Court ruling № 140964066, 24.09.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 4-с/759/121/26

ун. № 759/8621/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

за участю: скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярушевська Тетяна Ігорівна на рішення, дії та триваючу бездіяльність приватного виконавця щодо накладення арешту, звернення стягнення на кошти соціального призначення, незняття арешту та неповернення неправомірно списаних коштів,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2026 р. скаржник звернувся до суду із зазначеною скаргою, просить суд скасувати постанову приватного виконавця від 23.06.2026 про арешт коштів боржника у ВП №81340841 у частині її поширення на соціальні виплати, накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом; визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на захищені законом соціальні виплати, у тому числі списання 25874 грн 66 коп. з рахунку в АТ «Ощадбанк» та 25585 грн 00 коп. з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» у частині коштів, соціальне та захищене законом походження яких буде встановлено судом; визнати неправомірними бездіяльність та несвоєчасні дії приватного виконавця щодо незняття арешту, несвоєчасної перевірки походження коштів, неприйняття належного процесуального рішення та неусунення наслідків неправомірного списання соціальних виплат; зобов?язати приватного виконавця усунути порушення шляхом зняття арешту із захищених законом соціальних коштів, що знаходяться або надходять на рахунки ОСОБА_1 , зокрема НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , та невідкладно направити відповідну постанову банківським установам; визнати неправомірним розподіл списаних коштів у тій частині, в якій вони є захищеними законом соціальними виплатами, та зобов?язати приватного виконавця повернути утримані з таких коштів суми основної винагороди і витрат виконавчого провадження; щодо 46328 грн 33 коп., уже перерахованих КП «Київтеплоенерго», зобов?язати приватного виконавця надати суду повний документальний розрахунок руху коштів та у разі встановлення незаконності їх стягнення вчинити передбачені законом дії для усунення наслідків порушення; зобов?язати приватного виконавця повідомити суд і ОСОБА_1 про виконання ухвали з наданням копії постанови про зняття арешту, доказів її направлення банкам та документів щодо повернення коштів.

Скаргу обґрунтовує тим, що на підставі виконавчого листа №759/8621/24, виданого 09.04.2026 Святошинським районним судом м. Києва, приватний виконавець Ярушевська Т.І. 23.06.2026 відкрила виконавче провадження №81340841 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та інших боржників на користь КП «Київтеплоенерго» залишку заборгованості в розмірі 169019 грн 49 коп., та одночасно винесено: постанову про арешт коштів боржника, якою арешт поширено на відкриті рахунки та рахунки, які будуть відкриті після її винесення, у межах загальної суми звернення стягнення 186419 грн 93 коп.; постанову про стягнення основної винагороди у сумі 16901 грн 94 коп. та постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 498 грн 50 коп. Сама постанова про арешт містить застереження, що арешт не поширюється на кошти, які перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, а також на інші кошти, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом. Скаржник фактично самостійно виховує та утримує двоз дітей, без реальної участі батька та без стабільної матеріальної підтримки з його боку. Молодший син скаржника, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю та на його утримання призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю у розмірі 3572 грн 50 коп. щомісяця на період із 08.10.2018 до 13.07.2035. Також призначення сім?ї державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям із 01.03.2026 до 31.08.2026 у розмірі 8301 грн 67 коп. щомісяця. На зазначені виплати відкриті рахунки в АТ «Державний ощадний банк України» та АТ КБ «ПриватБанк». Міністерство юстиції України офіційно встановило, що постанова про арешт коштів була виконана АТ «Державний ощадний банк України» та АТ КБ «ПриватБанк», а 24.06.2026, 26.06.2026 та 29.06.2026 приватним виконавцем до банків направлялися платіжні інструкції на примусове списання коштів із рахунків боржника. Оскаржуються постанова приватного виконавця від 23.06.2026 про арешт коштів боржника в частині її поширення на захищені законом соціальні виплати, дії приватного виконавця щодо направлення платіжних інструкцій та фактичного звернення стягнення на такі кошти, а також триваюча бездіяльність і несвоєчасні дії, що полягають у незнятті арешту після одержання документів про соціальне походження коштів, несвоєчасному витребуванні від банків відомостей про їх походження, неприйнятті належного процесуального рішення, яке фактично поновило б порушене право, неповерненні неправомірно списаних сум та неприпиненні подальшого поширення арешту на захищені законом соціальні виплати.

Скаржник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження» неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

З`ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до наступного висновку.

Виходячи зі змісту ст. 4471 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено ч.ч. 1,5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 05.08.2024 винесено рішення Святошинським районним судом м. Києва у цивільній справі №759/8621/24, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги.

09.04.2026 у справі №759/8621/24 видано виконавчий лист.

23.06.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Тетяною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81340841.

23.06.2026 приватним виконавцем Ярушевською Т.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою арешт поширено на відкриті рахунки та рахунки, які будуть відкриті після її винесення, у межах загальної суми звернення стягнення 186419 грн 93 коп.

23.06.2026 приватним виконавцем Ярушевською Т.І. винесено постанову про стягнення основної винагороди у сумі 16901 грн 94 коп. та постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 498 грн 50 коп.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_4 є його законним представником як дитини-інваліда.

Довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.06.2026 №24589 підтверджується, що на утриманця, ОСОБА_4 , призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю у розмірі 3572 грн 50 коп. щомісяця на період із 08.10.2018 до 13.07.2035.

Довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.06.2026 №24588 підтверджується також призначення моїй сім?ї державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям із 01.03.2026 до 31.08.2026 у розмірі 8301 грн 67 коп. щомісяця.

Згідно виписки по картковому рахунку в АТ «Державний ощадний банк України» на ім?я ОСОБА_1 відкрито рахунок IBA№ НОМЕР_1 , на який надходять соціальні виплати.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 25.06.2026 №J724V8CF2P8RDIUB підтверджується, що на рахунок IBA№ НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_1 надходять соціальні виплати.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Частиною 1 ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія (судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб- це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім встановлених у частині 2 цієї статті.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Частинами 1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом №1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону №1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону №1404-VIII).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону №1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом №1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому.

Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону №1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону №1404-VIII).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 (провадження №12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Отже, частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 (провадження №12-28гс20).

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження» на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» Ссягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 (провадження №14-218цс21) викладено висновки про те, що, передбачене абзацом другим частини другої статті 59Закону №1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59цьогозакону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до п. п. 1 ч. 4 ст. 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Матеріали скарги містять доказів того, що ОСОБА_1 03.07.2026 зверталася до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з коштів соціального призначення, припинення звернення стягнення на соціальні виплати та повернення неправомірно списаних коштів у виконавчому провадженні №81340841, проте станом на день подачі скарги до суду арешт знято не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Інститут судового контролю (Розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.

Відтак, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності.

Враховуючи всі обставини справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги, оскільки на рахунки скаржника надходять соціальні виплати, зокрема державна допомога на дитину з інвалідністю, на які відповідно до статті 72 та пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення за виконавчим документом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. За таких обставин постанова приватного виконавця від 23.06.2026 підлягає скасуванню в частині її поширення на зазначені захищені законом кошти, а дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на такі кошти визнанню неправомірними в межах установлених судом обставин. З метою поновлення порушених прав скаржника підлягають задоволенню також вимоги щодо зняття арешту із захищених законом соціальних виплат, які перебувають на відповідних рахунках або надходять на них, та повернення сум основної винагороди приватного виконавця і витрат виконавчого провадження, утриманих із таких коштів. Водночас підстав для задоволення інших вимог скарги суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 260, 353, 447, 450-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, -

ПОСТАНОВИВ:

скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярушевська Тетяна Ігорівна на рішення, дії та триваючу бездіяльність приватного виконавця щодо накладення арешту, звернення стягнення на кошти соціального призначення, незняття арешту та неповернення неправомірно списаних коштів задовольнити частково.

Скасувати постанову приватного виконавця від 23.06.2026 про арешт коштів боржника у ВП №81340841 у частині її поширення на соціальні виплати, накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на захищені законом соціальні виплати, у тому числі списання 25874 грн 66 коп. з рахунку в АТ «Ощадбанк» та 25585 грн 00 коп. з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» у частині коштів, соціальне та захищене законом походження яких буде встановлено судом.

Зобов?язати приватного виконавця усунути порушення шляхом зняття арешту із захищених законом соціальних коштів, що знаходяться або надходять на рахунки ОСОБА_1 , зокрема НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , та направити відповідну постанову банківським установам.

Зобов?язати приватного виконавця повернути утримані з таких коштів суми основної винагороди і витрат виконавчого провадження.

В іншій частині скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.В. Ул`яновська