Decision № 140967780, 14.10.2026, Samarskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа 206/4334/26

Провадження 2/206/2502/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Столітній М.М. звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 14 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач) було укладено Договір № 6182146 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язався надати споживачу кредит угривні (далі - кредит), а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконаті інші обов`язку, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 5 000,00 гривень (п. 1.3); строк кредиту 360 днів до 09 грудня 2023 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконалота надало йому кредит в сумі 5 000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 через ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». У період з 14 грудня 2022 року по 24 вересня 2023 року відповідачем було здійснено оплати на рахунок ТОВ «Авентус Україна» в розмірі 50,00 гривень, які були спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 35,00 гривень та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 15,00 гривень. 25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 25.09/223-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором № 6182146 від 14 грудня 2022 року. Загальна сума заборгованості відповідача за договором № 6182146 від 14 жовтня 2022 року становить 21 168,52 гривень, з яких: 4 965,00 гривень - заборгованість з тіла кредиту; 8 793,52 гривень - заборгованість за процентами нараховані ТОВ «Авентус Україна»; 7 410,00 гривень - заборгованість за процентами нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 75 календарних днів. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6182146 від 14 грудня 2022 року у сумі 21 168,52 гривень та понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Не погоджуючись з обставинами викладеними у позовній заяві відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що наданий банком розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Більш того, розрахунок є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Відповідач вважає, що нарахований позивачем сума по відсоткам за користування кредитом не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів, порушуючи вимоги до розміру такого відсотка. Також, відповідач зазначив, що наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом не може прийматися судом до уваги у огляду висновки Верховного суду в постановах вид 23 травня 2022 року по справі № 393/126/20 та від 17 квітня 2024 року по справі № 754/644/21. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що в анкета-заява та паспорт споживчого кредитування дійсно підписані з використанням простого електронного підпису, тоді як умови та правила і тарифи по картці відповідачем не підписані взагалі. Таким чином, відсутні підстави стягувати з відповідача проценти, які передбачені паспортом споживчого кредиту. Відповідач зазначив, що позовні вимоги не містять деталізованого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, а отже і розмір такого стягнення не є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню. Що стосується виписки по рахунках відповідач зазначив, що її неможливо ідентифікувати як ту, що відображає заборгованість. В даній виписці відсутня інформація про те, що заборгованість виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору. Крім того, позивачем неправомірно було нараховано відсотки за 75 днів користування кредитними коштами в сумі 7 410,00 гривень, враховуючи, що у позивача та відповідача відсутні зобов`язання взагалі, а тому підстав для будь-яких нарахувань немає. З огляду на норми чинного законодавства та наведені доводи в цьому відзиві, відповідач вважав що позивач порушив вимоги та норми вищезазначених нормативно-правових актів щодо нарахування процентів по кредиту, які підлягають списанню, з огляду на вищезазначене. Таким чином, відповідач вважає, що обставини викладені у позові, позивачем не доведено обґрунтованої та законної суми заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, а отже і не підлягає задоволенню. Відповідач також не погодився з обсягом наданих послуг правничої допомоги та їх розміром відповідно. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив винести рішенням, яким відмовити ТОВ №ФК «Фінтраст Капітал» у задоволенні позовних вимог повністю.

Представником позивача Столітнім М.М. було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, Позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав. Щодо укладення кредитного договору та погодження його умов. Кредитний договір укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана Позивачем в позовній заяві. 14.12.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі Відповідач) за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6182146 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір). Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (09.12.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Так, на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», Позивачем було надано оригінал електронного доказу (додаток до позовної заяви № 11), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M609514», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір. Відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок Кредитора, що підтверджується карткою обліку договору, що була надана до позову. Варто зазначити, що Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач. Підписання Договору відбулося 14.12.2022 о 08:39:18, одноразовим ідентифікатором «M609514». Інформація про прізвище, ім`я та по батькові Відповідача, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10. «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» та у відповідному розділі Додатку № 1 до Договору. А тому жодних сумнівів в тому, що 14.12.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційнотелекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов та укладено електронний Договір № 6182146 не виникає. Щодо досудового врегулювання спорів. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Щодо перерахування коштів та розрахунків. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ФК ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів. Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом. Довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції, яка є предметом судового розгляду. Відсутність інших доказів, які б спростовували факт отримання ним кредитних коштів, не є підставою для виключення довідки з доказової бази. Позивач надав належний доказ щодо проведення платежу. Відповідач, у свою чергу, не надав жодних доказів, які б свідчили про відсутність факту отримання ним кредитних коштів. З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА". Як Первісний Кредитор, ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості Товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості по кредитному Договору, який оформлений належним чином як документ Товариства, що підписаний Директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою Товариства. Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 13.01.2023 р., або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У період з 14.12.2022 по 24.09.2023 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 50,00 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 35,00 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 15,00 грн. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених Відповідачем, зазначений в Картці обліку Договору (розрахунок заборгованості), що є невід`ємним додатком до позовної заяви. Позивачем нараховано проценти за 75 календарних днів (26.09.2023 - 09.12.2023) в межах строку договору відповідно до наступного (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» додано до позовної заяви): 4 965 грн * 1,99 % = 98,8 грн*75 календарних днів = 7 410,00 грн. Згідно із п. 1.1. Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 6182146 про надання споживчого кредиту від 14.12.2022 року не сплив, Позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 75 календарних днів з 26.09.2023 року по 09.12.2023 року. Щодо доводів Відповідача про застосування ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, то такі доводи тлумачяться Відповідачем не вірно оскільки статтю 8 було доповнено частиною 5 законом № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинність 24.12.2023 року, а кредитний договір укладено 14.12.2022 р., відповідно закон зворотної сили на спірні правовідносини немає. Договір № 6182146 від 14.12.2022 про надання споживчого кредиту, укладений до набрання чинності цим Законом, строк дії договору не продовжувався після набрання чинності цим Законом. Посилання Відповідача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 902/417/18, є помилковим. Посилання відповідача у відзиві на застосування судом п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення відсотків за договором, є помилковим, оскільки дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), яку позивач до стягнення з Відповдідача не заявляв. Аналіз наведених норм та обставин справи не надають суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором, з урахуванням застосування до них розміру, визначеному Законом України «Про споживче кредитування». У спірних правовідносинах, з урахуванням вищенаведеного, не можуть бути застосовані вимоги п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Щодо правомірності факторингу та повідомлення про відступлення прав вимоги. пп. 3 п. 5.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Відповідача. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф (далі Договір Факторингу), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту JFUYDCVHH@GMAIL.COM зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення, що передбачено розділом 8 Кредитного договору. Щодо реєстру боржників необхідно зазначити, що Позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, що підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою Товариства відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ "Про захист персональних даних". Щодо подання доказів. Мною, як представником Позивача, було подано позовну заяву, до якої долучено належні та допустимі докази, які засвідчені мною відповідно до ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та відповідно до вимог, встановлених законодавством. Щодо розрахунку судових витрат. Позивачем документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Крім того, представник позивача зазначив, що станом на сьогоднішній день, ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, нарахування Відповідачу процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Таким чином, факт укладення Кредитного договору та наявності права грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі та проводити розгляд справи за відсутності Позивача та його представника.

Ухвалою від 09 липня 2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у АТ «Укрсиббанк» інформацію, яка містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 09 липня 2026 року від АТ «Укрсиббанк» надійшло повідомлення за вих. № 31-4-01/9968-БТ, з якого вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_3 було емітовано та видано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Згідно аналізу виписки по рахунку НОМЕР_5 валюта UAH який відкрито ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , та до якого було емітовано НОМЕР_6 , банком-емітентом якої є АТ «Укрсиббанк», за 14 грудня 2022 року є транзакція по зараховуванню коштів у сумі 5 000,00 гривень, що відображено у виписці відповідним записом. Банк не мє можливості підтвердити, що вказане зарахування було здійснено за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС Україна» (ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК Україна», бо операція по зарахуванню коштів на ПК № 5354-3210-0213-4311 була проведена з використанням ПК (а не рахунку клієнту), яке здійснювалося не на пряму на рахунок клієнта, а через МПС (міжнародні платіжні системи).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві та відповіді на відзив зазначив, що просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позовну заяву виклав свою позицію щодо позову та просив винести рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 грудня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», було укладено електронний договір № 6182146 про надання споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора М609514.

Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000 гривень (п.1.3. Кредитного договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживача виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. (п.1.4 Кредитного договору).

Пунктом 1.5 договору визначено тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,99 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору.

Згідно п.1.5.2. договору знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до умов вказаних в даному Договорі.

Відповідно до п.2.1. кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № № НОМЕР_2 .

З листа за Вих. № 20231010-09 від 10 жовтня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК Україна» вбачається, що відповідно до договору про переказ грошових коштів № 160222-1 від «16» лютого 2022 року, укладеним між вищезазначеними товариствами о 08:40:04 годині 14 грудня 2022 року на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 було перераховано суму 5 000,00 грн. (номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - df6039dc-26e1-4cb3-ba67-03d0ea8bae3b, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" - 32337573, Session ID - 018768554919, призначення платежу: зарахування на картку).

Також, з повідомлення АТ «Укрсиббанк» за вих. № 31-4-01/9968-БТ, вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_3 було емітовано та видано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Згідно аналізу виписки по рахунку НОМЕР_5 валюта UAH який відкрито ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , та до якого було емітовано НОМЕР_6 , банком-емітентом якої є АТ «Укрсиббанк», за 14 грудня 2022 року є транзакція по зараховуванню коштів у сумі 5 000,00 гривень, що відображено у виписці відповідним записом. Банк не мє можливості підтвердити, що вказане зарахування було здійснено за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС Україна» (ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК Україна», бо операція по зарахуванню коштів на ПК № 5354-3210-0213-4311 була проведена з використанням ПК (а не рахунку клієнту), яке здійснювалося не на пряму на рахунок клієнта, а через МПС (міжнародні платіжні системи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за період з 14 грудня 2023 року по 24 вересня 2023 року було здійснено оплату на рахунок ТОВ «Авентус Україна» в розмірі 50,00 гривень, які були спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 35,00 гривень та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 15,00 гривень, після цього жодних платежів відповідач на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором не здійснював.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС Україна» за період з 14 грудня 2022 року по 12 квітня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становила 13 758,52 гривень, яка складається з: 4 965,00 гривень - тіло кредиту; 8 793,52 гривень - заборгованість по відсоткам.

25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників, який являється додатком № 1 до договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року, ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6182146 від 14 грудня 2022 року. У вказаному документі заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6182146 від 14 грудня 2022 року становить 13 758,52 гривень, яка складається з: 4 965,00 гривень - тіло кредиту; 8 793,52 гривень - заборгованість по відсоткам.

Таким чином, на момент набуття позивачем права грошової вимоги до ОСОБА_1 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 6182146 від 14 грудня 2022 року становила 13 758,52 гривень, яка складається з: 4 965,00 гривень - тіло кредиту; 8 793,52 гривень - заборгованість по відсоткам.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року строк Договору про надання споживчого кредиту № 6182146 від 14 грудня 2022 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 75 календарних днів, яке складає додатково 7 410,00 гривень, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості позивача.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 21 168,52 гривень, з яких: 4 965,00 гривень - заборгованість з тіла кредиту; 8 793,52 гривень - заборгованість за процентами нараховані ТОВ «Авентус Україна»; 7 410,00 гривень - заборгованість за процентами нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 75 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За змістом положень статей 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договірукладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 6182146 від 14 грудня 2022 року укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.1,3 ст. 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Отже, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

Зокрема, відступлення права вимоги за договором факторингу може здійснюватися в якості забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. У такому правочині невиконання клієнтом своїх зобов`язань зумовлює перехід права вимоги до фактора.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення 25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (до перейменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») договору факторингу.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна»(клієнта) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно із пунктом 1.2 договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Таким чином, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (до перейменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»), відповідно до укладеного договору факторингу від 25 вересня 2023 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 13 758,52 гривень, яка складається з: 4 965,00 гривень - тіло кредиту; 8 793,52 гривень - заборгованість по відсоткам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.1,3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору № 6182146 від 14 грудня 2022 року, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5 000 грн на наступних умовах: строк, на який надається кредит 360 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору (360 днів).

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 13 січня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 360 днів, тобто до 09 грудня 2023 року.

Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до 09 грудня 2023 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 09 грудня 2023 року включно.

Судом встановлено, що первісним кердитором розраховано проценти в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 1,99 % на день, та розмір заборгованості за відсотками, на момент відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором, становить 8 793,52 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року, строк дії Договору № 6182146 від 14 грудня 2022 року. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7 410,00 гривень за 75 календарних днів.

Доказів оспорення відповідачем договору № 6182146 від 14 грудня 2022 року, або певних його умов, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом або нарахування комісії, суду не надано.

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в межах строку договору за період з 14 грудня 2022 року по 12 квітня 2023 року ТОВ «АВЕНТУС Україна» було нараховано заборгованість по процентам у сумі 8 793,52 гривень; з 25 вересня 2023 року по 09 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано заборгованість за процентами за 75 днів у сумі 7 410,00 гривень.

При цьому, суд зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у даній справі, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Суд зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відтак, суд не погоджується з запереченнями викладеними відповідачем у його відзиві, що нараховані банками відсотки є безпідставними та необґрунтованими, також суд вважає, що підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача відсутні.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.

Щодо вимог відповідача про застосування приписів Закону України «Про захист прав споживачів», п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 10, 11 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 14 грудня 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

В той же час, суд вважає, що в даному застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки аналіз наведених норм та обставин справи не дає суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором, з урахуванням застосування до них розміру, визначеному Законом України «Про споживче кредитування».

Нарахуванням процентів за кредитним договором за користування кредитними коштами, виданими відповідачу в рамках кредитного договіору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно із ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. На підтвердження наданих послуг позивач долучив: договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність, акт про отримання правової допомоги, платіжну інструкцію.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, та беручи до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст.10,76-81,141,263-265,273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № 6182146 від 14 грудня 2026 року у загальному розмірі 21 168,52 гривень, з яких: 4 965,00 гривень - заборгованість з тіла кредиту; 8 793,52 гривень - заборгованість за процентами нараховані ТОВ «Авентус Україна»; 7 410,00 гривень - заборгованість за процентами нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 75 календарних днів, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук