Decision № 140993085, 15.10.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 15/90/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 908/1441/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Градпроект, 69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія, 49005, м. Дніпро, пров. Біологічний, 2а

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Бойко Н.А.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Ямаєва Ю.С., представник, довіреність б/н від 17.09.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Лупанова Н.В., представник, довіреність № 026-03/2 від 02.01.2026 (в залі суду);

установив

15.06.2026 через підсистему Електронний суд до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Комунального підприємства Градпроек до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія про стягнення заборгованість з оплати орендної плати за період з 01.02.2024 по 31.10.2024 у розмірі 1 215 449,73 грн, 3% річних у розмірі 69 341,44 грн, інфляційних втрат у розмірі 269 391,06 грн, штрафу в розмірі 69 341,44 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.06.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1441/26 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою від 23.06.2026 суд позовну заяву залишив без руху для усунення недоліків, допущених позивачем, а саме недоплата судового збору в сумі 242,23 грн за заявленими вимогами.

03.07.2026 через підсистему Електронний суд від позивача суд отримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що за період з 01.02.2024 по 31.12.2024 за договором оренди обліковується заборгованість з оплати орендної плати за договором за 1 343 791,22 грн. Згідно доданого розрахунку інфляційні втрати складають 285 966,99 грн, 3% річних складають 76 744,65 грн, штраф складає 76 744,65 грн. Крім того, зазначено, що позивачем було сплачено судовий збір згідно платіжних інструкцій № 3772 від 03.02.2026 на суму 12 508,29 грн, № 5395 від 16.06.2026 на суму 6731,76 грн, № 5424 від 17.06.2026 на суму 2431,04 грн, що разом становить суму 21 671,09 грн, що є більшою, ніж встановлено Законом України Про судовий збір.

Ухвалою від 08.07.2026 суд, серед іншого, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/1441/26; присвоїв справі номер провадження 15/90/26; вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче засідання на 10.08.2026 о 12 год. 00 хв.

20.07.2026 через підсистему Електронний суд від відповідача суд отримав відзив на позовну заяву (сформований у підсистемі 20.07.2026), з документами, із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 24.07.2026 суд задовольнив заяву представниці позивача Ямаєвої Ю.С. про участь у судових засіданнях у справі № 908/1441/26 в режимі відеоконференції.

27.07.2026 через підсистему Електронний суд від позивача суд отримав відповідь на відзив (сформований у підсистемі 27.07.2026).

Ухвалою від 10.08.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; відклав підготовче засідання на 09.09.2026 о 10 год. 00 хв.; та, окрім іншого, запропонував відповідачу у строк до 07.09.2026 надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення по суті спору з урахуванням збільшених позивачем позовних вимог та всі документи на підтвердження письмових пояснень, з доказами направлення їх позивачу у справі.

Ухвалою від 09.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 908/1441/26 до судового розгляду по суті в засіданні на 15.10.2026 о 12 год. 00 хв.

08.10.2026 через підсистему Електронний суд від позивача суд отримав клопотання про доручення доказів.

Судове засідання 15.10.2026 проводилось в режимі відеоконференції, технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зоболвязань за договором оренди № 342/3 нежитлового приміщення по вул. Полякова, 13 в. Внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за договором, крім того за порушення грошових зобов`язань відповідачеві нараховано 3% річних, інфляційні втрати та штраф.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2026 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача позов щодо основного богу, 3% річних, інфляційних втрат визнав. Щодо нарахованого штрафу за невиконання умов договору, відповідач заперечив. Зазначив, що розрахунок здійснений позивачем засобом, який повністю відповідає методу нарахування 3% річних та сума штрафних санкцій повністю співпадає з сумою нарахованих 3% річних. При чому умовами договору не визначено, що штрафні санкції нараховуються за кожен день прострочення. Спосіб нарахування позивачем штрафу не відповідає умовам договору, розрахунок суми штрафу є необґрунтованим. Таким чином, у вчиненому сторонами правочині спосіб та період нарахування штрафу не визначений, підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій немає. Додатково просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності щодо штрафу та відмовити в цій частині. У разі стягнення штрафу зменшити його розмір.

У судому засіданні 15.10.2026 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.

12.03.2018 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальним підприємством Наше місто Запорізької міської ради (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія (орендар) укладено договір оренди № 342/3 нежитлового приміщення по вул. Полякова, 13 в ( договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно адмінбудівлю (літ.А-2) площею 818,00 кв.м., адмінбудівлю (літ.Б-3) площею 680,1 кв.м., адмінбудівлю, адмінкорпус, гараж (літ.Г, Г'-2, Д-2) площею 556,80 кв.м., майстерню (літ.Ж-2) площею 511,4 кв.м., навіс (літ.П) площею 258,21 кв.м., сушку деревини (літ.Ц) площею 124,34 кв.м., навіс (літ. Ч) площею 72,06 кв.м., навіс (літ. Ш) площею 56,78 кв.м., навіс (літ. Щ) площею 103,68 кв.м., паркани №1, 6 площею 233,99 кв.м. по вул. Полякова, 13 в.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання - передачі предмету оренди в орендне користування, який підписано 12.03.2018.

Строк дії договору відповідно до п.11.1. становить 2 роки 11 місяців років до 12.02.2021.

Додатковою угодою від 01.10.2018 змінено балансоутримувача предмету оренди на Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7.

Додатковими угодами від 06.12.2019, 21.12.2019, 31.03.2020 змінено характеристику предмету оренди у п. 1.1 договору.

Додатковою угодою від 12.08.2021 договір оренди викладено у новій редакції, згідно якою термін дії договору продовжено на 5 років до 11.08.2026, в оренду передано: адмінбудівлю (літ.А-2) площею 818,00 кв.м., адмінбудівлю, адмінкорпус, гараж (літ. Г, Г'-2, Д-2) площею 556,80 кв.м., майстерню (літ.Ж-2) площею 511,4 кв.м., навіс (літ. Ч) площею 72,06 кв.м., частину паркану №1 площею 132,35 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Полякова, 13 в.

Відповідно до п. 3.2 договору за перший місяць (березень 2018 року) оренди майна орендна плата складає 87 614,75 грн х Іінф.(03/2018).

Згідно із п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди від 01.05.2022 орендна плата розраховується та сплачується орендарем 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожен місяць балансоутримувачу не пізніше останнього дня місяця наступного за звітним.

Додатковою угодою від 31.07.2024 змінено орендодавця на Департамент управління активами Запорізької міської ради та балансоутримувача на Комунальне підприємство Градпроект (позивач).

Згідно з п. 6.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до заяви від 03.07.2026 позивачем збільшено період заборгованості з з 01.02.2024 по 31.12.2024, на підставі чого перераховано інфляційні втрати, 3 % річних та штраф, і остаточно заявлено до стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 343 791,22 грн, інфляційні втрати в розмірі 285 966,99 грн, 3% річних в розмірі 76 744,65 грн, штраф в розмірі 76 744,65 грн.

Відповідач своє зобов`язання за договором оренди не виконав, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 даного Закону законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди від 01.05.2022 орендна плата розраховується та сплачується орендарем 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожен місяць балансоутримувачу не пізніше останнього дня місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 6.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до Розділу 3 договору в редакції від 12.08.2021 орендна плата становить суму, визначену за наслідками проведення аукціону (протокол про результати електронного аукціону від 25.07.2021 №LLE001-UA-20210630-69279) у розмірі 76 892,53 грн без ПДВ та яка сплачується з моменту укладання цієї додаткової угоди.

Орендна плата за лютий 2021 року становить 74 118,11 грн без ПДВ (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції) та сплачується з 12.02.2021 згідно з розрахунком № 1 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди).

Відповідно до п. 3.2. договору оренди в редакції від 12.08.2021 орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалася у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктом 3.5. договору передбачено право Орендодавця або Балансоутримувача на стягнення заборгованості з оплати орендної плати за договором у судовому порядку.

Згідно з п. 3.6. договору оренди в редакції додаткової угоди від 12.08.2021 у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущене відповідне порушення.

В порядку ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За період з 01.02.2024 по 31.12.2024 за договором оренди обліковується заборгованість з оплати орендної плати за договором за 1 343 791,22 грн.

Умовами п. 3.10. договору його сторони погодили, що у разі наявності заборгованості платежі, сплачені Орендарем, зараховуються в хронологічному порядку, починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період до повного її погашення.

Станом на травень 2023 за відповідачем обліковувалася заборгованість, яка в порядку п. 3.10. договору оренди в редакції 12.08.2021 була сплачена у період з травня 2023 по січень (включно) 2024.

Поточна орендна плата з травня 2023 відповідачем не сплачувалася, у зв`язку з чим позивач у серпні 2024 звернувся із позовом про розірвання договору оренди та виселення відповідача (справа № 908/2260/24, рішення Господарського суду Запорізької області набрало законної сили 11.06.2026).

Господарський суд Запорізької області в рішенні від 13.02.2025 відобразив, що відповідачем сплачено в період з травня 2023 року по січень 2024 року 1 240 447,32 грн, які були в порядку п. 3.10. договору враховані в погашення заборгованості, що виникла до 01.05.2023.

Відповідно до п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У грудні 2024 року відповідач сплатив 56 045,85 грн (03.12.2024) із призначенням платежу за жовтень 2024, 82 734,35 грн (12.12.2024) із призначенням платежу за листопад 2024, 82 734,35 грн (31.01.2025) із призначенням платежу за грудень 2024 р, які в порядку п. 3.10. договору були зараховані в хронологічному порядку та погасили заборгованість з орендної плати за попередній період та частково покрили борг за липень 2023.

Оскільки до липня 2023 заборгованість з оплати орендної плати відповідачем була сплачена, 19.12.2025 позивач звернуся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди, яка виникла з липня 2023 по серпень 202 (справа № 908/3811/25).

Після відкриття провадження в справі № 908/3811/25 у відповідності до платіжної інструкції № 2 відповідач 05.01.2026 сплатив заборгованість з орендної плати у розмірі 128 496,64 грн та 19.01.2026 згідно платіжної інструкції № 33 було сплачено 32 647,27 грн. Позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за період з липня 2023 по серпень (включно) 2023 відповідачем були задоволені, провадження в цій частині було закрито.

На 01.09.2023 за договором оренди обліковувалася заборгованість зі сплати орендної плати (сальдо) у розмірі 1 043 452,80 грн, яка була погашена відповідачем в період з 01.09.2023 по січень (включно) 2026 платежами на загальну суму у розмірі 1 043 509,77 грн, у зв`язку з чим сальдо/заборгованість на 01.09.2023 складає 1 043 452,80 грн 1 403 509,77 грн = 56,97 грн розподіляється на часткове покриття боргу за вересень 2023 р.

У зв`язку з тим, що заборгованість, яка розпочата за договором оренди з вересня 2023 відповідачем не сплачувалася, позивач у січні 2026 звернувся із позовом про стягнення заборгованості з оплати орендної плати за період з вересня 2023 (залишок боргу за вересень 2023 - 128 439,67 грн) по 31.01.2024 на загальну суму у розмірі 648 979,56 грн (справа № 908/156/26).

Під час розгляду справи 09.04.2026 відповідачем було сплачено 135 049,97 грн із призначенням платежу за січень 2024, які в порядку п. 3.10. договору оренди та ч. 1 ст. 651 ЦК України погасили заборгованість з орендної плати за вересень 2023 у розмірі 128 439,67 грн та частково жовтень 2023 у розмірі 6610,30 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія на користь Комунального підприємства ГРАДПРОЕКТ 513 929,59 грн заборгованості, 150 221,01 грн інфляційних втрат, 43 084,10 грн 3% річних, 19 469,39 грн штрафу та 8720,45 грн судового збору. В частині стягнення 135 049,97 грн основного боргу провадження у справі закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2026 у справі № 908/156/26 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/156/26 залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026, без змін. Рішення Господарського суду Запорізької області набрало законної сили 07.10.2026.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть вiдповiдальнiсть, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.

Відповідачем не надано доказів сплати основної суми заборгованості, заявленої до стягнення.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 76 744,65 грн за період з 21.03.2024 по 03.07.2026, суму інфляційних втрат за період з квітня 2024 року по травень 2026 року у розмірі 285 966,99 грн, штраф у розмірі 76 744,65 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних стягуються незалежно від застосування штрафних санкцій.

Передбачене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши наданий суду розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що розрахунки проведено правильно. Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3 % річних в розмірі 76 744,65 грн, суму інфляційних збитків в розмірі 285 966,99 грн підлягають задоволенню повністю.

За умовами пункту 3.6 договору, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, орендар зобов`язаний сплатити пеню і штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення та інфляційні витрати.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Суд перевіривши алгоритм нарахування штрафу у розмірі 3 % річних, передбачений пунктом 3.6 договору встановив порушення в розрахунку, оскільки позивач допустив ототожнення правової природи алгоритму нарахування суми штрафу у розмірі 3% та суми 3% річних.

Правильною сумою штрафу в 3% від суми боргу є 40 313,74 грн. Отже, вимоги в частині штрафу підлягають частковому задоволенню.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті зазначила, що визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Щодо стягнення штрафу заперечила у зв`язку з пропуском строку позовної давності, у разі задоволення позову просила зменшити розміру штрафу.

Відповідно до статті 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до довіреності від 02.01.2026 представник ОСОБА_1 має право представляти інтереси відповідача з усіма правами, які надані законом заявнику, у тому числі процесуальним правом позивачу (заявнику). Довіреність не містить застережень щодо неможливості визнання позову повністю або частково.

Щодо пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Аналіз змісту норм матеріального права дає підстави для висновку, що до вимог про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується загальних строк позовної давності в 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно цивілістичної доктрини позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали не повними через сплив часу.

Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/1 17/18 від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Велика Палата верховного суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила наступне, установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 (Закон набрав чинності 04.09.2025).

Таким чином, з 04.09.2025 наслідки спливу строку позовної давності застосовуються на загальних підставах.

Відповідно до ст. 263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 1 343 791,22 грн за період з січня по грудень 2024 року.

Розрахунок штрафу наведено за загальний період з 21.03.2024 по 03.07.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Початок періоду нарахування штрафу припадає на період продовження та зупинення строку позовної давності, та для штрафу нарахованого позивачем початок перебігу строку позовної давності починає обліковуватися з 04.09.2025. Отже, позов щодо стягнення штрафу з відповідача за спірний період може бути пред`явлено до суду у строк до 04.09.2026. Позивач звернувся із позовом до відповідача у даній справі через систему «Електронний суд» 15.06.2026. Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності.

Щодо зменшення неустойки.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Тобто положення вказаного закону надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний для нього тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити, для того щоб вона (неустойка) не набула ознак каральної санкції та згідно з правилами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (постанови від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15.

При цьому у визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї ж статті, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності та розумності може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У такий спосіб зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на усталену судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди беруть до уваги, зокрема, ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду з постанови від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19.

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Перевіривши правильність розрахунку штрафу, заявленого до стягнення, його розмір, ступінь виконання зобов`язання відповідачем, суд не вбачає підстав для зменшення штрафу, присудженого до стягнення.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія (49005, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2А; ідентифікаційний код 40413159) на користь Комунального підприємства «Градпроектт» (69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3; ідентифікаційний код 20504731) заборгованість з оплати орендної плати за період з 01.02.2024 по 31.10.2024 у розмірі 1 343 791,22 грн (один мільйон триста сорок три тисячі сімсот дев`яносто одна гривня 22 коп.), 3% річних у розмірі 76 744,65 грн (сімдесят шість тисяч сімсот сорок чотири гривні 65 коп.), інфляційних втрат у розмірі 285 966,99 грн (двісті вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень 99 коп.), штрафу в розмірі 40 313,74 грн (сорок тисяч триста тринадцять гривень 74 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (49005, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2А; ідентифікаційний код 40413159) на користь Комунального підприємства «Градпроект» (69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3; ідентифікаційний код 20504731) судовий збір у розмірі 20 961,80 грн (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня 80 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя І. С. Горохов