Decision № 140992254, 28.07.2026, Uman City and District Court of Cherkasy Oblast

Справа №705/1946/26

2-а/705/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Уманський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прудивус М.А. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6804149 від 10 березня 2026 року громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за наступними встановленими оскаржуваною постановою обставинами: «10.03.2026 року о 12.58.24 с. Ступки, автодорога М30 162км. водій керуючи ТЗ в населеному пункті с. Ступки А/ Д М30 162 км. рухався зі швидкістю 73 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/ год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 ТС 000532. До постанови додається фото порушення, відео з нк 761297, 472631 чим порушив п. 12.9.6 ПДР перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху, передбачена знаками 3.29, 3.31, 3.30».

ОСОБА_1 був на місці підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 340 грн.

Як вбачається з обставин справи та пояснень ОСОБА_1 , що він не перевищував допустиму швидкість руху, а їхав в щільному транспортному потоці з іншими автомобілями з дозволеною в населеному пункті швидкістю, був безпідставно зупинений, поліцейський стверджував, що він порушив вимоги дорожнього знаку, про наявність якого ОСОБА_1 заперечив. При цьому особі, що притягується до адміністративної відповідальності не було забезпечено його право на захист та на перекладача, адже очевидно для поліцейського, що адмінпротокол складався відносно іноземця, очевидно не розуміючого написання українською мовою, хоч ОСОБА_1 і може висловлювати певні слова російською мовою, однак зовсім не розуміється на написанні українською чи то навіть російською мовою. Сам текст Постанови не був перекладений ОСОБА_1 на його рідну мову, не було запропоновано розглянути справу в установленому порядку за участю перекладача та захисника, чим грубо порушено права громадянина Ізраїлю.

Із постановою ОСОБА_1 не згоден, вважає її незаконною та такою, шо підлягає скасуванню, оскільки Правила дорожнього руху він не порушував.

Вважає, що під час складання спірної постанови позивач був позбавлений права скористатись послугами перекладача та адвоката, оскільки він погано розуміє українську мову, бо є громадянином республіки Ізраїль.

Представник відповідача подав відзив на позовну заву, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що 10 березня 2026 року під час несення служби на 162 км автодороги М-30 «Стрий-Ізварине» (с.Ступки) працівниками УПП в Тернопільській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000532) було виявлено порушення ПДР, а саме: водій транспортного засобу марки AUDI Q7 з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 73 км/год, при дозволеній 50 км/год, чим порушив п.12.9 (б) ПДР України.

Після цього на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію» було подано сигнал про зупинку транспортного засобу.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.12.9 (б) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

На в`їзді у населений пункт Ступки як з боку м.Тернопіль, так і в напрямку м.Тернопіль встановлений д.з. 5.49 «Початок населеного пункту». Цей дорожній знак позначає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги Правил дорожнього руху України, що визначають порядок руху в населених пунктах.

У відповідності до п.12.9 б ПДР України забороняється перевищувати максимальну швидкість , зазначену в пунктах 12.43-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «И» пункту 20.3 цих Правил.

Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що в населених пунктах транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Загальне обмеження швидкості 50 км/год стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту». Дія цього обмеження скасовується знаком 5.50 «Кінець населеного пункту».

Позивач перевищив допустиму швидкість в межах населеного пункту, який починається після дорожнього знаку 5.49, відтак ключовим для встановлення місця вчинення правопорушення є відповідні географічні координати.

Саме на фотознімку з приладу TruCam LTI відображені такі географічні координати, які при переведенні на карту місцевості показують точку, що знаходиться саме в населеному пункті Ступки Тернопільської області.

В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI, 20/20 (серійний номер ТС000532), на якому зафіксовано, що автомобіль рухався зі швидкістю 73 км/год.

Зазначають, що позивачем не надано достатніх доказів які спростовують порушення 12.4,12.9.6 ПДР України.

Застосування приладу TruCam LTI 20/20 є законним, оскільки визначене чинним Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність».

Окрім того, як вбачається з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року № 22- 38/49 лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Відповідно до п. 33.5.76 ЦДР дорожній знак Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

В той же час Закон України «Про Національну поліцію» не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.

Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.

Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції № 472631 о 13хв 13сек. зафіксовано процедуру розгляду справи відносно позивача та останньому були оголошені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Позивач заяв чи клопотань не заявляв, жодним із озвучених прав скористатись не бажав. За наслідками розгляду справи поліцейський прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн, таке рішення було озвучене позивачеві та о 13 хв 20 сек. позивач отримав копію постанови серії ЕНА № 6804149 від 10 березня 2026 року.

Твердження представника позивача про порушення процедури розгляду справи, які наведені у позовній заяві, не відповідають дійсності та спростовуються в повній мірі матеріалами відеофіксації. Зокрема, на бодікамері 472631 під час спілкування з працівниками поліції позивач веде діалог з ними та чітко відповідає на всі запитання поліцейських ( відеозаписі 13:03:56; 13:05:08; 13:08:32).

Інспектором при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог ст. 245, 279, 280, 285 КУпАП. Проведено своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Постанова винесена на місці у присутності позивача з дотриманням норм ст. 283, 251, 252 КУпАП.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник подав до суду заяву, відповідно до якої просить справу слухати без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив суд справу слухати у відсутність представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до положень ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-1 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного з поважних причин строку на подання адміністративного позову, обґрунтовуючи вказане клопотання тим, що ОСОБА_1 є громадянином республіки Ізраїлю та відповідно до його віросповідання робочі дні для українців є неробочими днями для євреїв і тому в нього виникла затримка зі зверненням до відповідного правника.

Крім того, наголошує на тому, що під час складання постанови поліцейським не було враховано права ОСОБА_1 та останній був позбавлений можливості мати перекладача під час складання постанови про адміністративне правопорушення, чим грубо порушено його право на захист. Незнання мови, якою складено постанову про адміністративне правопорушення та необхідність у місці проживання знайти відповідного перекладача і звернутись за правовою допомогою також слугувало причинами пропуску строку для звернення до суду з позовом у передбачений законодавством десятиденний строк.

Зазначені обставини свідчать про те, що до позивач, який не володіє українською мовою, потребував допомоги перекладача та правника, які б мали можливість надати йому кваліфіковану допомогу для захисту його порушених прав, що зайняло незначний час, який перевищив встановлені строки оскарження на 2 дні.

За таких обставин, з урахуванням особи позивача та обставин щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, на які останній посилається в своїй заяві, суд вважає заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом обґрунтованою, а тому з метою дотримання права на захист позивача та уникнення надмірного формалізму строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає поновленню.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6804149, складеної

поліцейським 1 взводу 4 роти УПП бат. Управління патрульної поліції в Тернопільській області рядовий поліції Макабула І.О., Двір Мордехай, 10.03.2026 о 12 годині 58 хвилин с.Ступки, дорога М30 162 км, керуючи транспортним засобом в населеному пункті а/д М-30, 162 км рухався зі швидкістю 73 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRU CAM LTI 20/20 ТС 000532. До постанови додається фото порушення, відео з нк 761297, 472631, чтим порушив п.12.9.6 ПДР перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачені знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, оскільки заперечує проти вчинення ним правопорушення та вважає, що порушено його передбачені ст.268 КУпАП права, а відповідач у своєму відзиві фактично не спростував твердження позивача, а лише вказав, що поліцейський при винесенні вказаної постанови діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та долучив до матеріалів справи відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського, фото файл з приладу TruCAM, фото файл з карти Google з координатами «Ступки Тернопільська область», які не засвідчують тієї обставини, що позивач вчинив правопорушення саме в зоні дії цих знаків 3.29, 3.31, 30.3.

Також, відповідачем додано до матеріалів справи Акт перевірки виконання вимоги - припису ВБДР УПП в Тернопільській області ДПП Національної поліції України від 02.05.2022 року, в якому зазначено, що проведено перевірку виконання вимоги №51 від 25.04.2022 про усунення виявлених недоліків норм, правил та стандартів, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: встановлення дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункту» на км 327=189 446=567 автомобільної дороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці- Тереблече».

Вказаний акт засвідчує факт встановлення дорожніх знаків 5.49 та 5.50 на відрізку автомобільної дороги М-19, в той час як в постанові серії ЕНА №6804149 від 10.03.2026 правопорушення зафіксовано в зоні дії знаків 3.29, 3.31, 30.3 на ділянці дороги М-30. Тобто акт, на який відповідач посилається, як на доказ підтвердження встановлення відповідних знаків на певній ділянці дороги, жодного відношення до місця вчинення правопорушення та зони дії знаків 3.29, 3.31, 30.3 на ділянці дороги М-30, вимоги яких ніби порушив позивач - не має.

Крім того, з наданого відповідачем відеозапису не можливо дійти переконання про те, що під час спілкування з поліцейськими, які зупинили ТЗ під керуванням позивача, останній спілкувався з достатнім розумінням української мови, при цьому зміст порушення ПДР та прийнятого рішення, який йому роз`яснювали працівники поліції, явно не розумів, оскільки спілкування відбувалося також з іншими особами, які перебували разом із позивачем у зупиненому авто. Також, слід звернути увагу, що чітких відповідей на питання поліцейських безпосередньо позивачем не надавалося, а поліцейський, який розглядав справу, будь-яких заходів щодо залучення перекладача не вчиняв.

За встановлених із наданого відповідачем відеозапису обставин, суд звертає увагу, що відсутні достатні підстави стверджувати, що під час розгляду працівником поліції справи про адміністративне правопорушення та оформлення відповідних матеріалів позивачу, як іноземцю який не володіє в достатній мірі українською мовою, була зрозуміла суть адміністративного правопорушення та підстави притягнення до адміністративної відповідальності, а також належне роз`яснення йому прав особи, яка притягується до відповідальності.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Відповідно п. п. 8, 11 частині 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ч.1 ст.40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені п.1 і п.2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Із змісту ч.1,ч.2 ст.222 КУпАП вбачається, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимогі п.11. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції №1376 від 06.11.2015 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Пунктом 12 передбачено, що у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.

Так, частинами 2 та 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладається обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення, а саме постанови серії ЕНА №6804149 від 10.03.2025.

У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1ст.129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в провадженні у справі про адміністративне правопорушення мають бути забезпечені права, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід`ємна складова права на захист.

Європейський суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).

Судом встановлено, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення відносно громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 було істотно порушено та обмежено його процесуальні права, не виконано вимог щодо залучення сертифікованого перекладача під час складання протоколу та не були належним чином роз`яснені його права й обов`язки, в тому числі гарантованим правом користуватися юридичною допомогою захисника та іншими істотними правами, що передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи, надані відповідачем докази на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення в зоні дії дорожніх знаків 3.29, 3.31, 30.3 на ділянці дороги М-30, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 ПДР України, суд приходить до висновку про їх недостатність та неточність. Акт перевірки виконання вимоги - припису ВБДР УПП в Тернопільській області ДПП Національної поліції України від 02.05.2022 засвідчує обставини встановлення дорожніх знаків 5.49 та 5.50 на відрізку автомобільної дороги М-19, що не спростовує твердження позивача, що він не вчинив правопорушення, саме в зоні дії цих знаків 3.29, 3.31, 30.3, а ставить під сумнів відповідність обставин зазначених у спірній постанові.

Враховуючи, що суб`єктом владних повноважень, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та відповідно вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а розгляд справи на місці носив формальний характер, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, який широко використовується в практиці ЄСПЛ, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є незаконною, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ЕНА №6804149 від 10.03.2026 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 268, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 90, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6804149 від 10.03.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.122 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський