грошових зобов`язань із зазначенням сум заборгованості, періодів прострочення, кількості днів, застосованих облікових ставок Національного банку України, офіційних курсів євро та сум нарахувань.

Також у позовній заяві наведено лише підсумкові суми 3 % річних за кожним інвойсом та періоди їх нарахування без окремого детального розрахунку із зазначенням вихідних даних і порядку обчислення.

Отже, позивачу необхідно надати обґрунтовані розрахунки пені в сумі 232 706,60 грн та 3 % річних у сумі 453,48 євро окремо за кожним із заявлених грошових зобов`язань із зазначенням періодів нарахування, сум заборгованості та застосованих показників.

Крім цього, згідно з п. 8 ч. 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання не містить зазначення щодо наявності/відсутності у позивача оригіналів поданих доказів.

Позивачу слід усунути зазначені недоліки, шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Також відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як убачається зі змісту поданої позовної заяви, позивач лише у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, однак попереднього (орієнтовного) розрахунку таких витрат не наводить.

Отже, позивачу необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Також відповідно до ч. 7 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Згідно з ч. 7 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

У порушення вказаних вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не зазначено у позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та не надано документа, що підтверджує наявність такого рахунку.

Отже, позивачу слід усунути зазначений недолік шляхом подання письмової заяви де зазначити реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надати належним чином засвідчену копію документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

Враховуючи викладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сева Груп» підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сева Груп» залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сева Груп» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Я.А.Карабань