Decision № 140953445, 17.09.2026, Korabelnyi District Court of Mykolaiv City

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2298/26

Провадження № 2-о/488/79/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Коваль А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2026 року заявник, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Чуб Тетяну Валеріївну, звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, в якій просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини з 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок був придбаний батьками спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 05.06.1970 року. Титульним власником будинку був ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 його дружина ОСОБА_4 набула право власності на належну їй частку спільного сумісного майна подружжя та успадкувала за законом частку житлового будинку. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена П`ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_2 був єдиним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зареєстрованому шлюбі не перебував, дітей не мав.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_2 спадщину після смерті матері прийняв, так як був зареєстрований та постійно мешкав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері не отримав. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалася.

Як зазначає заявниця, за її заявою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т. заведено спадкову справу № 144/2025 після смерті ОСОБА_2 . Проте 09.01.2026 року постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з необхідністю встановлення в судовому порядку факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заявниця також зазначила, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_5 з 1998 року, а шлюб між ними зареєстровано 11.07.2007 року. За її словами, фактичні шлюбні відносини припинилися у 2018 році, оскільки чоловік зловживав алкоголем, ображав її та вигнав із дому.

Із сім`єю ОСОБА_6 заявниця була знайома з 1998 року та тривалий час підтримувала з ними дружні й сусідські відносини. Після того, як чоловік заявниці вигнав її з дому, то ОСОБА_4 запропонувала їй жити в її будинку. З цього часу ОСОБА_1 постійно мешкала за адресою АДРЕСА_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Заявниця стверджує, що вони мали спільний бюджет, який формувався з пенсійних виплат ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також її заробітку, спільно вели домашнє господарство, купували продукти харчування й ліки, оплачували комунальні послуги, здійснювали поточний ремонт будинку та обробляли город.

За словами заявниці, ОСОБА_4 хворіла на цукровий діабет і підвищений артеріальний тиск, а після її смерті заявниця разом із ОСОБА_2 займалася організацією поховання за допомогою сусідки ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_4 заявниця продовжила проживати у зазначеному будинку разом із ОСОБА_2 . Вони, як зазначає заявниця, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, а ОСОБА_2 ставився до неї як до молодшої сестри. Після смерті ОСОБА_2 заявниця займалася організацією його поховання за допомогою сусідки ОСОБА_7 .

На підтвердження викладених обставин заявниця послалася на наявність у неї особистих документів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також правовстановлюючих і технічних документів на житловий будинок та земельну ділянку. Крім того, зазначила, що факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю можуть підтвердити свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Заявниця вважає, що встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідне для реалізації її спадкових прав, у зв`язку з чим звернулася до суду із цією заявою.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.05.2026 року було відкрито провадження у справі та повідомлено заінтересованих осіб про можливість надання до суду письмових заперечень проти заявлених вимог.

25.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Миколаївської міської ради надійшли додаткові пояснення, у яких остання заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

У поданих поясненнях представник Миколаївської міської ради зазначив, що заявниця обґрунтовує свої вимоги наміром набути право на спадкування після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги за законом, посилаючись на проживання з ним однією сім`єю з 2018 року. Водночас, на думку заінтересованої особи, надані заявницею документи не підтверджують факту їх спільного проживання протягом п`яти років, що безпосередньо передували відкриттю спадщини, а також наявності між ними сімейних відносин.

Представник заінтересованої особи наголосив, що для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно встановити не лише спільне місце проживання, а й наявність спільного побуту, спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, спільних витрат на харчування, утримання й ремонт житла, придбання майна для спільного користування та надання взаємної допомоги. При цьому відповідні обставини мають підтверджувати реальність сімейних відносин протягом установленого законом строку, який повинен безпосередньо передувати дню відкриття спадщини.

Як зазначено в додаткових поясненнях, долучені заявницею особисті документи ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_4 мають індивідуальний характер і самі по собі не підтверджують спільного проживання заявниці зі спадкодавцем або ведення ними спільного господарства. Також представник міської ради звернув увагу на те, що, попри посилання заявниці на організацію поховання ОСОБА_2 , документи щодо його поховання оформлені на ім`я іншої особи.

Крім того, представник Миколаївської міської ради зазначив, що самих лише показань свідків за відсутності інших належних доказів недостатньо для підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. На думку заінтересованої особи, сукупність наданих заявницею матеріалів не дає підстав для висновку про наявність між нею та ОСОБА_2 сімейних відносин у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України протягом необхідного п`ятирічного строку.

Також представник міської ради зазначив, що встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження можливе за відсутності спору про право. Водночас, посилаючись на положення законодавства щодо визнання спадщини відумерлою та повноваження органів місцевого самоврядування у сфері спадкових правовідносин, заінтересована особа вказала на необхідність урахування інтересів територіальної громади.

З огляду на викладене представник Миколаївської міської ради просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, а справу розглянути за відсутності представника заінтересованої особи.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник заявниці адвокат Чуб Т.В., у заяві від 17.09.2026 року просила розглянути справу за її відсутності, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Миколаївської міської ради про дату, час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. У додаткових поясненнях від 25.05.2026 року представник просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення заяви заперечував.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд, взявши до уваги заяви сторін по справі, дослідивши письмові докази у справі, вважає що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 18.02.1989 року Корабельним відділом РАЦСу.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 його дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , набула право власності на належну їй частку спільного сумісного майна подружжя та успадкувала за законом частку житлового будинку, вказане підтверджується свідоцтвом про право власності, долученим до матеріалів справи. Спадкова справа № 264/89 після смерті ОСОБА_3 була заведена П`ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12.12.2023 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується долученим до матеріалів справи свідоцтвом про народження, місце реєстрації Суксунський рай РАЦС, пермьскої області, рф.

ОСОБА_2 спадщину після смерті матері прийняв, так як був зареєстрований та постійно мешкав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері не отримав. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалася.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 07.02.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яке є місцем відкриття спадщини на належне спадкодавцю майно житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З наданої суду копії спадкової справи № 144/2025 щодо майна померлого вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була відкрита дана спадкова справа. Спадкоємців, передбачених стст. 1261-1263 ЦК України, немає.

У видачі свідоцтва про право на спадщину приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. заявнику було відмовлено через не підтвердження спадкоємцем ОСОБА_1 факту проживання зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта, долученою до матеріалів справи (арк. 11). Зазначений будинок є спадковим майном її чоловіка ОСОБА_5 , з яким заявниця проживала разом із 1998 року, а шлюб між ними зареєстровано 11.07.2007 року, що підтверджується копією паспорта (арк. 10).

Як зазначає заявниця, фактичні шлюбні відносини між нею та ОСОБА_5 припинилися у 2018 році, оскільки чоловік зловживав алкоголем, ображав її та вигнав із дому. Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні 18.08.2026 року.

Крім того, напружені стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтверджуються копією термінового заборонного припису стосовно кривдника № 539534, виданого 07.11.2025 року т.в.о. командира взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 ЦПП в Миколаївській області лейтенантом поліції Татаренком А.О. Зазначеним приписом зафіксовано обставини, пов`язані з домашнім насильством, та встановлено заборону кривднику в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на п`ять діб.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 визначено таку обов`язкову ознаку поняття «член сім`ї», як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем заявниця зазначає, що тривалий час проживала разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим має у своєму розпорядженні їхні особисті документи, зокрема копії паспортів, оригінали ідентифікаційних номерів, посвідчення про здобуття освіти, пенсійні посвідчення та інші документи, а також оригінали правовстановлюючих і технічних документів на житловий будинок та земельну ділянку. Частину зазначених документів долучено до матеріалів справи.

Крім того, заявниця стверджує, що вони мали спільний бюджет, який формувався з пенсійних виплат ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років, а також її заробітку. Спільно вели домашнє господарство, витрачали кошти на потреби сім`ї, придбавали ліки та продукти харчування, здійснювали поточний ремонт будинку, обробляли город і сплачували комунальні послуги.

Організацію поховання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 здійснювала заявниця ОСОБА_1 за допомогою із сусідами, серед яких ОСОБА_7 , за заявою якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було виплачено допомогу на поховання померлого пенсіонера. Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 підтвердила, що допомагала ОСОБА_1 в організації поховання зазначених осіб. Вказані обставини узгоджуються зі свідоцтвом про поховання, виданим комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївська ритуальна служба» на ім`я ОСОБА_7 .

У судовому засіданні, призначеному на 18.08.2026 року, судом допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що заявниця є її сусідкою та раніше проживала разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 . У 2018 році, після того як чоловік вигнав ОСОБА_1 з дому, остання почала проживати в будинку ОСОБА_4 , яку свідок називала бабусею ОСОБА_10 , разом із її сином ОСОБА_11 .

Свідок зазначила, що особисто бувала в будинку, де проживали заявниця та Кожеви, і за її спостереженнями вони жили як сім`я, хоча кожен мав окрему кімнату. Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідок охарактеризувала як стосунки брата і сестри. Також пояснила, що ОСОБА_4 просила заявницю доглядати за її сином, вони разом святкували дні народження та підтримували близькі побутові стосунки.

Крім того, свідок ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_2 ніколи не перебував у шлюбі та не мав дітей. Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_2 свідок допомагала ОСОБА_1 в організації їхніх поховань. Також зазначила, що й надалі підтримує спілкування із заявницею та буває в неї в гостях.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що давно знайома із заявницею, однак особисто нечасто бувала на вулиці, де розташований будинок Кожевих. Про те, що чоловік вигнав ОСОБА_1 з дому та ОСОБА_4 запропонувала їй проживати у себе, свідок дізналася від свого чоловіка. За її словами, це сталося приблизно у 20182019 роках.

Свідок ОСОБА_9 також зазначила, що заявниця, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали разом, постійно спільно купували необхідні речі та вели домашнє господарство, хоча кожен мав окрему кімнату. За словами свідка, між ними були добрі стосунки, вони спокійно проживали разом. Водночас свідок повідомила, що чоловік заявниці приходив до будинку, влаштовував сварки, кричав на неї та штовхав її, що вона спостерігала особисто.

Крім того, свідок ОСОБА_9 підтвердила, що сусіди допомагали в організації поховання ОСОБА_4 та після смерті її сина ОСОБА_2 . На час допиту, за словами свідка, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживала сама ОСОБА_1 .

Оцінюючи наведені показання свідків у їх сукупності, суд враховує, що вони є послідовними, узгоджуються між собою в істотних обставинах та підтверджують, що ОСОБА_1 з 2018 року проживала в одному будинку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , спільно з ними вела домашнє господарство, брала участь у повсякденному побуті, підтримувала близькі стосунки та разом із сусідами займалася організацією їхніх поховань. Наведені обставини свідчать про тривалий характер взаємин між заявницею та спадкодавцем і підлягають оцінці судом у сукупності з іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей ( власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Тобто, суд вправі задовольняти заяви про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

Згідно з п.п., 21, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з 2018 року до дня відкриття спадщини, що настала після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, у зв`язку з чим має право на спадкування у четверту чергу за законом відповідно до статті 1264 ЦК України.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 293, 315, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 09.10.2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська