Court ruling № 140981139, 27.10.2026, Centralnyi District Court of Mykolaiv City

Справа № 489/2594/22

нп 6/490/231/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Шведюк Д.О.,

за участі боржника ОСОБА_1 ,

представника боржників ОСОБА_2 ,

розглянувши заяви ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 штрафу у зв`язку із невиконання рішення суду у справі №489/2594/22, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли заяви ОСОБА_3 про накладення штрафу у зв`язку із невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили у справі №489/2594/22 на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Заслухавши доводи заявників, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Садово-виноградарське товариство «Зоря», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав, визнання права власності на садовий будинок в СВТ «Зоря», розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із садового будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 2422 грн 40 коп. судового збору за подачу позову до суду. В задоволенні заяви ОСОБА_3 від 04 червня 2025 року в іншій частині відмовлено.

За результатами апеляційного провадження постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , подані її представником адвокатом Калашниковим Павлом Володимировичем на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 16 липня 2025 року щодо скасування заходів забезпечення позову, залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 липня 2025 року щодо скасування заходів забезпечення позову залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану її представником адвокатом Калашниковим Павлом Володимировичем, на додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2025 року щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2025 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1 844 (одну тисячу вісімсот сорок чотири) грн 80 коп судових витрат.

Перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку не здійснювався, оскільки відповідачі за первинним позовом не скористалися правом на касаційне оскарження.

Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 від імені якої діє адвокат Калашніков Павло Володимирович, про зупинення стягнення за виконавчим листом №489/2594/22 від 08 січня 2026 року про виселення ОСОБА_4 ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , із садового будинку № 39 садово-виноградного «Зоря» у м. Миколаєві до розгляду кримінального провадження №489/10001/25 та винесення відповідного вироку судом відмовлено.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2026 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , від імені яких діє адвокат Калашніков Павло Володимирович, про відстрочення виконання рішення суду у справі №489/2594/22 залишені без задоволення.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 надати у строк до 03 серпня 2026 року включно звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22 про виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із садового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2026 року заяву ОСОБА_3 задовольнити частково. Відмовлено у прийняття звіту ОСОБА_1 про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі №489/2594/22, поданого 03 серпня 2026 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 66560 (шісдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. Повторно зобов`язано ОСОБА_1 надати у строк до 01 жовтня 2026 року включно звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі №489/2594/22 про виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із садового будинку АДРЕСА_1 . У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання зловживання процесуальними правами ОСОБА_3 - відмовити.

Також ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2026 року заяву ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов`язано ОСОБА_4 надати у строк до 01 жовтня 2026 року включно звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22 про виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із садового будинку АДРЕСА_1 .

Через канцелярію суду 01 жовтня 2026 року надійшли звіти про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року. В цих звітах боржниками зазначено, що вони не можуть виконати рішення суду у справі № 489/2594/22, оскільки вони проживають у будинку на території СВТ «Зоря», однак він не зовсім відповідає тим характеристикам, які зазначені в технічному паспорті на ім`я ОСОБА_5 , а також відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких будинок № НОМЕР_1 в СВТ «Зоря» належить ОСОБА_3 , адже у витязі відсутня повна інформація про місце розташування об`єкту нерухомості, яка б в повній мірі дозволила б його ідентифікувати та прямо вказати, що це саме той будинок, саме з тими самими характеристиками, з якого повинна виселитися родина ОСОБА_9 . Також боржники зазначили, що в Інгульському районному суді м. Миколаєва на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 частиною третьою статті 3 КК України (заволодіння майном шахрайським шляхом).

На думку боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наведені обставини фактично унеможливлюють виконання рішення суду. За такого, боржники просять суд прийняти звіт.

Наведені боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та їх представником ОСОБА_2 доводи про те, що виконати рішення суду у цій справі не можливо, оскільки сім`я ОСОБА_9 проживає не в будинку, який належить ОСОБА_3 , а в іншому садовому будинку, не заслуговують на увагу. Ані під час розгляду справи, ані під час розгляду заяв сім`ї ОСОБА_9 про зупинення виконання рішення та відстрочення його виконання такі доводи ними не зазначалися, та більше відповідачами за зустріним позовом визнавалася ця обставина. Кримінальне провадження, розгляд якого здійснюється Інгульським районним судом м. Миколаєва за обвинуваченням ОСОБА_5 не є обставиною, яка об`єктивно унеможливлює виконання рішення суду у справі №489/2594/22.

Зазначені доводи вже зазначалися боржником ОСОБА_1 у звіті щодо виконання рішення суду, яке подано ним 03 серпня 2026 року та такий звіт не був прийнятий судом, а на ОСОБА_1 накладено штраф.

Доводи боржників зводяться до незгоди із ухваленим у справі № 489/2594/22 рішенням суду першої інстанції (посилання на не відповідність будинку в якому проживають боржники із характеристиками будинку, належного ОСОБА_3 та наявність кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 ), яке за результатами апеляційного провадження залишено без змін. Такі доводи боржників не можуть вважатися об`єктивно існуючими причинами, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд наголошує, що рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року набрало законної сили, правом на касаційне оскарження рішення суду відповідачі у справі не скористалися.

На цей час справа перебуває на стадії виконання рішення суду, на якій не можуть встановлюватися будь-які обставини у справі та надаватися оцінка будь-яким доказам, оскільки справа № 489/2594/22 закінчена розглядом по суті та рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Таке рішення є обов`язковим до виконання на території України. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зобов`язані виконати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 14 квітня 2025 року.

Протягом майже одного року боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_4 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у добровільному порядку не виконали. Починаючи з березня 2026 року в Інгульському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснюється виконавче провадження з виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року, однак на даний час рішення суду у примусовому порядку не виконане.

Частина друга статті 453-3 ЦПК України визначає, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

За результатами розгляду питання щодо прийняття звіту ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судом встановлено, що будь-який дій спрямованих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, боржниками не вчинено. Доводи про не можливість виконання рішення суду зводяться до їх незгоди із ухваленим судовим рішенням. Такі доводи боржниками зазначалися у звіті від 03 серпня 2026 року, який не було прийнято судом. Об`єктивно існуючих перешкод у виконанні рішення суду у справі № 489/2594/22 боржниками не наведено.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення суду боржниками не виконано без поважних на те причин. За такого, у прийнятті звітів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про виконання рішення суду, поданих 01 жовтня 2026 року, слід відмовити.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 453-3 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 453-3 ЦПК України суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу. Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у прийнятті звіту про виконання рішення суду у справі № 489/2594/22 то заява ОСОБА_3 про накладення на боржників штрафу є обґрунтованою. На ОСОБА_4 слід накласти штраф у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3328,00х20=66 560,00 грн).

Щодо розміру штрафу, який слід накласти на ОСОБА_1 , то суд враховуює, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2026 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2026 року, вже було накладено штраф у розмірі 66 560,00 грн та повторно зобов`язано подати звіт про виконання рішення суду до 01 жовтня 2026 року. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у прийнятті повторно поданого звіту, на ОСОБА_1 слід накласти штраф у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3328,00х25=83 200,00 грн).

Щодо надання додаткового строку для подання звіту про виконання рішення суду, то враховуючи, що боржник ОСОБА_1 був двічі зобов`язаний подати звіт про виконання рішення суду у цій справі, а ОСОБА_4 була зобов`язана подати звіт до 01 жовтня 2026 року.

У поданих боржниками звітах від 03 серпня 2026 року та 01 жовтня 2026 року боржники вказують про свою незгоду із рішенням суду першої інстанції у цій справі та не наводять об`єктивних причин неможливості його виконання.

Накладений на боржника ОСОБА_1 штраф не спонукав його до виконання рішення суду, подання звіту про його виконання чи зазначення об`єктивних причин неможливості його виконання. Боржниками не вжито жодних дій для його виконання.

З огляду на зазначене подальше визначення додаткового строку для подачі звіту про виконання рішення суду на думку суду є недоцільним та таким, що не призведе до виконання рішення суду у цій справі.

Надалі виконання рішення має здійснювати у примусовому порядку державними виконавцями Інгульським відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Щодо заяви ОСОБА_1 про визнання зловживання ОСОБА_3 процесуальними правами, які на думку заявника полягають у нездатності ОСОБА_3 розрізняти заяви/клопотання по суті справи із процесуальними заявами та посилання на неіснуючі ухвали щодо стягнення штрафу він просить виконати, то слід зазначити таке.

Частина друга статті 44 ЦПК України визначає, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Дослідивши такі доводи заяви, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 допущено зловживання процесуальними правами в розумінні статті 44 ЦПК України, адже за змістом заяви ОСОБА_3 він просить накласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 штраф за неподання звіту про виконання рішення суду.

Керуючись статтями 260, 261, 353, 453-1, 453-4 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Відмовити у прийнятті звіту ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі №489/2594/22, поданих 01 жовтня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 83200,00 грн (вісімдесят три тисячі двісті гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави штраф у розмірі 66560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп.).

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання зловживання процесуальними правами ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку стаття 261 ЦПК України та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Інформація про сторони:

Стягувач: Державна судова адміністрація України, 01021 м. Київ, вул. Липська, 18/5 код ЄДРПОУ 26255795;

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст ухвали складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Л.М. Шолох