Decision № 140966592, 07.09.2026, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/2844/26

Провадження № 2/202/3608/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач відповідно до рішення Вищої ради правосуддя, яким змінено з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпра, звернулася через систему «Електронний суд» з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок площею 60,1 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0910 га, яка знаходиться за цією адресою, а також на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22 липня 2002 року державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 648, їй на праві приватної власності належить житловий будинок площею 60,1 кв.м з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0910 га, що розташована за цією ж адресою, а також земельна ділянка площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДН, виданого 29.07.1993 року Авдіївською міською радою на підставі рішення сесії від 30.03.1993 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 92.

12 вересня 2023 року з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вона звернулася до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані в м. Авдіївка Донецька область.

20 вересня 2023 року рішенням державного реєстратора відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки підтвердити державну реєстрацію прав власності, що набуті до 01 січня 2013 року стосовно об`єкта нерухомого майна, розташованого в м. Авдіївка Донецька область, виявилося неможливим через знаходження реєстраційних документів в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», яке здійснювало реєстрацію права власності, на тимчасово окупованій території України. Отже відомості про вказане майно не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Попри наявність оригіналів правовстановлюючих документів, вона позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити право власності на житловий будинок та земельні ділянки та внести відповідну інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За цих підстав позивач просила визнати за нею право власності на житловий будинок площею 60,1 кв.м та земельну ділянку площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 квітня 2026 року у даній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 09 червня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала.

У свою чергу, представником відповідача - Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е., повноваження якої підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була надана заява про розгляд справи без її участі, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, з`ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом установлено, що в листопаді 2001 році помер батько позивачки, ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 липня 2002 року, посвідченим державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2648 (спадкова справа № 134/2002), ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок площею 60,1 кв.м з належними до нього господарчими спорудами та будівлями, розташований на земельній ділянці площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,0910 га.

Як вбачається із зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, вказаний житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0910 га по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_3 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 15.03.1955 року, посвідченого Авдіївською держнотконторою за реєстром № 1180, зареєстрованим у Донецькому бюро технічної інвентаризації 04.03.1993 року за № 4990, а земельна ділянка на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДН, виданого 30.09.1996 року Авдіївською міською Радою на підставі рішення № 322 від 25.09.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 33-394.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом до складу спадщини, яка перейшла до ОСОБА_1 , також входить земельна ділянка площею 0,1000 га, надана для будівництва житлового будинку та господарських будівель, розташована у АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДН, виданого 29.07.1993 року Авдіївською міською Радою на підставі рішення сесії від 30.03.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 92.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем є його дочка ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням державного реєстратора за № 69379565 від 20 вересня 2023 року позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації її права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з тих підстав, що підтвердити реєстрацію права власності на спадкове майно неможливо, так як документи КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», яке здійснювало реєстрацію права власності, знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, суд керується тим, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1 статті 4 ЦПК України також визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька та м. Ясинувата, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Авдіївка Донецької області.

Суд вважає доведеним факт належності позивачу на праві приватної власності житлового будинку площею 60,1 кв.м та земельної ділянки площею 0,0910 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.07.2002 № 2648, копією акта про виділення в натурі земельної ділянки для індивідуального забудовника від 3003.1993, копією проєкта забудови, копіями державних актів на землю, копією технічного паспорта на будинок, оригінали яких наявні у позивача та були оглянуті в судовому засіданні.

Суд ураховує, що Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області право власності позивача на вищевказане майно не заперечує, будь-яких заперечень проти позову не надала, навпаки представником відповідача в її заяві зазначено, що проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечує.

Відомості про наявність прав інших осіб на спріне нерухоме майно відсутні.

Отже, підстав не довіряти твердженням позивача про належність їй вищевказаного нерухомого майна в суду немає.

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності позивача на житловий будинок та земельні ділянки, але позивач позбавлена можливості реалізовувати свої правомочності власника майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання через окупацію частини Донецької області, де зберігалися документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити та визнати за позивачем право власності на житловий будинок площею 60,1 кв.м та земельну ділянку площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок площею 60,1 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку площею 0,0910 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко