Decision № 140992276, 27.10.2026, Khrystynivka District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 706/1533/26

2/706/1268/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Христинівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Орендарчука М.П.,

при секретарі Пізняк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 24,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 7124610100:02:001:0916 по АДРЕСА_1 . Відповідно до копії довідки виданої виконкомом Христинівської міської ради від 30.10.2018 земельна ділянка по АДРЕСА_1 була виділена для гаражного будівництва до 2002 року. Згідно наказу № 34 від 30.07.2026 відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Христинівської міської ради присвоєно адресу об`єкту нерухомого майна «гараж», який знаходиться на земельній ділянці 7124610100:02:001:0916 в АДРЕСА_1 . Згідно з копією технічного паспорта, виготовленого ПП «УЦТІ» на гараж АДРЕСА_1 , гараж складається з гаража під літерою Б, площею 24,1 кв.м. На сьогоднішній день ним прийнято рішення про реєстрацію за собою права власності на гараж, однак, в адміністративному порядку вирішити це питання позивач не має можливості, у зв`язку з чим був змушений звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження.

Постановленою 15.10.2026 ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача Христинівської міської ради Черкаської області у судове засідання не з`явився, проте від відповідача до суду надійшла заява з проханням розглянути справу за відсутності його представника, позовні вимоги визнає повністю.

За таких умов суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . У 1996 позивач на території будинку збудував гараж площею 24,1 кв.м.

18.12.2018 року Христинівською міською радою прийнято рішення №39-10/40-VІІ, яким земельна ділянка площею 0,0027 га, кадастровий номер 7124610100:02:001:0916, по АДРЕСА_1 передана позивачу у власність для індивідуального гаражного будівництва.

Право власності на земельну ділянку площею 0,0027 га, кадастровий номер 7124610100:02:001:0916, 06.02.2019 зареєстроване за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наказом відділу містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства, інвестиційно-економічного розвитку та цивільного захисту населення виконавчого комітету Христинівської міської ради від 30.07.2026 за № 34 об`єкту нерухомого майна «гараж», який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7124610100:02:001:0916 по АДРЕСА_3 присвоєно адресу - АДРЕСА_3 , гараж 7.

03.08.2026 за заявою позивача на об`єкт нерухомого майна гараж виготовлено технічний паспорт, яким підтверджено наявність за адресою: АДРЕСА_3 , гаража № НОМЕР_1 , площею 24,1 кв.м.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України) та землекористувачі (стаття 95 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-1328цс15, згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України, ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 376 ЦК України, суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас згідно із ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 року № 158 затверджено Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, яким передбачена процедура введення в експлуатацію лише індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05.08.1992 року по 09.04.2015 року та будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12.03.2011 року.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

З вказаного вище вбачається, що будівництво гаража було здійснено позивачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без отримання необхідних дозволів на здійснення будівельних робіт, а тому згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України вказане нерухоме майно є самочинно збудованим.

Позивач у 2018 році набув право власності на земельну ділянку під гаражем на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Право власності на землю зареєстроване за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Цільове призначення земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва.

Судом встановлено, що вказане вище самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права суміжних землевласників, збудоване з дотриманням архітектурно будівельних норм.

Неможливість оформлення права власності на самочинно збудований гараж у позасудовому порядку підтверджено виданою відділом містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства, інвестиційно-економічного розвитку та цивільного захисту населення виконавчого комітету Христинівської міської ради довідкою №52 від 16.10.2026 та свідчить про наявність спору про право.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи, що позивач є власником земельної ділянки, на якій розташоване самочинно збудоване ним нерухоме майно - гараж, земельна ділянка передана ОСОБА_2 у встановленому порядку у власність уже під збудоване нерухоме майно, місцезнаходження якого не порушує права інших осіб, дане нерухоме майно придатне для подальшої експлуатації, а також враховуючи те, що єдиним способом захисту особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 328 ЦК України, ст. 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Христинівської міської ради (20001, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, вул. Соборна, 30, код ЄДРПОУ 33319218) про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 24,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , гараж 7.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.

Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК