Decision № 140964489, 27.10.2026, Volodymyr City Court of Volyn Oblast (until 25.04.2025 - Volodymyr-Volynskyi City Court of Volyn Oblast)

154/3639/26

2/154/1984/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 658628341 від 20 жовтня 2019 року в розмірі 20 090 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що 20 жовтня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 658628341, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 7 000 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, подання заявки на отримання кредиту та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6H7Z3B8R.

Первісний кредитодавець виконав свої договірні зобов`язання та перерахував кредитні кошти на зазначену відповідачкою банківську платіжну картку.

Натомість відповідачка належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Право грошової вимоги за кредитним договором послідовно відступалося первісним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, надалі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а 05 червня 2025 року - позивачу на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е.

За твердженням позивача, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 25 256 грн, із яких 7 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 13 090 грн - заборгованість за процентами та 5 166 грн - штрафні санкції.

При цьому вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань та набуття права грошової вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 20 090 грн заборгованості, з яких 7 000 грн - основний борг та 13 090 грн - проценти за користування кредитом.

Крім того, позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 29 вересня 2026 року.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості щодо належності відповідачці банківської платіжної картки, зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 7 000 грн, а також пов`язані з цим банківські документи.

22 вересня 2026 року до суду надійшло повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260909/50403, у якому банк повідомив про отримання запиту суду та опрацювання його відповідними працівниками.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також надав лист від 14 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260909/50403-БТ із доданою випискою за банківським рахунком відповідачки за період з 20 по 25 жовтня 2019 року.

Згідно з наданими банком відомостями, платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а номер телефону НОМЕР_2 був її фінансовим номером та містився в анкетних даних клієнтки.

Банківською випискою підтверджено зарахування 20 жовтня 2019 року на зазначений картковий рахунок коштів у розмірі 7 000 грн. У виписці також відображено інші операції з надходження та використання коштів за відповідний період.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання. Причин неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подала.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки, неподання нею відзиву на позовну заяву, відсутність повідомлень про поважні причини неявки та згоду позивача на заочний розгляд справи, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

20 жовтня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 658628341, за умовами пунктів 1.1-1.3 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці 7 000 грн строком на 28 днів, а позичальниця - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Пунктами 1.4-1.5 договору встановлено процентну ставку 0,85 % від суми кредиту за кожний день користування ним протягом погодженого строку, що становить 310,25 % річних.

Відповідно до пунктів 4.2-4.3 договору в разі користування кредитом понад установлений строк передбачено застосування процентної ставки 1,70 % на день із дати укладення договору до повного повернення кредиту, з урахуванням раніше сплачених процентів. Пунктом 4.4 договору визначено, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з пунктом 4.1 договору його невід`ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», якими визначено порядок оформлення кредиту, ідентифікації позичальника та укладення електронного договору.

Договір містить персональні дані відповідачки, зокрема РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6H7Z3B8R.

Заявка на отримання кредиту від 20 жовтня 2019 року містить номер договору № 658628341, суму кредиту 7 000 грн, фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , адресу електронної пошти відповідачки та номер банківської картки НОМЕР_6 . У заявці зазначено початковий дисконтний період 28 днів та строк кредитування 1827 днів.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 14 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260909/50403-БТ повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_1 , відкрита до рахунку НОМЕР_7 , емітована на ім`я ОСОБА_1 . Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером цієї картки та містився в анкетних даних відповідачки.

Доданою до листа банківською випискою за період із 20 по 25 жовтня 2019 року підтверджено зарахування на зазначений рахунок 20 жовтня 2019 року коштів у розмірі 7000 грн.

Згідно з розрахунком ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 658628341 відповідачці 20 жовтня 2019 року надано 7 000 грн. У розрахунку відображено два платежі: 1 666 грн від 17 листопада 2019 року та 1 904 грн від 03 грудня 2019 року, загалом 3 570 грн, які зараховано на погашення процентів.

До 17 листопада 2019 року кредитодавець нараховував проценти за ставкою 0,85 % на день, що становило 59,50 грн щоденно, а з 18 листопада 2019 року - за ставкою 1,70 % на день, або 119 грн щоденно. Крім того, 06 січня 2020 року в розрахунку відображено нарахування процентів однією сумою 2 415 грн.

Станом на 11 березня 2020 року за розрахунком первісного кредитора заборгованість становила 20 720 грн, з яких 7 000 грн - основний борг та 13 720 грн - несплачені проценти.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 69 від 11 березня 2020 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 658628341 передано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у розмірі 20720 грн. Передачу прав вимоги оформлено також протоколом узгодження предмета факторингової операції від 11 березня 2020 року. Актом звірки від 31 грудня 2020 року підтверджено проведення розрахунків за цим реєстром.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого за реєстром прав вимоги № 4 від 09 квітня 2021 року передано право вимоги за спірним кредитним договором. Фінансування за зазначеним реєстром підтверджено платіжною інструкцією № 190 від 12 квітня 2021 року.

Із розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що після набуття права вимоги кредитор продовжив нарахування процентів по 119 грн щоденно з 12 до 22 березня 2020 року включно. У розрахунку від 09 квітня 2021 року відображено коригування нарахованих процентів на суму 1 939 грн зі знаком мінус, унаслідок чого залишок процентної заборгованості визначено в розмірі 13 090 грн при незмінному основному боргу 7 000 грн.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, за яким позивачу передано права грошової вимоги до боржників, визначених відповідним реєстром. Передачу реєстру оформлено актом приймання-передачі від 05 червня 2025 року.

Згідно з випискою з особового рахунку, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС», станом на 15 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 658628341 становить 25 256 грн, з яких 7 000 грн - основний борг, 13 090 грн - проценти та 5 166 грн - штрафні санкції.

У межах заявлених позовних вимог позивач просить стягнути лише основний борг та проценти загальною сумою 20 090 грн.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Досліджений судом кредитний договір № 658628341 від 20 жовтня 2019 року містить погоджені сторонами істотні умови кредитування та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 6H7Z3B8R. Персональні дані відповідачки, зазначені в договорі та заявці на отримання кредиту, узгоджуються з відомостями, наданими АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Банківською випискою підтверджено зарахування 20 жовтня 2019 року на належний відповідачці рахунок 7 000 грн. Ця операція відповідає даті та сумі видачі кредиту, зазначеним у документах первісного кредитодавця.

Сукупність досліджених доказів підтверджує укладення між сторонами кредитного договору та виконання первісним кредитодавцем зобов`язання з надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами пунктів 1.2-1.3 договору кредит надано строком на 28 днів. Зазначення у заявці строку кредитування 1827 днів саме собою не підтверджує продовження строку правомірного користування кредитом, установленого індивідуальними умовами договору.

Доказів повернення основної суми кредиту відповідачка не надала. Відображені в розрахунку первісного кредитодавця платежі від 17 листопада та 03 грудня 2019 року загальною сумою 3 570 грн зараховані на погашення процентів.

Отже, зобов`язання відповідачки з повернення основної суми кредиту в розмірі 7000 грн залишилося невиконаним.

Щодо стягнення процентів суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 розмежувала проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти, які нараховуються як міра відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування процентів після закінчення строку кредитування та їх розмір залежать від змісту погоджених сторонами умов договору. Якщо сторони передбачили проценти як міру відповідальності за прострочення, до таких правовідносин застосовуються положення статті 625 ЦК України та інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Пунктами 4.2-4.3 кредитного договору передбачено застосування процентної ставки 1,70 % на день у разі користування кредитом понад установлений строк із перерахунком процентів від дати укладення договору та врахуванням раніше сплачених сум.

Пунктом 4.4 договору прямо визначено, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, сторони погодили застосування підвищеної процентної ставки як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не як плати за правомірне користування кредитом протягом невизначеного строку.

На час укладення договору законодавство допускало встановлення сторонами іншого розміру процентів за частиною другою статті 625 ЦК України. Договірна умова про ретроспективний перерахунок процентів у разі прострочення також не була заборонена законом.

Водночас погодження сторонами відповідного розміру відповідальності не виключає застосування спеціальних імперативних обмежень, установлених законом.

Законом України № 533-IX від 17 березня 2020 року запроваджено пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким установлено звільнення споживачів від відповідальності за прострочення кредитних зобов`язань починаючи з 01 березня 2020 року.

У подальшому законами України № 540-IX від 30 березня 2020 року та № 591-IX від 13 травня 2020 року відповідне правове регулювання було змінено, зокрема розширено часові межі захисту споживачів у зв`язку із запровадженням карантину.

Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Зокрема, споживач звільняється від обов`язку сплачувати неустойку та інші платежі, передбачені договором за прострочення виконання зобов`язань. Дія зазначених положень поширюється також на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Цією ж нормою передбачено списання кредитодавцем неустойки та інших платежів за прострочення, нарахованих за відповідний період.

Спірний кредитний договір укладено 20 жовтня 2019 року, тобто до визначеної законом граничної дати. Кредит надано фізичній особі для задоволення особистих потреб, а тому на спірні правовідносини поширюється встановлений пунктом 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» спеціальний режим звільнення від відповідальності.

Оскільки передбачені пунктом 4.4 договору понадстрокові проценти є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, їх нарахування за період починаючи з 01 березня 2020 року не створює обов`язку відповідачки щодо сплати відповідних сум.

Водночас зазначене законодавче обмеження не поширюється на відповідальність, правомірно нараховану за період до 01 березня 2020 року, та не припиняє зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд установив, що станом на 11 березня 2020 року первісний кредитодавець визначив несплачені проценти в розмірі 13 720 грн.

Надалі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» додатково нарахувало 1 309 грн процентів за період із 12 до 22 березня 2020 року та здійснило коригування нарахувань на 1 939 грн у бік зменшення. У результаті залишок процентної заборгованості визначено в розмірі 13 090 грн, який і заявлено позивачем до стягнення.

При цьому розрахунок первісного кредитодавця містить нарахування 2 415 грн від 06 січня 2020 року, тоді як звичайний розмір щоденних процентів становив 119 грн. Відображене наступним кредитором коригування на 1 939 грн арифметично відповідає різниці між зазначеним нарахуванням і процентами за чотири календарні дні в розмірі 476 грн.

Оскільки позивач прийняв до обліку зменшений розмір процентної заборгованості, суд здійснює перевірку правомірності заявлених до стягнення 13 090 грн з урахуванням проведеного кредитором коригування.

З розрахунків первісного та наступного кредиторів убачається, що за період з 01 до 22 березня 2020 року включно нараховано проценти за ставкою 119 грн на день, загалом 2618 грн.

Зазначені нарахування здійснено за період, протягом якого відповідачка відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» звільнена від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Отже, нараховані за цей період 2 618 грн процентів стягненню не підлягають.

Правомірний залишок заявленої процентної заборгованості становить 10 472 грн (13090 грн - 2 618 грн). Ця сума відповідає нарахуванням за період до 01 березня 2020 року з урахуванням здійснених відповідачкою платежів і проведеного кредитором коригування.

Підстав для відмови у стягненні процентів, нарахованих за період до запровадженого законом звільнення від відповідальності, суд не встановив.

Щодо переходу права вимоги суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Наданими договорами факторингу, реєстрами прав вимоги, актами передачі та документами щодо фінансування підтверджено послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 658628341 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та до позивача - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Водночас відступлення права вимоги не змінює обсягу належного до виконання зобов`язання боржниці та не надає новому кредитору права на стягнення платежів, від сплати яких споживача звільнено законом.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором у межах існуючого та належного до виконання грошового зобов`язання.

Висновок за результатами розгляду справи.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд установив, що відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000 грн, не виконала зобов`язання з повернення основної суми кредиту та не сплатила правомірно нараховані проценти в розмірі 10 472 грн.

Натомість вимога про стягнення 2 618 грн процентів ґрунтується на нарахуваннях за період дії спеціального законодавчого звільнення від відповідальності, тому задоволенню не підлягає.

За встановлених обставин позов підлягає частковому задоволенню.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 658628341 від 20 жовтня 2019 року в загальному розмірі 17 472 грн, з яких 7 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10 472 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 2 618 грн слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінки учасників та інших обставин, визначених цією нормою.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини в пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04) наголосив, що компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними, неминучими та обґрунтованими за своїм розміром.

Аналогічний підхід щодо відшкодування лише витрат розумного розміру викладено в пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00).

Позивач просить стягнути з відповідачки 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», додаткову угоду № 25770992820 від 19 червня 2026 року, протокол погодження вартості послуг та акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Згідно із зазначеним актом адвокатським бюро надано послуги зі складання позовної заяви вартістю 5 000 грн, вивчення матеріалів справи вартістю 1 000 грн, підготовки адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів вартістю по 500 грн кожне.

Оцінивши надані документи, суд установив, що витрати пов`язані з розглядом цієї справи та підтверджені договором і актом наданих послуг. Відсутність окремого доказу фактичної оплати не виключає їх розподілу, оскільки відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України відшкодуванню підлягають також витрати, які сторона має сплатити.

Разом із тим погоджений між адвокатським бюро та позивачем розмір гонорару не є безумовно обов`язковим для відповідачки при розподілі судових витрат.

Справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором та не вимагала проведення складних процесуальних дій. Значну частину доказів становлять документи, сформовані первісним і наступними кредиторами. Розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача в судових засіданнях.

Заявлена вартість складання позовної заяви у розмірі 5 000 грн та окремого вивчення матеріалів справи у розмірі 1 000 грн не відповідає необхідному обсягу індивідуальної правничої роботи в цій справі. Вивчення матеріалів є складовою підготовки позовної заяви, а окреме визначення його вартості не свідчить про збільшення обсягу правничої допомоги, який належить компенсувати за рахунок відповідачки.

Водночас підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування банківських документів була пов`язана зі встановленням факту надання кредиту, тому витрати на ці послуги є обґрунтованими.

Враховуючи характер спору, ціну позову, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, типовість підготовлених процесуальних документів та необхідність забезпечення пропорційності судових витрат, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу в межах 4 000 грн до застосування пропорції задоволених позовних вимог.

Такий висновок є результатом оцінки обґрунтованості та пропорційності розподілу судових витрат відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, а не зменшення розміру адвокатського гонорару в договірних відносинах між позивачем та адвокатським бюро.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України на відповідачку належить покласти витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених 20 090 грн судом задоволено 17 472 грн, що становить 86,9686 % позовних вимог.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 478 грн 75 коп. (4 000 грн ? 17 472 грн / 20 090 грн).

Крім того, позивачем відповідно до платіжної інструкції № 56559 від 25 серпня 2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 315 грн 45 коп. (2 662,40 грн ? 17 472 грн / 20 090 грн).

Загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», становить 5 794 грн 20 коп., з яких 2 315 грн 45 коп. - судовий збір та 3 478 грн 75 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279-284, 287-289, 354, 355 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 658628341 від 20 жовтня 2019 року в розмірі 17 472 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок, з яких:

- 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 10 472 (десять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 2 618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 00 копійок процентів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати в загальному розмірі 5 794 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 20 копійок, з яких:

- 2 315 (дві тисячі триста п`ятнадцять) гривень 45 копійок - судовий збір;

- 3 478 (три тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 75 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене нею в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяви про його перегляд або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; електронна пошта: fincomace@gmail.com; зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС наявний.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС відсутній.

Суддя І.Р. Вітер