Decision № 140990422, 21.07.2026, Blahovishchenske District Court of Kirovohrad Oblast (until 25.04.2025 - Ulyanovka District Court of Kirovohrad Oblast)

Справа №402/1389/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"21" липня 2026 р. м. Благовіщенське

Благовіщенський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Бондаренка А.А.,

секретаря судового засідання Хименка О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Благовіщенське Кіровоградської області в залі судових засідань Благовіщенського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

10 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» через свого представника Ланового Є.М. в підсистемі «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2019 року № 2433323 в сумі 17760 грн.

Крім цього, представник просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що 25 червня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 2433323, за умовами якого останній отримав грошові кошти зі сплатою процентів за користування кредитом.

10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 червня 2019 року № 2433323.

В подальшому, 07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 червня 2019 року № 2433323 в сумі 17760 грн, з яких: 8000 грн заборгованість по тілу кредиту та 9760 грн заборгованість за відсотками.

Представник позивача вказав, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо виконання умов кредитного договору та має непогашену заборгованість, для стягнення якої прийнято рішення звернутися до суду.

Ухвалою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник ТОВ «ФК «Солвентіс» в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 , 24.12.2025 року направив до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову. Відзив мотивовано тим, що Позивач в позовній заяві вказує лише старі дані Відповідача. Представник повідомляє, що громадянин ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) втратив паспорт громадянина України 05 травня 2025 року та отримав новий ID-паспорт № НОМЕР_2 від 30.07.2019 року, орган, що видав 3532 (копія додається), що також підтверджується відповіддю на адвокатський запит Благовіщенським районним сектором ДМС України від 03.08.2021 року, з якого також вбачається, що Відповідач втратив 05.05.2019 року паспорт зразка 1994 року серії НОМЕР_3 виданого Ульяновським РВ УМВС України в Кіровоградській області 05.05.2012 року. Також Відповідачем заперечується факт укладення вказаного Кредитного договору та отримання кредитних коштів, оскільки будь-яка особа могла отримати доступ до його мобільного телефону та/або персональних даних і здійснити необхідні дії. Позивач не довів, що верифікація Відповідача як особи, яка прийняла пропозицію, була здійснена належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25 червня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 2433323, за умовами якого останній отримав грошові кошти зі сплатою процентів за користування кредитом.

10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 червня 2019 року № 2433323.

В подальшому, 07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 червня 2019 року № 2433323 в сумі 17760 грн, з яких: 8000 грн заборгованість по тілу кредиту та 9760 грн заборгованість за відсотками.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

«Щодо доводів Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про використання Позивачем застарілих паспортних даних боржника та пов`язане з цим нібито неналежне повідомлення про відступлення права вимоги та/або здійснення досудового врегулювання спору, суд зазначає таке. Судом встановлено, що згідно з наданою Відповідачем відповіддю Благовіщенського районного сектору ДМС України від 03.08.2021 року, ( ОСОБА_1 ) дійсно змінив паспорт зразка 1994 року серії НОМЕР_3 на новий паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 від 30.07.2019 року (орган, що видав 3532). При цьому суд відзначає наявність очевидної технічної описки у тексті відзиву Відповідача щодо дати втрати старого паспорта («05 травня 2025 року»), оскільки з матеріалів справи та довідки ДМС вбачається, що втрата документа відбулася 05.05.2019 року. Оцінюючи твердження Відповідача про те, що зазначення Позивачем його старих паспортних даних є доказом неналежного досудового врегулювання спору, суд вважає їх необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому обов`язком нового кредитора є саме письмове повідомлення боржника про заміну кредитора. Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання Відповідача (яка є незмінною) було направлено відповідні письмові повідомлення. Направлення кореспонденції здійснювалося за чіткими ідентифікаційними ознаками Відповідача, а саме: за його повним прізвищем, ім`ям, по батькові, актуальною адресою реєстрації, а також за унікальним Реєстраційним номером облікової картки платника податків (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Зміна фізичною особою номеру та серії документа, що посвідчує особу (паспорта), у зв`язку з його втратою, жодним чином не припиняє, не змінює та не обмежує її цивільну правосуб`єктність як сторони у зобов`язанні (боржника). Оскільки РНОКПП (ІПН) особи є незмінним та унікальним впродовж усього життя, ідентифікація Відповідача Позивачем як боржника є абсолютно повною та коректною. Крім того, відповідно до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо добросовісності та розумності, саме на боржника покладено обов`язок своєчасно інформувати кредитора про зміну своїх персональних реквізитів, зокрема паспортних даних. Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у встановленому порядку повідомляв первісного чи нового кредитора про отримання ним нового ID-паспорта. За таких обставин, неотримання або ігнорування Відповідачем досудових повідомлень та вимог, направлених за його офіційним місцем проживання із зазначенням його правильного РНОКПП, є наслідком виключно його власної процесуальної та господарської поведінки. Посилання на використання Позивачем у позовній заяві попередніх паспортних даних Відповідача не спростовує факт існування заборгованості, не звільняє боржника від виконання зобов`язання та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову».

«Щодо тверджень Відповідача про те, що він не укладав спірний Кредитний договір та не отримував кредитні кошти, а доступ до його мобільного телефону та персональних даних могла отримати будь-яка інша особа, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Кредитний договір № 2433323 від 25.06.2019 року був укладений в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему (особистий кабінет) на веб-сайті Позивача. Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції укласти договір (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція може бути акцептована шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо для підписання електронного правочину використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, такий правочин вважається підписаним та прирівнюється до правочину, укладеного у письмовій формі. Як вбачається з матеріалів справи, під час реєстрації в інформаційній системі Позивача Відповідач пройшов процедуру верифікації із використанням свого номеру телефону та унікального Реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Текст договору та умови кредитування були акцептовані Відповідачем шляхом введення унікального одноразового ідентифікатора (SMS-коду), надісланого на його мобільний телефон. Посилання Відповідача на те, що доступ до його телефону чи персональних даних могла отримати третя особа, судом відхиляються. Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронні довірчі послуги», підписант зобов`язаний забезпечувати конфіденційність та не допускати використання засобів підпису іншими особами. Ризик наслідків недбалого зберігання засобів ідентифікації (мобільного телефону, паролів) покладається виключно на їхнього власника. Більше того, Відповідачем не надано суду жодних доказів (наприклад, звернень до правоохоронних органів про шахрайство, викрадення телефону чи несанкціонований доступ до банківських рахунків), які б підтверджували факт вчинення злочину третіми особами щодо його персональних даних у період укладення договору. Також матеріалами справи підтверджується, що після укладення договору кредитні кошти були перераховані Позивачем на банківську картку, яка успішно пройшла верифікацію в системі. Належних та допустимих доказів того, що вказаний банківський рахунок не належить Відповідачу або що кошти були повернуті Позивачу як помилково зараховані, матеріали справи не містять. За таких обставин, факт належної верифікації Відповідача та укладення ним Кредитного договору є доведеним, а заперечення відзиву повністю спростовуються дослідженими судом письмовими та електронними доказами».

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує наступним чином.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, сплата яких належним чином підтверджується платіжною інструкцією від 28 жовтня 2025 року № 2433323.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 43657029, укладеного з адвокатом Лівак І.М., додатковою угодою від 01 липня 2025 року № 2433323 до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 43657029, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841, детальним описом робіт (наданих послуг) на підставі договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 43657029 на суму 6000 грн, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 30 вересня 2025 року № 2433323 на підставі договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 43657029.

Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, тому за таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування даних витрат також підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 514, 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 2433323 від 25.06.2019р. у розмірі 17760,00 грн., (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.А. Бондаренко