Decision № 140982921, 27.10.2026, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

1Справа № 335/8272/26 2-др/335/63/2026ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценк А. В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12 жовтня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» про захист прав споживачів залишено без задоволення в повному обсязі.

Питання про розподіл понесених відповідачем судових витрат судом не вирішувалося, оскільки представник відповідача під час розгляду справи по суті заявила про намір подати докази щодо розміру понесених відповідачем судових витрат після ухвалення судом рішення.

16 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС представник відповідача адвокат Підуст Владислава Андріївна подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

17 жовтня 2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення. Обґрунтовуючи заперечення, позивач зазначив, що вимоги відповідача є недоведеними, а заявлена сума витрат штучно завищеною та неспівмірною. Зокрема, позивач вказував на те, що відповідач не надав доказів фактичної сплати коштів адвокату, а відповідно до п. 3.1 Договору гонорар сплачується протягом 30 днів з дня отримання рішення суду, яке набрало законної сили, що станом на момент звернення із заявою ще не настало. Також позивач звертав увагу на штучне завищення часу у звіті адвоката за підготовку типових процесуальних документів у справі незначної складності, неспівмірність заявленого розміру витрат (25 000,00 грн, що становить понад 52 % від ціни позову 47 999,00 грн) та наголошував на спеціальному статусі споживача. З огляду на це позивач просив відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 0002 000 грн.

Питання про судові витрати вирішується судом без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270, ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

На підтвердження складу та розміру витрат відповідача ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, представником відповідача адвокатом Підуст В. А. 16 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подано копію договору про надання правової допомоги № 100826 від 10.08.2026 із адвокатом Підуст В. А.; копію звіту про надані послуги від 15.10.2026, згідно з яким адвокатом виконано роботи загальним обсягом 12 годин на загальну суму 25 000,00 грн (зокрема: ознайомлення з позовом, дослідження документів та судової практики, складання відзиву на позов, підготовка клопотань про участь у засіданні в режимі відеоконференції та про відкладення засідання, участь у судовому засіданні 05.10.2026, складання заяви про стягнення судових витрат).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Щодо аргументів позивача про відсутність платіжних документів про фактичне перерахування коштів адвокату суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України та практики Верховного Суду підлягають розподілу як фактично понесені витрати, так і ті, які підлягають сплаті відповідною стороною згідно з умовами укладеного договору та акта/звіту про надані послуги. Отже, сам по собі факт відстрочення оплати за Договором не є безумовною підставою для відмови у розподілі судових витрат.

У розумінні умов частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожна справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, у якій сторона не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19, постановах від 16 лютого 2026 року у справі № 369/7558/21, від 17 березня 2026 року у справі № 570/5054/24 Верховний Суд зазначив, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявленого відповідачем розміру витрат у сумі 25 000,00 грн, суд виходить із такого.

Ця цивільна справа за позовом про захист прав споживачів (ціна позову 47 999,00 грн) розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, належить до категорії справ незначної складності та не вимагала дослідження великого обсягу доказової бази чи вирішення складних правових питань.

Проаналізувавши поданий заявником Звіт про надані послуги від 15.10.2026 загальним обсягом 12 годин, суд критично оцінює затрачений адвокатом час на складання стандартних процесуальних документів (клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції 1 год., клопотання про відкладення 1 год., заява про стягнення судових витрат 1 год.), а також на підготовку відзиву та дослідження судової практики (разом 5 годин). Зазначені процесуальні дії є типовими для цієї категорії справ, містять узагальнені норми законодавства та сталі правові позиції, у зв`язку з чим вказаний у звіті час є очевидно перебільшеним і не відповідає критеріям реальності та розумності.

Крім того, заявлена до стягнення сума у розмірі 25 000,00 грн становить понад 52 % від загальної ціни позову (47 999,00 грн), що за обставин цієї справи є неспівмірним із її складністю та обсягом фактично наданої правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, розглядаючи клопотання позивача про зменшення витрат, керуючись засадами розумності, добросовісності та справедливості, суд вважає заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн надмірним та доходить висновку про наявність підстав для його зменшення.

На переконання суду, співмірним, обґрунтованим та розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу відповідачу, який підлягає стягненню з позивача на користь ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД», є сума у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Отже, заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 270, 273 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача адвоката Підуст Владислави Андріївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» (місцезнаходження: 49100, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 6-Б, кім. 413, код ЄДРПОУ: 36962487) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного додаткового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. В. Стеценко