Decision № 140973406, 27.10.2026, Avtozavodskyi District Court of Kremenchuk City

Справа № 524/8767/24

Провадження №2/524/5341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі є квартиронаймачами житлового приміщення, а саме: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою більше ніж 5 років, тобто з 2018 року не проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом Департамента державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради повідомлено про відсутність інформації про зареєстроване право власності на зазначену квартиру. Згідно довідки, наданої КП «КМБТІ» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за вих № 61/3240 від 17.07.2023, право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів № 126 від 01.02.1996 «Про передачу відомчого житлового фонду в комунальну власність міської Ради народних депутатів» житловий фонд АТ «АвтоКраз» передано до комунальної власності Кременчуцької міської ради, у тому числі і будинок, у якому розташована вказана квартира.

Листом ПрАТ «Автокраз» від 30.04.2024 № 144-55/07 стверджується, що житловий фонд АТ «АвтоКраз» на підставі рішення Загальних зборів акціонерів переданий у комунальну власність Кременчуцької міської ради на підставі протоколу № 2 від 31.03.1998.

Актами від 14.09.2023, 01.02.2024, 02.04.2024 підтверджено факт непроживання відповідачів у вказаній квартирі більше 5 років. На підставі довідки, наданої ТОВ «Житлорембудсервіс» 03.04.2024 за вих № 01-06/388, за особовим рахунком, відкритим на ОСОБА_5 , рахується заборгованість за комунальні послуги у розмірі 31877,04 грн.

29.10.2024 до суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просять винести рішення, яким визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .

29.01.2025 у справі № 524/8767/24 ухвалено заочне рішення, відповідно до якого задоволено позовну заяву, визнано такими, що втратили право користування кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

12.05.2026 за заявою представника відповідача ОСОБА_1 ухвалою суду скасовано заочне рішення суду від 29.01.2025. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким у задоволенні позову просять відмовити, розгляд справи проводити за участю представника відповідача.

Відзив мотивовано тим, що відсутність ОСОБА_1 за місцем реєстрації зумовлена виключно проходженням ним військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, що є беззаперечно поважною причиною у розумінні ст. 71 ЖК України.

Посилаються на те, що акти перевірки законності користування житловим приміщенням від 14.09.2023, 01.02.2024, 02.04.2024 є неналежними та недостовірними доказами, оскільки складені з істотними порушеннями, а саме: не містять підписи особи, яка фактично участі у перевірці не брала та відповідних актів не підписували. Зокрема, свідок ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , будучи опитаною адвокатом у порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», 27.05.2026 повідомила, що зазначені акти бачить вперше, їх не підписувала, підпис у графі «підписи свідків», що зроблений від її імені, нею не виконувався. Жодного разу ніхто з осіб, що складали зазначені акти, до неї не приходив, пояснень від неї не отримував і нічого на підпис не пред`являв. Підтвердила, що знає ОСОБА_1 особисто і впродовж тривалого часу бачила його як мешканця цієї квартири, він приходив до квартири, робив ремонтні роботи, ходив на роботу. Наприкінці 2023 року ОСОБА_8 пішов служити на військову службу.

З урахуванням чого, представник відповідача зазначив, що вказані акти не можуть братися судом до уваги як належні та допустимі докази у розумінні ст. 76, 77, 78, 80 ЦПК України.

15.07.2026 судове засідання відкладено за письмовим клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 від 14.07.2026.

Представник позивача у клопотанні від 14.07.2026 повідомив, що направити іншого представника у судове засідання не має можливості, оскільки перебуває в якості представника в судовому засіданні в іншій справі.

14.07.2026 представником третьої особи КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Стебло О. П. надано письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримує позовні вимоги позивача, вважає їх обґрунтованими з огляду на те, що факт тривалої відсутності відповідачів у спірному житловому приміщенні підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, відповідно до актів перевірки законності користування житловими приміщеннями комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади від 14.09.2023, 01.02.2024, 02.04.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у кв. АДРЕСА_2 не проживають з 2018 року.

На переконання представника третьої особи вказані відомості підтверджуються й іншими доказами, зокрема:

1) листом ТОВ «Житлорембудсервіс» від 03.04.2024 за вих. № 01-06/388 про те, що особовий рахунок по квартирі оформлено на ОСОБА_5 , заборгованість за надані послуги становить 31877,04 грн;

2) довідкою ТОВ «Житлорембудсервіс» від 29.05.2026 про те, що заборгованість за житлово-комунальні послуги накопичується безперервно з липня 2008 року по квітень 2026 року включно, що свідчить про тривале невиконання обов`язків наймача та членів його сім`ї щодо утримання житла;

3) інформацією Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 10.10.2024 за вих. № 12545/01-27 про те, що ОСОБА_5 знята з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі з 27.06.2024;

4) листом КГЖЕП «Автозаводське» від 28.05.2026 за вих. № 01-12/280 повідомило, що з 27.06.2024 по 28.05.2026 договір найму спірної квартири з ОСОБА_1 не укладався;

5) 16.04.2025 робочою групою на виконання рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснено доступ до квартири АДРЕСА_4 та складено відповідний акт. Під час огляду квартири встановлено, що житлове приміщення перебуває у стані, який свідчить про тривалу відсутність мешканців та фактичне непроживання у ньому протягом тривалого часу, що підтверджується фотоматеріалами.

Крім того, представник третьої особи у письмових поясненнях зазначає, що на момент факту зняття з реєстрованого місця проживання у зазначеній квартирі ОСОБА_5 , то якщо первісний наймач вибув, знявся з реєстрації місця проживання або фактично припинив користування житлом і новий договір з іншою особою не укладений, право найму не припиняється, а переходить до одного з членів сім`ї, які продовжують проживати у квартирі, з покладанням на них усіх прав та обов`язків наймача. Повнолітній член сім`ї, що продовжує проживати у житлі, набуває статусу наймача з усіма правами та обов`язками і може вимагати переоформлення договору найму на себе на підставі ст. 67, 106 ЖК України.

Як зазначено у поясненнях третьої особи, у відзиві відповідач ОСОБА_1 підставою для невизнання позовних вимог зазначає його перебування з 21.06.2022 на військовій службі. При цьому він не заперечує факт непроживання у спірному житловому приміщенні з 2018 року по 21.06.2022 та не наводить жодних поважних причин своєї відсутності. Ним не підтверджено наявність його речей у спірному приміщенні як в період з 2018 року по 21.06.2022, так і після цього. Наведені у відзиві документи підтверджують проходження військової служби лише з 2022 року, а матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не проживають у спірній квартирі з 2018 року, тобто щонайменше за чотири роки до призову його на військову службу.

Щодо тверджень відповідача про недостовірність актів перевірки законності користування житловим приміщенням, третя особа зазначає, що ці акти містять необхідні реквізити, складені за участю і в присутності уповноважених осіб, тому не можуть вважатися неналежними та недопустимими доказами. Акти перевірок не є єдиним доказом у справі, мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують тривале непроживання відповідачів у квартирі, зокрема інформацією щодо значної багаторічної заборгованості, відсутності укладеного договору найму та результатами доступу до житлового приміщення.

З 14.08.2026 по 01.09.2026 включно головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

11.09.2026 у судове засідання з`явилися представник відповідача ОСОБА_1 та представник третьої особи.

Представник позивача не з`явилася, надала суду письмове клопотання від 01.09.2026 про розгляд справи за відсутності представника позивача, просили ухвали рішення відповідно до законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача Подколзіна В. Б. зазначила, що відповідач не бажає зупиняти провадження у справі, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, вирішено продовжити розгляд справи без зупинення провадження, що узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 754/947/22.

Цією постановою Велика Палата Верховного Суду відступила від судової практики у справах № 756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22, № 852/2а-1/24, уточнивши порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан, тому для застосування п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України не потрібні додаткові підтвердження цього факту. Належними доказами для зупинення провадження є документи на підтвердження перебування особи на військовій службі (військовий квиток, наказ командира військової частини тощо). Проте, якщо військовослужбовець не бажає зупинення провадження по справі і наполягає на її розгляді (особисто чи через представника), суд повинен врахувати його волю та продовжити розгляд.

Представник третьої особи підтримує позовні вимоги позивача, вважає їх обґрунтованими з підстав, викладених у позові та поясненнях третьої особи, просить їх задовольнити.

За клопотанням представника третьої особи до матеріалів справи долучено копії акта доступу до спірної квартири від 16.04.2025, листа Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за вих. № 01-15/358 від 10.04.2025, фотозображень приміщень, які зі слів представника третьої особи, є приміщеннями спірної квартири.

11.09.2026 в судовому засіданні оголошено перерву за клопотання представника відповідача про виклик у судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_7 . Надано право представнику відповідача за його ініціативою надати відомості про наявність/відсутність іншого житлового приміщення у відповідача ОСОБА_1 та інформації про сплату ним за комунальні послуги на підставі судового наказу.

11.09.2026 ухвалою суду викликано у судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_7

20.10.2026 представником третьої особи подані письмові клопотання про долучення до матеріалів справи копій:

листа Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго» від 10.10.2026 за вих. № 13.1/69234;

листа КП «Кременчукводоканал» від 24.09.2026 за вих. № 10/7602;

листа ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» від 23.09.2026 за вих. № 38/4096.

22.10.2026 представником відповідача ОСОБА_1 подано письмове клопотання про долучення до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1

23.10.2026 у судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_7

23.10.2026 у судове засідання з`явилися представники відповідача та третьої особи, досліджено матеріали справи.

Представник позивача, відповідачі не з`явилися. Причин неявки суду не повідомлено. Інших клопотань, заяв по суті справи та/або з процесуальних питань суду не надходило.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 223 ЦПК України.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи, допитавши свідка, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд перейшов до стадії ухвалення рішення відповідно до ст. 244 ЦПК України, відклавши його ухвалення та проголошення на 16 год 45 хв 27.10.2026.

Судом установлено та матеріалами справи стверджується, що будинок АДРЕСА_5 перебуває у власності Кременчуцької міської територіальної громади, що стверджується:

рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області № 126 від 01.02.1996 «Про передачу відомчого житлового фонду в комунальну власність міської Ради народних депутатів», що прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ та організацій» та відповідно до додатку якого АТ «АвтоКрАЗ» передало весь свій житловий фонд до комунальної власності;

листом ПрАТ «АвтоКрАЗ» за вих. № 144-55/07 від 30.04.2024;

листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях Фонду державного майна України за вих. № 11-122-02186 від 09.05.2024, відповідно до якого зазначений будинок не перебуває у державній власності;

рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1298 від 24.12.2007 «Про погодження виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та початок регуляторної діяльності і з затвердженням тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», що підтверджує також, що балансоутримувачем цього будинку є Комунальне госпрозрахункове житлово - експлуатаційне підприємство «Автозаводське».

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є квартиронаймачами цієї квартири.

Правові підстави вселення та реєстрації у зазначеній квартирі стверджуються поквартирною карткою форми Б щодо кв. АДРЕСА_2 , підготовленою Автозаводською районною державною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за вих. № 749/01-27 від 29.01.2025, відповідно до якої наймачем вказаної квартири зазначена ОСОБА_5 , яка знята з реєстрації у цій квартирі, а також інші відповідачі в справі, які зареєстровані у зазначеному житлі як члени сім`ї наймача.

Інформація про зареєстроване право власності на зазначену квартиру відсутнє (лист Департамента державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, довідка, видана КП «КМБТІ» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за вих. № 61/3240 від 17.07.2023).

На підтвердження відсутності відповідачів за місцем їх реєстрації з 2018 року без поважних причин позивачем долучено копії відповідних актів перевірки законності користування громадянами жилих приміщень комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади від 14.09.2023, 01.02.2024, 02.04.2024.

Надані позивачем акти перевірок законності користування житловими приміщеннями комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади, в яких зазначено, що відповідачі не проживають у зазначеній квартирі з 2018 року, оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд вважає зазначені акти неналежними доказами на підтвердження вказаних у позові обставин, оскільки складені лише тричі 14.09.2023, 01.02.2024, 02.04.2024, тобто через 5-6 років після виявлення, що ці особи не проживають у спірній квартирі з 2018 року.

Інших актів/документів, які б підтверджували обставини, зазначені в позові, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що акти перевірки законності користування житловим приміщенням, долучені позивачем, не підписувала. Ніхто з осіб, що складали зазначені акти, представники комісії до неї не приходили, пояснень від неї не отримували, для підпису жодних документів не надавали.

За особовим рахунком, відкритим на ОСОБА_5 , рахується заборгованість за комунальні послуги згідно копій листів Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго» від 10.10.2026 за вих. № 13.1/69234; КП «Кременчукводоканал» від 24.09.2026 за вих. № 10/7602; ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» від 23.09.2026 за вих. № 38/4096.

При цьому наявність заборгованості за комунальними послугами підтверджує лише факт наявності такого боргу, а також відсутність укладеного договору найму після зміни наймача не підтверджує факту тривалого непроживання відповідачів за вказаною адресою та втрату ними інтересу до цього житла.

Посилання представника третьої особи на акт від 16.04.2025 доступу до квартири АДРЕСА_4 та фотознімки житла, свідчить виключно про безлад у житловій кімнаті, однак не встановлює непроживання у ній наймачів з 2018 року.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про наявність у відповідачів іншого житла.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 слідує відсутність зареєстрованого за ним права власності на нерухоме майно.

Допитана в судовому засіданні свідок повідомила, що являється сусідкою відповідачів, проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначила, що у спірній квартирі проживали ОСОБА_5 та її діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ймовірно онука ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . Знає ОСОБА_1 та інших відповідачів особисто. ОСОБА_1 проживав у цій квартирі до його мобілізації приблизно у 2022 році. Протягом тривалого часу бачила його неодноразово, приходив до квартири, робив ремонтні роботи, прибирав. Мати його проживала у співмешканця. Після 2022 року бачила ОСОБА_1 орієнтовно 2 місяці тому, не зміг потрапити до квартири. Коли бачила інших дітей ОСОБА_9 не пам`ятає.

З довідки № 2944 від 20.12.2022, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 проходить службу в Збройних силах України у цій військовій частині з 21.06.2022.

Зазначене підтверджуються також військовим квитком серії НОМЕР_2 .

З довідки про безпосередню участь у бойових діях № 151 від 10.01.2023, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , слідує, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони в складі вказаної військової частини.

Відповідно до довідки форми № 12 № 1840/1650 від 10.05.2026, старший солдат ОСОБА_1 з 24.11.2023 бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією проти України.

Таким чином, є очевидним та підтвердженим документально, що відсутність ОСОБА_1 за місцем реєстрації обумовлено виключно виконанням ним конституційного обов`язку захисту Батьківщини у складі Збройних Сил України, а не добровільним вибуттям з місця постійного проживання.

Таким чином, позивачем не доведено, що відповідачі не проживають у вказаному житлі, починаючи з 2018 року.

Долучені до позову акти перевірок законності користування житловими приміщеннями комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади складені лише тричі 14.09.2023, 01.02.2024, 02.04.2024, тобто через 5-6 років після виявлення, що ці особи не проживають у спірній квартирі з 2018 року. Інших актів/документів, які б підтверджували обставини, зазначені в позові, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Позивачем не вживалися заходи на встановлення причин довготривалої відсутності мешканців зазначеної квартири.

Так, відсутність відповідача ОСОБА_1 у вказаній квартирі носить виключно тимчасовий і вимушений характер, пов`язаний з проходженням військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України.

Щодо інших відповідачів, то позивачем не доведено, що вони не мають наміру користування квартирою, мають у власності інше житло, відсутні у вказаній квартирі без поважних причин понад встановлений законодавством строк, обрали інше постійне місце проживання, а також інші обставини, що свідчать про втрату інтересу до зазначеної квартири.

Таким чином, позивачем не доведено обставини, передбачені ст. ст. 71, 72 ЖК України для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, далі - Конвенція).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основі засади житлової політики» кожна особа має право на житло, захист якого гарантується законодавством, яке відповідає встановленим законодавством вимогам, зокрема щодо споживчої якості житла.

Ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про основі засади житлової політики»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 02.12.2010 у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03), та наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві» (рішення від 16.07.2009 у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02).

Відповідно до ст. 71 ЖК України, зазначена стаття регулює питання збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім громадянином та передбачає загальне правило, згідно з яким при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

У ч. 3 ст. 71 ЖК України визначено випадки збереження житла за тимчасово відсутньою особою понад шість місяців, а ч. 5 цієї статті передбачає, що відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ста72 (ст. 72 ЖК України).

Отже, за нормами ЖК України особа втрачає право користування житловим приміщенням у разі відсутності в ньому без поважних причин понад шість місяців.

Верховний Суд у постанові від 08.12.2025 у справі № 756/14826/23 вказав, що оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення спору підлягають з`ясуванню обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.

Аналіз ст. ст. 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: (1) непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та (2) відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

У постановах Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 756/167/23, від 17.06.2024 у справі № 404/9215/19 зазначено, що в справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 161/126/23 вказано, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідачів понад встановлені ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, у цей строк перериває строк тимчасової відсутності. За тимчасової відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому під час розгляду позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні за змістом висновки містяться, зокрема в постановах Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 490/9394/20, від 06.04.2026 у справі № 752/6921/20 та ін.

Під час вирішення питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення (постанови Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 454/2025/15-ц, від 17.10.2025 у справі № 206/1119/24, від 08.12.2025 у справі № 756/14826/23 та ін.).

Отже, ст. 71 ЖК України пов`язує збереження житла не з фактом проживання, а з причинами відсутності (понад шість місяців без поважних причин).

Обов`язок довести і факт відсутності, і неповажність її причин лежить на позивачеві, а сумніви тлумачаться на користь мешканця.

Акти обстеження, складені комунальними службами односторонньо, самі собою недостатні - потрібна сукупність: покази сусідів, дані про споживання комунальних послуг, відомості про інше постійне житло, місце роботи, реєстрацію тощо.

Предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала , що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження обставин, передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, матеріали справи не містять.

Належної фіксації непроживання відповідачів у квартирі, починаючи з 2018 року, як стверджує позивач, не здійснено.

Надані позивачем акти перевірки, в яких зазначено, що відповідачі не проживають з 2018 року у вказаній вище квартирі, не є належними доказами на підтвердження вказаних обставин.

Недоведеним є факт свідомої поведінки відповідачів, яка свідчить про втрату ними інтересу до житлового приміщення.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачі не проживають більше шести місяців саме без поважних причин за адресою своєї реєстрації, жодного разу не з`являлися протягом цього строку за адресою реєстрації, вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, набули право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, 10.02.2010).

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 11-13, 19, 76, 77, 81, 89, 131, 141, 258, 263 - 266, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Комунальне підприємство «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Судовий збір залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300, площа Перемоги, 2, м Кременчук, Полтавська область;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. П. Мельник