Decision № 140989093, 27.10.2026, Izmail City and District Court of Odesa Oblast

Справа № 946/4463/26

Провадження № 2-а/946/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Адамова А.С.,

за участю: секретаря судового засідання Тюміної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2028962 від 13.05.2026 року.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 12.06.2026 року позовна заява, в порядку ст. 18 КАС України, розподілена та передана судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я.

Ухвалою судді від 15.06.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до рішення зборів суддів від 06.10.2026 року № 16, у зв`язку із відрахуванням судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 зі штату суду 01 жовтня 2026 року, та призначенням його на посаду судді Одеського апеляційного суду, відповідно до Указу Президента України від 29.09.2026 року № 980/2026 «Про призначення судді», 07.10.2026 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області прийнято розпорядження №38-к щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 946/4463/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 07.10.2026 року справу № 946/4463/26, в порядку ст. 18 КАС України, розподілена та передана судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамову А.С.

Ухвалою судді від 08 жовтня 2026 року прийнято до свого провадження справу №946/4463/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що постановою інспектора Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Новицьким Володимиром Олександровичем серія ЕГА № 2028962 від 13.05.2026p., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вона не порушувала норми чинного законодавства України, інші докази вчинення адміністративного правопорушення відсутні. Вважає, що винесена постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Ніяких належних доказів щодо того, що саме вона порушила норми чинного законодавство України, окрім вищезазначеної постанови матеріали справи не містять. Про оскаржувану постанову вона дізналася 05.06.2026р. після отримання копії оскаржуваної постанови згідно відповіді від Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області вих.№ 200689-2026 від 05.06.2026р., тому просить поновити строк звернення до суду з поважних причин.

Згідно наданого відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 06.07.2026, відповідач заперечує проти позову, вважає постанову законною та обґрунтованою, в задоволенні позову просить відмовити. При винесенні оскаржуваної постанови щодо накладення на позивача штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП Ізмаїльським РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_3 , останній діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. ОСОБА_1 зателефонувала 12.05.2026 об 23:33 на спецлінію 102 та повідомила про домашнє насильство, що нібито чоловік не дозволяє бачитись з дітьми та не віддає документи. Вказане порушення полягало у тому, що позивачка здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила про домашнє насильство, яке не знайшло свого підтвердження. Строк на оскарження було пропущено без поважної причини. Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу (позов) на постанову у справі про адмінправопорушення можна подати протягом 10 днів з дня винесення постанови. Постанова, яку оскаржує позивач, винесена 13.05.2026, отже базовий строк для її оскарження сплив 23.05.2026. Позивач же звернулась до суду лише 12.06.2026. Це очевидно виходить за межі 10-денного строку. Посилання Позивача на «не знала про постанову по справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення» не є переконливими. Позивач обґрунтовує пропуск строку тим, що ніяких документів не отримувала, і про оскаржувану постанову позивач дізналася тільки 05.06.2026 після отримання копії оскаржуваної постанови згідно відповіді від Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області вих. № 200689-2026 від 05.06.2026 (копія відповіді від Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області вих. № 200689-2026 від 05.06.2026). ГУНП в Одеській області не дуже зрозумілим є той факт, що позивач дізналась про постанову лише 05.06.2026, адже адвокатський запит надійшов до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області 01.06.2026, де адвокат, який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить надати інформацію стосовно постанови серії ЕГА № 2028962 від 13.05.2026. З вищевказаного вбачається, що все ж таки позивач володіла інформацією раніше чим 05.06.2026. Однак, також слід врахувати, що позивач була присутня на місці вчинення правопорушення 13.05.2026 і особисто контактувала з поліцейськими, однак у зв`язку з відмовою від отримання вказаної постанови, 13.05.2026 № 170339-2026 було направлено копію постанови рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 , що доказує те, що позивач знала про адміністративне правопорушення раніше чим 05.06.2026. Більше того, в самій постанові зазначено, що позивач відмовилася від підпису - це означає, що позивачу надавалась копія постанови негайно після її винесення, але вона неодноразово відмовлялась її отримати. Вищезазначене зафіксовано також на відеозапис 01348_00134820260513000754_0001A на 06:16 хв. та 08:59 хв. Відмова особи прийняти постанову не звільняє її від наслідків строк оскарження все одно обчислюється з дати винесення постанови (13.05.2026), а не з дати отримання копії поштою чи особисто. Отже, на час звернення до суду 12.06.2026 строк був пропущений. Постанова винесена на підставі зібраних доказів, головним з яких є відеозапис. До постанови додається відеозапис як доказ. Йдеться про запис технічного засобу фіксації, який зафіксував дії позивача. Позивач на відео підтвердила про відсутність домашнього насилля з боку її чоловіка ОСОБА_4 , так як жодного разу під час розмови не зазначала, що якимось чином її чоловік застосовував до неї насилля, а лише інформацію про заборону зустрітися з дітьми. Додатково, Позивач з впевненістю заявляє, що фіксація події камерою поліцейського не здійснювалась. ГУНП в Одеській області заперечує дане твердження позивача, адже постанова винесена на підставі зібраних доказів, головним з яких є відеозапис. Відповідач підтверджує, що такий відеозапис є і надає його суду для перегляду. Попередньо можемо описати, що на відео зафіксовано, що під час відпрацювання вищевказаного повідомлення позивача, а саме: прибувши за вищевказаною адресою, працівниками ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області було встановлено заявницю, а саме: гр. ОСОБА_1 , яка знаходячись в стані сильного алкогольного сп`яніння, несе речі бердового змісту, які не сумісні з реальністю, та повідомляє не правдиві факти, чим здійснила неправдивий виклик на спец - лінію «102». У зв`язку з чим на гр. ОСОБА_1 було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП серії ЕГА № 2028962, так як фак домашнього насильства не знайшов свого підтвердження. Однак, від постанови позивач відмовилась на місці, у зв`язку з чим копію постанови було відправлено рекомендованим листом на її адресу. Також, поліцейськими було взято згодом пояснення (додається) від 22.05.2026 від ОСОБА_4 , так як одразу громадянин не виходив на зв`язок. В поясненнях останній пояснив, що ОСОБА_1 у 2018 році залишила його та дітей, а сама виїхала за кордон. У вихованні дітей участь не приймала. Наразі є рішення суду, де дозволено матері лише спілкуватись з дітьми на відповідний день та час, тому на виконання рішення суду, останній не дозволив бачитись ОСОБА_1 з дітьми, так як, остання прийшла поза графіком відвідування. Також, гр. ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 має намір забрати дітей та поїхати разом за кордон, однак він не дає відповідного дозволу. На підтвердження пояснень ОСОБА_4 , наявне рішення суду Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2022 по справі №946/8066/19, де вбачається, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , розірвано. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, ОСОБА_1 володіла вищевказаною інформацією щодо висновку органу опіки і піклування, а також щодо рішення суду, де діти залишаються проживати з батьком на законних підставах, і всупереч цьому, щоб звернутись до органів опіки та піклування або до суду зі своїми вимогами щодо спілкування з дітьми, позивач викликає поліцейських, де зазначає недостовірну інформацію. Відповідачу не є зрозумілим із позовної заяви, що саме в постанові не відповідає вимогам закону, позивач не навела факти та не надала пояснень та підтверджень своїм словам. Позивач не змогла належним чином викласти та обґрунтувати свої доводи, викладені нею у позовній заяві. З твердженнями позивача погодитись неможливо, оскільки останнім не надано жодного доказу цього. Як вбачається з матеріалів справи, поліцейськими було спочатку здійснено виїзд на місце події, було з`ясована наявність умислу позивача на повідомлення поліції неправдивих відомостей, тобто було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, була проведена належна оцінка наявних доказів та повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Із відеозапису 01348_00134820260513000754_0001A вбачається, що будь-яких незаконних дій з боку працівників поліції відносно позивача не встановлено. Позивачем також не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших не передбачених законом дій, які б порушували права, інтереси ОСОБА_1 або створювали загрозу її здоров`ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції. Тобто, позивач перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, викликала працівників поліції, надала недостовірну інформацію, а наразі оскаржує постанову, де в позові зазначає, що винесена постанова не відповідає вимогам закону. ГУНП в Одеській області вважає твердження такими, що носять захисний характер, такими, що можуть привести до уникнення відповідальності.

Представник позивача в судовому засіданні від 22.10.2026 зазначив, що немає в матеріалах справи доказів вчинення позивачем правопорушення. Підтримав позов. Рішення про позбавлення батьківських прав матері немає. Просить поновити строк для звернення до суду. В постанові не зафіксовано, яким технічним записом здійснено правопорушення, а отже цей доказ є недопустимим. На адвокатський запит надано лише копію постанови, а більше жодних матеріалів не надано. Раніше 20.05.2026 отримували постанову, однак вона була у нечитабельному вигляді. А читабельну постанову було отримано лише 05.06.2026.

Представник відповідача в судовому засіданні від 22.10.2026 року, зазначив, що позов є надуманий, та це є спроба уникнути від відповідальності. Оскаржувана постанова є законною. Підтримала позицію, викладену у відзиві, строк на оскарження пропущений. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2022 по справі №946/8066/19 визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_4 . Однак позивачка не звернулась до органів опіки та піклування чи суду, а викликала поліцію. Поліцією встановлені всі обставини. Не зазначено, в чьому саме незаконність постанови. Поліцію викликано о 23:30 год., тобто у пізній час для побачення з дітьми. Позивач не доводить обставин, на які посилається. Позов є способом ухилення від відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, відеозапис, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно вимог ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як встановлено в судовому засіданні, про оскаржувану постанову позивачка дізналася 05.06.2026р. після отримання копії оскаржуваної постанови згідно відповіді від Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області вих.№ 200689-2026 від 05.06.2026р., на адвокатський запит було надано копію постанови. 20.05.2026 позивачка отримала копію постанову, проте вона була у нечитабельному вигляді, яка була надана суду на огляд.

З урахуванням сукупності викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними та поновлює строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Судом встановлено, що 13.05.2026 інспектором Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Новицьким Володимиром Олександровичем була прийнята постанова ЕГА № 2028962 від 13.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення, якою на підставі ст. 183 КУпАП застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

З вищезазначеної постанови ЕГА № 2028962 від 13.05.2026 вбачається, що 12.05.2026, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спец лінію 102 та повідомила про те, що її чоловік не дає бачитись з дітьми. Хоча насправді цього факту не було, чим ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Згідно з ч 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачено ч. 1 ст. З Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Також ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є саме вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Позивач не вказує, в чому саме оскаржена постанова суперечить дійсності та нормам закону, а лише наголошує на відсутності відеофіксації (що частково суперечить матеріалам справи).

Так, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 06 вересня 2022 року у справі № 946/8066/19 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано, визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що згідно наявної у матеріалах справи розписки від 20.03.2020р. ОСОБА_1 віддає дітей батьку ОСОБА_4 на невизначений термін, так як не може їх утримувати.

З письмових пояснень ОСОБА_4 (а.с. 54), наданих поліції, від 02.05.2026, у 2018 його дружина ОСОБА_1 залишила його з дітьми та уїхала за кордон, так як вона зустріла іншого чоловіка та має намір з ним жити, а діти їй не потрібні. Наразі є рішення суду, в якому визначено місце проживання дітей з ним, а матері дозволено спілкуватися з дітьми, а не особисті зустрічі. Також, йому відома, що вона має намір вивезти дітей за кордон.

Таким чином, суд вважає, що відсутні будь-які докази наявності будь-яких протиправних дій, щодо яких викликалась поліція. В той час, як правомірність постанови доведено.

На відеозапису позивачка наголошує на бажанні змінити місце проживання дітей з матір`ю. Наголосила, що батько неналежно виховує дітей. Однак вказаний спір може були вирішено лише із залученням органів опіки та піклування та у судовому порядку

Тобто, фактично вбачається незгода з судовим рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 06 вересня 2022 року у справі № 946/8066/19, яким визначено місце проживання дітей з батьком.

При цьому, порядок оскарження судового рішення визначений Цивільним процесуальним кодексом України.

Питання побачень з дітьми також вирішується в судовому порядку або через органи опіки та піклування.

У зв`язку з чим, суд вважає, що вбачаються цивільно-правові відносини.

Враховуючи викладене, позивачем не зазначено, у чому саме полягає незаконність оскаржуваної постанови та в чому полягає законність виклику поліції, та не надано відповідні докази.

В той час, як відповідачем повністю доведено законність та підставність ухвалення оскарженої постанови.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, наданий відеозапис, який наявний в Електронному суді, є належним доказом по справі, тому приймається судом до уваги як доказ.

Жодних доказів протиправності оскаржуваної постанови суду не надано, в той час як законність дій працівників поліції підтверджується наданими відповідачем доказами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018р. у справі № 760/2846/17.

Відповідачем в даному випадку надано належні докази на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а тому постанова ГГА №7074880 від 06.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення, якою на підставі ст. 183 КУпАП застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.

Враховуючи, що позивачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити неправомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 строк на звернення з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:А.С.Адамов