Court ruling № 140961344, 27.10.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

"27" жовтня 2026 р. № 200/8582/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просить суд змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року у справі № 200/8582/21 на стягнення з Головного управління ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 грудня 2019 по 31 січня 2022 року в сумі 197 016,85 ( сто дев`яносто сім тисяч шістнадцять, 85) гривень.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час триває.

Судове засідання по даній справі не призначається у зв`язку з тим, що територія м. Харкова, яке є місцем розташування сторін, згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2022 за № 1668/39004, є територією можливих бойових дій, прибуття у судове засідання не є безпечним для їх здоров`я та життя, ускладнює процес прибуття у судове засідання, подання документів по справі (заяв та клопотань).

Таким чином, судове засідання у даній адміністративній справі не проводиться у зв`язку з введенням воєнного стану, обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України та дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 по справі №200/8582/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №33 від 18.06.2021 року про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-977 від 25.05.2021 року, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальній сумі 20810,50 грн. із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсій за період з 01.12.2019 року до моменту здійснення перерахунку пенсії.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 набрало законної сили 12.10.2021, що підтверджується даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)".

В обґрунтування заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення позивачем зазначено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 у адміністративній справі № №200/8582/21, що набрало законної сили, відповідачем в частині виплати на користь заявника перерахованої пенсії у розмірі 197 016,85 грн. не виконано.

Позивач зазначає, що 11.07.2026 він звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії в розмірі 197 016,85 грн.

ГУ ПФУ в Донецькій області надіслало позивачу лист № 46580-40475/Ф-02/8-0500/26 від 24.07.2026, в якому зазначило, що всі виплати управлінням здійснюються згідно бюджетних асигнувань за відповідними напрямками, та кошти на виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Також 11.07.2026 позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського МРУ Міністерства юстиції про прийняття рішення (постанови) про неможливість виконання рішення суду та зверненням із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення щодо виконання виконавчого листа № 200/8582/21 від 12.10.2021.

Листом від 20.08.2026 № 4250/20783 позивача було повідомлено, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, стягувач самостійно має право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, зокрема шляхом стягнення нарахованої, але не виплаченої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області суми, та відмовлено в прийняті відповідної постанови.

Таким чином, до теперішнього часу рішення суду від 09.09.2021 № 200/8582/21 не виконано.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частин третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду від 09.09.2021 у справі №200/8582/21.

Отже, заява позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №200/8582/21 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 371, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №200/8582/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 у справі № 200/8582/21 на стягнення з Головного управління ПФУ в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 грудня 2019 по 31 січня 2022 року в сумі 197 016,85 ( сто дев`яносто сім тисяч шістнадцять, 85) гривень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя М.М.Панов