Decision № 140973687, 21.10.2026, Kobeliaky District Court of Poltava Oblast

532/1993/26

2/532/1367/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

її представник - адвокат Цокало-Зливко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 29.11.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації за використанням технічних і програмних засобів, та які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1630-6324. Зазначений кредитний договір разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений; у відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 15000,00 гривень, строк кредитування - 365 днів, базовий період - 28 днів, знижена процентна ставка - 1,00 % у день, стандартна процентна ставка - 1,00 % у день (застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору) та 0,74 % у день (застосовується з 181 календарного дня дії договору і до закінчення його строку або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту), комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме: отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. В подальшому, відповідач порушив умови кредитного договору та не повернув у повному обсязі кредит, а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед позивачем.

Станом на 02.06.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 40971,90 гривень, 14700,00 гривень - заборгованість за кредитом, 18771,90 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 7500,00 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Таким чином, представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1630-6324 від 29.11.2025 року в розмірі 40971,90 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 липня 2026 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.96-97).

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Резуєв Є.В. подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

11 вересня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Цокало-Зливко Т.М. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Так, сторона відповідача не погоджується в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 7500,00 гривень у зв`язку з тим, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану. Крім того, сторона відповідача вважає, що сплата позичальником на користь кредитодавця комісії в розмірі 2250,00 гривень суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та є нікчемною. Також сторона відповідача не погоджується в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 18771,90 гривень та за тілом у розмірі 14700,00 гривень. Позивачем подано розрахунок заборгованості за договором, відповідно до якого, відповідачка здійснювала оплати, які зараховувались в погашення нікчемних відсотків та комісій, а тому адвокат Цокало-Зливко Т.М. здійснила власний розрахунок заборгованості, за яким заборгованість за тілом кредиту становить 11580,00 гривень, а за відсотками - 14989,15 гривень:

29.11.2025 р. по 23.12.2025 р.: 15000,00 грн. х 1,0% х 25 день = 3750,00 грн. - розмір відсотків;

24.12.2025 р. - здійснено оплату в розмірі 6450,00 грн., отже залишок несплаченої суми за тілом становить 12300,00 грн.: 15000,00 грн. - (6450,00 грн. - 2700,00 грн.).

24.12.2025 р. по 22.01.2026 р.: 12300,00 грн. х 1,0% х 30 дня = 3690,00 грн.;

23.01.2026 р. - здійснено оплату в розмірі 4410,00 грн., отже залишок несплаченої суми за тілом становить 11580,00 грн.: 12300,00 грн. - (4410,00 грн. - 3690,00 грн.).

23.01.2026 р. по 27.05.2026 р.: 11580,00 грн. х 1,0% х 125 днів = 14475,00 грн.

28.05.2026 р. по 02.06.2026 р.: 11580,00 грн. х 0,74% х 6 днів = 514,15 грн.

Отже, представник відповідача прохала суд задовольнити позовні вимоги на 26569,15 гривень, здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень. Справу розглянути за їх відсутності.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом установлено, що 29 листопада 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1630-6324 продукту «MiniCredos» (а.с.13-23).

За умовами цього Договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредитe на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Позичальнику надається кредит у розмірі 15000,00 гривень (п. 4.1) строком на 365 днів до 28.11.2026 року (п. 4.14), з базовим періодом 28 днів (п. 4.8), зниженою процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом (включно), яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом за умови своєчасного і належного виконання позичальником умов договору щодо оплати кредиту та є заохоченням до сумлінного виконання умов договору (п. 10.1).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою (п. 4.10):

- 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою;

- 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Пунктами 4.6 та 4.7 цього Договору визначено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 цього Договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному в Правилах.

Згідно пункту 12.1, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту. Укладаючи цей Договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця або в мобільному додатку, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця або в мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (пп.12.10.1 п. 12.10 Договору).

Судом установлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1630-6324 від 29.11.2025 року, Правила відкриття кредитної лінії, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів) підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 , а Паспорт споживчого кредиту з додатком - А9486 (а.с.23-зворот-68).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 статті 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір № 1630-6324 від 29.11.2025 року між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши кредитний договір № 1630-6324 від 29.11.2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 засвідчила, що вона погодилася на отримання кредиту саме на умовах, що визначені в кредитному договорі. Сторони узгодили всі істотні умови надання кредиту, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, договір про відкриття кредитної лінії № 1630-6324 від 29.11.2025 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Суд враховує, що відповідачка не заперечує факт укладення спірного кредитного договору та отримання грошових коштів у кредит.

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 1630-6324 від 29.11.2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 15000,00 гривень, шляхом перерахунку на її банківську картку № НОМЕР_2 за допомогою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (а.с.69-70).

Відповідач частково виконувала свої зобов`язання за спірним кредитним договором, сплативши кошти на загальну суму 10860,00 гривень, проте не повернула кредит у повному обсязі (а.с.71-73).

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14- ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Станом на 02.06.2026 року в ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором № 1630-6324 від 29.11.2025 року в розмірі 40971,90 гривень, 14700,00 гривень - заборгованість за кредитом, 18771,90 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 7500,00 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України (а.с.71-73).

Щодо нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем у період дії кредитного договору нараховувались відповідачу відсотки за ст. 625 ЦК України. Крім цього, паралельно відбувалось нарахування і відсотків за користування кредитом.

Слід зазначити, що нарахування відсотків за користування кредитом та одночасне нарахування відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства.

З аналізу норм статей 1048-1050 ЦК України слідує, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України настає після спливу визначеного договором строку позики (кредиту) чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, коли право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку в разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, варто відмітити, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Беручи до уваги викладене, вимоги позивача в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 7500,00 гривень не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо комісії за видачу кредиту, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що умова спірного кредитного договору про нарахування комісії є нікчемною згідно ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що комісія становить 27,00 % від суми кредиту, нараховується в день видачі кредиту, тобто є одноразовою. Відповідачкою сплачено комісію в розмірі 2250,00 гривень у повному обсязі (а.с.23).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) в розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання пункту 4.1 Договору нікчемним, оскільки комісія за надання кредиту є одноразовою; передбачена як кредитним договором № 1630-6324 від 29.11.2025 року разом з Графіком платежів, підписаним відповідачем, так і Законом України «Про споживче кредитування»; безпосередньо пов`язана з оформленням кредитного договору та перерахунком кредитних кошів позичальнику з використанням стороннього сервісу (ТОВ «ФК «Контрактовий дім») та без відкриття рахунку в установі позивача, на відміну від банківського кредиту.

Оскільки нарахування комісії за видачу кредиту є правомірним та вона сплачена відповідачкою, суд не може погодитися з розрахунком заборгованості, здійсненим її представником, так як у ньому не врахована ця комісія, лише спрямовано сплачені кошти на погашення процентів за користування кредитом, а залишок - на погашення тіла кредиту.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, вважає, що він ґрунтується на умовах кредитного договору № 1630-6324 від 29.11.2025 року (крім нарахованих процентів за ст. 625 ЦК України), внесені відповідачем кошти були зараховані позивачем у погашення комісії, процентів та тіла кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі викладеного вище та враховуючи, що відповідачем отримано кредит, але в порядку та на умовах договору повністю не повернуто, внаслідок чого виникла заборгованість, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1630-6324 від 29.11.2025 року в розмірі 33471,90 гривень, 14700,00 гривень - заборгованість за кредитом, 18771,90 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2174,91 гривень, виходячи з розрахунку: 33471,90 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 40971,90 гривень (ціна позову) = 81,69 % від сплаченого судового збору 2662,40 гривень.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями частин першої-третьої статті 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано договір про надання правничої допомоги від 09.09.2026 року № 1613, детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію від 09.09.2026 року № 1613 (а.с.113-117).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), 09.09.2026 року адвокатом Цокало-Зливко Т.М. надано відповідачу усну консультацію, вартість якої становить 1500,00 гривень. З 09.09.2026 року по 11.09.2026 року представник відповідача складала відзив на позовну заяву, вартість якого складає 7500,00 гривень, а всього Тараненко П.С. сплатила адвокату 9000,00 гривень.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Зі змісту частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) реальність (встановлення їхньої дійсності); 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Також розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Суд вважає, що заявлені представником відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень є завищеними, не відповідають критерію розумності, не є співрозмірними зі складністю виконаної роботи.

Надання усної консультації, підготовка та написання відзиву на позовну заяву по своїй суті є однією дією - підготовка та складання відзиву, а тому для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної роботи, враховуючи наявність правових висновків у даній категорії справ.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи складність справи, обсяг та характер виконаної адвокатом відповідача роботи, суд вважає зменшити розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу до 3000,00 гривень, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1630-6324 від 29.11.2025 року в розмірі 33471,90 гривень, 14700,00 гривень - заборгованість за кредитом, 18771,90 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2174,91 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя